Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-5529/11/2070 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість).
Надіслано для оприлюднення: 21.03.2018. Зареєстровано: 22.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2018.
Дата набрання законної сили: 20.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		Київ
		 
		20 березня 2018 року 
		справа №2а-5529/11/2070
		адміністративне провадження №К/9901/769/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
		суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С., 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року у складі судді Шляхової О.М. та ухвалу Харківського  апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року у складі колегії суддів  Катунова В.В., Ральченка І.М., Рєзнікової С.С. у справі №2а-5529/11/2070 за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківський жировий комбінат» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про скасування  податкового повідомлення - рішення,
		 
		У С Т А Н О В И В :
		 
		У травні 2011 року Приватне акціонерне товариство «Харківський жировий комбінат»    (далі Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (далі податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення - рішення від 21 лютого 2011 року №0000182303, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 636298 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 159075 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.  
		 
		09 серпня 2011 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, позов Товариства задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 21 лютого 2011 року № 0000182303, з мотивів його необґрунтованості та прийняття всупереч чинному законодавству України.
		 
		06 грудня 2011 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду постанову  Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року залишено без змін.
		 
		Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися на відсутності правових підстав у податкового органу для збільшення суми грошових зобов'язань і, як наслідок цього, безпідставності застосування штрафних (фінансових) санкцій. 
		 
		12 квітня 2012 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на прийняття постанови з порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та без урахування фактичних обставин справи, що призвело до невідповідності висновків постанови суду фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким  відмовити у задоволенні позову повністю.  
		Відповідач доводить порушення судами попередніх інстанцій вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у безпідставному віднесенню, на його думку, до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями, які не відбулися. 
		 
		12 квітня 2012 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу податкового органу залишено без руху, 01 червня 2012 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою (суддя Бившева Л.І.).
		 
		01 червня 2012 року ухвалою Вищого адміністративного суду України допущена заміна відповідача Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова - на її правонаступника - Західну міжрайонну державну податкову інспекцію міста Харкова Харківської обласної Державної податкової служби.
		 
		23 липня 2012 року позивачем надані заперечення на касаційну скаргу, якими просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
		 
		03 січня 2018 року  справа № 2а-5529/11/2070 надійшла на адресу Верховного Суду. 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права,  не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, результати якої викладені в акті перевірки від 21 січня 2011 року №76/23-03-05/00333612, висновками якого встановлено заниження податку на додану вартість на 636298 грн., у тому числі за квітень 2010 року - 167456 грн., травень 2010 року -424283 грн., червень 2010 року 44559 грн. (далі акт перевірки).
		 
		Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення 21 лютого 2011 року №0000182303, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 636298 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 159075 грн.
		 
		Правовою підставою збільшення податкового зобов'язання податковим повідомленням рішенням визначені норми підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР. Штрафні (фінансові) санкції застосовані відповідно до абзацу а) пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
		 
		Склад податкових правопорушень покладених податковим органом в основу збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, полягає у віднесені Товариством до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість при придбанні пакувальних матеріалів (фольги) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт плюс» та Приватного підприємства «Зразковий завод пакувальних матеріалів», оскільки факт отримання такої продукції неможливо підтвердити на підставі зустрічних перевірок. 
		 
		Оцінюючи спірні правопорушення, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності факту здійснення господарських операцій з придбання продукції, належного підтвердження цих операцій первинними документами та встановлення факту використання придбаних пакувальних матеріалів в оподатковуваних операціях. Пунктом 3.1.2 акту перевірки зазначено, що готова продукція (маргаринова та жирова продукція) комбінату упаковується для подальшої її реалізації. Виробництво і продаж маргаринової та жирової продукції є основним видом господарської діяльності позивача. Актом перевірки, як основним доказом, дослідженні всі операції продажу продукції Товариством та формування за фактом продажу маргаринової та жирової продукції, продаж оподаткований на загальних підставах відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 та пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
		 
		Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що використання придбаних пакувальних матеріалів в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності позивача доводить правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, що нараховані (сплачені) таким платником податку у зв'язку з придбанням таких товарів відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Прийнятним є також висновок судів про дотримання позивачем як платником податків підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону щодо прийняття до податкового обліку податкових накладних, які за приписами цієї норми є одночасно звітними податковими і розрахунковими документами, які відповідають критеріям встановлених цим Законом.
		 
		Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність у цій справі підстав для звільнення від доказування, встановлених на час розгляду справи відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме обставин встановлених судовими рішеннями в  господарських справах Господарського суду Полтавської області у справі №18/603/11, Господарського суду Рівненської області у справі №5019/450/11, Господарського суду Київської області у справі №17/228-10, Господарського суду м. Києва у справі №32/39, Господарського суду Львівської області у справі №17/140 якими встановлені факти, що контрагенти позивача у спірних періодах здійснювали господарську діяльність, поставляли матеріали й іншим особам, при чому, у значних обсягах. На час касаційного перегляду підстави звільнення від доказування підлягають застосуванню відповідно до частини п'ятої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Колегія суддів не приймає посилання податкового органу на неможливість проведення перевірок контрагентів, як підставу корегування податкового кредиту, оскільки неможливість проведення перевірки, доводить виключно не можливість способу реалізації податковим органом владних управлінських функцій при реалізації його прав встановлених статтею 20 Податкового кодексу України. Сама по собі неможливість проведення перевірки не впливає на стан податкової звітності платників податків, за діючими як на час здійснення господарських операцій, так і на момент перегляду справи нормами податкового законодавства, не є підставою, як для корегування податкового кредиту, так і збільшення податкового зобов'язання. 
		 
		Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
		 
		Постанову  Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року   та ухвалу Харківського  апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року   у справі №2а-5529/11/2070 залишити без змін.   
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           Р.Ф.Ханова 
		 
		Судді:                                                                                                     І.А. Васильєва
		 
		                                                                                                                                 С.С. Пасічник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...