Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 818/1739/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів); реалізації публічної житлової політики, у тому числі:; праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів).
Надіслано для оприлюднення: 26.03.2018. Зареєстровано: 27.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2018.
Дата набрання законної сили: 09.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     
		                       СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		                                                      Р І Ш Е Н Н Я
		                                             І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		14 березня 2018 р.                                                                   Справа № 818/1739/17
		Сумський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді - Шевченко І.Г.,
		за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П., 
		представника позивача - ОСОБА_1,
		представників відповідача - Боброва В.В., Маслака В.Б., Ілляшенка А.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом  ОСОБА_5  до  Управління Держпраці у Сумській області Державної служби України з питань праці  про визнання протиправною та скасування постанови,-
		                                                  В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_5 (далі - позивач, ОСОБА_5.) звернувся до суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Сумській області Державної служби України з питань праці (далі - відповідач, Управління Держпраці у Сумській області) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №231/СМ128 від 26.10.2017 у розмірі 384000,00грн.
		Позовні вимоги мотивував тим, що перевірка відповідачем була проведена не з підстав, визначених законодавством, оскільки ні в направленні на перевірку, ні в інших документах неможливо зрозуміти, які були підстави для такої перевірки. При цьому, ОСОБА_5 не погоджується з висновками, зафіксованими в акті перевірки та оскаржуваній постанові. Так, зокрема, зазначає, що відповідальність за порушення ч.ч.1,3 ст.24 Кодексу законів про працю України може бути застосована лише у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Але, особи, які перебували під час перевірки в приміщенні, не перебували у трудових відносинах з позивачем і не виконували обов'язків працівника по трудовому договору (контракту) чи будь-яку іншу роботу у позивача, оскільки дані особи брали участь у проведенні майстер-класу при приготуванні слойоного тіста. Також відповідачем не доведено факт допущення позивачем цих осіб до виконання робіт без укладення трудового договору. Тому позивач вважає, що у відповідача не було підстав для притягнення до фінансової відповідальності позивача, а оскаржувана постанова від 26.10.2017 є безпідставною та неправомірною.
		Ухвалою суду від 21.11.2017 було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 05.12.2017.
		В судовому засіданні 05.12.2017 представником відповідача було подано письмове заперечення проти позову, доказів на його обґрунтування (а.с.45-76) та судове засідання було відкладено на 21.12.2017, у зв'язку з неявкою позивача та його представника.
		21.12.2017 судове засідання також було відкладено на 17.01.2018, у зв'язку з заявленим клопотанням представника позивача через зайнятість адвоката, який займається веденням цієї справи та для виклику свідків у наступне судове засідання.
		17.01.2018, 30.01.2018, 08.02.2018, 21.02.2018 та 06.03.2018 в судових засіданнях оголошувалась перерва з метою виклику свідків та для надання додаткових доказів у справі.
		28.02.2018 представником позивача було подано до суду додаткове пояснення до заперечення на позовну заяву з письмовими доказами (а.с.110-117).
		У судовому засіданні 14.03.2018 представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позові та просила їх задовольнити. Додатково зазначивши, що в поясненнях ОСОБА_5, коли писав про навчання з 18.09.2017 мав на увазі, що саме в цей день було повідомлено про проведення навчання з національної вірменської випічки (майстер-клас). 
		Представники відповідача у судовому засіданні 14.03.2018 заперечували проти задоволення позовних вимог, та просили відмовити у задоволенні позову, виходячи з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях. Так, зокрема, зазначали, що інспекційне відвідування позивача проводилось у відповідності до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 з метою перевірки дотримання вимог трудового законодавства щодо належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками за місцем фактичного здійснення господарської діяльності на підставі рішення начальника Управління Держпраці у Сумській області  відповідно до п.п.3 п.5 Порядку №295. На підставі рішення було видано наказ про проведення інспекційного відвідування від 20.09.2017 №426 та направлення №СМ128. З направленням позивач був ознайомлений 20.09.2017, тобто з підставою та предметом перевірки позивач був ознайомлений ще до моменту її проведення. Також заперечують посилання позивача на те, що не було доведено факту фактичного допуску до виконання робіт по виготовленню хлібобулочних виробів без оформлення трудового договору, оскільки дані обставини при перевірці встановлені поясненнями ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6.), ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7.), поясненнями самого позивача та зафіксовані на відео. 
		Заслухавши пояснення представників сторін, свідків ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8.), ОСОБА_6, ОСОБА_9 (далі - ОСОБА_9.),  ОСОБА_10, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. 
		У судовому засіданні встановлено, що позивач у період з 23.04.2008 по 30.10.2017 здійснював підприємницьку діяльність з виробництва хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, що підтверджується витягом з реєстру (а.с.91).
		Позивачем, як фізичною-особою підприємцем (ФОП) було укладено договір оренди приміщення від 01.04.2016 №42 з ТОВ «Сумське АТП 15954»  за адресою: м. Суми, вул. Роменська, буд.79 строком до 31.12.2018 (а.с.127-128). Крім того, додатком до договору сторони  домовились про безперешкодний вхід до орендованого приміщення ОСОБА_8 та ОСОБА_11 (далі - ОСОБА_11.) згідно пред'явлених паспортів (а.с.129).
