Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 727/2878/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2018.
Дата набрання законної сили: 21.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		21 березня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 727/2878/17-ц
		 
		провадження № 61-2020 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д.Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		представник позивача - Сокуренко ЄвгенСергійович,
		відповідач - ОСОБА_2,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 червня 2017 року у складі судді Смотрицького В. Г. та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 18 жовтня 2017 року у складі колегій суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У березні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що відповідно до генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов і правил надання продукту кредитних карт від 15 квітня 2015 року (далі - генеральна угода), укладеної між банком і ОСОБА_2, остання отримала кредит у виді встановленого ліміту на платіжну карту у розмірі 18 913 грн 34 коп. зі сплатою 18 % на рік та зобов'язалася у період з «1» по «25» число кожного місяця вносити кошти у розмірі 686 грн 18 коп. на погашення кредитної заборгованості.
		У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, у ОСОБА_2 станом на 15 грудня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 27 097 грн 91 коп., яку банку просив стягнути з неї у судовому порядку.
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 червня           2017 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на виконання умов пункту 1.2 генеральної угоди відповідач внесла на рахунок, відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк», кошти у розмірі 1 600 грн, а позивач у порушення умов            пункту 2.11 генеральної угоди не здійснив погашення заборгованості, яка виникла у червні 2015 року, за рахунок цих коштів. 
		Оскільки в інші місяці позичальник свої зобов'язання за генеральною угодою виконувала належним чином, суд відмовив у задоволенні позову, оскільки вважав, що банк безпідставно відобразив у розрахунку заборгованості борг за червень 2015 року, тому не було підстав для дострокового стягнення коштів.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 18 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 червня 2017 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач неправомірно відобразив у розрахунку заборгованості за генеральною угодою борг за червень                     2015 року. Крім того, після червня 2015 року відповідач завжди своєчасно вносила щомісячний платіж у більшому розмірі, ніж передбачено умовами договору, але розмір простроченої заборгованості щомісяця зростав, а підставою для цього стало невиконання банком вимог пункту 2.11 генеральної угоди щодо своєчасного погашення заборгованості за рахунок коштів, внесених відповідачем на рахунок, відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк».
		 
		У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що за умовами генеральної угоди сторони погодили реструктурувати заборгованість відповідача за кредитним договором від 30 липня 2011 року, зменшивши її в частині процентів, комісії та штрафу та визначили умови погашення цієї заборгованості перед банком. Таким чином, уклавши генеральну угоду про реструктуризацію боргу, відповідач зобов'язалася сплатити існуючу заборгованість перед банком на умовах цієї угоди, а пунктом 1.1.2 генеральної угоди визначено, що заборгованість за кредитним договором від 30 липня 2011 року, укладеним між банком і ОСОБА_2, складає 20 513 грн 35 коп. 
		Пунктом 1.2 генеральної угоди передбачено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за цією угодою, позичальник повинна мати на будь-якому рахунку, відкритому у ПАТ КБ «ПриватБанк», залишок коштів у розмірі 1 600 грн.
		Внесені позичальником кошти у розмірі 1 600 грн були зараховані банком в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30 липня 2011 року, в результаті чого ОСОБА_2 відповідно до умов генеральної угоди був наданий кредит у розмірі 18 913 грн 35 коп.
		У червні 2015 року відповідач прострочила черговий платіж за генеральною угодою, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у розмірі                       27 097 грн 91 коп. При цьому, прострочивши черговий платіж, позичальник повинна була здійснити погашення в наступному місяці з урахуванням нарахованої неустойки, чого не зробила, а продовжувала погашати борг відповідно до умов генеральної угоди.
		 
		Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано.
		 
		Касаційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		У частині першій статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
		 
		Судами встановлено, що 15 квітня 2015 року між ОСОБА_2 і ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до умов і правил надання продукту кредитних карт, за умовами якої відповідач отримала кредит у виді встановленого ліміту на платіжну карту у розмірі 18 913 грн 34 коп. зі сплатою 18 % на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом та зобов'язалася у період з «1» по «25» число кожного місяця вносити кошти у розмірі 686 грн 18 коп. на погашення кредитної заборгованості.
		Згідно з пунктом 1.2 генеральної угоди з метою забезпечення виконання зобов'язань за укладеними договорами, позичальник зобов'язалася у день підписання цієї угоди мати залишок на будь-якому рахунку, відкритому у ПАТ КБ «ПриватБанк», залишок коштів у розмірі 1 600 грн. 15 квітня 2015 року ОСОБА_2 внесла на рахунок № НОМЕР_1, відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк», кошти у розмірі 1 600 грн.
		 
		У червні 2015 року відповідач не сплатила черговий щомісячний платіж у розмірі 686 грн 18 коп., у зв'язку з чим в розрахунку заборгованості, наданому позивачем, станом на кінець червня 2015 року відображено початок накопичення заборгованості.
		 
		Вказуючи на те, що кошти у розмірі 1 600 грн, внесені позивачем на рахунок, відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк», є забезпеченням виконання зобов'язань за укладеними сторонами договорами, а згідно з пунктом 2.11 генеральної угоди позичальник надала банку повноваження на погашення заборгованості за кредитом у передбачені строки за рахунок коштів, розміщених на будь-якому рахунку, відкритому в банку, суди відмовили у задоволенні позову, оскільки банк мав можливість погасити заборгованість, яка виникла у червні 2015 року, за рахунок цих коштів, однак не зробив цього.
		 
		З таким висновком судів погодитися не можна.
		 
		Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		 
		Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		 
		Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
		 
		Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		 
		Зі змісту генеральної угоди від 15 квітня 2015 року вбачається, що              вона укладена з метою створення сприятливих умов для виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором від 30 липня 2011 року. З цієї метою сторони погодили зменшити розмір заборгованості             ОСОБА_2 за цим кредитним договором до 20 513 грн 35 коп.
		Згідно з пунктом 1.2 генеральної угоди, з метою забезпечення виконання зобов'язань за укладеними договорами, позичальник зобов'язується в день підписання генеральної угоди мати залишок на будь-якому відкритому в банку рахунку у розмірі 1 600 грн.
		 
		Заперечуючи проти доводів відповідача, банк стверджував, що кошти у розмірі 1 600 грн перерахував в рахунок погашення заборгованості           ОСОБА_2 за кредитним договором від 30 липня 2011 року, у результаті чого залишок склав 18 913 грн 35 коп., а тому відповідно до пункту 2.1 генеральної угоди відповідачу був наданий кредит саме в такому розмірі.
		 
		Суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень вказані обставини не перевірили та не встановили, чи перебували у розпорядженні банку кошти у розмірі 1 600 грн після надання відповідачу кредиту у розмірі                          18 913 грн 35 коп. та з урахуванням цього, чи мав банк можливість погасити заборгованість за червень 2015 року, яку допустила відповідач, за рахунок цих коштів.
		 
		Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України 2004 року, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів.
		 
		Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		 
		Верховний Суд переглядає справи виключно з підстав і в порядку, встановлених ЦПК України і не має можливості встановлювати обставини, які не були встановлені в рішенні, тому оскаржувані судові рішення на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
		 
		Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 18 жовтня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   О. В. Білоконь    Б. І. Гулько   С. Ф. Хопта   Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...