Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 152/1643/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: 20.03.2018. Зареєстровано: 20.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.03.2018.
Дата набрання законної сили: 17.04.2019
Результат оскарження 17.04.2019 Апеляційний суд Вінницької області: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 152/1643/17 
		Провадження1-кп/152/15/18 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		16 березня 2018 року м. Шаргород
		 
		 Шаргородський районний суд Вінницької області    
		у складі:
		головуючого         судді  ОСОБА_1 ,
		при секретарі судового засідання   ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шаргород в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.08.2017 року за № 42017020000000289,
		по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, 
		- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, 
		за участю сторін кримінального 
		провадження:
		прокурора              ОСОБА_4  
		обвинуваченого  ОСОБА_3 
		захисника обвинуваченого      ОСОБА_5 
		В С Т А Н О В И В:
		 ОСОБА_3 органом досудового слідства обвинувачується у тому, що він, обіймаючи посаду заступника начальника Слідчого відділення Шаргородського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції Вінницької області, згідно наказу начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №228 о/с від 09.12.2016 року, будучи відповідно до ст.2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" працівником правоохоронного органу та згідно п. 2 примітки до ст.368 КК України службовою особою, яка займає відповідальне становище (відповідно до ч.1 п.8 ст.3 КПК України керівником органу досудового розслідування є начальник слідчого відділення органу внутрішніх справ та його заступники, які діють у межах своїх повноважень; відповідно до ч.2 п.3 ст.39 КПК України керівник органу досудового розслідування уповноважений здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого), діючи умисно, в особистих інтересах, з метою незаконного збагачення, з використанням наданої йому влади та повноважень вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин. 
		 01.08.2017 року приблизно о 22 годині працівниками Головного управління Національної поліції у Вінницькій області в с. Селище Тиврівського району Вінницької області було зупинено автомобіль "Кіа Sportage", державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 . 
		 У ході перевірки документів працівники поліції запропонували останньому проїхати до Гніванського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області, на що останній погодився.
		 Згодом до Гніванського ВП прибули працівники Шаргородського ВП та повідомили ОСОБА_6 , що до чергової частини Шаргородського ВП надійшло повідомлення від ОСОБА_7 про те, що невідомі особи на автомобілі "Кіа Sportage", під приводом продажу зерна, шахрайським шляхом заволоділи його коштами у сумі 150656 гривень, у зв`язку з чим йому необхідно проїхати на автомобілі до Шаргородського ВП для проведення першочергових слідчих дій.
		 Прибувши до Шаргородського ВП працівники поліції провели огляд автомобіля та помістили його на арештмайданчик.
		 У подальшому, 04.08.2017 року ОСОБА_6 зателефонував до старшого оперуповноваженого СКП Шаргородського ВП ОСОБА_8 та запитав, яким чином можна повернути вище вказаний автомобіль, на що останній повідомив номер телефону заступника начальника слідчого відділення Шаргородського відділення поліції Жмеринського відділу поліції у Вінницькій області ОСОБА_3 НОМЕР_2 та повідомив, що всі питання вирішувати з ним.
		 Після цього, 11.08.2017 року ОСОБА_6 зі свого номеру мобільного телефону НОМЕР_3 зателефонував на мобільний номер телефону ОСОБА_3 НОМЕР_2 з приводу повернення автомобіля, на що останній повідомив, що автомобіль не поверне.
		 Того ж дня ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що йому необхідно з`явитися до Шаргородського ВП для проведення слідчих дій.
		 Під час розмови ОСОБА_3 , маючи повноваження слідчого у кримінальному провадженні №12017020360000219, відомості про яке внесені до ЄРДР 02.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та будучи зобов`язаний повернути відповідно до вимог п.3 ст.169 , ч.5 ст. 171 КПК України вилучений автомобіль "Кіа Sportage", державний номерний знак НОМЕР_1 , за його повернення висунув вимогу надати йому неправомірну вигоду в розмірі 3000 гривень, яку необхідно надати йому особисто.
		 Так, ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні адміністративної будівлі Шаргородського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за адресою: Вінницька область, місто Шаргород, вулиця Героїв Майдану, 296, 16.08.2017 року у проміжок часу з 16 години 50 хвилин до 17 години 00 хвилин вимагав та одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 3000 гривень за повернення раніше вилученого автомобіля, а саме 01.08.2017 року транспортного засобу марки "Кіа Sportage", державний номерний знак НОМЕР_1 , у кримінальному провадженні №12017020360000219 від 02.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, тобто за вчинення дій в інтересах третьої особи з використанням наданих йому повноважень.
		 Дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК України - одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди. 
		 Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе у пред`явленому обвинуваченні не визнав, запевняв суд, що не вимагав та не отримував від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 3000 гривень за повернення раніше вилученого автомобіля марки "Кіа Sportage".
		По суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_3 суду показав, що 02.08.2017 року приблизно з 8 до 9 години він приїхав на роботу, де йому доповіли, що за заявою про вчинення шахрайства невідомими особами під час чергування слідчим ОСОБА_9 , в складі оперативної слідчої групи здійснено виїзд в м. Гнівань Вінницької області, де працівниками поліції було затримано автомобіль "Кіа Sportage", причетний до вчинення шахрайських дій. Власнику автомобіля ОСОБА_6  було запропоновано проїхати в Шаргородське ВП для надання пояснень та з`ясування обставин події по факту вчинення шахрайства. ОСОБА_6 він не допитував, жодних вказівок ОСОБА_9 не давав, з прокурором ОСОБА_10 з приводу арешту автомобіля не спілкувався, оскільки він не був слідчим у даному провадженні і не має права втручатися в діяльність слідчого. Вперше ОСОБА_6 він побачив 02.08.2017 року, коли заходив в кабінет до слідчого СВ Шаргородського ВП ОСОБА_9 , який повідомив, що це ОСОБА_6 02.08.2017 року з ОСОБА_6 він не спілкувався, і останній не пропонував йому грошей за повернення автомобіля. 11.08.2017 року ОСОБА_6  приїхав в Шаргородське ВП, зайшов до нього в кабінет, вони привіталися і він направив його до слідчого ОСОБА_9 . До 11.08.2017 року він ОСОБА_11 не викликав і йому не телефонував. 09.08.2017 року ОСОБА_6 телефонував йому, про що йому стало відомо з роздруківки телефонних з`єднань. 14.08.2017 року йому на розгляд через канцелярію передали скаргу ОСОБА_6 на дії слідчого, він взяв у ОСОБА_9  номер телефону ОСОБА_6 , зателефонував йому і запропонував з`явитися в Шаргородське ВП для розгляду скарги. 16.08.2017 року після обіду, приблизно в період з 15-ї до 17-ї години ОСОБА_6 приїхав в Шаргородське ВП, його в цей час на робочому місці не було, ОСОБА_6 чекав на нього біля кабінету, коли він прийшов, привітався з ОСОБА_6 за руку, разом вони зайшли в кабінет, де він відібрав у останнього пояснення з приводу скарги в прокуратуру Вінницької області на дії слідчого, потім провів його сходами на перший поверх, де залишив. Коли він був на майданчику між першим та другим поверхом, ОСОБА_6 покликав його, він повернувся і ОСОБА_6 запитав, чи в подальшому до нього будуть якісь питання, на що він відповів, що можливо його викличуть у разі, якщо будуть встановлені особи, які вчинили шахрайство. 
		 11.08.2017 року гроші в сумі 3000 гривень за повернення автомобіля від ОСОБА_6 він не вимагав, автомобіль зі арешт майданчика ОСОБА_6 не повертав, бо не є слідчим у кримінальному провадженні щодо вчинення шахрайства невідомими особами, і втручатися в діяльність слідчого не має права. Дане обвинувачення є надуманим, ґрунтується лише на показаннях ОСОБА_6 , не підтверджено належними доказами та не відповідає самим подіям того часу, так як досудове розслідування у кримінальному провадженні, в рамках якого затримано автомобіль, проводилося іншим слідчим і він не міг винести у ньому будь  яке процесуальне рішення, або обіцяти таке зробити. 
		 Відповідно до вимог параграфу 3 глави 28 КПК України в ході судового розгляду кримінального провадження судом було повно, всебічно та неупереджено досліджено всі докази, подані сторонами кримінального провадження. Проти закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами сторони кримінального провадження не заперечували.
		 У обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, сторона обвинувачення посилалася на докази, які були безпосередньо досліджені та перевірені під час судового розгляду, та згідно зі ст.ст.85,86,94 КПК Україниналежним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.
		 Так, свідок обвинувачення ОСОБА_6 суду показав, що він тимчасово не працює, надає послуги по перевезенню власним автомобілем "Кіа Sportage". 31.07.2017 року йому зателефонував невідомий чоловік і запропонував завезти його в місто Шаргород, оскільки туди повинні приїхати дві фури з зерном. Вони домовились про зустріч. Наступного дня о 7 годині ранку він забрав незнайомого йому чоловіка з залізничного вокзалу у м. Вінниця і вони поїхали в м. Шаргород. По дорозі, на Браїлівському перехресті до них підсів ще один чоловік, який представився як ОСОБА_12 . У м. Шаргород на заправці їх чекав мікроавтобус "Ніссан" сірого кольору. ОСОБА_12 вийшов, пішов до мікроавтобуса і через декілька хвилин повернувся, після чого вони поїхали в напрямку с. Слобода-Шаргородська, де на розвилці їх чекав автомобіль "ВМW Х-5" з литовськими номерами. ОСОБА_12 вийшов, пішов до автомобіля, через декілька хвилин повернувся, далі вони проїхали десь близько кілометра, там стояли дві фури, одна з яких мала механічні пошкодження, він в числі інших прийняв участь в її ремонті. Потім фури зтарувалися в сільгосптехніці та поїхали в село Козлівка Шаргородського району. В полі в с. Козлівка приїхав комбайн і завантажив зерном дві фури. В обід дружина фермера виносила їм обід, вони поїли і продовжували завантажувати фури. Потім поїхали в сільгосптехніку, де переважували фури. Далі він відвіз ОСОБА_13 і ОСОБА_14 на вокзал в м. Вінниця, а сам поїхав додому в с. Селище Тиврівського району Вінницької області, де по дорозі був зупинений працівниками поліції, які перевірили його документи і повідомили, що йому необхідно проїхати в поліцейський відділ у м. Гнівань. У відділ поліції м. Гнівань через декілька годин приїхали два співробітника поліції і повідомили, що йому необхідно поїхати в поліцію в м. Шаргород, на що він погодився. У відділенні поліції м. Шаргород його всю ніч допитували та відбирали пояснення, запитували про людей, яких він привіз у Шаргородський район, на що він повідомив, що відвіз їх у м. Вінниця на залізничний вокзал. Пояснення у нього відбирав ОСОБА_9 , під час опитування заходив ОСОБА_3 і погрожував підвісити його на двері, щоб розказав правду. Зранку наступного дня його автомобіль забрали на арештмайданчик, він просив видати йому будь-які документи на підтвердження того, що у нього забрали автомобіль, на що йому відповіли, щоб він подякував за те, що його взагалі не закрили. 3 серпня 2017 року зранку він написав скаргу в обласну прокуратуру на неправомірні дії працівників Шаргородського ВП. 8 серпня 2017 року він пішов в поліцію в "Прозорий офіс", там до нього підійшов чоловік, який представився головним редактором газети "Шанс" і запропонував подати заяву на неправомірні дії працівників поліції. Він погодився і подав заяву. 11 серпня 2017 року до нього зателефонував ОСОБА_3 і сказав, що йому необхідно з`явитися в Шаргородське ВП. Він маршруткою приїхав в м. Шаргород, зателефонував ОСОБА_3 і попросив повернути автомобіль, який був йому вкрай необхідним через погіршення стану здоров`я вагітної дружини та брата, який потрапив в ДПТ. ОСОБА_3 відповів, що якщо він дасть йому 3000 грн., то він спробує йому повірити. Він написав пояснення, що жодних претензій до працівників поліції не має, після чого ОСОБА_9 повернув йому документи та автомобіль. Того ж дня він мав привезти ОСОБА_3 3000 грн., яких у нього не було, тому він попросив відстрочки і ОСОБА_3 погодився, однак грошей він не зміг знайти. 14 серпня 2017 року до нього зателефонував ОСОБА_3 і сказав, що треба приїхати, підписати ще якісь документи та спитав, коли будуть гроші. Він відповів, що усієї суми не має, а як тільки матиме гроші, то одразу ж йому зателефонує. У зв`язку з безвихідним становищем, 14 серпня 2017 року він прийшов в Службу безпеки, розповів про те, що в нього неправомірно забрали автомобіль і вимагають гроші. До нього вийшов ОСОБА_15 , вони пішли в парк в кафе, де ОСОБА_15 , з його слів написав заяву, яку він підписав. 16 серпня 2017 року йому зателефонували та повідомили, що о 10 годині він повинен бути на вулиці Театральній та зателефонувати ОСОБА_3 , що приїде до нього, що він і зробив. ОСОБА_3 сказав, що можна приїжджати, він його прийме. 16.08.2017 року приблизно о 10 годині біля приміщення СБУ його зустрів ОСОБА_15 , провів в кабінет на другому поверсі, там були два невідомих йому чоловіка, ОСОБА_15 з шухляди стола вийняв файл, в якому були гроші, передав йому, він перерахував їх, номера купюр не звіряв, гроші поклав в барсетку, при ньому жодних документів не складали, далі ОСОБА_15 вивів його на вулицю і сказав телефонувати ОСОБА_3 , що їде до нього. Після цього вони з ОСОБА_15 їздили у слідче відділення прокуратури, далі він сам їздив в лікарню до брата, був там з 11 до 12 години, гроші були у нього в барсетці, в цей час до нього телефонували і ОСОБА_15 і ОСОБА_3 . Приблизно о 12 годині зустрівся з ОСОБА_15 біля слідчого відділення обласної прокуратури. ОСОБА_15 завів його в кабінет, надів йому пояс з мікрофоном і інше обладнання, при цьому ніякі документи не складалися, він нічого не підписував і ні з ким не спілкувався. У м. Шаргород приїхав о 16 год. 20 хв., при в`їзді в м. Шаргород зупинили автомобілі, ОСОБА_15 підключив обладнання, яке було на ньому, і він поїхав в поліцію, де ОСОБА_3 у своєму кабінеті відібрав в нього пояснення, потім разом вони вийшли з кабінету, спустилися на перший поверх, де біля сходів стояла стара шафа. ОСОБА_3 сказав, щоб він поклав гроші у шафу. Після того як він поклав гроші у шафу, запитав у ОСОБА_3 чи не має більше до нього претензій, на що останній відповів, що більше проблем не буде, максимум, в подальшому його можуть викликати до суду в якості свідка. Під час поміщення грошових коштів у шафу у нього під сорочкою був вмонтований пристрій, за допомогою якого був зафіксований факт зустрічі з ОСОБА_3 та передачі 3000 гривень шляхом поміщення в шафу, на яку вказав останній.
