Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 814/2009/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 23.03.2018. Зареєстровано: 25.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.03.2018.
Дата набрання законної сили: 11.09.2018
Результат оскарження 11.09.2018 Одеський апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		Іменем   України
		20 березня 2018 р.  № 814/2009/17 м. Миколаїв
		          Миколаївський окружний адміністративний суд  у складі  судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовомПублічного акціонерного товариства  "Миколаївобленерго", вул. Громадянська, 40,Миколаїв,54017 до   за участю: представників позивача: Вдовиченко О.А., Ярошенко І.Г. представника відповідача: Гаргауна Я.І.Одеського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби,  пр-т Шевченка, 15/1,Одеса,Одеська область,65058 Офісу великих платників Державної фіскальної служби  вул. Дегтярівська, 11-Г, Київ, 04119 Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області вул. Лягіна, 6, Миколаїв провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2017р. № 0005294913,№0005304913,№0013661307,від  25.09.2017р. № 0006842200,
		ВСТАНОВИВ:
		          
		ПАТ «Миколаївобленерго» звернулось до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України з вимогами визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 10.07.17 №0005294913, №0005304913, №0013661307 та від 25.09.17 №00068442200.
		Свої позовні вимоги ПАТ «Миколаївобленерго» обґрунтувало тим, що висновки ревізорів, викладені у Акті перевірки від 15.06.17 №52/28-10-49-14/23399393 є необґрунтованими, зроблені без врахування всіх обставин взаємовідносин позивача зі своїми контрагентами, з порушенням строків, визначених Податковим кодексом України.
		Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Надав заперечення проти позову.
		Більш детально позиції сторін викладені нижчі щодо кожного факту окремо.
		Ухвалою суду від 20.03.17 було роз'єднано з зазначеної справи позовні вимоги щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №0005304913 від 10.07.17 про застосування штрафу в розмірі 3946758,73 гривень за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та направлено для об'єднання з адміністративною справою №814/467/16. 
		Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.
		ПАТ «Миколаївобленерго» зареєстровано в якості юридичної особи 30.04.99. Основним видом діяльності є розподілення електроенергії.
		В період з 24.03.17 по 11.05.17 спеціалістами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби була проведена документальна виїзна планова перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.13 по 31.12.16.
		Під час перевірки ревізорами було виявлено декілька фактів, які кваліфіковані як податкові правопорушення, а саме: 1) ПАТ «Миколаївобленерго» не включено до наданих до ДПІ податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, а також сум утриманого з них податку (ф.1-ДФ) виплачених доходів фізичними особам-підприємцям за надані послуги за період з 01.01.15 по 31.12.16; 2) проведення нереальних (фіктивних) господарських операцій з постачальниками-контрагентами ТОВ «Еф Ер Ті-Груп», ТОВ «Лагуна Н», ТОВ «Южспецкомплект», ТОВ «Енергоцикл», ТОВ «Управляюча компанія Метрополія», ТОВ «Абсолют Буд Сервіс»; 3) ненарахування податку на додану вартість на вартість перевищення договірних величин споживання електричної енергії; 4) здійснення дисконтування кредиторської заборгованості на суму 150794185,10 гривень у червні 2013 року.
		10.07.17 за наслідками зазначеної перевірки уповноваженою особою Офісу великих платників податків ДФС прийняті податкові повідомлення-рішення №0005294913 про збільшення ПАТ «Миколаївобленерго» грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 6641255 гривень, з яких 5313004 гривень за податковим зобов'язанням та 1328251 гривень за штрафними санкціями.
		10.07.17 за наслідками зазначеної перевірки уповноваженою особою Головного управління ДФС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0013661307 про застосування до ПАТ «Миколаївобленерго» штрафу в сумі 510 гривень за платежем податок на доходи фізичних осіб.
		25.09.17 за наслідками зазначеної перевірки та результатів адміністративного оскарження уповноваженою особою Офісу великих платників податків ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення №0006842200 про збільшення ПАТ «Миколаївобленерго» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 36065640 гривень, з яких 28852512 гривень за податковим зобов'язанням, 7213128 гривень за штрафними санкціями. 
