Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 390/1488/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.03.2018.
Дата набрання законної сили: 15.03.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		Іменем України
		15 березня 2018 року
		м. Київ
		Провадження № 51-2366 ск 18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		судді-доповідача  ОСОБА_1 
		суддів:   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2017 року,
		встановив
		Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2017року задоволено клопотання прокурора про застосування до малолітнього ОСОБА_5 примусових заходів виховного характеру.
		До малолітнього  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білин, Рахівського району, Закарпатської області, що проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді передачі його під нагляд матері ОСОБА_6 строком на 1 рік.
		Згідно з ухвалою суду ОСОБА_5 , будучи малолітнім, скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у приміщення та таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, поєднане з проникненням у приміщення, тобто суспільно-небезпечні діяння, передбачені ч.3 ст. 185 КК, за таких обставин.
		14 квітня 2017 року, близько 00.00 год, ОСОБА_5 за попередньою змовою
		з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, прибули
		до очисного комплексу СВК «Іскра», який розташований по вул. Гречана
		в с. Веселівка Кіровоградського району, через отвір проникли до середини приміщення, звідки таємно викрали електричний двигун потужністю
		1,5 кВт., вартість якого складає 2200 грн, що належить потерпілій ОСОБА_7 .Звикраденим ОСОБА_5 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, втекли.
		Крім того, 17 квітня 2017 року, у вечірній час, ОСОБА_5 за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, прибули до приміщення складу, який розташований по АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_4 , де розуміючи, що їх злочинні дії ніким не будуть помічені, через отвір у вікні проникли до середини приміщення, звідки таємно викрали електричний двигун потужністю 1,5 кВт., та електричний двигун потужністю 2 кВт. на загальну суму 3304 грн 8к., які належать потерпілому ОСОБА_4 . З викраденим ОСОБА_5 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з місця вчинення крадіжки втекли.
		Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу потерпілого залишено без задоволення. Ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2017року змінено в частині стягнення процесуальних витрат та з резолютивної частини ухвали виключено рішення про стягнення з законного представника малолітнього ОСОБА_5 на користь держави судові витрати на проведення експертиз в розмірі 270 грн.
		Не погодившись з постановленими щодо ОСОБА_5 судовими рішеннями, потерпілий ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій ці рішення просить скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Зазначає, що застосування такого примусового заходу виховного характеру як передача неповнолітнього під нагляд батьків, є безпідставним. Потерпілий ОСОБА_4 вважає, що до неповнолітнього ОСОБА_5 необхідно застосувати такий примусовий захід виховного характеру як направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення. Також потерпілий зазначає про порушення його прав на відшкодування моральної та матеріальної шкоди та вказує, що судом апеляційної інстанції не вирішено питання щодо повернення судових витрат, які повинні стягуватися з винної сторони вчиненого кримінального правопорушення.
		Розглянувши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши надані до скарги копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
		Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
		Як вбачається з оскаржених судових рішень, висновки суду про те, що мали місце суспільно-небезпечні діяння, передбачені ч. 3 ст. 185 КК, і що їх вчинив неповнолітній ОСОБА_5 у віці від 11 років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння, відповідають фактичним обставинам справи та в касаційній скарзі не оспорюються.
		Що стосується доводів потерпілого про безпідставність застосування такого примусового заходу виховного характеру як передача неповнолітнього під нагляд батьків,то колегія суддів прийшла до такого висновку.
		Відповідно до ч. 2 ст. 97 КК до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне 
		діяння, що підпадає під ознаки діяння передбаченого Особливою частиною
		КК України суд застосовує примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 КК, зокрема передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють.
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 501 КПК під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з`ясовує, чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру іякщо слід, то який саме.
		При розгляді апеляційного скарги потерпілого апеляційний суд вірно послався на роз`яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15травня 2006року № 2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру», відповідно до якої передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, допускається занаявності даних про те, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою. Питання про передачу неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, суд повинен вирішувати з урахуванням даних, що їх характеризують.
		В рішенні апеляційного суду зазначено, що ОСОБА_8  мати ОСОБА_5 , протягом останніх десяти років проживає удвох з сином, його батько участі увихованні не бере. ОСОБА_6 запевнила суд, що має вплив на сина та зможе забезпечити його належну поведінку в майбутньому.
		Також судом враховано загалом позитивну характеристику ОСОБА_5 , наданої за місцем навчання, з якої вбачається, що мати намагається приділяти належну увагу вихованню сина.
		Крім того, відповідно до п. 9 вищевказаної Постанови, до спеціальних навчально-виховних установ направляють неповнолітніх, котрі вийшли з-під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу та не можуть бути виправлені шляхом застосування інших примусових заходів виховного характеру.
		На підставі наведеного колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів про доцільність застосування до ОСОБА_5 такого виду примусового заходу виховного характеру, як передача його під нагляд батьків,
		а саме матері  ОСОБА_6 .
		Доводи потерпілого ОСОБА_4 про порушення його прав на відшкодування моральної та матеріальної шкоди з неповнолітнього є безпідставними, оскільки, зі змісту ст. 501 КПК вбачається, що цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок учинення злочину чи суспільно небезпечного діяння, у справі про застосування примусового заходу виховного характеру суд не вирішує, а він має бути розглянутий у порядку цивільного судочинства. 
		Що стосується тверджень ОСОБА_4 щодо повернення судових витрат, які повинні стягуватися з винної сторони, то слід зазначити наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК витрати на залучення експерта стягуються з обвинуваченого на користь держави тільки у разі ухвалення обвинувального вироку.
		Апеляційний суд прийшов до правильного висновку про необхідність виключення з резолютивної частини ухвали рішення про стягнення з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати на проведення експертизи, оскільки, судом першої інстанції обвинувальний вирок не ухвалювався.
		Таким чином, оскільки з касаційної скарги потерпілого та копій оскаржених судових рішень невбачається підстав для задоволення касаційної скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
		На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст. 428 КПК,
		постановив:
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2017 року щодо неповнолітнього ОСОБА_5 .
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді: 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...