		 Допитаний у судовому засіданні як свідок обвинувачення ОСОБА_16 суду показав, що в середині серпня 2017 року, числа 15 чи 16, вранці, приблизно о 9 годині 30 хвилин у м. Вінниця, на вулиці Хлібна він очікував на свого товариша ОСОБА_17 . На виході з центрального парку, де знаходиться заїзд в поліцейське управління, до нього підійшов незнайомий чоловік, який представився працівником поліції і запропонував пройти до управління поліції для того, щоб бути понятим. Він разом з ОСОБА_18 та працівником поліції, яким виявився ОСОБА_15 , приблизно після 10-ї години прийшли в управління поліції, зайшли в кабінет, де на столі були розкладені гроші - гривневі купюри номіналом по 200 грн. на суму 3000 гривень, скільки купюр було не пам`ятає, при ньому купюри оббризкали рідиною з аерозольного балончика, потім гроші склали в конверт і передали ОСОБА_6 . ОСОБА_15 попросив його та ОСОБА_18 поїхати у м. Шаргород для того, щоб бути присутніми при проведенні слідчих дій. Вони погодилися і легковим автомобілем, за кермом якого був ОСОБА_15 , поїхали в м. Шаргород. По дорозі заїхали на вулицю Космонавтів, в прокуратуру, де пробули більше півгодини. Там він бачив ОСОБА_6 У м. Шаргород приїхали трьома автомобілями після 15-ї години. Спочатку вони сиділи в автомобілі недалеко від відділення поліції, потім ОСОБА_15 запросив його пройти у Шаргородське ВП. Вони зайшли, піднялися на третій поверх, зайшли в перший, чи то в другий кабінет зі сторони сходів наліво. Там були працівники поліції і ОСОБА_3 . Почали оглядати кабінет, приміщення, сходи з третього поверху до низу. На першому поверсі була стара шафа, близько біля сходів, на майданчику, в якій працівники поліції виявили гроші. Працівник поліції, який був у рукавицях, взяв гроші в руки, провів по них ліхтариком, при цьому гроші змінювали колір на оранжевий, потім розклав їх на підлозі, далі гроші перерахували, там було 3000 гривень купюрами по 200 грн. При цьому йому не пояснювали, що відбувається. Потім ліхтариком світили руки ОСОБА_3 та брали змиви з його рук, також він був присутнім при обшуку кабінету ОСОБА_3 . В кишені поліцейської форми, яка висіла на шафі, знайшли ще 3000 грн., в сейфі, чи в столі знайшли ще близько 1000 грн. Все викладали на стіл. Окрім того, було вилучено службове посвідчення, комп`ютерний системний блок, якусь справу. Попросили ОСОБА_3 витягнути все з кишень: там була банківська картка. Всі вилучені предмети були запаковані в пакети, справу та системний блок запакували в пакети для сміття, перев`язали мотузкою, вони розписувалися на паперових бирках, які за допомогою клею приклеювали до пакетів. Також вони розписувалися у протоколах огляду речей і приміщення. Потім вони спустилися на перший поверх, в кабінет дільничних, де підписували опечатані конверти. 
		 Допитаний у судовому засіданні як свідок обвинувачення ОСОБА_18 суду показав, що 14 серпня 2017 року вранці він зустрівся зі своїм другом ОСОБА_19 . Вони прогулювалися в парку по центральній алеї від арки, з боку вулиці Козицького у м. Вінниці. З наміром випити кави, попрямували в напрямку вулиці Соборної. Там до них підійшов чоловік, представився працівником поліції, пред`явив службове посвідчення і сказав, що йому потрібна їхня допомога. Вони втрьох пройшли через КПП в управління поліції, зайшли в кабінет, де їм пояснили, що їх запросили бути понятими при затриманні хабарника. У кабінеті було 6-7 чоловік: одні виходили, інші заходили. Їм сказали, що зараз будуть помічати гроші, показали балончик, рідиною з якого обприскали гроші. Це були купюри по 200 гривень в сумі 3000 гривень. З них зробили ксерокопії, потім кошти запакували, номера купюр при ньому не звіряли і конверт нікому не вручали. Далі вони вийшли з управління, сіли в автомобіль і поїхали на вулицю Космонавтів в СУ прокуратури, там він вперше побачив ОСОБА_6 . Потім поїхали у м. Шаргород. У м. Шаргороді вони з працівниками поліції та внутрішньої безпеки сиділи в машині, неподалік від відділу поліції, потім їм сказали, щоб вони зайшли у ВП. Коли вони зайшли у Шаргородське відділення поліції, там була метушня. Всі разом піднялися на третій поверх, зайшли в кабінет ОСОБА_3 , останній був в кайданках, потім їх запросили спуститися вниз, на перший поверх. Все знімали на відеокамеру, по дорозі оглядали батареї. Далі спустилися сходами на перший поверх, де їм сказали подивитися в шафу. У шафі лежали складені купюри по 200 гривень. Потім гроші розстелили на підлозі, порахували, взяли ультрафіолетовий ліхтарик. Купюри були помічені, на них було нашарування помаранчевого кольору. Потім гроші перерахували, переписували номера купюр. Далі вони піднялися на третій поверх, в кабінет ОСОБА_3 , де почався обшук. Також свідок пам`ятає, що ультрафіолетовим ліхтарем були перевірені руки та кишені ОСОБА_3 , на яких жодних нашарувань не виявили. При обшуку були присутні десь сім чоловік. Було вилучено: з сейфу близько 800 - 900 гривень, з гаманця  близько 100 гривень, якісь документи по справі, системний блок з комп`ютера і кошти з нагрудної кишені поліцейської форми, яка висіла на шафі. Вилучені речі були покладені в конверти, на яких вони розписувалися. Також складалися якісь протоколи, в яких вони теж розписувалися. Додому у Вінницю вони повернулися так само, автомобілем. Свідок також показав, що коли вони зайшли у відділення поліції, ОСОБА_3 , здається, був у кайданках.
		Свідок обвинувачення ОСОБА_15 у судовому засіданні показав, що в кінці липня  на початку серпня 2017 року до нього зателефонувала знайома особа, і повідомила, що у її знайомого проблеми з поліцією і що вона йому телефонує тому, що він працює в органах внутрішньої безпеки. Вони домовилися про зустріч. Особою, у якої проблеми з поліцією, виявився ОСОБА_6 , з яким вони зустрілися на наступний день, після дзвінка. ОСОБА_6 розповів йому про свої проблеми з автомобілем, на що він пояснив, що не має права втручатися в діяльність слідчого і порекомендував звернутися до суду зі скаргою на дії слідчого. 14 серпня 2017 року ОСОБА_6 йому зателефонував і сказав, що необхідно зустрітися. Під час зустрічі ОСОБА_6 повідомив, що був у м. Шаргород і начальник слідчого відділення за повернення його автомобіля вимагав 3000 гривень. Він запропонував ОСОБА_6 написати заяву в прокуратуру. Зі слів ОСОБА_6 він написав заяву в прокуратуру Вінницької області. 15 серпня 2017 року на адресу їхнього управління надійшло доручення з постановою Апеляційного суду Вінницької області на проведення негласних розшуково-слідчих дій у вигляді контролю за вчиненням злочину шляхом проведення спеціального слідчого експерименту. Він зателефонував ОСОБА_6 , повідомив, що надійшло доручення і вони можуть починати працювати, викликав ОСОБА_6 в Управління на 16 серпня 2017 року для вручення коштів. ОСОБА_6 йому повідомив, що 15 серпня 2017 року йому телефонував ОСОБА_3 , і повідомив, що необхідно зустрітися. Вранці 16.08.2017 року він запросив двох понятих, склав протокол огляду і вручення грошових коштів та вручив кошти ОСОБА_6 . ОСОБА_6 не був присутнім при помітці цих коштів. 15 купюр по 200 гривень він відксерив на ксероксі, обробив спеціальною червоно-жовтою речовиною, яка світиться, поклав у конверт, потім запросив ОСОБА_6 та передав йому кошти, при цьому повідомив, що це кошти, помічені спеціальною речовиною, які він має віддати ОСОБА_3 . Потім вони поїхали в прокуратуру, взяли техніку. Тим часом ОСОБА_3 телефонував до ОСОБА_6 , потім ОСОБА_6 , приблизно о 14 годині зателефонував ОСОБА_3 і домовився з ним про зустріч. Вони поїхали в м. Шаргород, біля ВП вистроїлися по його периметру. ОСОБА_6 зайшов в ВП, через деякий час вийшов. Поступив сигнал про затримання ОСОБА_3 . Вони всі забігли в приміщення відділення поліції, оглянули кабінет ОСОБА_3 та коридор і в шафі, яка знаходилась на першому поверсі біля сходів виявили грошові кошти в сумі 3000 гривень, які оглянули, запакували. Окрім того, в кабінеті ОСОБА_3 вилучили: з його форми особистих 3000 гривень, з сейфа - 800 гривень, банківську картку, системний блок з комп`ютера, справу про шахрайство, все запакували в пакети. Свідок ОСОБА_20 додав, що операцію по затриманню ОСОБА_3 здійснювала Служба внутрішньої безпеки поліції та Служба безпеки України, при цьому аудіо та відео техніка була СБУ.