		Суд досліджував аргументи, докази та заперечення сторін, стосовно кожного факту окремо. 
		1. Не включення до наданих до ДПІ податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, а також сум утриманого з них податку (ф.1-ДФ) виплачених доходів фізичними особам-підприємцям за надані послуги.
		В період з 01.01.15 по 31.12.16 ПАТ «Миколаївобленерго» мав 33 факти правовідносин з фізичними особами-підприємцями. 
		Податківцями встановлено, ПАТ «Миколаївобленерго» під час складання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку із заробітної плати за формою №1-ДФ, не включено до них суми виплачені фізичним особам-підприємцям.
		Зазначено кваліфіковано відповідачем, як порушення вимог п.51.1 ст.51 п.п. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України.
		Позивач вважає, що не повинен був включати у зазначені розрахунки №1-ДФ відомості про виплачений дохід фізичним особам-підприємцям, оскільки по відношенню до цих осіб, він не є податковим агентом, не утримує з них податок, а тому немає необхідності зазначати їх в декларації.
		Відповідач, навпаки вважав, що Довідником ознак доходів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.15 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» передбачено ознаку доходу « 157» - «Дохід, виплачений самозайнятій особі».
		Таким чином, на думку відповідача, хоч позивач і не повинен був утримувати податок з цих осіб, тим не менш він був зобов'язаний звітувати щодо цих осіб, а тому до нього правомірно застосований штраф.
		Відповідно до додатку до зазначеного Порядку, однією з ознак, за які повинні звітувати податкові агенти є « 157» - «Дохід, виплачений самозайнятій особі». 
		При цьому, у розділі «NAME» цієї ознаки доходів зазначено - «Дохід, виплачений самозайнятій особі (підпункт 165.1.36 пункту 165.1 статті 165, статей 177 та 178 розділу IV Кодексу)».
		Таким чином, форми податкової звітності передбачають можливості декларування доходів, сплачених у тому числі і на користь фізичних осіб-підприємців.
		Разом з тим, необхідно розуміти, що у цьому випадку йде мова про подання звітності податковими агентами.
		Відповідно до 4.1.180. Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
		Таким чином, позивач набуває статусу податкового агенту по відношенню до самозайнятих осіб, яким він виплачує дохід, у тому разі, коли він нараховує, утримує та сплачує за них податок з доходів фізичних осіб.
		Але, відповідно до п.177.8. ст.177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
		Тобто, у разі надання фізичною особою-підприємцем копії документа, що підтверджує його державну реєстрацію, позивач не є податковим агентом по відношенню до такого підприємця, та не повинен нараховувати, утримувати та сплачувати за нього податок з доходів фізичних осіб, та як наслідок вести податковий облік і звітувати.
		Ознака « 157» у Порядку, передбачає необхідність звітування за доходи виплачені самознайнятим особами, у тому разі коли: 1) ними не надано документу, що підтверджують їх державну реєстрацію; 2) коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими.
		Перевіркою таких фактів не встановлено. Навпаки підтверджено, що всі фізичні особи-підприємці надали документи про свою держану реєстрацію, саме тому донарахування з самого податку на додану вартість відповідачем не здійснено. 
		За таких обставин суд дійшов висновку, що оскільки позивач не повинен був нараховувати, утримувати та сплачувати податки фізичним особам-підприємцям, яким сплачувались кошти протягом 01.01.15 по 31.12.16, він по відношенню них не був податковим агентом, а тому не був зобов'язаний податкову звітність 1-ДФ.
		Позов цій частині необхідно задовольнити, податкове повідомлення-рішення №0013661307 Головного управління ДФС у Миколаївській області про донарахування ПАТ «Миколаївобленерго» штрафу в розмірі 510 гривень визнати протиправним та скасувати.
		2. Проведення нереальних (фіктивних) господарських операцій з постачальниками-контрагентами.
		22.02.13 ПАТ «Миколаївобленерго» та ТОВ «Енергоцикл» уклали договір підряду щодо встановлення групових шаф обліку у дворах загального користування в м. Миколаєві.
