Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/123/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 25.03.2018. Зареєстровано: 25.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2018.
Дата набрання законної сили: 22.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 березня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  914/123/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Ткач І.В. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Погребняк В.Я.
		 
		розглянувши без повідомлення учасників справи заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 
		про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10.10.2017 (головуючий - Рогач Л.І., судді - Алєєва І.В., Дроботова Т.Б.) та рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2017 (суддя Горецька З.В.) 
		у справі №914/123/17 
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 
		до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"
		про стягнення 219    124,07 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.1. У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення 197    820,34 грн пені та 21    303,73 грн 3% річних. 
		 
		1.2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 17.01.2014 № 23/170114-ПТ-ПР щодо здійснення своєчасних розрахунків за поставлений у 2014 році природний газ та обґрунтовано приписами статей 173, 174, 175, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, статей 509, 526, 530, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України.
		 
		2. Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
		 
		2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.03.2017 у задоволенні позову відмовлено.
		 
		2.2. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 197    820,34 грн пені та 21    303,73 грн 3% річних, вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		2.3. Постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2017 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 скасовано, а рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2017 залишено в силі.
		 
		2.4. Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи №914/123/17.
		 
		17 січня 2014 року  сторони у справі уклали договір № 23/170114-ПТ-ПР купівлі-продажу природного газу, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно з  УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ  на умовах цього договору.    Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем (пункт 1.2. договору). 
		 
		Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3 договору). 
		 
		Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом: оплати в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
		 
		За змістом пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
		 
		Суди встановили, що на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача  у серпні, вересні та грудні 2014 року природний газ на загальну суму  7    739    949,76 грн.
		 
		Рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/4002/15 від 22.03.2016 встановлено, що відповідач оплатив поставлений йому у 2014 році  природний газ  в повному обсязі, заборгованість станом на 31.12.2015 відсутня. Проте, як встановив суд та не заперечує відповідач, заборгованість за поставлений у грудні 2014 року газ на суму 4    628    488,81 грн відповідач сплатив 14.08.2015, тобто з порушенням строку розрахунку, у зв'язку з чим позивач здійснив нарахування 197    820,34 грн пені за період з 19.06.2015 по 14.07.2015 та 21    303,73 грн 3% річних за період з 15.07.2015 по 13.08.2015. Відмова відповідача сплатити зазначені грошові кошти і стала підставою для звернення з цим позовом.
		 
		2.5. Відмовляючи ПАТ НАК "Нафтогаз України" у задоволенні позовних вимог, Господарський суд Львівської області дійшов висновку, що за приписами частини третьої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті носії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Водночас, суд відхилив доводи позивача про те, що газ, який за умовами пункту 1.2 договору № 23/170114-ПТ-ПР переданий відповідачу для використання виключно для власних потреб,  не є тим газом, щодо якого можуть бути застосовані норми частини третьої статті 7  Закону N 1730-VIII.
		 
		2.6. Суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2017, дійшов висновку, що за змістом Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті носії" та Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром пеня та 3% річних, які є предметом цього спору, можуть бути списані за відповідною процедурою врегулювання заборгованості. А саме, для їх списання  відповідач повинен набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто, бути включеним до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Враховуючи відсутність доказів включення відповідача до відповідного реєстру, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення спірних сум. 
		 
		2.7. Вищий господарський суд України у постанові від 10.10.2017 не погодився із зазначеним вище висновком Львівського апеляційного господарського суду та скасував постанову суду апеляційної інстанції від 13.06.2017. Залишивши в силі рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2017, суд касаційної інстанції зазначив таке.
		 
		Згідно зі статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. Частиною першою статті 3 цього Закону унормовано, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
		 
		Водночас, частина третя статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення; нею передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
		 
		Отже, цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Відповідно, виконання цієї норми також не потребує включення підприємства до Реєстру, оскільки за змістом Закону до реєстру включаються та процедурі врегулювання заборгованості підлягають не погашені суми боргу перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
		 
		Встановивши, що заявлені до стягнення з відповідача 3% річних та пеня були нараховані на заборгованість, яку відповідач погасив до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		 
		3. Короткий зміст заяви Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про перегляд судових рішень
		 
		3.1. 14 грудня 2017 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду України з заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 10.10.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2017 у справі №914/123/17 з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
		 
		3.2. В обґрунтування зазначених підстав заявником додано копії постанов Вищого господарського суду України від 13.11.2017 у справі №904/11214/16 та від 08.11.2017 у справі №911/3706/16.
		 
