Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 482/1639/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2018. Зареєстровано: 20.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2018.
Дата набрання законної сили: 05.03.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №482/1639/15-к 05.03.2018 
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		5 березня 2018 року                        м. Миколаїв
		 
		Апеляційний суд Миколаївської області у складі:
		головуючого             ОСОБА_1 ,
		суддів                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3  
		 за участю секретаря ОСОБА_4 
		               
		розглянувши матеріали кримінального провадження №42014150280000007 за апеляційною скаргою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 на вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 5 жовтня 2017р., стосовно
		     ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бобринець, Кіровоградської області, громадянина України, одруженого, працюючого старшим інспектором 1-го взводу роти поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 
		  - обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України;
		 
		Учасники судового провадження:
		прокурор ОСОБА_5 
		обвинувачений                  ОСОБА_6 
		захисник                     ОСОБА_7 
		встановив:
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
		В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону щодо законності і обґрунтованості вироку та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
		Призначити новий розгляд в суді першої інстанції. 
		В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, захисник обвинуваченого вважає, що апеляційна скаргу прокурора не підлягає задоволення. 
		 
		Короткий зміст вироку.
		Вироком суду  ОСОБА_6 визнано не винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та виправдано за недоведеністю його вини.
		 
		Узагальнені доводи апеляційної скарги.
		В апеляційній скарзі прокурор звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції виправдав ОСОБА_6 з підстав, що не зазначені в ч.1 ст. 373 КПК України. 
		На обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що при викладенні в мотивувальній частині вироку підстав для виправдання обвинуваченого ОСОБА_6 , суд взагалі не досліджував питання його вини, а тому на думку апелянта рішення в резолютивній частині вироку відносно ОСОБА_6 про його виправдання за недоведеністю вини є як необґрунтованим та невмотивованим з одного боку через відсутність викладених в мотивувальній частині вироку підстав та мотивів прийняття саме такого рішення, так і незаконним з іншого боку, оскільки його прийняття не передбачене нормою закону, що визначає вичерпний перелік підстав для виправдання особи.
		Зауважує, що недоведеність вини згідно норм КПК України може слугувати підставою лише для закриття кримінального провадження.
		Зазначає, що суд при винесені вироку обмежився лише викладенням змісту показів обвинуваченого, потерпілого, свідків та частини письмових доказів, докази, що були надані під час судового розгляду стороною захисту також взагалі не вказано у вироку. 
		Вказує, що судом першої інстанції при винесені вироку відносно ОСОБА_6 неправильно викладено покази деяких свідків, а саме свідка ОСОБА_8 , який при зустрічі з ОСОБА_6 , і на його запитання про справи, повідомив, що «мати заяву подавати не буде», ця розмова стосувалась саме потерпілого в ДТП цього дня ОСОБА_9 . На думку прокурора, зазначені покази свідка ОСОБА_8 спростовують висновок суду першої інстанції, про відсутність доказів у кримінальному провадженні щодо обізнаності ОСОБА_10 про ДТП 28.01.2013 з потерпілим ОСОБА_9 .
		Вважає, що невірно викладено у вироку і покази свідка ОСОБА_11 про те, що він не був очевидцем ДТП, де постраждав ОСОБА_9 .. Свідок в судовому засіданні пояснював, що оскільки на протязі останніх років він сам неодноразово потрапляв до ДТП та отримував тілесні ушкодження, він не пам`ятає обставини ДТП з потерпілим ОСОБА_9 .
		Не погоджується прокурор із тим, що суд критично оцінив та не взяв до уваги протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками із свідком ОСОБА_11 , де останній впізнав ОСОБА_6 , як працівника ДАІ, що був на місці ДТП.
		Вказує, що суд не мав жодних підстав для цього і протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_11 під час досудового розслідування є належним та допустимим доказом, що свідчить про перебування обвинуваченого ОСОБА_6 28.01.2013 на місці ДТП, в якій постраждав потерпілий ОСОБА_9 та його обізнаність про зазначене ДТП.
		 