		За вказаним договором ТОВ «Енергоцикл» надав виконав робіт на суму 2964914,16 гривень. На зазначену суму було видано податкових накладних, у т.ч. ПДВ на суму 494152,36 гривень. ПАТ «Миколаївобленерго» розрахувався з підрядником у повному обсязі, а суму 494152,36 гривень відобразив у власному податковому обліку, в якості податкового кредиту.
		19.03.15 та 30.03.15 ПАТ «Миколаївобленерго» та ТОВ «Южспецкомплект» уклали декілька договорів щодо постачання товарно-матеріальних цінностей: папір А4, перчатки, пояси монтерські, канати, лази, ремні, миючи та чистячи засоби та ін. Всього відповідно до первинних документів продавець поставив на адресу позивача ТМЦ на загальну суму 745160,34 гривень. ПАТ «Миколаївобленерго» відобразило у власному податковому обліку 119940,73 гривень в якості податкового кредиту.
		19.06.15 ПАТ «Миколаївобленерго» та ТОВ «Абсолют-Буд-Сервіс» уклали два договори підряду щодо реконструкції ПС «Снігурівка» та «Червона» шляхом заміни зарядних пристроїв. Відповідно до первинних документів підрядник виконав робіт на суму 1117997,22 гривень, з них у т.ч. ПДВ 186332,87 гривень. Зазначену суму ПДВ ПАТ «Миколаївобленерго» відобразило у власному податковому обліку в якості податкового кредиту.
		09.07.15, 15.07.15 ПАТ «Миколаївобленерго» та ТОВ «Еф Ер Ті-Груп» уклали договори підряду капітального ремонту заземлюючих пристроїв на ПС «Очаківське», «Снігурівка», «Ліски» та «Вознесенська». Відповідно до первинних документів підрядник виконав робіт на суму 6254341,5 гривень. ПАТ «Миколаївобленерго» за рахунок взаємовідносин з цим контрагентом відобразив 1042390,26 гривень у власному податковому кредиті за липень 2015 року.
		13.10.15 ПАТ «Миколаївобленерго» та ТОВ «Лагуна Н» уклали два договори на продаж бензину А-92, бензину А-95 та дизельного палива по талонам/скретч картам. Відповідно до первинних документів позивач придав у постачальника талонів/скретч карт на суму 2407040 гривень. ПАТ «Миколаївобленерго» відобразив у власному податковому кредиті 447410,28 гривень.
		20.08.15 ПАТ «Миколаївобленерго» та ТОВ «Управляюча компанія Метрополія» уклали декілька договорів на проектні роботи з розробки схеми перспективного розвитку електричних мереж Південного, Північного, Західного та Східного округів. Відповідно до первинних документів підрядник надав позивачу послуг на загальну суму 9905000 гривень. ПАТ «Миколаївобленерго» відобразив у власному податковому кредиті за фактом взаємовідносин з цим контрагентом 1650833,40 гривень.
		Під час перевірки податківці поставили під сумнів право ПАТ «Миколаївобленерго» на податковий кредит на суму 3446906 гривень та 201616,70 податок на прибуток.
		До такого висновку податківці дійшли з наступних підстав: відповідно до відомостей Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності між тими зобов'язаннями, які декларують контрагенти позивача, та податковим кредитом, сформованим за рахунок інших постачальників; у зазначених підприємств відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення задекларованих господарських операцій, відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі зі спеціальною освітою, відсутні основні фонди та транспортні засоби, у ланцюгах постачальників маються сумнівні підприємства, які підозрюються в участі у схемах з мінімізація оподаткування, фіктивному підприємництві та ін.
		На думку відповідача, зазначені господарські операції ПАТ «Миколаївобленерго» з ТОВ «Еф Ер Ті-Груп», ТОВ «Лагуна Н», ТОВ «Южспецкомплект», ТОВ «Енергоцикл», ТОВ «Управляюча компанія Метрополія», ТОВ «Абсолют Буд Сервіс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Недостовірність даних, відображених в паперових носіях за формою первинних документів оформлених сторонами, формальний підхід до їх оформлення, має наслідком їх юридичну дефектність. Проведення транзитних фінансових операцій по ланцюгу постачання, спрямованих виключно на отримання податкової вигоди, штучного нарощування податкового кредиту та витрат, що зменшують об'єкт оподаткування податку на прибуток підприємств, які не мають реального товарного характеру. За відсутності факту можливості постачання ТМЦ та виконання робіт, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та витрат з податку на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.
