Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/12757/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.03.2018. Оприлюднено: 20.03.2018.
Дата набрання законної сили: 07.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                     
		Іменем України
		 
		7 березня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 755/12757/15-ц
		 
		провадження № 61-4644 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів:  Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,                Черняк Ю.В., 
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_4,
		заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Кредит Європа Банк» та його представник ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кредит ЄвропаБанк» на ухвалу апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Болотова Є. В., 
		Білич І. М., Поліщук Н. В., від 14 червня 2016 року,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 28 серпня 2014 року, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Кредит Європа Банк» (далі - ПАТ «Кредит Європа Банк»), 
		ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
		 
		Заява мотивована тим, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 28 серпня 2014 року задоволено позовні вимоги ПАТ «Кредит Європа Банк»: стягнуто з неї та ОСОБА_8 солідарно на користь банку 173 168 грн 98 коп. заборгованості за споживчим кредитним договором та 2 131 грн 68 коп. витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом. Посилаючись, зокрема, на те, що вказана справа непідвідомча третейському суду відповідно до пункту 
		14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», оскільки спір у цій справі стосується захисту прав споживачів, ОСОБА_4 просила скасувати зазначене рішення третейського суду.
		 
		Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва у складі судді 
		ОСОБА_12 від 28 березня 2016 року заяву ОСОБА_4 задоволено. Скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 28 серпня 2014 року у справі за позовом ПАТ «Кредит Європа Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа непідвідомча третейському суду відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», оскільки спір у цій справі стосується захисту прав споживачів.
		 
		Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Кредит ЄвропаБанк» залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
		 
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення третейського суду ухвалено після внесення змін до Закону України «Про третейські суди», а ОСОБА_4 є споживачем послуг банку, спір виник стосовно стягнення заборгованості за кредитом, у зв'язку з чим наявні підстави для скасування зазначеного рішення третейського суду.
		 
		У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Кредит Європа Банк» просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий розгляд до цього ж суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.  
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди, скасовуючи повністю рішення третейського суду, не звернули уваги на те, що воно ухвалено стосовно позичальника і поручителя, однак останній із заявою про його скасування  не звертався, що протирічить вимогам диспозитивності цивільного судочинства. Крім того, поручитель, яким є ОСОБА_8, не є споживачем банківських послуг в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», отже справа щодо поручителя була підвідомча третейському суду відповідно закону.
		 
		У вересні 2016 року від ОСОБА_8 надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він посилається на те, що з ним окремого договору поруки укладеного не було, правовідносини випливають із споживчого кредитного договору, в якому він є стороною, а тому вимоги заявника пов'язані з його особою.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		31 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. 
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 серпня 2008 року між ПАТ «Кредит ЄвропаБанк» та ОСОБА_4 (позичальник) і ОСОБА_8 (поручитель) укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі в розмірі 27 970, 85 доларів США строком на 84 місяці зі сплатою 12,6 % річних. 
		 
		30 березня 2009 року між вказаними сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору, якою встановлено розмір заборгованості в сумі 23 125, 20 доларів США, зміно строк користування сумою позики на 
		96 місяців з кінцевим строком погашення 30 серпня 2016 року. Відповідно до п. 1. 17. 2 договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_8 поручився за виконання ОСОБА_4 вказаних зобов'язань.
		 
		Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 28 серпня 2014 року задоволено позовні вимоги ПАТ «Кредит Європа Банк». Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на користь банку 173 168 грн 98 коп. заборгованості за споживчим кредитним договором та 2 131 грн 68 коп. витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом.
		 
		Одним зі способів захисту прав суб'єктів цивільних правовідносин є звернення до третейських судів, що передбачено статтею 17 ЦПК України.
		 
		Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
		 
		Згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу цієї статті доповнено пунктом 14 згідно із Законом 
		№ 2983-VI) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
		 
		Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. ОСОБА_13 регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
		 
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 
		2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_14 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої 
		статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.   
		 
		За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачемукладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. 
		 
		Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки Законом № 2983-VІ виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
		 
		Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.
		 
		А тому незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». 
		 
		У справі, яка переглядається, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків про стягнення заборгованості за  договором споживчого кредиту,про скасування якого звернулась із заявою ОСОБА_4, ухвалено 28 серпня 2014 року, тобто після внесення зазначених змін до Закону України «Про третейські суди».
		 
		Відповідно до статті 3895 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано, якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
		 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спір про стягнення з боржника на користь банку заборгованості за договором споживчого кредиту не підвідомчий третейському суду, тому рішення третейського суду в цій частині підлягає скасуванню.
		 
		Разом з тим порука є способом забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором і має похідну правову природу від правовідносин, що виникають з кредитного договору.
		 
		Поручитель за змістом договору поруки не є споживачем послуг банку з кредитування, а, навпаки, є особою, яка своєю відповідальністю забезпечує відповідальність боржника у договорі споживчого кредиту, тобто споживача.
		 
		Договір поруки не є договором на придбання, замовлення, використання продукції для особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, виконанням обов'язку найманого працівника, або договором про намір здійснити такі дії.
		 
		Отже, поручитель не може розглядатись у договорі поруки як споживач послуг банку, а тому у цих правовідносинах на нього не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». 
		 
		Таким чином, оскільки у справі, яка переглядається, договір поруки містить третейське застереження, то спір між банком і поручителем про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, за виконання зобов'язань за яким останній поручився, підвідомчий третейському суду, отже, рішення третейського суду в цій частині ухвалено в межах його повноважень. 
		 
		За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для скасування оспорюваного рішення третейського суду в частині стягнення заборгованості з поручителя. 
		 
		Крім того, згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		 
		Проте ОСОБА_8 до суду захистом своїх прав не звертався.
		 
		Доводи ОСОБА_8 у запереченнях на касаційну скаргу про те, що з ним окремого договору поруки укладеного не було, правовідносини випливають із споживчого кредитного договору, в якому він є стороною, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки за цим договором він виступає в якості поручителя, а не позичальника.
		 
		Тому судові рішення в справі, яка переглядається, підлягають скасуванню в частині скасування рішення третейського суду про стягнення заборгованості з поручителя із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні заяви відносно ОСОБА_8
		 
		Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 24 травня 2017 року № 6-580цс17.
		 
		Відповідно до пункту третього частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		 
		Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» задовольнити частково. 
		 
		Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2016 року скасувати в частині скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 28 серпня 2014 року про стягнення з ОСОБА_8 на користь публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» 173 168 грн 98 коп. заборгованості та 2 131 грн 68 коп. витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви 
		ОСОБА_4.
		 
		В іншій частині ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва 
		від 28 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва 
		від 14 червня 2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає
		 
		Головуючий                                                                                                Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь
		 
		Є. В. Синельников
		 
		С. Ф. Хопта
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...