Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 727/8120/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2018.
Дата набрання законної сили: 06.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		6 березня 2018 року 
		м. Київ
		справа № 727/8120/14-ц
		провадження № 61-1497св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого -      Стрільчука В. А.,
		суддів:                      Карпенко С. О.,
		                                    КузнєцоваВ. О.,
		                                    ОлійникА. С. (суддя-доповідач),
		                                    УсикаГ. І.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4, в інтересах якої діє Головне управління юстиції у Чернівецькій області за дорученням Міністерства юстиції України,
		відповідач - ОСОБА_5,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду                  м. Чернівці від 1 грудня 2015 року у складі судді Гончарової І. М. та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 10 лютого 2016 року у складі колегії суддів: Чупікової В. В., Бреславського О. Г.,  Яремка В. В.,
		В С Т А Н О В И В:
		У вересні 2014 року громадянка Румунії ОСОБА_4, в інтересах якої діє Головне управління юстиції у Чернівецькій області за дорученням Міністерства юстиції України, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про забезпечення повернення неповнолітньої дитини до Грецької Республіки, у якому зазначала, що 2 січня 2009 року в м. Гура-Оцнітей (Румунія) зареєстровано шлюб між нею та ОСОБА_5 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Афіни Грецької Республіки у подружжя ОСОБА_5 народився син ОСОБА_7 
		У грудні 2011 року ОСОБА_5 залишив спільне місце проживання і поїхав в Україну. З метою збереження сім'ї 14 травня 2012 року позивач поїхала в Україну разом з дитиною з метою знайти чоловіка. Протягом трьох місяців вони разом проживали в Україні, а 12 серпня 2012 року позивач була вимушена повернутися до Грецької Республіки. Забрати дитину з собою не змогла, так як відповідач не дозволив їй це зробити. Досягти згоди в добровільному порядку щодо місця проживання дитини сторони не змогли. Рішенням Одноособового суду першої інстанції м. Пірей від                                        5 листопада 2013 року на ОСОБА_4 покладено тимчасову опіку над дитиною. 
		На сьогодні відповідач з сином проживають в Україні за адресою: с. Їжівці Сторожинецького району Чернівецької області. Утримання дитини відповідачем в Україні без її згоди вважала протиправним, тому просила визнати незаконним утримування на території України неповнолітньої  дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1; повернути неповнолітнього ОСОБА_7 до місяця постійного проживання в Грецьку Республіку за адресою проживання його матері: АДРЕСА_1. Якщо рішення не буде виконано в добровільному порядку, то зобов'язати ОСОБА_5 передати неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 для забезпечення повернення дитини на територію Грецької Республіки. Покласти витрати, пов'язані з поверненням дитини до Грецької Республіки, на неї. Допустити негайне виконання рішення у частині повернення дитини до Грецької Республіки.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 січня                  2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 12 березня 2015 року, позов задоволено. Визнано незаконним утримування на території України неповнолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 Повернуто неповнолітнього ОСОБА_7 до місця постійного проживання у Грецьку Республіку за адресою проживання його матері: АДРЕСА_2. Якщо рішення не буде виконано в добровільному порядку, зобов'язано відповідача                   ОСОБА_5 передати неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, матері ОСОБА_4 для забезпечення повернення дитини на територію Грецької Республіки. Покладено витрати, пов'язані з поверненням дитини до Грецької Республіки, на позивача.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 12 березня 2015 року залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 січня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 12 березня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року скасовано і справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.  
		Під час розгляду вказаної справи в суді першої інстанції представник Головного управління юстиції у Чернівецькій області звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову, так як дитина добровільно була повернута у Грецьку Республіку, у зв'язку з чим постановою державного виконавця Сторожинецького районного управління юстиції у Чернівецькій області від 8 вересня 2015 року у зв'язку з добровільним виконанням рішення припинено виконавче провадження примусового виконання виконавчого листа у справі про повернення неповнолітнього ОСОБА_7 до місця постійного проживання у Грецьку Республіку. 
		ОСОБА_8, в інтересах ОСОБА_5, було подано заяву про вирішення питання про поворот виконання рішення. 
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 1 грудня 2015 року прийнято відмову від позову громадянки Румунії ОСОБА_4, в інтересах якої діє Головне управління юстиції у Чернівецькій області, до ОСОБА_5 про забезпечення повернення неповнолітньої дитини до Грецької Республіки.
		Провадження у справі за позовом громадянки Румунії ОСОБА_4, в інтересах якої діє Головне управління юстиції у Чернівецькій області, до ОСОБА_5 про забезпечення повернення неповнолітньої дитини до Грецької Республіки закрито. 
		Відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_5 про поворот виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 січня 2015 року за позовом громадянки Румунії ОСОБА_4, в інтересах якої діє Головне управління юстиції у Чернівецькій області за дорученням Міністерства юстиції України, до ОСОБА_5 про забезпечення повернення неповнолітньої дитини до Грецької Республіки. 
		Постановивши ухвалу, зокрема про відмову в задоволенні клопотання про поворот виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що процедура розгляду заяви про поворот виконання рішення суду не містить можливості дотримання вимог законодавства щодо забезпечення якнайкращих інтересів дитини, а тому дійшов висновку, що у порядку вирішення питання про поворот виконання судового рішення питання щодо повернення дитини від одного з батьків іншому не може бути розглянуто. 
		ОСОБА_5 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про вирішення питання про поворот виконання рішення. 
		Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 10 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. 
		Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що питання про поворот виконання рішення в порядку статті 380 ЦПК України, у редакції від 18 березня 2004 року №  1618-IV, можливо вирішити стосовно як майнових спорів, так і дій, що не мають майнового характеру, але не у вказаній справі.
		У лютому 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції в частині вирішення питання про поворот виконання рішення та ухвалу апеляційного суду, у якій просить скасувати постановлені у справі ухвали, посилаючись на порушення норм процесуального права.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що процесуальний закон не містить обмежень щодо можливості повороту виконання рішення у справах про повернення дитини в контексті Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року. У випадку, якщо предметом виконання є певні блага немайнового характеру, зокрема, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, сторони також мають бути повернуті до первісного стану, що передував виконанню рішення суду. 
		Суди довільно тлумачать положення частини другої статті 380 ЦПК України, при цьому безпідставно застосувавши Конвенцію про права дитини, Декларацію про права дитини та СК України, хоча вирішувалося лише питання про поворот виконання рішення, а не про визначення місця проживання чи відібрання дитини. 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2016 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_5
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2017 року справу призначено до розгляду. 
		11 січня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Згідно статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
		Судові рішення переглядаються в межах доводів касаційної скарги. 
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 12 березня 2015 року, позов задоволено. Визнано незаконним утримування на території України неповнолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 Повернуто неповнолітнього ОСОБА_7 до місця постійного проживання у Грецьку Республіку за адресою проживання його матері: АДРЕСА_2. Якщо рішення не буде виконано в добровільному порядку, зобов'язано відповідача ОСОБА_5 передати неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, матері ОСОБА_4 для забезпечення повернення дитини на територію Грецької Республіки. Покладено витрати, пов'язані з поверненням дитини до Грецької Республіки, на позивача.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 12 березня 2015 року залишено без змін.
		Згідно постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сторожинецького районного управління юстиції від 8 вересня 2015 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 2 квітня 2015 року Шевченківським районним судом  м. Чернівці про повернення неповнолітнього ОСОБА_7 до місця постійного проживання у Грецьку Республіку за адресою проживання його матері:  АДРЕСА_1, закінчено у зв'язку із добровільним виконанням. 
		Постановою Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 січня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 12 березня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року скасовано і справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.  
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 1 грудня 2015 року прийнято відмову від позову громадянки Румунії ОСОБА_4, провадження у вказаній справі закрито.
		Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права. 
		Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
		Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
		Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
		Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
		Частиною другою статті 380 ЦПК України, у редакції від 18 березня 2004 року №  1618-IV, передбачено, що якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. 
		Обмеження щодо повороту виконання рішення містяться у статті 382 ЦПК України, у редакції від 18 березня 2004 року №  1618-IV, яка передбачає, що у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи поворот виконання допускається, якщо рішення скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами і  було обґрунтоване на  повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. У справах про стягнення аліментів і в справах про стягнення виплат, що випливають з трудових правовідносин (в тому числі заробітної плати), поворот виконання допускається тільки якщо рішення, що згодом було скасоване (змінене), було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
		У рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року N 13 - рп/2011 зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. 
		Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. 
		Як наголошено в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).
		Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку, що положення статті 380 ЦПК України, у редакції від 18 березня 2004 року №  1618-IV, положення якої передбачають поворот виконання рішення, необхідно розглядати як повернення (виконання) особою, на користь якої відбулось виконання у подальшому скасованого (зміненого) рішення, всього, що було на її користь виконано, тій особі, якою було здійснено таке виконання.
		Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушення чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. 
		У касаційній скарзі заявник стверджує про наявність правових підстав для повернення дитини в Україну. 
		Суд касаційної інстанції виходить з того, що у контексті конкретної справи пріорітетними є інтереси дитини ОСОБА_7 
		Відмовивши у повороті виконання судового рішення, суди переслідували законну мету захисту прав малолітньої дитини, убезпечення її від завдання моральної шкоди і психологічних страждань. 
		Суди першої та апеляційної інстанції, відмовивши у повороті виконання судового рішення, ухвалили справедливе рішення, врахувавши інтереси дитини. 
		Відмова у повороті судового рішення не може розглядатися як втручання у батьківські права ОСОБА_5, з огляду на те, що рішенням Одноособового суду першої інстанції м. Пірей від 5 листопада 2013 року було задоволено заяву ОСОБА_4 та покладено на неї тимчасову опіку над малолітньою дитиною ОСОБА_7 
		Разом з тим, повернення дитини в добровільному порядку до Грецької Республіки не спричинило постійного розриву відносин батька і дитини, оскільки у батька залишилося право доступу до дитини та участі у її вихованні. 
		Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного  суду у складі Верховного Суду України з урахуванням зазначених вище норм процесуального права, принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), дійшла до висновку, що застосування положень статті 380 ЦПК України, у редакції від 18 березня 2004 року №  1618-IV, до правовідносин про повернення дитини суперечитиме інтересам дитини, які є пріорітетними у контексті вказаної справи.
		З огляду на викладене, ухвали судів першої та апеляційної інстанції в частині вирішення питання про поворот виконання необхідно залишити без змін. 
		Керуючись статтями 400, 409-415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 1 грудня 2015 та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 10 лютого 2016 року в частині вирішення питання про поворот виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 січня 2015 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                В. А. Стрільчук
		Судді:                                                                                               С. О. Карпенко 
		                                                                                                            В.О. Кузнєцов
		                                                                                                            А.С. Олійник
		                                                                                                            Г.І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...