		Відповідно ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, постачання послуг, ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України, постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
		Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
		Таким чином, відповідно до Кодексу у підприємства є право на включення до податкового кредиту сплачених сум іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення.
		Досліджуючи реальність та товарність цих договорів, відповідно до роз'яснення Вищого адміністративного суду України, викладеного у листі № 742/11/13-11 від 02.06.11, суд вважає, що саме за цими господарськими операціям будь-яких  інших документів, ніж ті які були надані позивачем (договори, товарні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, Актів приймання робіт), бути не може.
		У будь-якому випадку, відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доказування обставин безтоварності та не реальності господарських договорів покладено на податковий орган, а не на платника податків.
		На думку суду, відповідачем таких доказів щодо правовідносин ПАТ «Миколаївобленерго» з ТОВ «Еф Ер Ті-Груп», ТОВ «Лагуна Н», ТОВ «Южспецкомплект», ТОВ «Енергоцикл», ТОВ «Управляюча компанія Метрополія», ТОВ «Абсолют Буд Сервіс» не надано, а висновки, зроблені в Акті перевірки є поверховими, бездоказовими та передчасними.
		Всі претензії до зазначених контрагентів носять загальний, абстрактний та неконкретний характер.
		На переконання суду, якщо податковий орган мотивує своє рішення про позбавлення платника податків права на віднесення сплачених постачальникам коштів до податкового кредиту та витрат, тим, що на його думку відбулася фіктивна операція по штучному нарощуванню цих показників, то цьому повинно передувати доведеність цієї діяльності платника податків або його контрагентів у порядку кримінального судочинства.
		Посилання відповідача на звернення до правоохоронних органів та відкриття з цього приводу кримінального провадження не може вважатися належним доказам протиправності дій ТОВ «Абсолют Буд Сервіс», оскільки відповідно до ст.214 КПК України це безумовний обов'язок правоохоронців. Жодних правових висновків, про наявність складу злочину чи винуватість певних осіб, факт внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початок розслідування не свідчить.
		Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України належним способом доказування зазначених обставин може бути лише вирок суду, який набрав законної сили. Але такого документу відповідачами не надано.
		Вирок суду або інший документу, ухвалений в порядку кримінального судочинства стосовно посадових осіб ТОВ «Абсолют Буд Сервіс» та ТОВ «Еф Ер Ті-Груп», ТОВ «Лагуна Н», ТОВ «Южспецкомплект», ТОВ «Енергоцикл», ТОВ «Управляюча компанія Метрополія» за фактом фіктивного підприємництва ст.205 КК України, відповідачем не надано.
		Крім того, суд враховує з цього приводу правову позицію Верховного Суду, яку ним висловлено у постанові від 20.02.18 по справі №826/6280/13-а (http://reyestr.court.gov.ua/Review/72338874) - посилання контролюючого органу постанову про порушення кримінальної справи відносно контрагента позивача, обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки вказані документи не містять встановлених обставин, які б свідчили про невиконання цим підприємством своїх договірних зобов'язань за господарськими операціями саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.
		Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
		Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Відповідач невиправдано спрощує процес доведення факту відсутності реальних господарських операцій та перебільшує юридичне значення власних Актів про неможливість проведення зустрічних перевірок, інформації отриманої з податкової звітності підприємств контрагентів, власних електронних баз, відомостей Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та інших джерел.
		Ті обставини, що у постачальників позивача недостатньо власних трудових чи матеріальних ресурсів, або в ланцюгах постачальників є сумнівні підприємства чи навіть підприємства, які визнані фіктивними, є лише приводом (сигналом) для більш ретельної перевірки (дослідження) їх діяльності. Самі по собі ці обставини не можуть бути підставами для позбавлення покупців цих підприємств права на віднесення сплачених на їх користь коштів до податкового кредиту.
		ТОВ «Абсолют Буд Сервіс» та ТОВ «Еф Ер Ті-Груп», ТОВ «Лагуна Н», ТОВ «Южспецкомплект», ТОВ «Енергоцикл», ТОВ «Управляюча компанія Метрополія» станом на час виконання договорів з позивачем були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість, мали індивідуальні податкові номери, податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних. 
