Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 610/2779/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2018. Зареєстровано: 20.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2018.
Дата набрання законної сили: 17.04.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Справа № 610/2779/17 
		Провадження № 1-кп/610/38/2018 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16.03.2018 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		 прокурора ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія кримінальне провадження № 42017220750000303за обвинуваченням 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пришиб Балаклійського району Харківської області, громадянина України, з професійно - технічною освітою, одруженого, на даний час тимчасово не працюючого, на момент вчинення кримінального правопорушення працював стрільцем загону воєнізованої охорони військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України,
		В С Т А Н О В И В:
		У період з 10 вересня 2002 року по 01 серпня 2017 року громадянин ОСОБА_4 працював у військовій частині НОМЕР_1 та в розумінні ст. 5 Закону України «Про Збройні Сили України» являвся працівником Збройних Сил України та входив до особового складу Збройних Сил України.
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10 вересня 2002 року №196, ОСОБА_4 призначений на посаду стрільця загону воєнізованої охорони вказаної військової частини, а звільнений з вказаної посади наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 серпня 2017 року №241.
		Положеннями ст. 2 Статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України затвердженого Законом України від 24.03.1999 №550-XIV, вартова служба призначається для надійної охорони та оборони об`єктів.
		Відповідно до вимог п.п. 2,3,4 Розділу 1 Положення про воєнізовану охорону об`єктів Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 25 жовтня 2016 року №560, ВОХОР створюється для забезпечення охорони та оборони особливо важливих і режимних об`єктів з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ, організацій (склади (території) з ракетами, мінно-торпедним озброєнням, зі зброєю та боєприпасами, пально-мастильними матеріалами, військовою технікою та озброєнням тощо) Збройних Сил України . У своїй діяльності підрозділи ВОХОР керуються Конституцією та законами України, актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України та цим Положенням. Особовий склад підрозділів ВОХОР становлять працівники Збройних Сил України.
		Згідно п. 2 Розділу 1 Інструкції з організації та несення вартової служби воєнізованою охороною на об`єктах Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 25 жовтня 2016 року №560, охорона та оборона об`єктів з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ, організацій Збройних Сил України (далі - військові частини) організовуються з метою забезпечення надійного зберігання озброєння, ракет, боєприпасів, військової техніки та інших матеріальних засобів, а також режимних приміщень (зон, територій), що розташовані на цих об`єктах, та недопущення проникнення на об`єкти, що охороняються, сторонніх осіб. Несення вартової служби вимагає від особового складу ВОХОР глибокого знання і точного дотримання законодавства України, нормативно-правових актів Міністерства оборони України з питань організації охорони об`єктів Збройних Сил України.
		На виконання п. 4 Розділу 3 Положення про воєнізовану охорону об`єктів Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 25 жовтня 2016 року №560, наказом командира військової частини (з адміністративно-господарської діяльності) «Про затвердження посадових обов`язків особового складу загону та команди ВОХОР військової частини НОМЕР_1 » від 17 березня 2017 року №144 затверджено посадові обов`язки посадових осіб воєнізованої охорони, які доведено до особового складу ВОХОР вказаної військової частини, у тому числі і до ОСОБА_4 . 
		Відповідно до вказаних посадових обов`язків стрілець загону ВОХОР призначається для несення служби у варті військової частини НОМЕР_1 .
		Згідно п. 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про організацію служби військ і бойового навчання у 2017 році» від 26 грудня 2016 року №470, несення вартової служби у військовій частині організувати згідно з вимогами Статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил. 
		Також вказаним пунктом наказу встановлено склад варт військової частини НОМЕР_1 . Так, варта №1 з охорони технічної території, тарного майданчика, та об`єктів адміністративно-господарчої території у складі: начальника варти, помічника начальника варти, оператора ТЗО, водія транспортного засобу, вартових. Весь склад вказаної варти призначається із складу загону воєнізованої охорони військової частини НОМЕР_1 .
