Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/4054/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; місцевих податків і зборів, крім єдиного податку.
Надіслано для оприлюднення: 21.03.2018. Зареєстровано: 22.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2018.
Дата набрання законної сили: 20.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		20 березня 2018 року 
		Київ
		справа №820/4054/17
		адміністративне провадження №К/9901/11237/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Олендера І.Я.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року (суддя Спірідонов М.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року (судді: Бенедик А.П.(головуючий), Донець Л.О., Мельнікова Л.В.) у справі №820/4054/17 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,
		У С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2017 №80/2030-1303-17, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 2 083,33 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вартість належного позивачу автомобіля марки "Mercedes-Benz" модель "S350 4Matic", 2013 ріку випуску є меншою ніж визначена законом, тобто автомобіль не є об'єктом оподаткування транспортним податком, у зв'язку з чим позивач не повинен сплачувати транспортний податок.
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.05.2017 №80/2030-1303-17 скасовано.
		Рішення судів обґрунтовано висновком про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання із транспортного податку у 2017 році, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, з огляду на недоведеність контролюючим органом, що середньоринкова вартість належного ОСОБА_4 транспортного засобу марки Mercedes-Benz" модель "S350 4Matic", 2013 року випуску у 2017 році перевищувала 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 року, а отже позивачу безпідставно визначено суму податкового зобов'язання згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
		Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
		У доводах касаційної скарги контролюючий орган вказує на те, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення транспортний засіб позивача був об'єктом оподаткування визначеного пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, оскільки його вартість становила 1 492 253,12 грн, що підтверджується розрахунком з офіційного сайту МІністеррства економічного розвитку і торгівлі України станом на 26.06.2017, та вказує на безпідставність прийняття до уваги судами попередніх інстанцій розрахунку середньо ринкової вартості транспортного засобу наданого позивачем та датованого 04.09.2017. 
		ОСОБА_4 відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не надав.
		Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 частини першої ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_4 є власником автомобіля марки Mercedes-Benz модель S350 4Matic, рік випуску - 2013 , номерний знак НОМЕР_1. 
		Відповідачем 31.05.2017 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 80/2030-1303-17, яким якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 2083,33 грн.
		Також судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем було надано розрахунки з офіційного сайту Мінекономрозвитку України (www.me.gov.ua), згідно яких середньоринкова вартість Mercedes-Benz модель S350 4Matic з об'ємом циліндрів двигуна 3000 куб. см, дизель, 2013 року випуску станом на 04.01.2017 становить 1 173 192,41  грн, станом на 04.09.2017 становить 1 186 783,71 грн, станом на 07.11.2017 становить 1 186 783,71 грн.
		Контролюючим органом також було надано до суду з офіційного сайту Мінекономрозвитку України (www.me.gov.ua)  4 розрахунки середньоринкової вартісті Mercedes-Benz модель S350 4Matic з об'ємом циліндрів двигуна 3000 куб. см, дизель, 2013 року, станом на 26.06.2017 вартість вказаного автомобіля становить 1 492 253,12 грн, станом на 27.10.2017 вартість становить 1 373 934,66 грн.
		Суди аналізуючи в сукупності вище зазначені докази з посиланням на ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) критично віднеслись до наданих розрахунків відповідача, з огляду на ненадання довідки з офіційного сайту Мінекономрозвитку України станом як на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення (31.05.2017) так і на 1 січня податкового (звітного) року та дійшли висновку, що згідно наданого позивачем з офіційного сайту Мінекономрозвитку України (www.me.gov.ua) розрахунку середньоринкова вартість Mercedes-Benz модель S350 4Matic з обємом циліндрів двигуна 3000 куб. см, дизель, 2013 року випуску, станом на 04.01.2017 становить   1 173 192, 41 грн, а отже фактична вартість автомобіля позивача, що належить йому на праві власності є нижчою за 375 розмірів мінімальної заробітної плати.
		Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
		З 1 січня 2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі ст. 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.
		Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
		Згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
		Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
		Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
		Відповідно до пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
		Станом на 1 січня 2017 року мінімальна заробітна плата встановлена в розмірі 3200,00 грн (ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»). 
		Отже, об'єктом оподаткування у 2017 році є легкові автомобілі середньоринкова вартість яких становить понад 1 200 000,00 грн та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
		Згідно з п. 267.4 цієї ж статті ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування. 
		Нормами пп. 267.5.1 п. 267.5. ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі Методика), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
		Так, цією Методикою передбачено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі Мінекономрозвитку) забезпечує роботу офіційного веб сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
		Пунктом 2 Методики визначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 (далі Порядок).
		Відповідно до п. 2 вказаного Порядку середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки. 
		Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (п. 3 Методики).
		Згідно з п. 4 Методики інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку.
		Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального. 
		У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті (п.13 Методики).
		Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку.
		Таким чином, повноваження податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі інформації про автомобілі середньоринкова вартість якого визначена Мінекономрозвитку і така вартість не підлягає перегляду чи коригуванню іншими суб'єктами владних повноважень чи власниками транспортних засобів. Більше того, до повноважень ДФС не входять повноваження з приводу перевірки визначеної Мінекономрозвитку середньоринкової вартості автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком з фізичних осіб.
		Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є інформація Мінекономрозвитку про середньо ринкову вартість ідентичного автомобіля, що належить позивачу. Таку інформацію матеріали справи не містять, а тому впевнитись у наявності підстав у контролюючого органу для прийняття податкового повідомлення-рішення неможливо.
		Крім того, судами було встановлено, що позивач є власником автомобіля марки Mercedes-Benz модель S350 4Matic, рік випуску - 2013, номерний знак НОМЕР_1 проте матеріали справи не містять будь - яких документів чи їх копій на підставі яких було встановлено вищезазначене.
		Також судами попередніх інстанцій не було досліджено та встановлено у зв'язку з чим та на яких підставах позивачу було визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік не в повному розмірі (25 000,00 грн), а лише у розмірі 2 083,33 грн.
		Отже колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновку, що автомобіль позивача не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.
		Таким чином, вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення (відзиви) учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права. 
		За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів. 
		Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
		Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними  доказами; висновками експертів, показаннями свідків.
		Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Згідно ст.  242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Таким чином, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судом не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
		Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 253 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задовольнити частково.
		Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року у справі № 820/4054/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		І.Я.Олендер
		І.А. Гончарова 
		 Р.Ф. Ханова ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...