		Тобто, ТОВ «Абсолют Буд Сервіс» та ТОВ «Еф Ер Ті-Груп», ТОВ «Лагуна Н», ТОВ «Южспецкомплект», ТОВ «Енергоцикл», ТОВ «Управляюча компанія Метрополія» мали необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебували на обліку у органах податкової служби та були зареєстровані як платник податку на додану вартість. 
		У такому разі Державна фіскальна служба та її органи не мають права заперечувати можливість формування податкового кредиту за рахунок цих підприємства, без достатніх для цього підстав.
		Більш того, відповідно до відомостей з офіційного сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України (http://dabi.gov.ua) ТОВ «Управляюча компанія Метрополія», ТОВ «Енергоцикл», ТОВ «Абсолют Буд Сервіс» та ТОВ «Еф Ер Ті-Груп» отримували ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва та архітектури.
		Державна ліцензія  - це підтвердженням з боку Держави, що зазначене підприємство має всі трудові, фінансові, організаційні та інші ресурси для провадження будівельних робіт, а сплачені на його користь кошти, можуть бути віднесені до податкового кредиту. 
		За рахунок яких саме трудових, фінансових та матеріальних ресурсів (власних, кредитних, орендованих, залучених за цивільно-правовими договорами чи неоформленими працівниками), ТОВ «Абсолют Буд Сервіс» та ТОВ «Еф Ер Ті-Груп», ТОВ «Лагуна Н», ТОВ «Южспецкомплект», ТОВ «Енергоцикл», ТОВ «Управляюча компанія Метрополія» виконували свої договірні зобов'язання перед позивачем, не може впливати на можливість врахування позивачем цих коштів у власному податковому кредиті.
		З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового обліку покупцем та його зобов'язань зі сплати податків.
		Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.
		Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.
		В судовому засіданні встановлено, що у позивача мається весь обсяг необхідних первинних документів щодо проведення господарських операцій з ТОВ «Абсолют Буд Сервіс» та ТОВ «Еф Ер Ті-Груп», ТОВ «Лагуна Н», ТОВ «Южспецкомплект», ТОВ «Енергоцикл», ТОВ «Управляюча компанія Метрополія». Наявність цих первинних документів під час перевірки не заперечується і у Акті перевірки. Більш того, не заперечується виконання за договорами підряду роботи з будівництва та ремонту, а також поставленні за договорами поставки товарно-матеріальні цінності.
		За наявності всіх необхідних відповідно до Податкового кодексу України первинних документів (договори, акти приймання, товарні та податкові накладні, платіжні документи), що підтверджують право на податковий кредит і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на цей податковий кредит та витрати.
		В цій частині також необхідно задовольнити, та визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005294913 від 10.07.17 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3446906 гривень за податковим зобов'язанням та 861726,50 гривень за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №0006842200 від 25.09.17 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 201616 гривень за податковим зобов'язанням та 50404,18 гривень за штрафними санкціями 
		3. Не нарахування податку на додану вартість на вартість перевищення договірних величин споживання електричної енергії.
		Під час перевірки ревізорами встановлено, що ПАТ «Миколаївобленерго» здійснює продаж електроенергії своїм клієнтам за типовими договорами (відповідний додаток до Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою НКРЕ №28 від 31.07.96), які передбачають розрахунки за електроенергію за роздрібними регульованими тарифами в межах договірних величин споживання електричної енергії та потужності, які визначаються договором.
		За перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, споживачі сплачують на адресу ПАТ «Миколаївобленерго» двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. 
		У випадку встановлення факту перевищення договірних величин споживання електричної енергії, ПАТ «Миколаївобленерго» виставляє на адресу споживача рахунок на оплату різниці у подвійному розмірі, при цьому податкові зобов'язання ПАТ «Миколаївобленерго» на цю суму не нараховуються.
		За позицією податкового органу двократна вартість різниці фактично спожитої та договірної величин, є тарифом, але у двократному розмірі, а за таких обставин, він є відповідно до ст.188 Податкового кодексу України - договірною вартістю товару, тобто базою для нарахування податку на додану вартість.