		В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, захисник обвинуваченого вважає, що у суду апеляційної інстанції не має підстав для скасування вироку Новоодеського районного суду Миколаївської області та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції.
		Зазначає, що твердження прокурора в частині спілкування свідка ОСОБА_8 з ОСОБА_6  не відповідають дійсності та пояснює, що ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що бачив ОСОБА_12 та (на мові оригіналу) «перекинулись парой фраз». Жоден допитаний в судовому засіданні свідок, в тому числі й мати ОСОБА_13 не надавали пояснень з приводу будь-яких спілкувань з ОСОБА_12 щодо ДТП. Сам факт перебування ОСОБА_12 в лікарні не спростовує й ОСОБА_12 . Але на думку сторони захисту, прокурор не зазначив яке істотне значення для висновку суду має факт перебування ОСОБА_6 в лікарні.
		Крім того, захисник вважає, що суд вірно виклав обставини в вироку та зазначив, що за свідченнями ОСОБА_11 він взагалі не був очевидцем ДТП, а за місцем свого проживання підписував якісь документи, які йому надав слідчий. 
		 Зазначає, що це узгоджується з протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, складений слідчим ОСОБА_14 01.08.2014 року за адресою: АДРЕСА_2 (місце проживання свідка). В протоколі ОСОБА_11 зазначив, що може впізнати ОСОБА_6 , та бачив ОСОБА_6 28.01.2013 року на місці ДТП.. Крім цього в протоколі зазначено, що слідчий «провів пред`явлення для впізнання скріплених печаткою «слідчий відділ» прокуратури Миколаївської області фотознімків громадян». В той же час до суду надано протокол в якому фотознімки не скріплені жодною печаткою. 
		 Вважає, що суд вірно зазначив, що зазначений протокол складено в порушення вимог ст.104 КПК України.
		Обставини встановлені судом першої інстанції.
		Досудовим слідством ОСОБА_6 обвинувачується у наступному.
		 Наказом начальника УМВС України в Миколаївській області № 103 о/с від 29 серпня 2011 року ОСОБА_6 призначено на посаду начальника відділення ДАІ Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області.
		   Відповідно до ст. 10 Закону України «Про міліцію», начальник ДАІ Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_6 відповідно до своїх завдань був зобов`язаний:
		   - забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;
		   - виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством;
		   - приймати і реєструвати заяви й повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;
		   - брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством;
		   - виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ;
		   - приймати рішення про накладення адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання у випадках, передбачених законом;
		   - виконувати в межах своєї компетенції кримінальні покарання та адміністративні стягнення;
		   - розшукувати осіб у випадках, передбачених законодавством та міжнародними договорами України;
		   - виконувати у передбачених законодавством випадках і в межах своєї компетенції постанови прокурора, слідчого, суду (судді), органу дізнання, тощо.
		   При цьому, п.п. 11, 12 ч. 4 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ (далі  МВС (затверджена постановою Кабінету міністрів України № 341 від 14.04.1997 р.), п.п. 3.3, 6.15, 6.23, 6.24, 20.4 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС (затверджена наказом МВС України № 111 від 27.03.2009 р.), ОСОБА_6 , як працівника ДАІ зобов`язано вживати заходів з профілактики, попередження та припинення злочинів і адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху, брати у межах своєї компетенції та відповідно до законодавства участь у розкритті кримінальних правопорушень і розшуку осіб, які їх вчинили, проводити невідкладні заходи на місці дорожньо-транспортних пригод (далі  ДТП), зокрема з надання першої медичної допомоги постраждалим від ДТП та з охорони місця ДТП до прибуття слідчо-оперативної групи, при отриманні інформації про злочин негайно доповідати про це черговому або безпосередньому начальникові і діяти за їх рішеннями, під час отримання інформації від громадян про злочин, установлювати всі необхідні дані про особу, що звернулася, конкретне місце злочину, ким і проти кого він скоєний чи готується та іншу інформацію, що має значення для розкриття злочину, про що доповідати черговому територіального органу внутрішніх справ, до прибуття слідчо-оперативної групи у межах компетенції організовувати роботу з розкриття злочину по «гарячих слідах».
