Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 456/71/10 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів дарування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2018.
Дата набрання законної сили: 15.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України
		 
		15 березня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 2-71/2010
		 
		провадження № 61-5721св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), 
		суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,  Олійник А. С., Ступак О. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1,
		відповідач - ОСОБА_2,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2015 року у складі судді Пака В. М. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 квітня 2016 року у складі колегії суддів:  Приколоти Т. І., Тропак О. В., Федоришина А. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_4 до дочки позивача ОСОБА_1 про виділ частки у спільному майні.
		На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_3 посилався на те, що йому та його дочці - ОСОБА_1 належить по 1/2 ідеальної частини квартири АДРЕСА_1.  Між сторонами існує спір про те, які саме приміщення входять до ідеальної частини кожного із співвласників. На проведення реального поділу квартири відповідач не погоджується, що позбавляє його права на продаж належної йому частини вказаної квартири.  
		ІНФОРМАЦІЯ_1, за десять днів до смерті ОСОБА_4, його представник ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги, зазначивши відповідачем у справі невістку позивача - ОСОБА_6, хоча в дійсності вона - ОСОБА_2, а третіми особами вказав її чоловіка - ОСОБА_7 і дочку позивача - ОСОБА_1, і просив ухвалити рішення, яким договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, посвідчений 29 березня 2005 році приватним нотаріусом Дутко О. В., на підставі якого зареєстровано право власності на 1/2 частини вказаної квартири за ОСОБА_2, визнати недійсним, оскільки цей договір укладений під впливом обману, зловживання його довірою або шляхом підробки документів. 
		На обґрунтування змінених вимог ОСОБА_3 зазначав про те, що після звернення до суду позивач дізнався, що не є співвласником вищевказаної квартири, оскільки належна йому частина квартири зареєстрована за       ОСОБА_2 на підставі згаданого договору дарування від 29 березня 2005 року. Однак він квартиру нікому не відчужував, а тому цей договір укладено шляхом обману, зловживання його довірою чи шляхом підроблення          ОСОБА_2 або ОСОБА_7
		Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 вересня 2008 року зупинено провадження у справі у зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
		Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 січня             2009 року відновлено провадження у цій справі. 
		27 січня 2009 року ОСОБА_1, яка є правонаступником померлого                     ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати недійсним договір дарування від 29 березня 2005 року1/2 частини квартири АДРЕСА_1.
		06 жовтня 2014 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_9 знову уточнила позовні вимоги і зазначила, що вона є співвласником 1/2 частини спірної квартири з 2002 року, а інша половина квартири належала її батьку ОСОБА_4 Просила визнати недійсним договір дарування половини спірної квартири, вчинений від імені ОСОБА_4 на користь відповідача ОСОБА_2, оскільки її брат ОСОБА_7 змусив батька видати на його ім'я довіреність та скласти заповіт під психологічним тиском і фізичним впливом. 
		  Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 квітня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
		Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності позовних вимог.
		 
		У вересні 2016 року  ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2015 року і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, та скасувати ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 квітня 2016 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої або апеляційної інстанції. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що не з'ясувавши всіх обставин, які передували укладенню оспорюваного договору дарування, і залишивши поза увагою доводи позивача, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статей 203, 230 Цивільного кодексу (далі - ЦК України). У       ОСОБА_4 не було волевиявлення на безоплатну передачу у власність відповідача належної йому частини квартири, оскільки він був особою похилого віку, у нього боліли ноги і він потребував допомоги, а відповідач запропонувала йому таку допомогу за умови переоформлення на неї його частини квартири. ОСОБА_4 проживав у квартирі сам, постійно конфліктував зі своїм сином - ОСОБА_7, який під впливом своєї дружини, відповідача у справі, психологічно і фізично  впливав на  батька, спонукаючи його до передачі майна.  Апеляційний суд не виправив допущені судом першої інстанції помилки, не повідомивши її про розгляд справи, відхилив апеляційну скаргу її представника, чим порушив її права, оскільки на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції повноваження її представника припинилися у зв'язку із закінченням строку дії довіреності.  
		 