		 Допитаний судом свідок як обвинувачення так і захисту ОСОБА_9 суду показав, що 01 серпня 2017 року він заступив на чергування в Шаргородське відділення поліції у складі слідчо  оперативної групи. Приблизно о 20 годині від чергового надійшло повідомлення про те, що на телефон 102 зателефонував гр. ОСОБА_7 , який повідомив, що під час купівлі-продажу зерна невідомі особи шахрайським способом заволоділи його коштами близько 6000 доларів США. Він разом з оперуповноваженим ОСОБА_8 виїхали на місце події  в м. Шаргород, на територію підприємства "O.L.KAR.". Там знаходилося два вантажних автомобіля "MAN". До них підійшов потерпілий і повідомив, що він приїхав з Одеської області з метою купівлі зерна в с. Козлівка Шаргородського району, купив зерно, передав кошти невідомій особі на ім`я ОСОБА_21 , який взяв кошти, сів в автомобіль "Кіа Sportage" червоного кольору і поїхав. Після того, по дорозі додому ОСОБА_7 зупинили інші жителі села та повідомили, що придбане ним зерно належить не тій особі, якій він передав кошти, а їм, тобто кошти за зерно він передав не власникам зерна. ОСОБА_9 було запропоновано ОСОБА_7 проїхати до ВП для з`ясування обставин події. Уночі приблизно в 00 годин поступило повідомлення про те, що автомобіль "Кіа Sportage" був зупинений працівниками поліції в м. Гнівань. Він ще з одним працівником поліції поїхав в м. Гнівань, де у відділенні поліції знаходився автомобіль "Кіа Sportage" та його власник ОСОБА_6 , якому було запропоновано проїхати з ними в м. Шаргород для надання пояснень та з`ясування обставин події по факту вчинення шахрайства, оскільки в м. Шаргород знаходився гр. ОСОБА_7 , водії двох вантажних автомобілів та власники зерна. Приблизно о 5-ій годині ранку вони приїхали в м. Шаргород, де у відділенні поліції він відібрав пояснення у ОСОБА_6 , який пояснив, що йому зателефонували невідомі особи і запропонували завезти їх в м. Шаргород за 1000 гривень, на що він погодився. Ним було прийнято рішення про тимчасове затримання транспортного засобу  автомобіля "Кіа Sportage" з метою проведення подальшого розслідування, можливих експертиз та для встановлення осіб, які вчинили злочин. Він оглянув автомобіль і помістив його на арешт майданчик. Далі були внесені відомості до ЄДРДР за ч.2 ст. 190 КК України, по якому ним проводиться розслідування. Крім того, свідок ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_6 не телефонував до нього з приводу повернення автомобіля "Кіа Sportage". 02 серпня 2017 року він підготував клопотання про арешт автомобіля, але воно не було погоджено прокурором. Станом на 11 серпня 2017 року офіційної заяви ОСОБА_6 про повернення автомобіля не було, лише з прокуратури Вінницької області надійшла його скарга на неправомірні дії працівників поліції, про те, що написав скаргу в прокуратуру ОСОБА_6 розповів йому 11.08.2017 року після повернення автомобіля. Жодних вказівок від керівництва про повернення автомобіля йому не надходило. Автомобіль ОСОБА_6 він повернув з урахуванням недоцільності його перебування на арешт майданчику. Також свідок зазначив, що ОСОБА_3 у його процесуальну діяльність не втручався, жодного тиску на нього не чинив. Окрім того, слідчий ОСОБА_9 пояснив, що досудове розслідування по кримінальному провадженню по факту шахрайства триває і не виключається притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 як співучасника чи пособника у вчиненні даного кримінального правопорушення. 
		 Клопотання сторони захисту про допит в якості свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , з врахуванням думки сторони обвинувачення, знято стороною захисту із тих мотивів, що відомості, які їм відомі, не мають визначального значення для кримінального провадження.
		 Судом, згідно ст. 349 КПК України, за згодою учасників кримінального провадження, задоволено клопотання сторони захисту про зміну обсягу доказів.
		 Крім показань свідків, допитаних в судовому засіданні сторона обвинувачення посилалася також на відомості, що містяться у досліджених в судовому засіданні доказах, а саме на:
		 - протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_6 від 14.08.2017 року, відповідно до якої заявник вказує, що заступник начальника СВ Шаргородського ВП ОСОБА_3 вимагає у нього неправомірну вигоду в сумі 3000 гривень за повернення автомобіля "Kia Sportage", який був вилучений працівниками поліції (т.1 а.п. 130  131);
		 - протокол затримання ОСОБА_3 від 16.08.2017 року (т.1 а.п. 133  139);
		 - протокол обшуку службового кабінету ОСОБА_3 від 16.08.2017 року, відповідно до якого вилучено особисті кошти останнього в сумі 3000 гривень, 800 гривень та 91 гривня, матеріали кримінального провадження, системний блок комп`ютера, службове посвідчення ОСОБА_3 , пластикову банківську картку (т.1 а.п. 145  147);
		 - протокол огляду від 16.08.2017 року, який проводився за письмовою згодою начальника Шаргородського ВП, відповідно до якого на першому поверсі з права від сходів у шафі виявлені грошові кошти у сумі 3000 гривень купюрами по 200 гривень з нашаруванням жовтогарячого кольору (т.1 а.п. 148  151);
		 - журнал обліку затриманих транспортних засобів по кримінальних правопорушеннях Шаргородського ВП, відповідно до якого автомобіль "Kia Sportage" реєстраційний номер НОМЕР_1 , був поміщений на арешт майданчик 02.08.2017 року о 08:00, та повернутий 11.08.2017 року о 14:00 слідчим ОСОБА_9 (т.1 а.п. 152  154);
		-протокол огляду та вручення грошових коштів від 16.08.2017 року, відповідно до якого кошти отримано в ДВБ НПУ з видатків спеціального фонду Державного бюджету України на загальну суму 3000 гривень, купюрами по 200 гривень, на яких здійснено помітку спеціальною люмінесцентною речовиною, відксерокопійовано в присутності понятих ОСОБА_16 , ОСОБА_18  та передано ОСОБА_6 (т.1 а.п. 185  192);
		- - протоколи тимчасового доступу до речей і документів від 29.09.2017 року, відповідно до яких вилучено оптичні диски DVD-R 16x Videx, на яких міститься інформація про з`єднання абонентів НОМЕР_2 ( ОСОБА_3 ) та НОМЕР_3 ( ОСОБА_6 ) Встановлено, що ОСОБА_3 телефонував ОСОБА_6 11.08.2017 року о 17 год. 37 хв.; 14.08.2017 року о 11 год. 52 хв., 15.08.2017 року о 12 год. 51 хв. ОСОБА_6 телефонував ОСОБА_3 09.08.2017 року о 14 год. 01 хв. ( т.2 а.п. 60  83);
		 - висновок експерта №200 від 11.10.2017 року, відповідно до якого на поверхнях 15 купюр номіналом 200 гривень знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини  люмінофору, яка люмінесціює яскравим червоно-оранжевим кольором. На поверхнях волокнистих серветок, якими було виконано змиви з лівої руки ОСОБА_3 , знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору), яка люмінесціює яскраво-червоно-оранжевим кольором. На поверхні волокнистої серветки, яка надана в якості контрольного зразка, спеціальних хімічних речовин не виявлено. Нашарування спеціальних хімічних речовин на поверхнях волокнистих серветок, якими було виконано змиви з правої та лівої руки ОСОБА_3 , на поверхнях грошових коштів та на поверхні аркушу паперу, який наданий в якості зразка, мають спільну родову належність (т.2 а.п. 8  31);
		- - висновок експерта №362-П від 13.10.2017 року, відповідно до якого банкноти НБУ в кількості 15 грошових купюр номіналом по 200 гривень, відповідають установленим зразкам, що перебувають в офіційному обігу на території України (т.2 а.п. 34  38);
		- - протокол за результатами проведення НСРД (аудіо контролю та відео контролю) від 17.08.2017 року із додатком DVD-R, 4,7 Гб, №2389 від 15.08.2017 року (т.2 а.п. 86  90);
		 - доручення прокуратури Вінницької області про проведення НСРД у порядку ст.40 КПК України від 16.08.2017 року №17/1-2134т (т.1 а.п. 247  248);
		 - клопотання прокуратури Вінницької області про надання дозволу на проведення НСРД від 15.08.2017 року №17/1-2126т н (т.1 а.п. 249  250); 
		 - постанову прокуратури Вінницької області про контроль за вчиненням злочину від 15.08.2017 року №17/7-2131т (т.2 а.п.1-2);
		 - лист ДВБВУ НПУ від 11.09.2017 року №198рсо/42-01/01-2017 про скасування грифу секретності матеріальному носію секретної інформації  протоколу про результати контролю за вчиненням злочину (т.2 а.п.3);
		 - протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 17.08.2017 року №884т/42-01 (т.2 а.п. 4 - 5);
		 - лист ДВБВУ НПУ від 26.12.2017 року №1811/42-01/02-2017 та флеш-накопичувачем Теаm 8 Gb із оглядом та затриманням ОСОБА_3 (т. а.п.59);
		 - лист Апеляційного суду Вінницької області від 22.12.2017 року №10/17т/178/2017 про розсекречення ухвали слідчого судді № 0 -2181 від 15.08. 2017 року (т.2 а.п. 242);
		 - лист Служби безпеки України від 23.01.2018 року №53/14/125-49нт про направлення прокуратурі Вінницької області першого примірника розсекреченої ухвали Апеляційного суду Вінницької області № 0 -2181 від 15.08. 2017 року (т.2 а.п. 244);
		 - ухвалу Апеляційного суду Вінницької області № 0 -2181 від 15.08.2017 року (т.2 а.п. 245);
		 - клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, про накладення арешту на майно, обрання запобіжного заходу, відсторонення від посади, ухвалами суду про накладення арешту на майно, обрання запобіжного заходу, відсторонення від посади, надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів ( т.1 а.п. 164 - 166, 170  183, 214  226; , т.2 а.п. 47  54).
		 Суд, дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		 До вказаного висновку суд приходить з наступних підстав.
		 Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		 Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.    
		 Європейський суд з прав людини у рішенні "Коем проти Бельгії" від 22.06.2000 р. зазначив, що основне призначення процесуальних норм - захистити обвинуваченого від будь-яких проявів зловживання владою.
		 Насамперед, суд констатує істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства в частині порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_3 при його затриманні та подальших слідчих діях, таких як обшук кабінету, огляд приміщення Шаргородського ВП. 
		 Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу, яка у випадках, передбачених законом, надається безоплатно. Кожен вільний у виборі захисника своїх прав.
		 Згідно з положеннями ст.20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізувати інші права, передбачені цим Кодексом.
		 У світлі обставин кримінального провадження як гарантії, передбачені національним законодавством, так і гарантії справедливості, закріплені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) вимагають, щоб підозрюваний, обвинувачений мав можливість скористатись допомогою захисника, починаючи з найпершого допиту. Обмеження права обвинуваченого на захист під час досудового розслідування, відповідно до національного законодавства, становить істотне порушення кримінально - процесуального закону, яке передбачає скасування вироку. Цей недолік не може бути виправлений ані юридичною допомогою, наданою обвинуваченому пізніше, ані змагальним характером подальшого провадження (рішення ЄСПЛ у справі " Салдуз проти Туреччини, п.58 ; рішення від 31.03.2009 року у справі "Плонка проти Польщі", п.39  40.; рішення "Лазаренко проти України" від 28.01.2011 року, п.57).
		 Попри вказані вимоги національного законодавства та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, незважаючи на бажання ОСОБА_3 мати захисника під час його затримання, проведення обшуку, огляду приміщення ВП, відібрання змивів з рук, дачі пояснень, орган досудового розслідування, в порушення вимог ч. 1 ст.49 КПК України не забезпечив участь захисника при проведенні вказаних процесуальних дій, що підтверджується продемонстрованим прокурором відеозаписом їх фіксації. У подальшому органом досудового розслідування також допускалися порушення права на захист, які полягають у несвоєчасному розкритті матеріалів кримінального провадження.
		 Даючи правову оцінку обвинувальному акту суд зазначає наступне. 