		   Згідно з вимогами посадової інструкції начальника відділення ДАІ Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області (затверджена 05.01.2012 р. начальником Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області та начальником ДАІ УМВС України в Миколаївській області), ОСОБА_6 забезпечував взаємодію підрозділу зі службами Новоодеського РВ УМВС та іншими правоохоронними органами, а також з органами державної влади, установами, організаціями та підприємством в організації роботи щодо попередження аварійності, участі ДАІ в охороні громадського порядку, запобіганні і розкритті незаконних заволодінь автомототранспортних засобів, дорожньо-транспортних та інших злочинів, а також в межах компетенції відповідно до законодавства вживав заходів, спрямованих на розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, тощо.
		   Таким чином, ОСОБА_6 обіймаючи посаду начальника відділення ДАІ Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області, здійснював функції представника влади, відповідно до чого у межах своєї компетенції мав право пред`являти вимоги та приймати рішення, обов`язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності, застосовувати примусові заходи, складати юридично значимі документи, тобто був, відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України, службовою особою правоохоронного органу.
		   28 січня 2013 р., раніше знайомі між собою ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та ОСОБА_16 , перебували у кафе «Сюрприз», що розташований по вул. Леніна у м. Нова Одеса Миколаївської області, де вживали алкогольні напої. Після цього, у проміжок часу з 14.00 год. до 15.00 год., ОСОБА_15 сів за кермо належного йому автомобіля ВАЗ-21104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 сів на переднє пасажирське місце, а ОСОБА_16 сів на заднє пасажирське сидіння вказаного автомобіля. ОСОБА_15 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, став керувати автомобілем ВАЗ-21104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , маючи намір розвести знайомих по домівках.
		   Рухаючись по дорозі Р-06 Ульянівка-Миколаїв, а саме, по вул. Леніна в м.Нова Одеса Миколаївської області, у напрямку м. Миколаєва, автомобіль ВАЗ-21104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_15 , при невстановлених слідством обставинах, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду.
		   У результаті ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_9 , який знаходився на передньому пасажирському місці, отримав тяжкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком судово-медичного експерта № 396 від 08.04.2014р.
		   Отримавши тілесні ушкодження ОСОБА_9 , не міг самостійно вийти із пошкодженого автомобіля. Проїжджаючі мимо ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , зупинились та почали евакуювати із салону автомобіля ВАЗ-21104, ОСОБА_9 та при цьому допомогти вийти із автомобіля ОСОБА_19 .
		   В цей же час, до місця ДТП прибули начальник ДАІ Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_6 та двоє невстановлених слідством працівників міліції, а також фельдшер Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф ОСОБА_20 .
		Перебуваючи на місці пригоди ОСОБА_6 візуально оглянув місце ДТП, пошкоджений автомобіль ВАЗ-21104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановив обставини події, поспілкувавшись з її учасниками, та впевнився тим самим, що ДТП мало місце, потерпілий ОСОБА_9 , маючи тілесні ушкодження, не може самостійно рухатись, внаслідок чого потребує медичної допомоги.
		Разом з тим, ОСОБА_6 , усупереч вимог ст. 10 Закону України «Про міліцію», п.п. 11, 22 ч. 4 Положення про державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ МВС (затверджена постановою Кабінету міністрів України № 341 від 14.04.1997 р.), п.п. 3.3, 6.15, 6.23, 6.24, 20.4 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС (затверджена наказом МВС України № 111 від 27.03.2009 р.) та посадової інструкції начальника відділення ДАІ Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області (затверджена 05.01.2012 р. начальником Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області та начальником ДАІ УМВС України в Миколаївській області), діючи всупереч інтересам служби, умисно, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, з корисливих мотивів в інтересах ОСОБА_15 , з метою створення умов для втрати доказів вини останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, та використовуючи своє службове становище, достовірно знаючи про ДТП за участю автомобіля ВАЗ-21104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_15 , внаслідок якого постраждав пасажир автомобіля ОСОБА_9 , не забезпечив взаємодію очолюваного ним підрозділу зі службами Новоодеського РВ УМВС та іншими правоохоронними органами в організації роботи щодо розкриття злочину «по гарячих слідах», не повідомив про зазначений факт ДТП черговому Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області та не здійснив охорону місця ДТП до прибуття слідчо-оперативної групи.