		3.3. Заява мотивована неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України ст.ст. 1-3 та ст.7  Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
		 
		Зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2017 у справі №911/3706/16 зазначено: "При цьому судом апеляційної інстанції обґрунтовано не застосовано до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (набрав чинності 30.11.2016, далі - Закон), якою передбачено списання неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань, процентів річних за спожиті енергоносії, нарахованих теплопостачальним та теплогенеруючим організаціям та підприємствам централізованого водопостачання і водовідведення (до яких відноситься відповідач) з дня набрання чинності цим Законом.
		 
		Як встановлено судом, спірна заборгованість виникла у відповідача в період до набрання чинності зазначеним Законом, а для участі у процедурі врегулювання заборгованості відповідач повинен бути включений до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (далі - реєстр) (ст. 3 Закону). 
		 
		Проте станом на момент розгляду даного спору відповідач до відповідного реєстру у порядку, встановленому Законом, не включений. Вказана обставина виключає можливість застосування до спірної заборгованості положень Закону щодо її списання."
		 
		Як обґрунтовано зазначено Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 13.11.2017, за результатами розгляду справи №904/11214/16. 
		 
		4. Оцінка аргументів заявника на підставі здійсненого судом аналізу постанов Вищого господарського суду України у справах 914/123/17, №911/3706/16 та №904/11214/16 
		 
		4.1. Щодо повноважень Верховного Суду та меж розгляду справи
		 
		4.1.1. Відповідно до пп. 1 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) заяви про перегляд Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		4.1.2. Керуючись підпунктом 1 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 111-16, 111-21, 111-22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), Верховний Суд ухвалою від 31 січня 2018 року допустив справу №914/123/17 до провадження. Відкрив провадження за заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"  про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10.10.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2017 та витребував з Господарського суду Львівської області матеріали справи №914/123/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення 219    124,07 грн.
		 
		4.1.3. Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року справу №914/123/17 за заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"  про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10.10.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2017 призначено до розгляду та постановлено розглянути без повідомлення та виклику учасників справи.
		 
		4.1.4. Відповідно до статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
		 
		4.1.5. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог, встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. 
		 
		4.2. Щодо суті заяви Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
		 
		4.2.1. Аналіз доданих заявником до заяви постанов Вищого господарського суду України у справах №904/11214/16 та №911/3706/16 свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
		 
		Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд виходить з такого.
		 
		4.2.2. 30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
		 
		Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. 
		 
		Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
		 
		Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. 
		 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 №93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
		 
		Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
		 
		Водночас, частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, визначено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
		 
		4.2.3. Частина 3 статті 7 Закону є нормою прямої дії.  Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.
		 
		4.2.4. Тобто Вищий господарський суд України у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.
		 
		5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду заяви
		 
		5.1. Відповідно до статті 111-24 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) за наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов: 1) про повне або часткове задоволення заяви; 2) про відмову у задоволенні заяви.
		 
		5.2. Згідно з статтею 111-26 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.
		 
		5.3. Зважаючи на зазначене вище, Верховний Суд дійшов висновку про відмову Публічному акціонерного товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у задоволенні заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10.10.2017 та рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2017 у справі №914/123/17, оскільки норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно. 
		 
		Керуючись підпунктом 1 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), статтями 111-14, 111-16, 111-24, 111-26 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.          Відмовити Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у задоволенні заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10.10.2017 у справі №914/123/17.
		2. Постанова є остаточною і може бути переглянута тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч.1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017). 
		 
		 
		Головуючий суддя:                                                                       І. Ткач
		 
		Судді:                                                                                           Л. Катеринчук
		 
		                                                                                                    В. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...