		 Відповідно до п.10 ч.1 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відносяться презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		 За правилами ч. 1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		 Частиною 2 ст. 9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		За приписами частин 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		 Згідно зі ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		 Частиною 1 статті. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи з суті даної статті має відображатися у обвинувальному акті відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону та статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		 Обвинувальний акт це кінцевий процесуальний документ досудового розслідування, який оформляє його результати. У ньому підводяться підсумки досудового слідства, обґрунтовуються доказами висновки слідчого, прокурора щодо винуватості підозрюваного і юридичної кваліфікації його діянь, формулюється в остаточному вигляді обвинувачення.
		 Саме з цих міркувань, він повинен бути складений із суворим дотриманням процесуального законодавства, щоб не допустити порушення прав та свобод обвинуваченої особи.
		 Згідно зі ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. 
		 Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, який є предметом розгляду в даному судовому засіданні, не відповідає зазначеним вимогам кримінального процесуального законодавства, оскільки в ньому викладені фактичні обставини та правова кваліфікація, натомість належним чином не сформульовано обвинувачення.
		 Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України, тобто одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди. 
		 Пленум Верховного Суду України в постанові № 5 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику у справах про хабарництво" в пунктах 2, 3, 6, 17 роз`яснив, що відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи не виконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно  розпорядчих чи адміністративно  господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. Об`єктивна сторона злочину полягає в отриманні хабара в будь  якому вигляді. Давання хабара полягає в передачі службовій особі майна, права на майно або вчиненні на її користь дій майнового характеру за виконання чи не виконання дії, яку та повинна була виконати з використанням службового становища чи наданої їй влади. Згідно з п.4 примітки дост.368 КК Українивимагання хабара визнається його вимагання службовою особою з погрозою вчинення або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або умисне створення нею умов, за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів. Вимога про матеріальну винагороду за вчинення службовою особою дій, спрямованих на задоволення протизаконних інтересів особи, не може розглядатися як вимагання хабара.
		 У правових позиціях, висловлених ВС України у постановах від 01.10.2012 року у справі № 5-14кс12, від 23.05.2013 року у справі № 5 -13 кс13 вказано, що така ознака, як вимагання хабара може бути поставлена за провину лише в тому випадку, якщо винна особа з метою одержання хабара, погрожуючи вчиненням або не вчиненням дій, які можуть завдати шкоди, що є визначальним, правам чи законним інтересам, того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, а вимушена дати хабар із метою запобігання шкідливим наслідкам чи законним інтересам. Тобто законність прав і інтересів, які хабародавець захищає шляхом дачі хабара, має бути однією із основних і обов`язкових ознак вимагання. На відміну цьому, у разі, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, домогтися своїх незаконних інтересів, тощо, то вимагання хабара виключається. За фактичних обставин справи, коли службова особа вимагає дати їй хабар, а особа, яка його дає і при цьому усвідомлює, що тим самим незаконно уникає настання для себе негативних наслідків, які б стали за відмови дати його, то такі дії за своїми ознаками не утворюють вимагання хабара.
		 У постанові від 26.12.2013 року у справі №5-43кс13 Верховний Суд України констатував, що така ознака як вимагання хабара, може бути поставлена за провину за наявності трьох основних чинників: 1) ініціатором давання (одержання) хабара є службова особа - хабароодержувач; 2) пропозиція про давання (одержання) хабара має характер вимоги (примусу), що підкріплюється: або а) відкритою погрозою, або б) створенням таких умов, які переконують хабародавця в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) його правам та законним інтересам, що змушує його погодитися з вимогою хабароодержувача; 3) дії, виконанням (невиконанням) яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем і, головне, мають протиправний характер або спрямовані на заподіяння шкоди лише правам та законним інтересам хабародавця.
		 Попри зазначене, стороною обвинувачення жодним чином, крім показів ОСОБА_6 , не доведена така ознака як вимагання неправомірної вигоди. 
		 Крім того суд констатує той факт, що ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні має статус свідка, а не потерпілого, тобто особи, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди (ст.55 КПК України), що свідчить про відсутність у нього до обвинуваченого будь  яких майнових і немайнових претензій.
		 Дана обставина вказує на те, що ОСОБА_6 залучався при негласних слідчих (розшукових) дій як "інша особа".
		 За приписами ч.6 ст.246 КПК України проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи відповідних правоохоронних органів. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатись також інші особи.
		 Статтею 8 ЗУ "Про оперативно  розшукову діяльність" передбачено право залучати до виконання окремих доручень у ході проведення оперативно  розшукової діяльності працівників інших підрозділів. 
		 Оперативні підрозділи можуть мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників та використовувати конфіденційне співробітництво згідно з положеннями ст. 275 КПК України ( п.п. 13, 14 ч.1 ст. 8 ЗУ " Про оперативно  розшукову діяльність").
		 Відповідно до п. 3.9. розділу 111 " Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні" під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий, уповноважений оперативний підрозділ, який виконує доручення слідчого, прокурора, має право використовувати інформацію отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом (ст.275 КПК України).
		 Лінія поведінки ОСОБА_6 до залучення його до участі у НСРД, під час їх проведення та після узгоджувалась з працівниками поліції, факт його спілкування з оперативними працівниками поліції задовго до подій, що мали місце 11  16 серпня 2017 року, ініціювання з його боку відносин з ОСОБА_3 , дають підстави для висновку, що в даному випадку має місце провокація злочину з метою подальшого викриття.
		 На думку суду даний злочин змодельований правоохоронними органами.
		 ЄСПЛ чітко розмежував межі дозволеного під час проведення правоохоронними органами негласних слідчих дій. Тобто, якщо вказані працівники, з метою штучного збільшення показників боротьби зі злочинністю, спеціально залучають для цього підготовлену особу, яка в подальшому під їхнім контролем активними діями провокує "злочинця" до вчинення кримінального правопорушення, то докази на підтвердження винуватості, здобуті в ході такої провокації суд зобов`язаний визнати як недопустимі, а особу обвинуваченого  виправдати. Разом з тим, коли представники правоохоронних органів обмежились пасивним спостереженням за злочинною поведінкою особи і в ході проведення негласних слідчих дій мав місце судовий контроль за дотриманням прав та свобод особи, зібрані докази будуть відповідати усім критеріям належності, допустимості та достовірності. Слід розуміти, що кримінальне правопорушення, вчинене внаслідок його провокації з боку правоохоронців  не несе суспільної небезпеки (рішення ЄСПЛ в справах "Раманаускас проти Литви" від 05.02.2008 року (п.п. 49, 50, 51); "Ван Мехелен та інші проти Нідерландів" від 23.04.1997 року (п.50); " Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998 року (п.34) та інш.). 
		 Так, у справі "Раманаускас проти Литви" від 05.02.2008 року, суд дійшов висновку про те, що працівники поліції вийшли за межі функцій негласних агентів і спровокували злочини. Суд звернув увагу на те, що на момент проведення оперативно-технічних заходів у компетентних органів влади не було достатніх підстав підозрювати заявників у вчиненні аналогічних злочинів. При цьому, заявника було засуджено за одержання хабара від особи, що співпрацювала з поліцією як таємний агент. Натомість національними судами не вжито заходів, щоб встановити істину, а також з`ясувати, чи мало місце підбурювання.
		 У рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, винесеному у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, йдеться про те, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України „Про оперативно-розшукову діяльність", особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності. Недотримання Конституції України та порушення особами, уповноваженими здійснювати оперативно  розшукову діяльність, вимог КПК України, Законів України при одержані фактичних даних є підставою для визнання зібраних у такий спосіб доказів недопустимими.
		 У провину ОСОБА_3 ставиться те, що він, маючи повноваження слідчого у кримінальному провадженні №12017020360000219, відомості про яке внесені до ЄРДР 02.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та будучи зобов`язаний повернути відповідно до вимог п.3 ст.169, ч.5 ст. 171 КПК України вилучений автомобіль "Кіа Sportage", державний номерний знак НОМЕР_1 , за його повернення висунув вимогу надати йому неправомірну вигоду в розмірі 3000 гривень.
		 Поряд з цим, ні в обвинувальному акті, ні в судовому засіданні стороною обвинувачення не надано доказів, про те, на підставі яких процесуальних документів ОСОБА_3 отримав повноваження слідчого в рамках кримінального провадження №12017020360000219, зокрема чи входить він до групи слідчих, чи делегувались йому повноваження будь  якими іншими процесуальними документами, чи передбачені такі повноваження його функціональними обов`язками.
		 Допитаний в судовому засіданні слідчий СВ Шаргородського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 суду показав, що кримінальне провадження №12017020360000219, відомості про яке внесені до ЄДРДР ним 02.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, перебуває в його провадженні. ОСОБА_3 ніякого відношення до розслідування цієї справи не має, жодних вказівок йому не давав, всі процесуальні рішення у даному кримінальному провадженні приймалися і приймаються ним.
		 Не передбачають такого права і функціональні обов`язки заступника начальника СВ Шаргородського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 , затверджені заступником начальника Шаргородського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_27 02.01.2017 року та долучені до матеріалів провадження за клопотанням сторони обвинувачення ( т.1 а.п. 156  157).
		 У підтвердження цієї обставини свідчить також витяг з ЄРДР по кримінальному провадженню №12017020360000219 від 01.08.2017 року, наданий суду стороною обвинувачення із якого вбачається, що реєстратором і слідчим у даному кримінальному провадженні є лише ОСОБА_9 (т.1 а.п. 167), який приймав рішення про повернення автомобіля, і повернув його 11.08.2017 року, тобто за п`ять днів до подій, що мали місце 16.08.2017 року. 
		 Вказане підтверджується і витягом із журналу обліку затриманих транспортних засобів по кримінальних провадженнях Шаргородського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, наданим в якості доказу стороною обвинувачення, із якого вбачається, що 02.08. 2017 року о 08 год. слідчим ОСОБА_9 затримано автомобіль "Kia Sportage" реєстраційний номер НОМЕР_1 та поміщено на арештмайданчик 02.08.2017 року о 08:00, а 11.08.2017 року о 14 год. слідчим ОСОБА_9 повернуто ОСОБА_6 належний йому автомобіль, про що свідчить підпис останнього в журналі (т.1 а.п. 152  154). Вказані обставини не заперечувались при судовому розгляді кримінального провадження і ОСОБА_6 .
		 Посилання ОСОБА_3 на те, що він спілкувався з ОСОБА_6 лише з приводу скарги останнього до Вінницької обласної прокуратури на дії працівників Шаргородського ВП, яка передана йому на розгляд 14.08.2017 року, підтверджуються наданими стороною захисту копією заяви ОСОБА_6 на ім`я начальника відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_28 , даними про реєстрацію заяви і спрямування її на розгляд ОСОБА_3 ( т.2 а.п. 106 - 110).
		 Крім того, ОСОБА_6 повідомив суд, що він розумів, що лише шляхом надання незаконної винагороди його автомобіль може бути повернутий йому, а не буде утримуватись в подальшому на законних підставах на арештмайданчику, і він погодився надати винагороду добровільно і лише через брак коштів звернувся з заявою до поліції.
		 Відповідно до вимог КК України та роз`яснень викладених у п.9 постанови Пленуму ВС України " Про судову практику у справах про хабарництво" №5 від 26.04.2002 року … особа, яка передала гроші чи цінності, вважаючи, що вона дає хабар несе відповідальність передбачену законом".
		 Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5  звернув увагу суду на те, що ОСОБА_6 , будучи раніше судимим за корисливі злочини, виявляє неприховану зневагу до працівників правоохоронних органів, перебуває в залежності від правоохоронних органів та під їх контролем з огляду на відсутність рішення у кримінальному провадженні по факту шахрайства, до якого він причетний. 
		Ця обставина вказує на важіль впливу, що використовується правоохоронними органами та пояснює мотиви поведінки ОСОБА_6 в ході досудового слідства та судового розгляду і дає підстави для висновку, що притягуючи до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 та не вирішуючи питання щодо відповідальності ОСОБА_6 , сторона обвинувачення порушує принцип рівності усіх осіб перед законом і судом.
		На користь цих стверджень вказують і обставини звернення ОСОБА_6 з заявою про вчинення злочину, досліджені судом.