		При цьому, прибувши на місце ДТП, у результаті якого отримали тілесні ушкодження люди, ОСОБА_6 , всупереч вимогам п.п. 20.4, 20.4.1.  20.4.8. Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС (затверджена наказом МВС України № 111 від 27.03.2009 р.), всупереч інтересам служби, умисно, з корисливих мотивів в інтересах ОСОБА_15 , не вжив заходів з огородження місця пригоди необхідною кількістю тимчасових технічних засобів регулювання дорожнім рухом ( направляючих конусів, огороджувальної стрічки, дорожніми знаками, інформаційними щитами «Увага ! Оформлення ДТП», іншим); у присутності двох свідків не зафіксував та не забезпечив фіксування місця, часу, виду, обставин та наслідків ДТП; не установив транспортні засоби, водіїв, пасажирів та інших осіб причетних до ДТП, його свідків, і не забезпечив присутність вказаних осіб на місці пригоди до прибуття слідчо-оперативної групи, не опитав та не забезпечив опитування свідків ДТП про обставини пригоди, фіксування їх установчих даних; не вжив заходів до збереження слідів та речових доказів. 
		Внаслідок умисного невиконання начальником ДАІ Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_6 всупереч інтересам служби своїх функціональних обов`язків, сліди дорожньо-транспортної пригоди компетентним органом досудового розслідування не зафіксовані та втрачені, пошкоджений автомобіль ВАЗ-21104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з місця ДТП переміщений невстановленою особою у невідомому напрямку, очевидці та інші причетні до ДТП особи не встановлені. 
		Відомості про дорожньо-транспортну пригоду, що трапилась 28 січня 2013 р. за участю автомобіля ВАЗ-21104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_15 , внаслідок якої постраждав пасажир автомобіля ОСОБА_9 , до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено прокуратурою Новоодеського району Миколаївської області за заявою ОСОБА_21 лише 27 лютого 2014 року, за №12014150280000130, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.
		У ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, яке триває, встановити місцезнаходження автомобіля ВАЗ-21104, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_15 , не представляється можливим, що в свою чергу унеможливлює проведення автотехнічної, трасологічної та інших експертиз, необхідних для встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди.
		Таким чином, начальник ДАІ Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_6 будучи працівником міліції, умисно діючи в інтересах ОСОБА_15 , зловживаючи владою і службовим становищем всупереч інтересам служби, грубо порушив норми законодавства України, що заподіяло тяжкі наслідки у вигляді неможливості виконання правоохоронними органами, передбачених ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження, що полягають у забезпеченні швидкого та повного розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а також у підриві авторитету та престижу правоохоронних органів, зокрема органів ДАІ, що виразилось у створенні у сторонніх осіб, зокрема у ОСОБА_9 уявлення, що службові особи правоохоронних органів не спроможні гідно і сумлінно виконувати свої обов`язки і що порушення службових обов`язків для них не тягне за собою відповідальності.
		Органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.2 ст. 364 КК України, а саме  зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам або інтересам громадян, або державним чи громадським інтересам.
		Приймаючи рішення про виправдування ОСОБА_6 у висунутому обвинуваченні за ч.2 ст. 364 КК України, у зв`язку із недоведеністю вчинення ним цього злочину, суд першої інстанції послався на наступне.
		 Суд першої інстанції навів зміст показань потерпілого ОСОБА_9 , а також свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_21 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_17 ..
		Також суд першої інстанції дійшов висновку про недопустимість доказів, а саме протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідкам ОСОБА_18 , ОСОБА_26 . Не прийняв до уваги дані протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_17 , зазначивши, що в судовому засіданні зазначений свідок пояснив, що він не був очевидцем ДТП.
		За висновком суду, усі протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками складені з порушенням вимог ст.104 КПК України, оскільки жодний з представлених протоколів не містить повних відомостей щодо осіб з якими проводилась зазначена слідча дія ( не зазначено їх ім`я по батькові, дату народження та адресу проживання), крім того зазначені процесуальні документи містять не оговорені виправлення, що на думку суду викликає сумніви в їх достовірності.
		 
