І М Е Н Е М У К Р
А Ї Н И
16 травня 2007 року м.
Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
|
Яреми А.Г.,
|
|
|
суддів:
|
Левченка Є.Ф.,
|
|
|
|
Лихути Л.М.,
|
|
|
|
Охрімчук Л.І.,
|
|
|
|
Романюка Я.М.,
|
|
|
розглянувши у
судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1в своїх інтересах та
інтересах малолітнього ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4про відшкодування матеріальної і моральної шкоди за
касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Апеляційного суду Київської області від 23
листопада 2006 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2006
року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 21
червня 2005 року син відповідачів,
ОСОБА_5, на грунті неприязних стосунків спричинив її сину, ОСОБА_1, тілесні
ушкодження середньої тяжкості, зокрема, останньому заподіяно закритий перелом
лівої плечової кістки.
У зв'язку із
проведенням ОСОБА_1 операції та його подальшим лікуванням їй та її сину заподіяно матеріальну і моральну шкоду,
які просила відшкодувати.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду
Київської області від 7 вересня 2006 року
позов задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на
користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 332 грн. 68 коп., моральної
шкоди 5 000 грн. та судові витрати в розмірі
1 000 грн.
Рішенням
Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2006 року зазначене
рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове, яким в задоволенні
позову відмовлено.
У обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на
невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування
судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування рішення
апеляційного суду й залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в
задоволенні позову, апеляційний суд прийняв до уваги характеристику ОСОБА_5,
згідно з якою він характеризується як вихований, врівноважений і спокійний
хлопець, та виходив з того, що позивачі
не надали доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 вів себе агресивно відносно
ОСОБА_1, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.
Проте
з такими висновками суду погодитися неможливо.
Згідно зі ст.
213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і
обґрунтованим. Законним є рішення,
яким суд, виконавши
всі вимоги цивільного
судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення,
ухвалене на основі
повно і всебічно з'ясованих
обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх
вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи
частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що заподіяння шкоди малолітньому сину позивачки
сталося у зв'язку з несумлінним виконанням батьками малолітньої особи, яка
заподіяла шкоду, обов'язків по вихованню дитини, оскільки малолітній ОСОБА_5
будучи ініціатором конфлікту, заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_1, перебуваючи
на вулиці у пізній час без догляду батьків.
Відповідно до
ч. 1 ст. 1178 ЦК України шкода, завдана
малолітньою особою (яка
не досягла чотирнадцяти
років), відшкодовується її батьками
(усиновлювачами) або опікуном чи іншою
фізичною особою, яка на правових
підставах здійснює виховання малолітньої особи,
- якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення
або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Судом
першої інстанції встановлено, що 21 червня 2005 року приблизно о 21 год. 30 хв.
між малолітніми ОСОБА_5 і ОСОБА_1 під час гри виникла сварка, в ході якої
останньому було заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Відповідачі у справі являються батьками ОСОБА_5
Згідно
з відмовним матеріалом № 3504 по факту отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1
та поясненнями свідків ініціатором суперечки, в зв'язку з якою ОСОБА_1 отримав
травму, являвся ОСОБА_5 Він заподіяв ушкодження ОСОБА_1, перебуваючи на вулиці
у пізній час - біля 21 год. 30 хв., без контролю батьків. Факт заподіяння
малолітній особі у пізній час шкоди, що сталася через неналежну поведінку
ОСОБА_5без контролю батьків, свідчить
про неналежне виконання батьками обов'язку виховання дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, встановленого
ч. 1 ст. 150 Сімейного Кодексу
України.
Суд
апеляційної інстанції зазначене та вимоги ст. ст. 10, 212, 213 ЦПК України до
уваги не взяв та усупереч ч. 2 ст. 308
вказаного Кодексу помилково скасував рішення суду першої інстанції.
Висновок суду
першої інстанції про наявність матеріальної і моральної шкоди та розмір шкоди є
законним і обгрунтованим.
За таких
обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в
силі з підстав, визначених ст. 339 ЦПК України.
Керуючись ст.
ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України
у
х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
Рішення
Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2006 року скасувати, залишити в
силі рішення Білоцерківського міськрайонного суду
Київської області від 7 вересня 2006 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
|
Ярема А.Г.
|
Судді Верховного Суду України
|
Левченко Є.Ф.
|
|
Лихута Л.М.
|
|
Охрімчук Л.І. Романюк Я.М.
|