		Так, ОСОБА_6 пояснив суду, що до написання заяви 14.08.2017 року не був знайомий з ОСОБА_15 , що заяву ОСОБА_15 писав з його слів в парку в кафе зранку приблизно о 10 годині і сам реєстрував її в УДБН НП України.
		Натомість ОСОБА_15 суду показав, що на прохання знайомої зустрічався з ОСОБА_6 ще 03.08.2017 року, надавав йому поради, про зустріч 14.08.2017 року домовились заздалегідь.
		 У подальшому ОСОБА_15 давав вказівки ОСОБА_6 щодо дзвінків ОСОБА_3 , використовував його як особу, яка приймала участь у здійснені негласних слідчих (розшукових) дій, з застосуванням спец обладнання. 
		Під час дослідження судом телефонних з`єднань встановлено, що ОСОБА_6 першим телефонував ОСОБА_3 , дізнавшись номер телефону останнього не від нього, бажаючи вирішити свої проблеми за його допомогою, оскільки, як пояснив в судовому засіданні уночі з 01 на 02 серпня 2017 року будучи в приміщенні Шаргородського ВП бачив на дверях в кабінет табличку про те, що ОСОБА_3 обіймає посаду заступника начальника СВ Шаргородського ВП.
		 16.08.2017 року ОСОБА_6 , маючи надані кошти, які носив при собі на протязі дня, самостійно, без належного супроводу, будучи обладнаним спецтехнікою, зайшов в приміщення Шаргородського ВП, пройшов на третій поверх до кабінету ОСОБА_3 повз шафу, яка не запиралася та мав реальну можливість помістити надані грошові кошти до шафи з власної ініціативи.
		 Вирішуючи питання про допустимість доказів, суд виходить з наступного
		 Відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є вирок, ухвалений компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є вирок ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 року, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом, оскільки це суперечить вимогам ст. 62 Конституції України, яка визначає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це собою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами. Для визнання доказів такими, що отримані незаконним шляхом, достатньо будь-якого одного із зазначених порушень їх отримання.
		У постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 7 "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" (пункт 4) звертається увага судів на те, що "згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У зв`язку з цим судам при розгляді кожної справи необхідно перевірити, чи були докази, якими органи попереднього слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК України. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку.
		Згідно з рішенням Конституційного Суду України №12/рп/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Це означає, що суд може постановити обвинувальний вирок лише у разі, якщо надані докази спростовують всі розумні сумніви стосовно винуватості особи. Докази, які не витримують критерію щодо "поза розумним сумнівом" є підставою для виправдувального вироку.
		 Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		 Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 КПК України).
		 За правилами статті 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		 Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла, тощо.
		 Ці висновки ЄСПЛ повністю узгоджуються з законодавством України, яке передбачає, що збирання, перевірка та оцінка доказів можливі лише в порядку, та у спосіб, передбачений законом.
		 Згідно із ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		 Частиною 2 ст. 8 та частиною 5 ст. 9 КПК України встановлено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. 
		 Зміст поняття доведеності винуватості особи у вчиненні злочину "поза розумним сумнівом" розкрито у пункті 54 рішення Європейського суду з прав людини від 04.09.2014 року у справі "Рудяк проти України", згідно з яким Суд в черговий раз послався на свою практику, підтверджуючи, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення "поза розумним сумнівом" (див. рішення у справі "Авшар проти Туреччини", п. 282). Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. 
		 Судом встановлено, що 14.08.2017 року ОСОБА_6  звернувся з усною заявою до Вінницького УДВБ НП України, що підтверджується протоколом прийняття заяви ОСОБА_6  про вчинене кримінальне правопорушення. від 14.08.2017 року, відповідно до якої заявник вказує, що заступник начальника СВ Шаргородського ВП ОСОБА_3 вимагає у нього неправомірну вигоду в сумі 3000 гривень за повернення автомобіля "Kia Sportage", який був вилучений працівниками поліції (т.1 а.п. 130  131).
		 Разом з тим, з витягу з ЄРДР вбачається, кримінальне провадження № 42017020000000289 порушено 15.08.2017 року на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень. Реєстратором даного кримінального правопорушення в ЄРДР є старший слідчий в особливо важливих справах прокуратури Вінницької області ОСОБА_29 , до складу групи слідчих включені також слідчі ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , процесуальне керівництво покладено на прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 .
		 Правова кваліфікація  ч.3 ст.368 КК України. Час внесення в ЄРДР  15.08.2017 року 15:21: 46 (т.1 а.с.127). 
		 15 серпня 2017 року прокурор відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_4  виніс постанову про проведення у кримінальному провадженні № 42017020000000289 від 15.08.2017 року негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експеременту стосовно ОСОБА_3 із якої вбачається, що дану негласну слідчу (розшукову) дію слід провести з метою перевірки дійсних намірів ОСОБА_3 , у діях якого вбачаються ознаки тяжкого злочину, спостереження за його поведінкою та прийняття ним рішень щодо вчинення злочину. Під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії використати кошти, які надати із використанням спеціальних хімічних речовин, шляхом нанесення їх на вказані грошові кошти, які будуть передаватись в якості неправомірної вигоди. Негласну слідчу (розшукову) дію провести у строк з 15.08.2017 року по 15.10.2017 року. Фактичні результати імітування обстановки злочину використати як докази у кримінальному судочинстві. Постанову для виконання направити до Вінницького управління ДВБ НП України (т.2 а.п.1-2).
		 Законом України від 18 лютого 1992 року "Про оперативно - розшукову діяльність" регламентуються процедура проведення оперативно-розшукових заходів, строки ведення оперативно-розшукових справ щодо осіб, стосовно яких є дані про участь у підготовці до вчинення злочину, порядок встановлення та фіксації фактичних даних про протиправні діяння, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України. 
		 Відповідно до статті 4 ЗУ "Про оперативно - розшукову діяльність", оперативно  розшукова діяльність ґрунтується на принципах верховенства права, законності, дотримання прав і свобод людини. 
		 Стаття 9 ЗУ "Про оперативно-розшукову діяльність" вказує, що у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно - розшукової діяльності заводиться оперативно  розшукова справа. Без заведення оперативно - розшукової справи проведення оперативно - розшукових заходів забороняється.
		 Спільним наказом Генерального прокуратура України, Міністра внутрішніх справ України, Голови Служби безпеки України, Голови Адміністрацією державної прикордонної служби України, Міністра фінансів України, Міністра юстиції України від 16 листопада 2012 року №114/1042/516/1199/936/1687/5 затверджено Інструкцію "Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні" (далі Інструкція), якою визначено загальні основи організації проведення НСРД, забезпечення додержання конституційних прав та законних інтересів учасників досудового розслідування, швидкого, повного та неупередженого розслідування злочинів.
		 Уповноваженими суб`єктами проведення спеціального слідчого експерименту, відповідно до ч.6ст.246 КПК Україниє: слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України.
		 Рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту (п.3 ч.1ст.271 КПК України) має право прийняти виключно прокурор, що прямо вказано в ч.4ст.246 КПК України.
		 Враховуючи положення чинногоКПК України, зазначена НСРД проводиться на підставі рішення прокурора, яке має своє відображення у постанові. 
		 Постанова прокурора є процесуальним документом, в якому викладається мотивоване рішення або розпорядження, прийняте у ході здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення.
		 Постанова про проведення НСРД, у тому числі й спеціального слідчого експерименту повинна відповідати вимогамст. 251 КПК України, зокрема містити відомості про місце і час прийняття постанови, прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка винесла постанову, обґрунтування прийнятого за постановою рішення із посиланням на норми законодавства України, відомості щодо суті та змісту прийнятого процесуального рішення, місця та часу (строків) його виконання, виконавців постанови.
		 Вказані вимоги кримінального процесуального законодавства кореспондуються з вимогами Інструкції.
		 Отже, відповідно до документального оформлення дозволу на проведення даної НСРД, фактичним початком її провадження можна вважати дату винесення такої постанови прокурором.
		 Частина 7 статті 271 КПК України вимагає від прокурора у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених ст.251 КПК України викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину, зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.
		 Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні (ч.3 ст.271 КПК України).
		 Вказані вимоги КПК України та вимоги спеціального нормативного акту автором постанови виконані не в повній мірі, зокрема у постанові не наведені відомості щодо суті та змісту прийнятого процесуального рішення, виконавців постанови та відомості, передбачені в ч.7 ст.271 КПК України.
		 Поміж іншого, в постанові прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експеременту від 15.08.2017 року зазначено, що для проведення негласної слідчої (розшукової) дії слід використати грошові кошти, без зазначення суми, джерел їх походження, даних про ідентифікацію, помічення грошових коштів, які планувалось використати при проведенні НСРД. 
		 Дані про те, чи виділялися ці кошти із бюджету органів та підрозділів, які здійснюють оперативно  розшукову діяльність, і в якій сумі, в матеріалах кримінального провадження, наданих суду в якості доказів, відсутні.
		 Походження грошей, які використовувалися при проведенні спеціального слідчого експеременту, в матеріалах кримінального провадження не зазначено, документів про їх приналежність та видачу офіційним шляхом органу, що здійснював спеціальний слідчий експеримент стороною обвинувачення суду не надано.
		 У пункті 5 постанови про проведення контролю за вчиненням злочину зазначено, що постанова для виконання направляється до Вінницького УДВБ НП України.
		 Вказана постанова розсекречена 15.09.2017 року (т.2 а.п. 2/на звороті), тобто до дати відкриття матеріалів (13.10.2017 року), проте при виконані ст.290 КПК України її не було відкрито стороні захисту.
		 Відповідно до вимог ч.12 ст.290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них як доказ.
		 Вказана обставина є окремою підставою для визнання постанови прокурора відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_4  від 15.08.2017 року про проведення у кримінальному провадженні № 42017020000000289 негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експеременту стосовно ОСОБА_3  та відомості, що містяться в ній  недопустимими як доказ.
		 У підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину сторона обвинувачення посилалася на клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій та на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15.08.2017 року якою слідчим суддею надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_6 , шляхом: аудіо -, відео контролю особи; візуального спостереження за особою для пошуку, фіксації і перевірки під час досудового розслідування злочину відомостей про особу та її поведінку, або тих, з ким ця особа контактує, з використанням відеозапису, фотографування та спеціальних технічних засобів для спостереження (т.1 а.п. 245 - 246, 249). Разом з тим дана ухвала, не дивлячись на те, що вона є основоположною для всіх послідуючих негласних слідчих (розшукових) дій, в реєстр матеріалів досудового розслідування не внесена і при виконанні ст.290 КПК України не відкрита стороні захисту.
		 В порушення п.12 ст.290 КПК України, орган досудового слідства не надав своєчасно стороні захисту для ознайомлення клопотання ( яке розсекречене 15.09.2017 року) та ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД, про що сторона захисту наголошувала в судовому засіданні і обвинуваченням це не спростовано.
		 Сторона обвинувачення в судовому засіданні посилалася на те, що ухвала апеляційного суду не відкривалася стороні захисту через те, що на той час не була засекречена та не підлягала розголошенню. Зазначені обставини не заслуговують на увагу, оскільки вони свідчать про несвоєчасне виконання прокурором вимог Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні.
		 Пункт 1.9. Інструкції визначає, щопроцесуальними документами щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій є постанови, клопотання, доручення, протоколи уповноваженого співробітника (працівника) оперативного підрозділу, слідчого, прокурора, а також ухвали слідчого судді, а також доручення на проведення відповідної дії та первинні джерела інформації. Інструкція передбачає також порядок створення згаданих документів, їх засекречення, порядок розсекречення та їх відкриття стороні захисту.
		 Пункт 5.9. вказаної Інструкції встановлено, що після завершення проведення НСРД грифи секретності матеріальних носіїв інформації (МНІ) щодо їх проведення підлягають розсекреченню. 
		Для розсекречення конкретних матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії керівник органу прокуратури надсилає керівнику органу, де засекречено матеріальний носій інформації, клопотання про розсекречення. Пункт 5.26 Інструкції вказує, що МНІ мають бути розсекречені в максимально стислий строк, але не більше 10 діб з моменту отримання клопотання;після розсекречення зазначених МНІ щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймається рішення про їх зняття з обліку в РСО та долучення до матеріалів кримінального провадження у встановленомуКримінальним процесуальним кодексом Українипорядку (пункт 5.27 Інструкції).