		Тобто, під час несення служби у добовому наряді (варті), а саме у складі варти військової частини НОМЕР_1 , на стрільців воєнізованої охорони вказаної військової частини у повному обсязі положення Статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №550-XIV.
		Відповідно до вимог статей 8, 19, 68 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Відповідно до ст.233, Статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №550-XIV, ОСОБА_4 , як стрілець загону воєнізованої охорони військової частини НОМЕР_1 , під час несення служби у добовому наряді (варті), а саме у складі варти військової частини НОМЕР_1 , пильно охороняти та стійко обороняти свій пост, нічим не відволікатися, не випускати з рук зброї й нікому не віддавати її, включаючи осіб, яким він підпорядкований; не залишати поста, доки його не буде змінено або знято.
		Вимогами ч. 2 ст. 18 КК України визначено, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної 
		влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
		У зв`язку із викладеним, працівник Збройних Сил України ОСОБА_4 є службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі функції за спеціальними повноваженнями, якими вона наділяється відповідно до Статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України, на підставі відповідного наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) під час несення служби у добовому наряді (варті), а саме у складі варти військової частини НОМЕР_1 .
		Відтак, ОСОБА_4 , в силу наявного досвіду роботи у військовій частині НОМЕР_1 у складі загону воєнізованої охорони знав та розумів, що згідно вимог ст.233, Статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України, що під час несення служби у добовому наряді (варті), а саме у складі варти військової частини НОМЕР_1 , він відповідає за схоронність військового майна, яке зберігається на технічній території військової частини НОМЕР_1 на ввіреному йому посту № 3 варти №1.
		Так, 23.03.2017 приблизно о 02 год. 40 хв. на території військової частини НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ) відбулись вибухи боєприпасів на технічній території арсеналу, внаслідок чого були пошкодженні боєприпаси, що зберігались у військовій частині, та частина огорожі. 
		В подальшому прилегла територія до військової частини НОМЕР_1 була повністю очищена від залишків боєприпасів, які були перевезенні для зберігання на технічну територію військової частини НОМЕР_1 , у тому числі латунні гільзи від 152 мм. пострілів ВОФ73 п. 614-91-65.
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) А1352 від 18 липня 2017 року №200-НР до складу варти №1 на 19 липня 2017 року призначено вартовим стрільця ВОХОР (працівника Збройних Сил України) ОСОБА_4 .
		Проте, ОСОБА_4 , виконуючи обов`язки вартового посту №3 варти №1 військової частини НОМЕР_1 з 19 на 20 липня 2017 року, усупереч положень вищевказаного законодавства, умисно, з метою власної наживи використовуючи своє службове становище, став на шлях злочинної діяльності та вчинив корупційний злочин за наступних обставин.
		Після прийняття поста №3 під охорону та оборону приблизно у 01годину 00 хв. 20 липня 2017 року він, тобто ОСОБА_4 , через пошкоджену внутрішню огорожу, проник на технічну території військової частини. Взяв 4 латунних гільзи від 152 мм. пострілів ВОФ73 п. 614-91-65, які знаходилися поблизу внутрішньої огорожі та через пошкоджену зовнішню огорожу виніс їх за межі військової частини, де приховав їх у лісосмузі поблизу зовнішньої огорожі (географічні координати  49 градусів 28 хвилин 56 секунд східної широти та 36 градусів 51 хвилина 44 секунди північної довготи).
		Таким чином, у термін з 01 години до 03 години 20 липня 2017 року, він, тобто ОСОБА_4 , 6 разів здійснив виніс латунних гільз від 152 мм. пострілів ВОФ73 п. 614-91-65, за межі військової частини та фактично заволодів 24 гільзами від 152 мм. пострілів ВОФ73 п. 614-91-65. 
		Згідно довідки розрахунку військової частини НОМЕР_1 від 27вересня2017 року №4525 залишкова вартість 24 гільз від 152 мм. пострілів ВОФ73 п. 614-91-65 складає 9845,76 грн.