		Позивач в свою чергу вважає, що двократна вартість різниці фактично спожитої та договірної величин, ні є тарифом, ні є договірною вартістю товару, а є лише штрафною санкцією, за невиконання умов договору. 
		Суми санкцій не включені Податковим кодексом України до бази оподаткування податком на додану вартість, а отже у платника податку відсутні правові підстави для нарахування податку на додану вартість на двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини у разі перевищення встановлених договором лімітів споживання електричної енергії.
		Актом перевірки від 15.06.17 №52/28-10-49-14/23399393 за цим фактом обраховано недоїмки з податку на додану вартість за цим фактом на суму 1866098 гривень за період з 01.01.13 по 31.12.16.
		Зазначена сума увійшла у визначене податковим повідомленням-рішенням №0005294913 податкове зобов'язання з податку на додану вартість, на яку, крім цього, було нараховано штрафну санкцію у розмірі 466524,50 гривень.
		Відповідно до ст.181 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
		До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. 
		До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
		Таким чином, вирішення зазначеного спору залежить від визначення статусу коштів, які сплачують споживачі на адресу ПАТ «Миколаївобленерго» за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.
		Зазначена платіж, передбачений ч.6 та ч.7 ст.26 Закону України «Про електроенергетику», який діяв на час спірних правовідносин. 
		Відповідно до ст.26 Закону споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
		У випадку перевищення договірної величини потужності споживачі сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.
		Суд звертає увагу, що стаття 26 цього Закону має назву «Обов'язки та відповідальність споживачів енергії», а про двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, зазначено одразу після норми, яка вказує що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною.
		Тобто, сам законодавець визначив, що двократна вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, яку повинен сплатити споживав, є його мірою відповідальності за невиконання умов договору.
		Відмінністю підвищеної вартості товару від штрафної санкції у вигляді подвійної вартості, є мета продавця товару. У першому випадку метою продавця є отримання більшого прибутку у зв'язку з вищою ціною, а у другому випадку навпаки, продавець подвійною вартістю обмежує споживання товару. 
		У цьому випадку, застосування подвійної вартості, як раз і має обмежувальний характер, сприяє запобіганню порушення балансу попиту та пропозиції на електричну енергію, що є важливим для безпечної роботи енергомережі. 
		Також на те, що зазначена двократна вартість має штрафний характер, вказує те, що споживач може уникнути її сплати, якщо своєчасно узгодить з постачальником питання про збільшення величин споживання та потужності. Подвійна вартість є засобом примусу споживача по дотриманню ним договірних величин використання електричної енергії, а не договірною вартістю товару у розмінні ст.181 ПК України.
		В судовому засіданні представник відповідача послався на наявність з цього приводу судової практики, а саме ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.02.16 по адміністративній справі №814/2568/13-а, якою аналогічний спір за участю тих самих сторін було вирішено на користь податкового органу.
		З цього приводу, суд звертає увагу, що предметом розгляду по адміністративній справі №814/2568/13-а було нарахування податку на додану вартість за період з 01.10.11 по 31.12.12, і касаційним судом було визнано необґрунтованим посилання судів на те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань, колегія суддів вважає помилковим, оскільки на час виникнення спірних правовідносин відповідне положення у пункті 188.1 статті 188 ПК України було відсутнє.
		Разом з тим, по цій справі здійснено нарахування за період 2016, 2015, 2014, коли у пункті 188.1 статті 188 ПК України вже була відповідне обмеження щодо включення до договірної вартості суми штрафів.
		Крім того, вважаючи це питання суперечливим, суд застосовує положення принципу іn dubio pro reo, визначеного у п. 56.21 ст.56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
		В цій частині позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005294913 від 10.07.17 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1866098 гривень за податковим зобов'язанням та 466524 гривень за штрафними санкціями.
		4. Здійснення дисконтування кредиторської заборгованості на суму 150794185,10 гривень у червні 2013 року.