		 До розсекречених матеріалів доступ надається разом з іншими матеріалами досудового розслідування в порядкуст. 290 КПК України(пункт 5.30 Інструкції).
		 Використання документів, що не відкриті, під час прийняття процесуальних рішень не є можливим.
		 Ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії у даній справі, очевидно не містить будь-яких відомостей, що могли б завдати шкоди національній безпеці України.
		 За таких обставин, відповідно до п. 5.30. Інструкції до розсекречених матеріалів доступ надається разом з іншими матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченомуст. 290 КПК України, однак такий доступ до ухвали слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області про дозвіл на проведення негласних слідчих дій стороні захисту наданий не був, таке рішення у формі ухвали не зазначене в переліку прийнятих в ході досудового розслідування процесуальних рішень, що міститься в реєстрі матеріалів досудового розслідування, який доданий до обвинувального акта. Такожв матеріалах кримінального провадженнявідсутні чіткі позначення про видалення зазначених процесуальних рішень із вказаних матеріалів, відповідно до вимог ч. 5ст. 290 КПК України.
		 Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ в ухвалах від 20.05.2015 р.№ 5-1200 км/15 та від 20.07.2016 рокуу кримінальній справі № 201/6759/13-к зробив висновок про те, що за вказаних вище обставинвідомості, закріплені в протоколах НСРД, неможливо допустити у кримінальному провадженні як доказ, оскільки в такому випадку буде порушено процесуальну гарантію права обвинувачених на захист.
		 Крім того, суд констатує той факт, що ухвала слідчого судді від 15.08.2017 року надає дозвіл на проведення НСРД стосовно ОСОБА_6 , а постановою прокурора від 15.08.2017 року негласні слідчі (розшукові) дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експеременту слід проводити стосовно ОСОБА_3 . 
		 Обвинувачення ОСОБА_3 орган досудового розслідування обґрунтовує проколом огляду та вручення грошових коштів від 16.08.2017 року.
		 За приписами ст.104 КПК України, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі, який повинен відповідати вимогам частини третьої вказаної статті,який зокрема, складається з описової частини, яка повинна містити відомості про послідовність дій, отриманні в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження. 
		 Відповідно дост. 105 КПК України, особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки. Додатки до протоколів повинні бути належним чином упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у вилученні таких додатків.
		 За правилами ст.106 КПК України протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення. 
		 Відповідно до ч.6ст. 246 КПК Українипроводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної кримінально  виконавчої служби України, органів державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.
		 За правиламист. 41 КПК України, оперативні підрозділи органів безпеки здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.
		 Так, згідно протоколу огляду та вручення грошових коштів від 16.08.2017 року, у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження № 42017020000000289 від 15.08.2017 року розпочатого прокуратурою Вінницької області за фактом вимагання неправомірної вигоди працівниками поліції за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, у відповідності до ст.ст.41, 104, 105, 106, 237, 223 КПК України старшим оперуповноваженим Вінницького управління ДВБ НП України майором поліції ОСОБА_15 , в присутності понятих ОСОБА_16 , ОСОБА_18 проведено огляд грошових коштів в сумі 3000 гривень, які були відксерокопійовані, помічені за допомогою спеціальної порошкоподібної люмінесцентної речовини, відібрано контрольний зразок, який упаковано та опечатано, а грошові кошти в сумі 3000 грн. купюрами номіналом по 200 гривень в кількості 15 купюр передані ОСОБА_6 , для проведення НС(Р)Д у вигляді контролю за вчиненням злочину та подальшої їх передачі заступнику начальника СВ Шаргородського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області майору поліції ОСОБА_3 (т.1 а.с.185 - 192).
		 У судовому засіданні свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_16  підтвердили, що 16.08.2017 року вони були запрошені як поняті в приміщення УДВБ НП України, де в їхній присутності співробітник УДВБ ОСОБА_15  рідиною з аерозольного балончика, а не порошкоподібною спеціальною люмінесцентною речовиною, як зазначено у протоколі, помітив купюри номіналом по 200 гривень, зробив з них ксерокопії, потім запакував їх в конверт і передав  ОСОБА_6 , як стверджував свідок ОСОБА_16 та вбачається з протоколу, натомість свідок ОСОБА_18 не підтвердив ту обставину, що гроші були передані ОСОБА_6 , пояснивши суду, що ОСОБА_6 він вперше побачив в СВ прокуратури після проведення огляду грошей, а свідок ОСОБА_6 запевняв суд, що гроші, які були у файлі, дістав із шухляди стола ОСОБА_15 і вручив йому в присутності двох невідомих йому осіб. Отже поняті ОСОБА_16 , ОСОБА_18 надали суду покази, які су перечать змісту протоколу. В протоколі, в графі "грошові кошти отримав" наявний підпис ОСОБА_6 , проте останній не включений до списку учасників слідчої дії, з зазначенням повних анкетних даних, статусу особи, в якості якої він приймав участь у слідчій дії, йому не роз`яснено його права і обов`язки, він не ознайомлений з протокол, про що свідчить відсутність його підпису про ознайомлення з протоколом після завершення слідчої дії. 
		 Досліджуючи протокол огляду та вручення грошових коштів від 16.08.2017 року, суд встановив, що старший оперативний уповноважений Вінницького управління ДВБ НП України майор поліції ОСОБА_15  залучався до проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії (далі - НСРД), як спеціальний слідчий експеримент, регламентований положеннямист.271 КПК України, з використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів (грошових коштів), що унормовується положеннямист.273 КПК України, у взаємозв`язку із оперативно - розшуковими заходами, закріпленими ч.1ст.8 ЗУ "Про оперативно - розшукову діяльність", проте доказів на підтвердження його права на вчинення таких дій стороною обвинувачення суду не надано. 
		 У протоколі не вказано, на підставі якого доручення і якої уповноваженої особи старший оперативний уповноважений Вінницького управління ДВБ НП України майор поліції ОСОБА_15 проводить негласну (слідчу) розшукову дію. 
		 Доручення прокуратури Вінницької області про проведення НСРД у порядку ст.40 КПК України від 16.08.2017 року №17/1-2134т (т.1 а.п. 247  248), із якого вбачається, що старший слідчий в особливо важливих справах СВ прокуратури Вінницької області ОСОБА_29 просить заступника начальника УСБ України у Вінницькій області  начальника спец підрозділу БКОЗ ОСОБА_36 доручити ввіреним йому працівникам проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_6 не є дорученням у розумінні ст.40, 41 КПК України.
		 При цьому суд звертає увагу на те, що дане доручення, датоване 16.08.2017 року, містить посилання про проведення негласних слідчих дій щодо ОСОБА_6 , в той час як постанова про проведення слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експеременту стосується ОСОБА_3 . 
		 Крім того, доручення прокуратури Вінницької області про проведення НСРД у порядку ст.40 КПК України від 16.08.2017 року №17/1-2134т розсекречено 15.09.2017 року (т.1 а.п. 248/на звороті), тобто до дати відкриття матеріалів (13.10.2017 року), проте при виконані ст.290 КПК України її не було відкрито стороні захисту.
		 Вказана обставина є окремою підставою для визнання доручення прокуратури Вінницької області про проведення НСРД у порядку ст.40 КПК України від 16.08.2017 року №17/1-2134т  недопустимим як доказ.
		 Поряд з тим, проведення НСРД не безпосередньо слідчим, а оперативним працівником Вінницького управління ДВБ НП України, за відсутністю відповідного письмового доручення свідчить про порушення порядку отримання доказів.
		 З вказаного вище протоколу огляду та видачі грошових коштів встановлено, що 16.08.2017 року співробітник оперативного підрозділу ОСОБА_15 видав ОСОБА_6 , з метою забезпечення документування протиправної діяльності грошові кошти, які, за змістом протоколу, були заздалегідь ідентифіковані (помічені) спеціальною порошкоподібною люмінесцентною речовиною.
		 При цьому в протоколі не зазначена назва речовини, якою помічалися грошові коштами, правомірність застосування такої речовини та наявність дозвільних документів на її використання, не вказано ці дані і в постанові про контроль за вчиненням злочину, протокол також не містить інформації про індивідуальні особливості копіювального пристрою за допомогою якого були виготовлені копії грошових коштів, що свідчить про порушення порядку отримання доказів.
		 Додаток до протоколу повинен бути належним чином виготовлений, упакований з метою надійного збереження, а також засвідчений підписами, слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовлені та/ або вилучені таких додатків.
		 Дані вимоги дотримано не було, так як додатки не містять інформацію про назву та додатком до якого протоколу вони є, дату їх виготовлення.
		 За вказаних обставин суд визнає протокол огляду та вручення грошових коштів від 16.08.2017 року з додатком недопустимим доказом.
		 Згідно зіст.252 КПК України, фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій може фіксуватися за допомогою технічних та інших заходів. Протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.
		 Відповідно до п. 4.1. Інструкції, протокол про хід і результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії (або її етапів), який має відповідати вимогам ст.ст. 104  106 КПК України складається слідчим, якщо вона проводиться за його безпосередньої участі, в інших випадках - уповноваженим працівником оперативного підрозділу, і повинен відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження. 
		 Частиною 4статті 271 КПК України встановлено, що про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту складається протокол, який повинен відповідати вимогам ст. ст.104,106,252 КПК України. До нього додаються речі й документи, отримані під час цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Протягом не пізніше двадцяти чотирьох годин після закінчення цієї негласної слідчої (розшукової) дії протокол із відповідними додатками передається прокурору, який вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення експерименту речей і документів, які планується використовувати в кримінальному провадження (ст. 252 КПК України).
		 Надані суду прокурором в підтвердження обвинувачення протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 17.08.2017 року №884т/42-01, складений старшим оперуповноваженим Вінницького УДВБ НП України майором поліції ОСОБА_15 (т.2 а.п.4-5) та протокол за результатами проведення НСРД (аудіо контролю та відео контролю) від 17.08.2017 року із додатком DVD-R, 4,7 Гб, №2389 від 15.08.2017 року, складений старшим оперуповноваженим 2 сектору ВБКОЗ УСБ України у Вінницькій області (т.2 а.п. 86  90) є недопустимими доказами, оскільки складені не уповноваженими на те особами. Обґрунтованість цієї позиції наведена судом вище.
		 Із матеріалів аудіо контролю та відео контролю ОСОБА_6 , досліджених і переглянутих судом вбачається, що негласні заходи проведені за адресою: АДРЕСА_2 (за адресою розташування відділення національної поліції) 16.08.2017 року в період часу з 13 год.26 хв. до 13 год.45 хв. (т.2 а.п. 86  89), що не відповідає обвинувальному акту та іншим доказам, наданим суду стороною обвинувачення, із яких вбачається, що вказані події відбувалися в проміжок часу з 16 години 50 хвилин до 17 години 00 хвилин.
		 Стороною обвинувачення суду не надано і відсутній в матеріалах кримінального провадження протокол огляду та вручення ОСОБА_6 засобів спецтехніки, якими фіксувались негласні слідчі (розшукові) дії ,з обов`язковим зазначенням їх виду та номеру, який складається при врученні відповідних технічних засобів, звуко - та відеозаписуючої апаратури, особі, яка мала надавати неправомірну винагороду, з метою документально закріпити факт її вручення цій особі, зафіксувати її придатність до використання, а також протокол вилучення у неї цих технічних засобів після проведення негласних слідчих (розшукових) дій та їх огляду, що позбавляє суд можливості перевірити, яким саме технічним засобом ОСОБА_6 проводив фіксування розмови з обвинуваченим та хід подій, які мали місце в приміщенні Шаргородського ВП 16.08.2017 року.
		 Крім того, із переглянутих в судовому засіданні відеозаписів вбачається, що вони розпочаті не з місця, де був виданий технічний засіб та де було розпочато негласну слідчу дію, отже ОСОБА_6 на власний розсуд визначав, які події будуть ним фіксуватися, надані суду відеозаписи є вибірковими, що не відповідає вимогамКПК Українищодо порядку збирання доказів.
