Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 800/327/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Надіслано для оприлюднення: 20.03.2018. Зареєстровано: 22.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2018.
Дата набрання законної сили: 12.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВЕРХОВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		15.03.2018          Київ          П/9901/59/18 800/327/17  
		Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді -                     Данилевич Н.А.,
		суддів -                               Бевзенка В.М., 
		Білоуса О.В., 
		Шарапи В.М., 
		Желтобрюх І.Л.,
		 
		при секретарі -                     Шевчук К.В.,          
		за участю 
		представників позивача -          ОСОБА_4, ОСОБА_5,
		представника відповідача -             Петренко Ю.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження  адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_7 
		до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Громадської ради доброчесності 
		про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		07 серпня 2017 року ОСОБА_7 звернулась до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, ВККС), в якому просить:
		- визнати незаконним та скасувати рішення Комісії від 07 липня 2017 року про визнання кандидата ОСОБА_7 такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду;
		- зобов'язати Комісію у пленарному складі вирішити питання щодо визнання кандидата ОСОБА_7 такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
		 
		Під час розгляду даної справи з пояснень, наданих представниками позивача в судових засіданнях, Судом встановлено, що позивачем оскаржується рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 липня 2017 року №174/вс-17.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2017 року залучено до участі в адміністративній справі Громадську раду доброчесності (далі - ГРД) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (т. 1 а.с. 223-225).
		 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07 листопада 2016 року Комісією було оголошено конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду. ОСОБА_7 у відповідності до вимог законодавства подано всі необхідні документи для прийняття участі в даному конкурсі. 17 лютого 2017 року Комісією визначено результати складеного анонімного письмового тестування на етапі іспиту під час кваліфікаційного оцінювання у межах процедури конкурсу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, де позивач набрала 78,75 балів. За результатами виконаного практичного завдання позивач отримала 77 балів. 07 липня 2017 року відповідачем проведено співбесіду з позивачем, наслідком якої стало прийняття рішення про визнання кандидата ОСОБА_7 такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду. Позивач вважає таке рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що відповідач не виправдав свої дії щодо визнання позивача таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя, адже Комісією не доведено, з якими показниками не справився позивач та чим це підтверджується. На думку позивача, закон, надавши обмежені дискреційні повноваження відповідачу щодо можливості встановлення будь-яких оцінок за критерії професійної етики та доброчесності без необхідності їх обґрунтування, порушив принцип верховенства права, а відсутність в законі механізму захисту від можливого свавільного втручання в право на належне оцінювання свідчить про порушення права на захист. Таким чином, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить їх задовольнити.
		 
		18 жовтня 2017 року відповідачем до Вищого адміністративного суду України надано заперечення проти адміністративного позову, в обґрунтування яких зазначено, що 14 квітня 2017 року Громадською радою доброчесності Комісії було надано висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Іваненко Я.Л. критеріям доброчесності та професійної етики. Також у доповнення до висновку Громадською радою доброчесності було надано інформацію, затверджену 20 квітня 2017 року та 06 липня 2017 року. Підставами такого висновку визначено, зокрема, що кар'єра кандидата ОСОБА_7 в органах державної влади була тісно пов'язана з кар'єрою ОСОБА_8, в прямому підпорядкуванні якого вона перебувала протягом тривалого часу та з яким вона має спільну дитину, хизування кандидатом ОСОБА_7 державною нагородою, отриманою, на думку Громадської ради доброчесності, за сумнівних обставин та невідповідність способу життя кандидата задекларованим доходам. 07 липня 2017 року Комісія ухвалила рішення про не підтвердження здатності ОСОБА_7 здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду. За результатами голосування пропозиція про визнання ОСОБА_7 такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду підтримана дев'ятьма членами Комісії проти чотирьох. Відповідач зазначає, що позивачем не вказано з посиланням на норми закону, які саме обов'язки не виконала Комісія та які права позивача як кандидата на посаду судді Верховного Суду було порушено. Також зауважує, що позивач фактично незгодна з мотивами спірного рішення, що не можу бути підставою відповідно до ч. 3 ст. 88 Закону «Про судоустрій і статус суддів» для скасування рішення. З огляду на зазначене, вважає вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню (т. 1 а.с. 65-89).
		 