		Перевіркою встановлено, що у червні 2013 року ПАТ «Миколаївобленерго» здійснення дисконтування кредиторської заборгованості на суму 150794185,10 гривень, відповідно до положень МСФЗ 39 «Фінансові інструменти». В бухгалтерському обліку ПАТ «Миколаївобленерго» наведена операція відображена наступним чином: ДТ 55 «Інші довгострокові зобов'язання», Кт 733 «Інші доходи від фінансування операцій»; Дт 733 «Інші доходи від фінансових операцій» Кт792 «Результат фінансової операції».
		Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті та складаються у тому числі з інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
		Відповідачем кваліфіковано зазначені дії ПАТ «Миколаївобленерго» як самостійно визнання інших доходів, що відповідно до п.135.1 ПК України передбачає включення цієї суми до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування та відображення у рядку 03ІД «Інші доходи» декларації з податку на прибуток.
		20.06.14 ПАТ «Миколаївобленерго» було подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства №9091409239 за 2013 рік, в якій не відображені зміни щодо дисконтування те не збільшено доход у рядку 03ІД «Інші доходи».
		Актом перевірки від 15.06.17 №52/28-10-49-14/23399393 за цим фактом обраховано недоїмку з податку на додану вартість за цим фактом на суму 28650895 гривень.
		Зазначена сума увійшла у визначене податковим повідомленням-рішенням №0006842200 податкове зобов'язання з податку на прибуток, на яку крім цього було нараховано штрафну санкцію у розмірі 7162723,75 гривень.
		Відповідно до п.102.1. ст.102 ПК України контролюючий орган, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
		У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
		Враховуючи, що ПАТ «Миколаївобленерго» подав уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства №9091409239 за 2013 рік - 20.06.14, передбачений ст.102 ПК України для притягнення до відповідальності та визначення податкового зобов'язання сплинув 19.06.17.
		Податкове повідомлення-рішення №0005314913 від 10.07.17, яким первинно було збільшено суми грошових зобов'язань позивача, було прийнято через 1116 днів після подання уточнюючої декларації, а податкове повідомлення рішення №0006842200 від 25.09.17, яке було прийнято замість скасованого №0005314913, було прийнято через 1193 днів після подання уточнюючої декларації.
		За таких обставини суд дійшов висновку, що відповідач пропустив строк, передбачений ст.102 ПК України для визначення ПАТ «Миколаївобленерго» грошового зобов'язання в цій частині, а податкове повідомлення №0006842200 від 25.09.17 необхідно визнати протиправним та скасувати в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 28650895 гривень та штрафних санкцій на суму 7162723,75 гривень.
		          Позов задовольнити повністю.
		          Сплачена позивачем сума судового збору відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України  підлягає стягненню  на його користь за рахунок бюджетних асигнувань  відповідача.
		          При зверненні до суду, позивачем сплачено судовий збір в сумі 743751,44 грн.
		          Разом з цим, виходячи із сум грошового зобов'язання, визначених податковими повідомленнями-рішеннями  від 10.07.17 № 0005294913, №0013661301, №0013661307 та  від  25.09.17№0006842200, які  підлягаю скасуванню за цим рішенням, розмір судового збору, який вішкодовується позивачу, становить 640611,07 грн. При цьому, судовий збір в розмірі 59201,38 грн. сплачено за позовною вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005304913 від 10.07.2017, яку передано до об'єднання зв справою №814/467/16. Решта судового збору в сумі 43938,99 грн., сплачена надмірно та може бути повернута за клопотанням позивача.
		          На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -  
		             
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов Публічного акціонерного товариства "Миколаївсобленерго" задовольнити.
		2. Визнати  протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України  №0005294913 від 10.07.2017, № 0013661307 від 10.07.2017 та №0006842200 від 25.09.2017.
		3. Визнати  протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України  у Миколаївській області № 0013661307 від 10.07.2017. 
		4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, 11-Г, Київ, 04119 код ЄДРПОУ 39440996) на користь Публічного акціонерного товариства  "Миколаївобленерго" (вул. Громадянська, 40,Миколаїв,54017 код ЄДРПОУ 23399393) судові витрати в розмірі  640611,07 грн. ( шістсот сорок тисяч шістсот одинадцять грн. сім коп.).
		5. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
		          
		          Суддя                                                                                 В. В. Біоносенко   
		 
		Повний текст рішення складено 23.03.18

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...