		4 листопада 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито провадження у вказаній справі.
		 
		Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		29 січня 2018 року справу № 2-71/2010 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		 
		Станом на час розгляду справи у Верховному Суді відзиви на касаційну скаргу не надходили. 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законних і обґрунтованим.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Частиною першою статті 158 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду та вирішення справи у суді апеляційної інстанції (далі - ЦПК 2004 року), встановлено, що розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
		 
		Згідно з частиною першою статті 304 ЦПК України 2004 року справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою І  «Апеляційне провадження» розділу V цього Кодексу.
		 
		Апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки.
		 
		Частиною третьою статті 74 ЦПК України 2004 року передбачено, що судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
		 
		Згідно з частинами першою-п'ятою статті 76 ЦПК України 2004 року судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування. У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
		 
		Установлено, що апеляційну скаргу на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2015 року в інтересах ОСОБА_1 було подано її представником ОСОБА_9 (а. с. 94, 97-99 т. 2).
		 
		Ухвалою судді Апеляційного суду Львівської області від 8 лютого 2016 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою представника     ОСОБА_1 - ОСОБА_9 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 грудня 2015 року (а. с. 104 т. 2).
		 
		Ухвалою судді Апеляційного суду Львівської області від 11 лютого 2016 року проведення підготовчих дій у справі закінчено і справу призначено до розгляду на 11 год. 30 хв. 10 березня 2016 року (а. с. 105 т. 2).
		 
		10 березня 2016 року розгляд справи відкладено на 12 год. 30 хв. 24 березня 2016 року (а. с. 114 т.2).
		 
		ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1. Вказана адреса її проживання зазначена у довіреності                     від 19 березня 2013 року, у заяві про процесуальне правонаступництво  та в інших документах, що містяться в матеріалах справи.
		 
		Однак судові повістки про виклик ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_9 у судове засідання, призначене на 12 год. 30 хв. 24 березня 2016 року, було надіслано судом за адресою: АДРЕСА_2, тобто за місцезнаходженням представника позивача ОСОБА_9, зазначеним нею в апеляційній скарзі (а. с. 116, 117 т. 2).
		 
		Установлено, що дія довіреності, виданої ОСОБА_1 19 березня 2013 року на представництво її інтересів ОСОБА_9 строком на три роки, закінчилася 19 березня 2016 року (а. с. 153 т. 1).
		 
		Однак, відкладаючи 24 березня 2016 року розгляд справи через неявку позивача та її представника на 21 квітня 2016 року, апеляційний суд знову надіслав судові повістки на адресу ОСОБА_9, яка вже не була представником позивача, а саму ОСОБА_1 за вказаною нею адресою про судове засідання не повідомив. У рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення міститься відмітка про отримання судових повісток уповноваженим ОСОБА_10 (а. с. 121, 122 т. 2), однак будь-яких даних про те, що ОСОБА_1 уповноважувала вказану особу на отримання адресованої їй кореспонденції, причому не за місцем її проживання, матеріали справи не містять.
		 
		ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував факт закінчення строку дії довіреності її представника ОСОБА_9 та не повідомив її про час і місце розгляду справи.  
		 
		Отже позивач не була належним чином повідомлена про розгляд справи в судовому засіданні 21 квітня 2016 року, в якому всупереч вимогам частини першої статті 305 ЦПК України 2004 року за її відсутності було ухвалене оскаржуване рішення. 
		 
		Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 129 Конституції України в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень).
		 
		Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з                        11 вересня 1997 року та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін − одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив вимоги процесуального закону щодо належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи.
		 
		Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України передбачено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
		 
		Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		За таких обставин оскаржуване рішення апеляційного суду слід скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 квітня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийВ. А. Стрільчук  Судді:С. О. Карпенко   В. О. Кузнєцов    А. С. Олійник   О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...