Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/47/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про розірвання шлюбу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2018.
Дата набрання законної сили: 28.02.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		28 лютого 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 766/47/16-ц
		 
		провадження № 61-1604 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Головуючого  Висоцької В. С.,
		суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., 
		 Штелик С. П., 
		 
		учасники справи:
		позивачОСОБА_1 ,відповідачОСОБА_2 , 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Херсонської області у складі суддів: Майданіка В. В., Борка А. Л., Орловської Н. В., від 16 червня 2016 року.
		 
		Встановив:
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі  ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		 
		У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину, додаткових витрат на дитину та аліментів на утримання дружини.
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона з 18 листопада 2014 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Подружнє життя у сторін не склалося, оскільки вони не зійшлись характерами, втратили почуття любові та поваги один до одного, шлюбні відносини були припинені у лютому 2016 року, шлюб носить формальний характер, тому просила шлюб між нею та відповідачем розірвати. 
		 
		Після припинення шлюбних відносин дитина залишилась проживати з нею, позивач несе витрати по її утриманню, сама не працює. Відповідач матеріальної допомоги на дитину не надає, проте дитина потребує ще й додаткового догляду, оскільки хворіє на синдром рухових порушень з лівостороннім гепарезом, що ставить її у важке матеріальне становище. 
		 
		Вважає, що на підставі частин другої, четвертої статті 84 Сімейного кодексу України (далі  СК України) має право на утримання від відповідача до досягнення дитиною трьох років, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а відповідач працює в Херсонському обласному військовому комісаріаті, має стабільну заробітну плату і не має інших утриманців.
		 
		Таким чином, просила шлюб між сторонами розірвати, стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у розмірі ј частини всіх видів заробітку, аліменти на своє утримання у розмірі ј частини всіх видів заробітку та додаткові витрати на дитину у розмірі 500 грн щомісячно.
		 
		Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 28 квітня 2016 року, з урахуванням ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 05 травня 2016 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розірвано; стягуно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 квітня 2016 року та до повноліття дитини; стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 350 грн щомісячно; стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку щомісячно до досягнення сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку, починаючи з 04 квітня 2016 року; вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення в частині стягнення аліментів прийнято до негайного виконання. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, шлюб носить формальний характер, на примирення сторони не згодні, подальше їх спільне проживання суперечить їх інтересам та інтересам дитини, тому позов в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню. Щодо стягнення аліментів на утримання дитини суд виходив з того, що син проживає разом з матір`ю, відповідач ухиляється від надання матеріальної допомоги дитині та не сплачує аліменти на інших членів сім`ї і має рівень доходів, який дозволяє стягнути з нього аліменти у розмірі ј частини від усіх видів доходів. Оскільки спільна дитина сторін потребує додаткових витрат, що викликані особливими обставинами, а саме додатковим лікуванням, платними масажами, потребою в ортопедичному взутті, тому, з урахуванням доходів відповідача та доведеністю позовних вимог у цій частині, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення із відповідача додаткових витрат на дитину у розмірі 350 грн. Стягуючи аліменти на утримання дружини, суд виходив з того, що дитина проживає разом з матір`ю, позивач не працює та знаходиться у декретній відпустці, а тому з урахуванням доходів відповідача та його витрат, суд частково задовольнив вимоги у цій частині та стягнув аліменти на утримання дружини у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходів.
		 
		Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 14 червня 2016 року рішення суду першої інстанції, в частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини та в частині стягнення аліментів на утримання позивача, скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; у решті рішення суду першої інстанції не переглядалося, як таке, що не оскаржувалося.
		 
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідач має доведені витрати, такі як: оренда житла, оплата комунальних послуг, харчування та інші витрати, тому, з урахуванням розміру доходів, відповідач не має змоги сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення додаткових витрат на дитину, суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності таких витрат позивачем.
		 
		У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ОСОБА_1 посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, та зазначає, що судом не взято до уваги її доводи у справі.
		 
		У серпні 2016 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у яких посилається на необґрунтованість касаційної скарги, а тому просив її відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		12 січня 2018 року зазначена справа передана на розгляд Верховного Суду. 
		 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до положень статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. 
		 
		До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.
		 
		Відповідно до частин другої, четвертої та шостої статті 84 Сімейного кодексу України (далі  СК України) дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
		 
		Згідно із статтею 185 СК України той з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо); розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення; додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
		 
		Судами установлено, що з 05 травня 2015 року ОСОБА_1 знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним 3-х річного віку до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Заробітна плата відповідача за березень 2016 рокускладає 5360 грн 15 коп., а за квітень 2016 року  4723 грн 37 коп., середня заробітна плата за два місяці становить 5041 грн 76 коп.
		 
