Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 345/2723/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2018.
Дата набрання законної сили: 15.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		15 березня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 345/2723/17
		 
		провадження № 61-5032св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., 
		Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2017 року у складі судді Юрчак Л. Б. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Малєєва А. Ю., Фединяка В. Д.,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до 
		ОСОБА_5 про припинення права на частку в спільному майні.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що у спільній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебуває двокімнатна квартира АДРЕСА_1.
		 
		ОСОБА_4 належить 7/12 частини даної квартири, а ОСОБА_5 відповідно 5/12 частин. 
		 
		Через неприязні відносини спільно володіти даною квартирою сторони не можуть, а виділ часток із спільного майна провести не можливо, що підтверджується висновком спеціалістів в галузі архітектури від 18 липня 
		2017 року № 18/07/17. 
		 
		Дана квартира є родинною домівкою ОСОБА_4, в якій вона проживала все своє життя.
		 
		ОСОБА_4 згідна відшкодувати ОСОБА_5 вартість 5/12 частини спірної квартири, яка становить 117 500 грн,
		 
		ОСОБА_4 просила припинити право власності ОСОБА_5 на 5/12 частин квартири по АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на зазначену частку, присудити ОСОБА_5 грошову компенсацію вартості її частки у зазначеній квартирі у розмірі 117 500 грн та стягнути з ОСОБА_5 судові витрати та витрати за надання правої допомоги.
		 
		Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 
		03 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права на частку в спільному майні відмовлено.
		 
		Повернуто ОСОБА_4, з депозитного рахунку, сплачені згідно квитанції від 17 жовтня 2017 року № 0.0.871243848.2, отримувач ГУДСА України в Івано-Франківській області, рахунок отримувача 37312032002265, код отримувача 26289647, банк отримувача 820172, Держказначейська служба України, місто Київ - 117 500 грн.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю достатніх обставин, які б підтверджували неможливість спільного користування співвласниками спірною квартирою. Частка квартири, належна відповідачці, не є незначною, її не можна виділити в натурі, а позбавлення права власності на цю частку може призвести до істотної шкоди інтересам ОСОБА_5
		 
		Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.
		 
		Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 
		03 листопада 2017 року залишено без змін.
		 
		Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
		 
		26 грудня 2017 року ОСОБА_4 через засоби поштового звʼязку направлено до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу.
		 
		30 січня 2018 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, касаційну скаргу передано судді-доповідачу.
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд проігнорував та не надав належної оцінки посиланням ОСОБА_6 на те, що ОСОБА_5 відчужила свою частку у майні, під час судового розгляду, шляхом укладення договору дарування на користь своєї матері ОСОБА_7
		 
		Судами не застосовано правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі 
		№ 357/11232/14-ц, від 15 липня 2016 року у справі № 6-1599цс16, від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс14, від 13 січня 2016 року у справі № 2925цс15.
		 
		Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
		 
		Витребувано з Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 345/2723/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права на частку в спільному майні.
		 
		Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та додані до неї документи, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 28 лютого 2018 року. 
		 
		13 лютого 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		27 лютого 2018 року на електронну пошту Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від ОСОБА_5 надійшли відзиви, у яких просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 
		11 грудня 2017 року залишити без змін.
		 
		28 лютого 2018 року справу передано судді-доповідачу.
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 
		17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		 
		Статтею 321 ЦК Українипередбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		 
		Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 
		2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
		 
		Право власності співвласника на частку у спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. 
		 
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс14.
		 
		Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_5 належить 5/12 частин спірної квартири, в якій вона фактично проживає. Іншого жилого приміщення вона не має. 
		 
		Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
		 
		У разі задоволення позову ОСОБА_4 буде порушено принцип рівності прав співвласників, а правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших. Тому з врахуванням встановлених обставин справи припинення права власності ОСОБА_5 на 5/12 частин спірної квартири може завдати істотної шкоди її інтересам. 
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права. 
		 
		Зазначені висновки відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права. Доводи, викладені ОСОБА_4 у касаційній скарзі, цих висновків не спростовують.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 
		03 листопада 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                           В. П. Курило
		 
		 
		В. М.Коротун
		 
		 
		М. Є.Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...