		Крім того, суд першої інстанції визнав неналежними доказами протоколи проведення слідчих експериментів із свідками ОСОБА_26 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 та ОСОБА_25 . В обґрунтування цих висновків суд зазначив, що вказані процесуальні документи не містять інформації на підтвердження чи спростування висунутого ОСОБА_6 обвинувачення.
		З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність того, що ОСОБА_6 знав про ДТП, оскільки відсутні будь - які докази зазначеного, жоден процесуальний документ та жодні показання свідків не підтверджують обвинувачення. 
		 
		Суд вважає, що органом досудового розслідування не встановленота не доведено, що саме обвинувачений ОСОБА_6 , діючи всупереч інтересам служби, умисно, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, з корисливих мотивів, в інтересах ОСОБА_15 , з метою створення умов для втрати доказів вини останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.
		Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважали вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. 
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
		Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Як передбачено ст. 94 КПК України,  слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 Згідно вимогам п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку зазначаються у разі визнання особи виправданою -  формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		На думку апеляційного суду зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, а саме в зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, в інтересах третіх осіб використанні службового становища, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам громадян, або державним чи громадським інтересам.
		Апеляційний суд погоджується з висновком суду про те, що матеріали провадження не містять в собі достатніх даних, які б вказували на те, що обвинувачений зловживав своїм службовим становищем і діяв всупереч інтересам служби. 
		Допитаний судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 заперечував, що йому було відомо про факт ДТП, яка сталася 28 січня 2013 року, зазначив, що він не перебував на місці дорожньо-транспортної пригоди, тому він не міг повідомити чергового про факт ДТП та не міг вжити будь яких заходів для фіксації місця ДТП.
		  Суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку, на думку апеляційного суду, обґрунтовано вказав, що будь-яких фактичних даних, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_6 , займаючи посаду начальника ДАІ Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області, будучи достовірно обізнаний про ДТП за участю водія ОСОБА_15 , не повідомив про цей факт чергового Новоодеського РВУМВС України в Миколаївській області, не вжив заходів до огородження місця ДТП та його фіксації, заходів збереження слідів та речових доказів, судом не встановлено, стороною обвинувачення доказів на підтвердження зазначених фактів суду не надано.
		   Із досліджених судом доказів, а саме показів свідків, журналу виклику швидкої допомоги Новоодеської ЦРЛ, висновку судово-медичної експертизи, встановлено, що дійсно 28 січня 2013 року в м. Новоодеса близько 10 годин 30 хвилин сталася ДТП, в результаті якої ОСОБА_9  отримав тяжкі тілесні ушкодження.
		Допитані в судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_22 , ОСОБА_31 , ОСОБА_24 , ОСОБА_33 , ОСОБА_23 та ОСОБА_20 підтвердили, що на місці ДТП були присутні працівники поліції. Однак, ні один із зазначених свідків не вказував на присутність на місці ДТП начальника ДАІ Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_6 ..
		Разом з тим, працівники ДАІ ОСОБА_28 та ОСОБА_27 стверджували, що саме вони виїжджали на місце дорожньої пригоди, зазначили, що ОСОБА_6 з ними не було.
		Суд першої інстанції обґрунтовано визнав недопустимими доказами протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_17 та ОСОБА_26 .. Оскільки, зазначені докази отримані з порушенням вимог ст. 104 КПК України, а саме - не містять анкетних даних та місця проживання осіб з якими проводилась вказана слідча дія, мають не оговорені виправлення, що викликає обґрунтований сумнів у суду щодо достовірності даних, викладених в протоколах.
		Суд також обґрунтовано визнав неналежними доказами протоколи слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_26 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 та ОСОБА_25 . Оскільки, дані вказаних протоколів не містять будь якої інформації на підтвердження висунутого ОСОБА_6 обвинувачення.
		Тому доводи апелянта про недотримання судом першої інстанції вимог ст. 94 КПК України при оцінці доказів є безпідставними.
		Інших доказів, які б підтвердили пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення як органами досудового розслідування, так і судом не здобуто і така можливість вичерпана. 
		 Апеляційний суд вважає, що виправдувальний вирок судом постановлено відповідно до вимог ст. 370 КПК України, він є законним, обґрунтованим і належним чином вмотивованим. Рішення суду ухвалене на підставі об`єктивно та повно з`ясованих обставин. 
		 А тому доводи апелянта про незаконність рішення суду через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є необґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Слід визнати необґрунтованими й доводи прокурора про неповноту дослідження судом першої інстанції обставин, на які можуть посилатися учасники судового провадження. Самі обставини прокурором в апеляційній скарзі не зазначені, а лише перелічені докази, які, на його думку, не враховані судом, без зазначення фактичних обставин, які б вони могли підтвердити чи спростувати.
		Перевіривши докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України та вірно ухвалив стосовно нього виправдувальний вирок згідно до вимог п.2 ч.1 ст. 373 КПК України.
		А тому доводи апелянта щодо незаконності та необґрунтованості, прийнятого судом рішення є неспроможними.
		Крім того, прокурор в своїй апеляційній скарзі ставить питання про скасування вироку та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, однак не наводить жодних правових підстав для цього.
		Так, статтею 415 КПК України визначено вичерпний перелік порушень, які є підставою для скасування апеляційним судом вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
		Між тим, в апеляційній скарзі прокурора не зазначено жодного з порушень, які б являлись підставами для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ст. 415 КПК України. Таким чином, вимоги апеляційної скарги про скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції не ґрунтуються на вимогах закону. 
		Апеляційний суд, враховуючи положення ст. 404 КПК України, щодо меж перегляду судового рішення першої інстанції та відсутність підстав, передбачених ст. 415 КПК України, для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги прокурора. Враховуючи наведене, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
		Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 409, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
		 
		постановив:
		Апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5  залишити без задоволення.
		   Вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від 5 жовтня 2017 року, стосовно     ОСОБА_6  залишити без зміни.
		 Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		 Головуючий:
		 
		 Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...