		Таким чином, 20 липня 2017 року у період часу з 01 год. 00 хв. до 03год00 хв. стрілець загону воєнізованої охорони військової частини НОМЕР_1 працівник Збройних Сил України ОСОБА_4 , під час несення добового наряду, а саме перебуваючи на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18 липня 2017 року №200-НР у складі варти, тобто будучи службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі функції за спеціальними повноваженнями, усупереч вимогам статей 8, 19, 68 Конституції України, статей 2, 233, Статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил 
		України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №550-XIV, п.п. 2,3,4 Розділу 1 Положення про воєнізовану охорону об`єктів Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 25 жовтня 2016 року №560, п. 2 Розділу 1 Інструкції з організації та несення вартової служби воєнізованою охороною на об`єктах Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 25 жовтня 2016 року №560, наказу командира військової частини НОМЕР_1 (зосновної діяльності) «Про організацію служби військ і бойового навчання у 2017 році» від 26 грудня 2016 року №470, посадовим обов`язкам, затверджених наказом командира військової частини НОМЕР_1 (задміністративно-господарської діяльності) «Про затвердження посадових обов`язків особового складу загону та команди ВОХОР військової частини НОМЕР_1 » від 17 березня 2017 року №144, діючи умисно, з корисливим мотивом та метою незаконного збагачення заволодів військовим майном, шляхом його викрадення з технічної території військової частини НОМЕР_1 , а саме 24 латунними гільзами від 152 мм. пострілів ВОФ73 п. 614-91-65 залишкова вартість яких складає 9845,76 грн.
		Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 191 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
		30 вересня 2017 року між військовим прокурором у присутності адвоката ОСОБА_5 була укладена угода про визнання винуватості відповідно до вимог ст.ст. 468, 470, 472 КПК України. 
		Відповідно до даної угоди ОСОБА_4 зобов`язується беззастережно визнати свою вину у вчинені злочину, передбаченого ст. 191 ч. 2 КК України в обсязі підозри. Крім того, зобов`язується сприяти виявленню та припиненню інших відомих йому подібних злочинів. Сторонидійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 191 КК України,істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести обвинувачений ОСОБА_4 .
		Угода про визнання винуватості містить положення про те, що сторони визнають правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 191 ч. 2 КК України. Обвинувачений визнає свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 2 КК України, сторони узгоджують вид і розмір покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі із позбавленням права обіймати посади з виконанням організаційно  розпорядчих функцій на строк 1 (один) рік.
		Сторони розуміють наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України, зокрема те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор, який затвердив угоду, має право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом. 
		Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі із позбавленням права обіймати посади з виконанням організаційно  розпорядчих функцій на строк 1 (один) рік. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі. Прокурор підтвердив, що угода укладена добровільно. 
		В судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтвердили добровільність укладення угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором, просили її затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджену міру покарання. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості їм зрозумілі. 
		Вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника суд приходить до висновку, що угоду про визнання 
		винуватості слід затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.
		ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 191 КК України. Даний злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості, внаслідок якого шкода завдана лише державним інтересам. Умови даної угоди відповідають вимогам КПК України. Сторони уклали угоду про визнання винуватості добровільно, що не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ч. 4ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, що є підставою для її затвердження та призначення узгодженої сторонами міри покарання. 
		Керуючись ст.ст. 314, 374, 475 КПК України, суд,-
		У Х В А Л И В:
		Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30 вересня 2017 року між прокурором Харківського гарнізону полковником юстиції ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі із позбавленням права обіймати посади з виконанням організаційно  розпорядчих функцій на строк 1 (один) рік.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
		Речові докази по справі відсутні.
		Судові витрати по справі відсутні.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КК України, до Апеляційного суду Харківської області, через Балаклійський районний суд Харківської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Головуючий  суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...