Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/1216/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 15.03.2018. Зареєстровано: 18.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2018.
Дата набрання законної сили: 14.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		14 березня 2018 року 
		Київ
		справа №815/1216/16
		провадження №К/9901/6779/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів:  Білоуса О. В., Шарапи  В. М.,
		розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу          № 815/1216/16
		за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Малиновський ринок" про визнання бездіяльності у ненаданні інформації неправомірною та зобов'язання надати інформацію на запит, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду, прийняту 13 липня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Градовського Ю. М., суддів: Кравченка К. В., Лук'янчук О. В.,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		У березні 20136 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Малиновський ринок" (далі - КП "Малиновський ринок") про визнання бездіяльності відповідача, що полягає у ненаданні запитуваної інформації неправомірною та зобов'язати надати запитувану інформацію щодо загальної кількості та повного переліку працівників КП "Малиновський ринок" із зазначенням їх прізвищ, ім'я, по батькові та займаної посади.
		В мотивування позову зазначає, що 10 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до КП "Малиновський ринок" з інформаційним запитом на отримання публічної інформації, зокрема, про надання відомостей про загальну кількість співробітників КП "Малиновський ринок" та повного переліку працівників відповідача із зазначенням їх прізвищ, ім'я, по батькові та займану посаду, включаючи назву структурного підрозділу. 
		Проте, у відповідь на свій запит позивач отримав лист від 17 березня 2016 року за № 68 з посиланням на те, що інформація, зазначена в запиті за своїм змістом не може розглядатись як суспільно необхідна інформація, у зв'язку з чим не надається.
		Вважаючи, що відповідачем вчинено порушення, які полягають у відмові в наданні інформації, чим порушено приписи частини п'ятої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав звернувсь до суду з вимогою про зобов'язання надати запитувану інформацію.
		Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено.
		Визнано бездіяльність КП "Малиновський ринок", що полягає у ненаданні позивачу запитуваної інформації, неправомірною та зобов'язано КП "Малиновський ринок" надати ОСОБА_1 запитувану інформацію, а саме: загальну кількість та повний перелік працівників КП "Малиновський ринок" із зазначенням їх прізвищ, ім'я, по батькові та займаної посади. 
		Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року скасовано та прийнято нову, якою в позові відмовлено.
		Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
		За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		22 січня 2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 25 січня 2018 року прийнята до провадження.
		У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
		Свою касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивує неврахуванням судом апеляційної інстанції тої обставини, що КП "Малиновський ринок" створено та діє на основі комунального майна, а отримані ним доходи згідно з частиною першою статті 327 Цивільного кодексу України є майном, що перебуває у комунальній власності, яке належить територіальній громаді міста Одеси та перебуває у відповідача на праві господарського відання у відповідності до частини першої статті 24 Господарського кодексу України та частини другої статті 327 Цивільного кодексу України. За рахунок цих коштів працівники КП "Малиновський ринок" отримують заробітну плату, а тому згідно з частиною п'ятою статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не може бути обмежено доступ до інформації про прізвища, ім'я та по батькові працівників комунального підприємства.  
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, зокрема щодо загальної кількості співробітників КП "Малиновський ринок" та надання повного переліку працівників КП "Малиновський ринок" із зазначенням їх прізвищ, ім'я по батькові та займаної посади, включаючи назву структурного підрозділу.
		У відповідь на запит КП "Малиновський ринок" надіслано позивачу лист від 17 березня 2016 року № 68, яким відмовлено у надані запитуваної інформації та повідомлено, що комунальне підприємство в розумінні статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" є розпорядником публічної інформації лише стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів. Враховуючи, що заробітна плата виплачується працівникам підприємства з коштів, які отримані в результаті ведення господарської діяльності, а не шляхом надання коштів з бюджету, інформація щодо переліку працівників та займаних посад не підпадає під дію Закону України "Про доступ до публічної інформації".
		Разом з цим відповідачем у листі від 17 березня 2016 року вказано, що запитувана інформація є службовою та може бути надана лише в порядку частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час надання відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 діяв не у спосіб та з порушенням норм чинного законодавства.
		Одеський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, прийшов до висновку про правомірність відмови у наданні запитуваної інформації у зв'язку з тим, що КП "Малиновський ринок" не фінансується з місцевого бюджету та здійснює свою діяльність на принципах господарського розрахунку, власного комерційного ризику та вільного найму працівників.
		Верховний Суд в цілому погоджується із висновками суду першої інстанції, а рішення суду апеляційної інстанції вважає помилковим, з урахуванням такого.
		Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Статтею 5 Закону України "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Положеннями статті 9 Закону України "Про інформацію" обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
		За змістом статей 1, 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію.
		Згідно зі статтею 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідач на офіційному сайті Одеської міської ради повідомив про наміри стосовно збільшення тарифів на послуги, що ним надаються, які пов'язує зі збільшенням планових видатків на оплату праці, при цьому кількість працівників та їх перелік в розрізі посад та посадових окладів не зазначено.
		10 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до КП "Малиновський ринок" з інформаційним запитом на отримання публічної інформації, зокрема, про надання відомостей про загальну кількість співробітників КП "Малиновський ринок" та повного переліку працівників відповідача із зазначенням їх прізвищ, ім'я, по батькові та займану посаду, включаючи назву структурного підрозділу, проте позивачем отримано відмову у наданні запитуваної інформації.
		Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Такі випадки встановлені частиною першою статті 6 цього Закону, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
		В мотивування відмови у наданні публічної інформації на запит позивача зазначено, що комунальні підприємства в розумінні статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" є розпорядниками публічної інформації лише у разі їх фінансування з місцевого бюджету, а відповідач не є бюджетною організацією.
		Види та порядок обмеження доступу до інформації передбачено статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", в частині п'ятій якої встановлено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
		Відповідно до статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
		За правилами статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
		В силу статті 16 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.
		Пунктом 2 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що до розпорядників інформації належать, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.
		Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
		За змістом пункту 3 статті 8 Господарського кодексу України господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи.
		Пунктом 7 статті 78 Господарського кодексу України визначено, що органами управління комунального унітарного підприємства є, зокрема, керівник підприємства, який призначається (обирається) органом, до сфери управління якого належить підприємство, або наглядовою радою цього підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав).
		З матеріалів справи вбачається, що засновником КП "Малиновський ринок" є Одеська міська рада. Підставою створення КП "Малиновський ринок" є задоволення міських, суспільних потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, торгівельної та іншої господарської діяльності з метою отримання прибутку в порядку передбаченому законодавством.
		Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).
		За таких обставин КП "Малиновський ринок" є розпорядником інформації щодо використання бюджетних коштів, а відповідно до пункту 5 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами.
		Отже, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги.
		Одеський апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції.
		Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		З огляду на викладене, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року підлягає скасуванню, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року - залишенню в силі.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд
		п о с т а н о в и в :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року скасувати.
		Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          М. І. Смокович 
		Судді                                                                                                    О. В. Білоус
		                                                                                                                                  В. М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...