		26 січня 2018 року відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, аналогійний наданим запереченням проти позову (т. 2 а.с. 14-37).
		 
		08 лютого 2018 року представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач протиправно без зазначення жодної правової підстави та доказів визнав недоброчесною поведінку позивача щодо проведення спільного відпочинку з дитиною та батьком дитини, визнавши це додатковим доходом. Також, вказав на те, що всі звинувачення в недоброчесності, що стосуються заміського будинку позивача, ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені жодним доказом та спростовані позивачем. Також зауважив на порушення конституційних прав позивача внаслідок поширення даних про фізичних осіб - членів її сім'ї, що можуть стати відомими в результаті поширення інформації про саму посадову особу, крім випадків, визначених законом, що може призвести до порушення її конституційних прав (т. 2 а.с. 97-101). 
		 
		15 лютого 2018 року від відповідача до суду надійшли заперечення, які вмотивовані доводами, аналогічними викладеним у запереченнях проти позову та відзиві на позовну заяву (т. 2 а.с. 188-194).
		 
		Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні. Надали Суду пояснення, в яких зауважили на доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просили позовні вимоги задовольнити.
		 
		Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
		 
		Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.
		 
		Відповідно до інформації, що міститься на офіційному веб-сайті Комісії «vkksu.gov.ua», 20 грудня 2016 року Комісія прийняла рішення про допуск 158 кандидатів на конкурс до Верховного Суду, серед яких визначено ОСОБА_7. 
		 
		11 січня 2017 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду та стосовно яких проводиться спеціальна перевірка.
		 
		Комісією визначено, що допуск цих кандидатів до проходження кваліфікаційного оцінювання буде здійснюватися за результатами спеціальної перевірки на підставі відповідного рішення Комісії. 
		Було встановлено наступну черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання:
		1.          Перший етап - Проведення іспиту (складення анонімного письмового тестування).
		2.          Другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди.
		 
		За результатами анонімного письмового тестування на етапі іспиту під час кваліфікаційного оцінювання у межах процедури конкурсу на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_7 набрала 78,75 балів; за виконане практичне завдання - 77 балів. Загальний результат позивача на першому етапі кваліфікаційного оцінювання «Іспит» у межах процедури конкурсу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду становив 155,75 балів при мінімально допустимому показнику у 127 балів.
		 
		В подальшому Комісією було визначено перелік кандидатів на посади суддів відповідних касаційних судів у складі Верховного Суду (у межах оголошеного 7 листопада 2016 року конкурсу), з якими колегії Комісії 24 квітня 2017 року проводитимуть співбесіди, серед яких визначено ОСОБА_7
		 
		14 квітня 2017 року Громадською радою доброчесності затверджено висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Іваненко Я.Л. критеріям доброчесності та професійної етики, який надійшов до відповідача 18 квітня 2017 року.
		 
		07 липня 2017 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України винесено рішення №174/вс-17, яким ОСОБА_7 визнано такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду (т. 1 а.с. 182-207).
		Підставою для прийняття цього Рішення слугували встановлені відповідачем обставини  невідповідності способу життя позивача, як судді, стандартам поведінки, визначеним Кодексом суддівської етики.
		Відповідно до частини першої статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1402-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу. За частиною другою цієї статті положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
		Згідно з частиною дев'ятою статті 79 даного Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.
		За частиною першою статті 81 Закону №1402-VIII спеціальною процедурою призначення на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду для цілей цього Закону вважається процедура призначення на посаду судді відповідного суду осіб, які відповідають одній із вимог, визначених частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.
		В межах цієї спеціальної процедури Вища кваліфікаційна комісія суддів України, за змістом пункту три частини п'ятої статті 81 Закону №1402-VIII, окрім іншого, проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду, який успішно пройшов спеціальну перевірку. 
		Відповідно до частини першої статті 83 Закону №1402-VIII, кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. 
		Критеріями кваліфікаційного оцінювання, за частиною другою статті 83 Закону №1402-VIII, є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
		Відповідно до частини п'ятої статті 83 Закону №1402-VIII порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України. 
		Згідно з частиною першою статті 85 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. 
		За змістом пункту 4 частини п'ятої статті 81 Закону №1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або не підтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає його рейтинг для участі у конкурсі.
		Відповідно до пункту 16 розділу ІІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року №143/зп-16 (далі - Положення №143/зп-16), дослідження досьє полягає у систематизації, аналізі, зборі, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання. 
		Пунктом 18 розділу ІІІ Положення №143/зп-16 передбачено, що за результатами дослідження досьє доповідач готує доповідь. У доповіді зазначаються, зокрема, встановлені у ході дослідження показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання, а також пропозиції щодо дослідження досьє. 
		Відповідно до пункту 19 розділу ІІІ Положення №143/зп-16 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді за результатами дослідження досьє; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників, оцінювання яких потребує уточнення, з метою прийняття остаточного рішення щодо підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідності судді займаній посаді. 
		За пунктом 20 розділу ІІІ Положення №143/зп-16 під час співбесіди обов'язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності. 
		Для формування досьє кандидата на посаду судді і проведення кваліфікаційного оцінювання Вища кваліфікаційна комісія суддів України має право безоплатно отримувати інформацію та копії документів і матеріалів  щодо кандидата на посаду судді та членів його сім'ї або близьких осіб від будь-яких осіб, які є власниками або розпорядниками інформації (документів, матеріалів), що запитуються (частина перша статті 86 Закону № 1402).
		Відповідно до статті 87 Закону № 1402, - з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності, яка має право: збирати, перевіряти та аналізувати інформацію щодо кандидата на посаду судді та надавати її ВККС; надавати, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді.
		 
		Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами (частина перша статті 88 Закону № 1402).
		За частиною першою статті 88 Закону №1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.  
		Відповідно до частини другої статті 88 Закону №1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
		Водночас, за частиною третьою статті 88 Закону №1402-VIII, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 
		1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
		2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;
		3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про не підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
		4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
		Судом встановлено, що Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на пленарному засіданні 07 липня 2017 року розглянуто питання підтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_7 здійснювати правосуддя у відповідному суді. В ході засідання відповідачем досліджено досьє кандидата на посаду судді; висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність кандидата на посаду  судді Іваненко Яни Леонідівни критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 14 квітня 2017 року, оцінено надані ОСОБА_7 усні та письмові пояснення щодо обставин та фактів, які зазначені у висновку ГРД. 
		Надавши оцінку всім встановленим обставинам, пропозиція про визнання ОСОБА_7 такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному  суді у складі Верховного Суду за результатами голосування була підтримана лише чотирма членами Комісії проти дев'ятьох.
		Як вже зазначалось, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами. 
		Отже, зважаючи на те, що за результатами голосування пропозиція підтримати кандидатуру не набрала необхідної кількості голосів, ВККС прийнято рішення про непідтвердження ОСОБА_7 здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді в складі Верховного Суду за критеріями професійної етики та доброчесності.
		Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, суд вважає за необхідне зазначити, що повноваження відповідача стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією його, як уповноваженого органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою. При цьому оцінювання кандидатів за визначеними законом критеріями відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів ВККС. 
		Із положень Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі також "Рекомендація R (80)2") - під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників Міністрів).
		Отже, жоден інший суб'єкт чи орган, в тому числі і суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб'єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема, компетенції ВККС щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.
		Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що відповідач виніс незаконне рішення, без зазначення жодної правової підстави та доказів, тобто таке, що не ґрунтується на вимогах закону. Вважає, що всі звинувачення в недоброчесності ґрунтуються лише на припущеннях.  
		Проте, Суд зазначає, що спірне рішення приймалось відповідачем колегіально за внутрішнім переконанням членів ВККС з дотриманням конкурсної процедури відповідно до вимог Конституції та законів України, Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року №143/зп-16. Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що оцінка критеріїв професійної етики та доброчесності покладається саме на членів ВККС і  ґрунтується на засадах рівнoправнoсті та співпричетнoсті дo рішення, але при цьoму закoнoдавчo визначенo, щo пoдальшу участь у кoнкурсі прoдoвжує кандидат, якщo таке рішення підтримане не менше ніж oдинадцятьма її членами. 
		Врахoвуючи викладене, беручи до уваги передбачені діючим законодавством виключні підстави для оскарження рішень ВККС, ухвалених за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, а такoж ті обставини, щo спірне рішення ВККС від 07 липня  2017 рoку №174/вс-17, яким ОСОБА_7 визнанo такою, щo не підтвердила здатнoсті здійснювати правoсуддя у Касаційнoму адміністративному суді в складі Верхoвнoгo Суду, прийнято більшістю голосів членів Комісії, Суд вважає зазначене рішення таким, що прийнято відпoвідачем у спoсіб, на підставі, в межах повноважень, щo визначені Кoнституцією та закoнами України, а також з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення. 
		Щодо посилань позивача на обставини втручання відповідача в її приватне життя колегія суддів зазначає наступне. 
		Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Частина 2 статті 8 Конвенції вимагає насамперед, щоб захід, який розглядається, мав певні підстави в національному праві; воно також передбачає певну якість такого закону, вимагаючи, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права.
		Проаналізувавши нормативні акти, які регулюють проведення кваліфікаційного оцінювання суддів, судова колегія приходить до висновку, що вони відповідають вищезазначеним критеріям "якості закону".
		Відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності оцінюється Комісією за показниками, визначеними у розділі ІІ Положення про кваліфікаційне оцінювання, прийнятого на виконання вимог частини п'ятої статті 83 Закону №1402-VIII.
		Пунктом 4 глави 6 розділу ІІ Положення про кваліфікаційне оцінювання встановлено, що рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту та оцінювання критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критерію професійної етики чи критерію доброчесності.
		За змістом пунктів 5.2, 5.3 глави 6 розділу ІІ Положення про кваліфікаційне оцінювання критерії професійної етики та доброчесності оцінюються у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам професійної етики та/або вимогам доброчесності відповідно.
		Встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності відповідно до пунктів 1-2 глави 6 розділу ІІ Положення про кваліфікаційне оцінювання.
		В межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді, з огляду на мету і завдання його проведення, обов'язком (повноваженням) ВККС є з'ясування і оцінка усіх аспектів життя і діяльності такого кандидата, не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Щодо останнього, то Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи узгоджується (відповідає) поведінка судді/кандидата на посаду судді з основоположними принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських  принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної і соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23), а також у Кодексі суддівської етики.  
		На думку Суду, позивач повинна була усвідомлювати, що в разі виявлення наміру стати суддею Верховного Суду, її дії і вчинки можуть бути предметом обговорення широкого загалу, і не тільки при проведенні кваліфікаційного оцінювання. 
		Відповідно до п. 3.3. Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 "У справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України" зазначено, що вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім'ї, Конституційний Суд України виходить з такого, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається в кожному конкретному випадку. Перебування особи на посаді, пов'язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб'єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.
		Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року N 1165 (1998) (далі - Резолюція № 1165) зазначила, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6). 
		Таким чином, посада судді покладає певні обмеження і обов'язки, зумовлені необхідністю неупередженого здійснення правосуддя. Зокрема запорукою і необхідною умовою утвердження довіри до суду має бути законослухняна і добропорядна поведінка судді не лише при виконанні професійних обов'язків, але й у повсякденному житті. Проявом останнього є, зокрема, відповідність способу життя судді його дозволеним можливостям. 
		Таким чином, посилання позивача на обставини втручання в її особисте життя не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи. 
		 
		Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. 
		 
		Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 
		 
		Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення Комісії від 07 липня 2017 року №174/вс-17 про визнання кандидата ОСОБА_7 такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, не підлягають задоволенню.
		 
		Враховуючи те, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Комісії у пленарному складі вирішити питання щодо визнання кандидата ОСОБА_7 такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, є похідними від вимог стосовно скасування рішення Комісії від 7 липня 2017 року №174/вс-17, Суд також приходить до висновку про відмову в їх задоволенні.
		 
		Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.
		 
		Керуючись ст.ст. 139, 244-246, 250, 251, 255, 264-266, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		                                                    
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1, 01133, АДРЕСА_1) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (код ЄДРПОУ 37316378, 01601, м. Київ, вул. Липська, б. 18/5)  за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Громадської ради доброчесності (03109, м. Київ, вул. Механізаторів, 9) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
		 
		Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 15 березня 2018 року.
		Повний текст рішення складено 20 березня 2018 року.
		 
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Головуючий суддя                                                                                Н.А. Данилевич          
		Судді                                                                                                     В. М. Бевзенко 
		В.М. Шарапа
		О.В. Білоус
		І.Л. Желтобрюх

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...