		Згідно з копією договору житлового приміщення від 14 березня 2016 року відповідач орендує житло у ОСОБА_4 , предмет оренди  будинок АДРЕСА_1 , площа  57 кв. м, орендна плата  1600 грн на місяць.
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що висновок апеляційного суду щодо доведеності ОСОБА_2 своїх витрат є помилковим, оскільки договір оренди житла, на який посилається відповідач, не зареєстрований в установленому законом порядку та ним не надано доказів про сплату комунальних послуг за це житло. Однак чинним законодавством не передбачена обов`язкова реєстрація договору найму (оренди) житла, а відповідачем надано договір оренди житла від 14 березня 2016 року, яким передбачено оплату за користування житлом у розмірі 1600 грн щомісячно та судом доведено, що такі витрати є обґрунтованими та відповідають вартості найму житла по регіону проживання відповідача.
		 
		Посилання позивача на те, що апеляційним судом не враховано доводи позивача про відсутність власного житла та проживання у квартирі матері спростовуються тим, що позивач має зареєстроване місце проживання разом із сином, а наявність чи відсутність у власності житла не впливає на правильність прийнятого судового рішення.
		 
		Також ОСОБА_1 зазначає, що посилання суду на те, що тривалість лікування її сина становить строк до місяця не відповідає дійсності, оскільки воно триває періодами протягом року, тому лікування потребує постійних матеріальних витрат. Однак позивачем не надано допустимих доказів, що підтверджують тривалість зазначеного лікування та його вартість.
		 
		Позивач посилається на те, що апеляційним судом відхилено її клопотання про виклик як свідка лікаря та залучення до матеріалів справи документів, що підтверджують факт придбання ліків та ортопедичного взуття. Проте матеріали справи не містять клопотання ОСОБА_1 про залучення до справи свідків чи надання зазначених документів. При цьому судом апеляційної інстанції роз`яснено позивачу право на подання доказів на підтвердження своїх вимог та роз`яснено наслідки не вчинення таких дій.
		 
		Суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення із відповідача додаткових витрат на дитину, оскільки позивачем не надано доказів, що підтверджують вказані витрати, хоча судом роз`яснювалися наслідки неподання відповідних доказів.
		 
		Відмовляючи у задоволення позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини, суд апеляційної інстанції виходив із того, що доведеними щомісячними витратами позивача є: оренда житла (1600 грн), сплата комунальних послуг (640 грн), харчування (680 грн), засоби особистої гігієни та першої необхідності (295 грн), проїзд міським транспортом (132 грн), що разом складає 3 347 грн на місяць. Стягнуті аліменти на дитину складають 1260 грн 44 коп. 
		 
		Проте, такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим з огляду на таке. 
		 
		У частині першій статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум  вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі  набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі  набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі  набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. 
		Отже, включаючи до витрат відповідача сплату комунальних послуг, харчування, засобів особистої гігієни та проїзд міським транспортом, суд апеляційної інстанції не врахував норми вказаного вище закону.
		 
		Таким чином, доведеними витратами відповідача слід вважати оренду житла у розмірі 1600 грн та сплату аліментів на дитину у розмірі 1260 грн 44 коп., що разом складає 2860 грн 44 коп.
		 
		За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання дружини, чим фактично порушив право позивача на судовий захист свого порушеного права.
		 
		Наведена позивачем у прохальній частині касаційної скарги вимога про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції підлягає частковому задоволенню.
		 
		Середня заробітна плата відповідача складає 5041 грн 76 коп., доведені витрати становлять 2860 грн 44 коп., прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2016 року у розмірі 1 378 гривень. Таким чином, Верховний Суд доходить висновку, що ОСОБА_2 має змогу сплачувати аліменти на дружину у розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку, оскільки після сплати вказаних витрат, дохід відповідача залишатиметься вищим від прожиткового мінімуму.
		 
		Верховний Суд визнає, що в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на дружину рішення суду апеляційної інстанції не ґрунтується на засадах верховенства права, є незаконним і необґрунтованим.
		 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на дружину підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
		 
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Враховуючи, що рішення суду апеляційної інстанції слід частково скасувати, тому суду касаційної інстанції необхідно змінити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог касаційної скарги. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог. Позивачем не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 416, 419 та підпунктом 4 пункту першого розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,
		 
		Постановив:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення апеляційного суду Херсонської області від 16 червня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання ОСОБА_1 скасувати. Ухвалити у цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.
		 
		Стягнути із ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку щомісячно до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку, починаючи з 04 квітня 2016 року.
		 
		У решті рішення апеляційного суду Херсонської області від 16 червня 2016 року залишити без змін.
		 
		Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 330 грн 72 коп.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий  В. С. Висоцька 
		 
		 
		Судді:  С. Ю. Мартєв 
		 
		 
		 В. В. Пророк
		 
		 
		 І. М. Фаловська
		 
		 
		 С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...