		 Зміст розмови, яка відбувалася між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та відтворена в протоколі за результатами проведення НСРД та прослухана в судовому засіданні спростовує версію слідства про наявність у обвинуваченого умислу на отримання неправомірної вигоди, розмова проводилась на цікаві для учасників спілкування теми, потім ОСОБА_6 написав пояснення, і разом з ОСОБА_3 вони вийшли з кабінету. 
		 У протоколі зазначено, що: " ОСОБА_3 , перебуваючи на сходовій клітині першого поверху зазначеного приміщення та перекривши собою прохід із сходової клітини до коридору, який веде до чергової частини відділення поліції, потім мовчки розвертається до ОСОБА_6 , підіймає ліву руку та на протязі 3  5 секунд вказує останньому на дерев`яну шафу світло  коричневого кольору, яка розташована біля сходів, що ведуть на другий поверх. Крат підходить до шафи, відкриває її ліву дверку та розміщує грошові кошти на одній із полиць шафи". Далі у протоколі вказано, що момент розміщення грошових коштів у шафі недостатньо зафіксовано у зв`язку із незначним освітленням місця, де розміщена шафа.
		 При перегляді відеозапису в судовому засіданні з`ясовано, що дані викладені в протоколі не відповідають дійсності, оскільки події описані вище не зафіксовані засобами аудіо контролю з одночасним проведенням відео контролю ОСОБА_6 , на вказаних носіях відсутні події дані про поміщення ОСОБА_6 грошових коштів на полицю шафи та дані про те, що ОСОБА_3 вказує на шафу. 
		 Отже протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 17.08.2017 року містить недостовірні дані про послідовність та результати слідчої дії, що у свою чергу не дозволяє суду сприйняти інформацію, що вказана у цьому протоколі як беззаперечний і неспростовний факт.
		 При огляді в судовому засіданні було також встановлено, що конверт із диском та флеш картою не скріплені печаткою органу слідства, на ньому відсутні підписи оперативних працівників і понятих, момент розміщення грошових коштів у шафі та факт отримання грошей ОСОБА_3  не зафіксований, що заздалегідь становить під сумнів достовірність наявної там інформації.
		 Крім того, протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 17.08.2017 року №884т/42-01, складений старшим оперуповноваженим Вінницького УДВБ НП України майором поліції ОСОБА_15 (т.2 а.п.4-5) та протокол за результатами проведення НСРД (аудіо контролю та відео контролю) від 17.08.2017 року із додатком DVD-R, 4,7 Гб, №2389 від 15.08.2017 року, складений старшим оперуповноваженим 2 сектору ВБКОЗ УСБ України у Вінницькій області (т.2 а.п. 86  90) розсекречено відповідно 11.09.2017 року та 05.09.2017 року, тобто до дати відкриття матеріалів (13.10.2017 року), проте в реєстр матеріалів досудового розслідування вони не внесенні і при виконані ст.290 КПК України їх не було відкрито стороні захисту.
		 Вказана обставина є окремою підставою для визнання вказаних процесуальних документів та відомостей, які в них містяться недопустимими як докази.
		 Згідно протоколу затримання від 16.08. 2017 року ОСОБА_3 був затриманий о 17 год.05 хв. у приміщенні Шаргородського ВП. Затримання фіксувалося відеокамерою, відеозапис здійснювався на флеш носій.
		 16.08.2017 року з 18 год.08 хв. до 19 год.10 хв. слідчим ОСОБА_29 , з участю понятих ОСОБА_16 , ОСОБА_18 проведено огляд приміщення Шаргородського ВП та з 19 год.27 хв. до 20 год.12 хв. слідчим ОСОБА_29 , з участю понятих ОСОБА_16 , ОСОБА_18 проведено обшук службового кабінету ОСОБА_3 , при проведенні яких застосувалися засоби технічного фіксування відеокамерою.
		 Досліджений протокол обшуку службового кабінету ОСОБА_3 від 16.08.2017 року (т.1 а.п.145  147) не містить обвинувальних фактів, оскільки в результаті проведення обшуку предметів та речей, що мають значення для кримінального провадження, виявлено не було.
		 Разом з тим, суд зауважує, що протокол обшуку підписаний адвокатом ОСОБА_37 , в той час як він був відсутнім при вчиненні цієї процесуальної дії, не дивлячись на бажання ОСОБА_3 мати захисника. При проведенні обшуку і огляду ОСОБА_3 вже був затриманий, але в протоколах обшуку і огляду не зазначено, що він бере участь у вказаних слідчих діях як підозрюваний, якому слідчий зобов`язаний роз`яснити права і обов`язки, передбаченіст.42 КПК України.
		 Відповідно до вимог частин 1, 3 - 5ст.208 КПК України,уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення. Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті223і статтею236цього Кодексу. 
		 Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положеньстатті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
		 З відеозапису затримання і обшуку службового кабінету, відтвореного в судовому засіданні, встановлено, що 16.08.2017 року ОСОБА_3 затриманий із застосуванням спецзасобів (кайданок) до початку обшуку.
		 Враховуючи вимоги закону, а також вищевказане, суд дійшов висновку, що вже до початку обшуку та огляду слідчим, ОСОБА_3 був затриманий уповноваженою службовою особою, яка, по-перше, права, передбачені цим Кодексом підозрюваному ОСОБА_3 не повідомила та не роз`яснила, зокрема, про його право брати участь у проведенні обшуку, надавати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, по-друге, почав обшук кабінету за відсутності захисника, на участі якого наполягав затриманий.
		 Отже, затримання ОСОБА_3 , обшук кабінету були проведені з істотними порушеннями вимогКПК України, гарантованого права на захист, з вільним вибором захисника, а здобуті у результаті докази, а саме: відібрані змиви з правої і лівої рук ОСОБА_3 суд оцінює, як недопустимі докази в розумінні ч.1ст.87 КПК України.
		 Крім того, під час відібрання змивів з правої та лівої рук ОСОБА_3 були допущенні суттєві порушення вимог КПК, в частині їх опечатування. При перегляді відеозапису проведення даної слідчої дії судом з`ясовано, що конверти, в які були поміщенні експериментальні зразки не підписувались після їх упакування та не опечатувались печаткою.
		 З огляду на ці обставини суд визнає недопустимими доказами висновок експерта №200 від 11.10.2017 року, відповідно до якого на поверхнях 15 купюр номіналом 200 гривень знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини  люмінофору, яка люмінесціює яскраво-червоно-оранжевим кольором. На поверхнях волокнистих серветок, якими було виконано змиви з лівої руки ОСОБА_3 , знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору), яка люмінесціює яскраво - червоно - оранжевим кольором. На поверхні волокнистої серветки, яка надана в якості контрольного зразка, спеціальних хімічних речовин не виявлено. Нашарування спеціальних хімічних речовин на поверхнях волокнистих серветок, якими було виконано змиви з правої та лівої руки ОСОБА_3 , на поверхнях грошових коштів та на поверхні аркушу паперу, який наданий в якості зразка, мають спільну родову належність (т.2 а.п. 8  31) та висновок експерта № 362 - П від 13.10.2017 року, відповідно до якого банкноти НБУ в кількості 15 грошових купюр номіналом по 200 гривень, відповідають установленим зразкам, що перебувають в офіційному обігу на території України (т.2 а.п. 34  38), у зв`язку з незаконним отриманням експериментальних зразків та наявності на них реквізитів, не зазначених при їх вилученні.
		 Крім того, не позначення конвертів при отриманні змивів з рук обвинуваченого і підписання їх за межами проведення процесуальної дії викликає об`єктивні сумніви в тому, на якій руці ОСОБА_3  правій чи лівій було виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору).
		 Судом встановлено, що ОСОБА_6 , чекаючи ОСОБА_3 біля кабінету брав руками дверну ручку, вітався з останнім за руку, брав його ручку та писав нею пояснення. До цього ОСОБА_6 тримав в руках помічені грошові купюри, як пояснив суду перераховував їх. Отже, вказані дії передбачають контакт рук ОСОБА_6 з речами і руками ОСОБА_3 , що може бути причиною наявності на лівій руці останнього слідів хімічної речовини.
		 Відомості, які містяться в протоколі огляду приміщення Шаргородського ВП не містять даних про те, де саме в шафі знаходилися грошові кошти - на якій полиці чи відділенні, не вказано за допомогою якого пристрою виявлено нашарування хімічної речовини на грошових коштах та ідентифікуючі дані пристрою, спосіб опечатування грошових коштів, і взагалі відсутній факт вчинення такої дії, як на протоколі обшуку так і на протоколі огляду відсутні підписи понятих на кожному аркуші протоколу, не вказано на який носій зафіксовано відеозапис ходу огляду. При виконанні ст. 290 КПК України стороні захисту не було відкрито даний доказ.
		 Сторона обвинувачення представила суду протоколи тимчасового доступу до речей і документів та оптичні диски на яких міститься інформація про з`єднання абонентів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , у період часу з 04. 08. по 16.08. 2017 року, яка не відтворює зміст спілкування абонентів. Між тим, за ствердженням сторони обвинувачення та ОСОБА_6 значна частина розмов з приводу вимагання ОСОБА_3 неправомірної вигоди відбувалася по телефону і могла бути отримана в доступний для сторони обвинувачення спосіб, разом з тим стороною обвинувачення цього зроблено не було, у зв`язку з чим суд вимушений оцінювати спілкування ОСОБА_6 з ОСОБА_3 виключно з їх показів, даних в суді. Крім того, суд звертає увагу про відсутність телефонних з`єднань з 02.08. по 04.08. 2017 року та в день затримання ОСОБА_3 
		29.01.2018 року від захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_5 поступило до суду клопотання про відмову в прийнятті додаткових доказів.
		 Адвокат ОСОБА_5 просив відмовити стороні обвинувачення в прийнятті та долучені до матеріалів судової справи як доказів, додаткових матеріалів, наданих прокурором 26.01.2018 року, таких як: лист Прокуратури Вінницької області від 17.01.2018 року; лист Апеляційного суду Вінницької області від 22.12.2017 року; лист Служби безпеки України від 23.01.2018 року; ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 15.08.2017 року; лист НПУ ДВБУ від 26.12.2017 року та флеш-накопичувач 8 Гб із записом затримання ОСОБА_3 ; доручення Прокуратури Вінницької області від 16.08.2017 року; постанову прокуратури Вінницької області про контроль за вчиненням злочину від 15.08.2017 року; лист НПУ ДВБВУ від 11.09.2017 року; протокол за результатами контролю за вчиненням злочину від 17.08.2017 року. 
		Мотивуючи клопотання адвокат ОСОБА_5 вказав, що в судовому засіданні 29.11.2017 року, під час встановлення обсягу доказів в порядку ст.349 КПК України представником прокуратури було зазначено вичерпний перелік доказів, які планується використовувати в ході судового розгляду. При цьому стороною обвинувачення не було заявлено наступні докази, які надавалися стороні захисту в порядку ст.290 КПК України 13.10.2017 року: протокол обшуку службового кабінету ОСОБА_3 від 16.08.2017 року; протокол огляду коридору Шаргородського ВП від 16.08.2017 року в ході якого вилучались грошові кошти; копія журналу обліку транспортних засобів; функціональні обов`язки ОСОБА_3 ; копія кримінального провадження за ст.190 КК України, в ході якого було вилучено автомобіль ОСОБА_6 ; протоколи тимчасового доступу до документів ПрАТ "Київстар" від 29.09.2017 року та роздруківки телефонних з`єднань з дисків, вилучених у мобільного оператора; протоколи за результатами проведення негласних розшукових дій аудіо відео контролю та спостереження. Про наявність будь-яких наявних доказів та матеріалів НРСД стороні захисту не повідомлялось.
		 26.01.2018 року, після допиту усіх свідків, за два дні до наступного засідання, на якому прокурор мав надати докази, стороною обвинувачення було надано додаткові матеріали кримінального провадження, які були відсутні під час виконання вимог ст. 290 КПК України при закінченні досудового розслідування, зокрема це лист Прокуратури Вінницької області від 17.01.2018 року; лист Апеляційного суду Вінницької області від 22.12.2017 року; лист Служби безпеки України від 23.01.2018 року; ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 15.08.2017 року; лист НПУ ДВБУ від 26.12.2017 року та флеш-накопичувач 8 Гб із записом затримання ОСОБА_3 ; доручення Прокуратури Вінницької області від 16.08.2017 року; постанова прокуратури Вінницької області про контроль за вчиненням злочину від 15.08.2017 року; лист НПУ ДВБВУ від 11.09.2017 року; протокол за результатами контроль за вчиненням злочину від 17.08.2017 року. 
		Із зазначеного переліку стороною обвинувачення в судовому засіданні 29.11.2017 року, під час виконання вимог ст.349 КПК України, зазначалась виключно ухвала Апеляційного суду від 15.08.2017 року та першоносії за клопотанням сторони захисту; будь-які інші докази зазначені не були, хоча виходячи з наявних на них реквізитів розтаємнення та винесення документу про них, стороні обвинувачення було відомо задовго до 13.10.2017 року (дати відкриття матеріалів) та 29.11.2017 року (дати встановлення обсягу доказів). 
		На думку захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_5 процесуальна поведінка сторони обвинувачення грубо суперечить вимогам КПК України.
		 Вирішуючи питання про визнання вказаних матеріалів недопустимими як докази суд виходить з наступного.
		 Відповідно до частини другоїстатті 290 КПК Українипрокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь - які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази ( частини одинадцята, дванадцятастатті 290 КПК).
		 Отже, з вищенаведених положень вбачається, що невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. При цьому, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.
		 Чинний КПК Українине містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який згідно з частиною дванадцятоюстатті 290 КПК, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		 Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.
		 Отже, факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції у кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі.
		 Частина дванадцятастатті 290 КПК Українифактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обв`язку щодо відкриття матеріалів, яка полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах. Так, невідкриттясторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їх доказову базу, що, в свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення.
		 Відкриття в умовах публічного і гласного судового розгляду окремих матеріалів кримінального провадження, які існували на момент звернення до суду з обвинувальним актом, але не були відкриті стороні захисту, не означає їх автоматичну допустимість, оскільки заКПКкритерієм допустимості доказів є не лише законність їх отримання, а і попереднє відкриття матеріалів іншій стороні до їх безпосереднього дослідження у суді.
		 В контексті забезпечення права на справедливий суд слід зазначити й акцент Європейського суду з прав людини на необхідності чіткого дотримання положень з питань допустимості доказів. І хоча Європейський суд у своїх рішеннях наголошує, що допустимість доказів є справою національних судів й він не має загальної компетенції вирішувати, чи припустилися національні суди помилок у застосуванні законодавства або оцінці фактів, він все ж покликаний перевіряти справедливість провадження (рішення у справі "Дактарас проти Литви" від 24 листопада 2000 року).
		 Система справедливого судочинства має інтегруючий характер стосовно інших конвенційних прав і гарантій та слугує своєрідним підґрунтям для існування ще принаймні кількох принципів - презумпції невинуватості, змагальності та принципу процесуальної рівності сторін. Їх доказовий аспект з питань якості доказів, насамперед, стосується питання про те, чи була особа засуджена «відповідно до закону», з огляду на що у практиці Європейського суду сформульовані окремі положення щодо допустимості доказів у судовому провадженні.
		 Так, на необхідності надання доступу стороні захисту до матеріалів, які стосуються негласних слідчих (розшукових) дій, як гарантії справедливого судового розгляду, йдеться у рішенні Європейського суду "Едвардс і Льюіс проти Сполученого Королівства" від 27 жовтня 2004 року, в якому зазначено, що, відповідно до вимоги справедливості, передбаченої статтею 6 Конвенції, прокуратура мала ознайомити захист з усіма доказами у справі як на користь, так і проти обвинуваченого, і те, що у вказаній справі цього не було зроблено, призвело до недоліків судового розгляду.
		 Також, відповідно до принципу рівності сторін, сторона обвинувачення не вправі приховувати, не надавати обвинуваченому матеріали, що перебувають у неї або доступні їй, які можуть допомогти обвинуваченому звільнитися від кримінальної відповідальності чи отримати менш суворий вирок. Це право (і, відповідно, обов`язок держави) було підтверджено у справі «Джасперс проти Сполученого Королівства» від16 лютого 2000 року. Таке правило стосується й матеріалів, які можуть викликати сумнів щодо доказів, наданих обвинувачем.
		 Такий правовий висновок, сформульованим Верховним Судом України у постановах від 16 березня 2017 року у справі № 5-364кс16 та від 12 жовтня 2017 року у справі № 5  237кс (15) 17, і в силуст. 458 КПК Україниє обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції.
		За вказаних обставин, суд визнає недопустимими як докази: лист Прокуратури Вінницької області від 17.01.2018 року; лист Апеляційного суду Вінницької області від 22.12.2017 року; лист Служби безпеки України від 23.01.2018 року; ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15.08.2017 року; лист НПУ ДВБУ від 26.12.2017 року та флеш-накопичувач 8 Гб із записом затримання ОСОБА_3 ; доручення Прокуратури Вінницької області від 16.08.2017 року; постанову прокуратури Вінницької області про контроль за вчиненням злочину від 15.08.2017 року; лист НПУ ДВБВУ від 11.09.2017 року; протокол за результатами контролю за вчиненням злочину від 17.08.2017 року.
		Вирішуючи питання про допустимість доказів суд застосовує також практику ЄСПЛ, який у вирішенні питання про справедливий судовий розгляд, застосовує концепцію "плодів отруєного дерева", тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Тим не менше ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому, прикладом чого є рішення ЄСПЛ у справах "Хан проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України (№2)".
		Згідно із ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. 
		 Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		 У основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Про недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини зазначив, зокрема у справах "Тельфнер проти Австрії" від 20 березня 2001 року, "Джон Мюррей проти Сполученого Королівства" від 08 лютого 1996 року, "Капо проти Бельгії" від 13.01.2005 року. 
		 У справі "Барбера, Мєсєгуе і Джабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. 
		 Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства" від 25 січня 1996 року). 
		 Також Європейський суд з прав людини в своїй практиці встановив порушення презумпції невинуватості у зв`язку з неврахуванням конкретних, суттєвих і важливих аргументів, наведених захистом, у вироку, на підставі якого засуджено особу (рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року).
		 Відповідно до ч.1статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, із змінами, внесеними протоколом № 11 нікого не може бути визнано винним у вчинені будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. 
		 Частинами 1, 3 та 4 ст. 17 КПК України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		 Згідно із ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. 
		 Водночас частина 1 цієї ж статті встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		 Таким чином суд, оцінивши кожний із доказів, наданих стороною обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку, дотримуючись загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, приходить до висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_3 16 серпня 2017 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		 Досліджені судом докази не підтверджують вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України і сторона обвинувачення вичерпала можливість надати інші докази для усунення сумнівів, які виникли. Всі сумніви суд тлумачить на користь обвинуваченого, тому він підлягає визнанню невинуватим з огляду на принцип презумпції невинуватості в доказовому плані  недоведеність вини означає доведеність невинуватості.
		 На підставі викладеного та виходячи з положень презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини(ст.62 Конституції України, ст.5 Конвенції про захист праві основоположних свобод, ст.17 КПК України), за змістом яких обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, суд дійшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України вчинене ОСОБА_3 , у зв`язку з чим він підлягає виправданню на підставі п. 2 ч.1 ст.373 КПК України. 
		 Приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_3 суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.
		 Процесуальні витрати на залучення експертів (т.2 а.п. 8 - 31, 34 - 38) підлягають відшкодуванню за рахунок держави.
		 Відповідно до вимог ст. 203 КПК України запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 припиняє свою дію при ухваленні виправдувального вироку. 
		 За приписами п.1 ч.4 ст.374 КПК України суд, при ухваленні вироку у резолютивній частині вироку зазначає, зокрема рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід.
		 З огляду на наведене, запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_3 підлягає скасуванню.
		 Підлягає також поверненню заставодавцю ОСОБА_38 застава в розмірі 128000 гривень, внесена нею за ОСОБА_3 на депозитний рахунок територіального управління ДСА України в Вінницькій області, згідно квитанцій №134921427, №1349921427 від 19.08.2017 року (т.1. а.п.197-199).
		 Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2017 року накладено арешт на майно, яке вилучено 16.08.2017 року під час затримання ОСОБА_3 , а саме: мобільний телефон марки "Nokia"; сім-карту оператора мобільного зв`язку "Київстар" НОМЕР_4 ; змиви з правої та лівої рук ОСОБА_3 ; зразок спиртової серветки, якою здійснювались змиви; оригінали матеріалів кримінального провадження №12017020360000219 від 02.08.2017 року на 46 арк.; службове посвідчення серії НОМЕР_5 від 29.12.2016 року; банківську картку № НОМЕР_6 від 29.12.2016 року; особисті грошові кошти в сумі 91 грн.; особисті грошові кошти в сумі 800 грн.; особисті грошові кошти в сумі 3000 грн.; системний блок інв.№10462460; грошові кошти номіналом по 200 гривень у сумі 3000 гривень, наступними серіями та номерами : ЕД4499662, ВЄ2932209, ЕЗ4752698, АА22000285, УС4790253, ЕИ24001847, ПЕ8481513, УЗ2312880, Є8153021, ЕЕ0913004, ЄЕ6968167, ЕВ4062873, УЄ5663348, УМ5308489, СД9636621 (т.1 а.п.225-226).
		 Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.08.2017 року накладено арешт на земельну ділянку площею 0.0598 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою АДРЕСА_1 (т. 2 а.п.49-50). 
		 Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2017 року накладено арешт на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою АДРЕСА_1 (т.2 а.п.53-54). 
		 Накладенні арешти підлягають скасуванню згідно з положеннями ч.4 ст.174 КПК України, відповідно до вимог якої, суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого. 
		 
		 Керуючись статтями 100, 129, 174, 203, 368-371, 373-376 КПК України, суд
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_3 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України та виправдати у зв`язку з не доведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене ним.
		 Процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 3464,60 грн відшкодувати за рахунок держави.
		Запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_3 - скасувати.
		 Повернути заставодавцю ОСОБА_38 заставу в розмірі 128000 (сто двадцять вісім тисяч) гривень, внесену нею за ОСОБА_3 на депозитний рахунок територіального управління ДСА України в Вінницькій області, згідно квитанцій №134921427, №1349921427 від 19.08.2017 року.
		 Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2017 року на майно, яке вилучено 16.08.2017 року під час затримання ОСОБА_3 , а саме: мобільний телефон марки "Nokia"; сім-карту оператора мобільного зв`язку "Київстар" НОМЕР_4 ; змиви з правої та лівої рук ОСОБА_3 ; зразок спиртової серветки, якою здійснювались змиви; оригінали матеріалів кримінального провадження №12017020360000219 від 02.08.2017 року на 46 арк.; службове посвідчення серії НОМЕР_5 від 29.12.2016 року; банківську картку № НОМЕР_6 від 29.12.2016 року; особисті грошові кошти в сумі 91 грн.; особисті грошові кошти в сумі 800 грн.; особисті грошові кошти в сумі 3000 грн.; системний блок інв.№10462460; грошові кошти номіналом по 200 гривень у сумі 3000 гривень, наступними серіями та номерами : ЕД4499662, ВЄ2932209, ЕЗ4752698, АА22000285, УС4790253, ЕИ24001847, ПЕ8481513, УЗ2312880, Єв8153021, ЕЕ0913004, ЄЕ6968167, ЕВ4062873, УЄ5663348, УМ5308489, СД9636621.
		 Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.08.2017 року на земельну ділянку площею 0.0598 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,, і на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою АДРЕСА_1 
		 Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2017 року на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою АДРЕСА_1 .
		 Документи надані суду, в тому числі оптичний диск DVD  4,7 Гб, реєстр. №2389  т , флеш накопичувач, два оптичних диска DVD  R 16x "VIDEX"  залишити на зберігання у матеріалах кримінального провадження.
		 Згідно зі статтями 376, 392, 393, 395, 532 КПК України, вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.
		 Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		 Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		Головуючий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...