		20.09.2017 начальником управління Держпраці у Сумській області було видано наказ №426 про проведення інспекційного відвідування (а.с.54). Відповідно до наказу та направлення контролю підлягали питання щодо дотримання трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_5 за фактичним здійсненням господарської діяльності - АДРЕСА_2.
		З 20.09.2017 по 21.09.2017 інспекторами відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі виписаного направлення СМ 128 (а.с.14) позапланово проведено інспекційне відвідування позивача за фактичним місцем здійснення господарської діяльності: м. Суми, вул. Роменська, буд.79. В ході перевірки, висновки якої зафіксовані в акті перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 21.09.2.017 №СМ128 (а.с.15-24) було встановлено порушення позивачем ч.ч.1,3 ст.24 Кодексу законів про працю України, а саме: 20.09.2017 допущено до виконання робіт по виробленню хлібобулочних виробів ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_12 (далі - ОСОБА_12.), ОСОБА_7 без оформлення трудового договору та без повідомлення органу центральної влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, відповідно до порядку встановленого Кабінетом Міністрів України.
		Про розгляд справи за результатами інспекційного відвідування позивач був повідомлений належним чином листом від 17.10.2017 №15-30/02/6056/2017 (а.с.75) та за результатами розгляду справи 26.10.2017 начальником Управління Держпраці у Сумській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №231/СМ128, якою за вищевказане правопорушення до позивача на підставі абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України застосовано штраф у розмірі 384 000,00 грн. (а.с.11-12).
		Обґрунтовуючи свою позицію позивач та його представник посилаються на те, що перевірка була проведена не з підстав, визначених чинним законодавством та без повідомлення таких ФОП ОСОБА_5
		Однак, вказані доводи суд не приймає до уваги, беручи до уваги наступне.
		Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V).
		Дія цього Закону поширюється на відносини пов'язані зі здійсненням державною нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації (ст.2 Закону №877-V).
		Таким нормативно-правовим актом, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, є Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі - Порядок №295), відповідно до п.2 якого державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
		Згідно п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться:
		1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
		2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
		3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту;
		4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;
		5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;
		6) за інформацією, зокрема, ДФС та її територіальних органів про:
		- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;
		- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;
		- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;
		- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;
		7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
		Як встановлено судом, інспекційне відвідування було проведено на підставі пп.3 п. 5 Порядку №295 за наказом керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування від 20.09.2017 №426 (а.с.54) з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятого за результатами аналізу інформації, отриманої, зокрема, від органів ДФС (лист від 25.07.2017 №177/10/18-28-21-0704 (а.с.53). 
		На виконання вимог ч.5 ст. 2, а також ч.3 ст. 6, ч.1-4, 6 ст. 7 Закону №877-V відповідачем було прийнято відповідний наказ, на підставі якого оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання, підписане керівником відповідача із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою, зміст якого відповідав ч.3 ст. 7 закону №877-V та містив підстави проведення заходу, та позивач був ознайомлений з підставою проведення позапланового заходу, що підтверджується копією відповідного направлення, отриманого позивачем під час перевірки та доданого ним до позову (а.с.14 зворотній бік, а.с.54). 
		А тому доводи позивача з приводу відсутності підстав для проведення перевірки та не повідомлення про них ФОП ОСОБА_5 є необґрунтованими. 
		Надаючи ж правову оцінку оскаржуваній постанові, суд виходить з наступного.
		Згідно із частиною 1 статті 21 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 (надалі - КзпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. 
		Відповідно до частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
		Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України  встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
		Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Такими повноваженнями, у відповідності до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 та Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 наділений відповідач. 
		Як було встановлено судом, проведеною перевіркою зафіксовано порушення позивачем вимог законодавства про працю, а саме частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, зокрема, за використання ФОП ОСОБА_5 20.09.2017 праці ОСОБА_7 яка виконувала роботу по виготовленню хлібобулочних виробів без оформлення трудового договору.
		Під час перевірки, інспектором відповідача були відібрані пояснення у ОСОБА_7, в яких пояснювала, що вона у ФОП ОСОБА_5 працює з січня 2017 року на посаді кухар згідно трудового договору на договірній оплаті (в залежності від кількості змін в місяць отримує готівкою), тривалість зміни з 20години до 4 годин ранку. Копію трудового договору має (а.с.59). Даного свідка під час розгляду справи не вдалось викликати до суду, разом з тим, дані пояснення узгоджуються з поясненнями свідка ОСОБА_8, допитаної в судовому засіданні  21.02.2018, та яка пояснила, що вона працювала у ФОП ОСОБА_5 згідно трудового договору (а.с.61-63). Режим роботи також вказала з 8 години вечора до 4 годин ранку. Разом з нею працювали ОСОБА_11 та ОСОБА_7, при чому ОСОБА_11 почала працювали у ОСОБА_5 раніше за неї, а ОСОБА_7 прийшла пізніше. Однак, до дня перевірки ОСОБА_7 працювала вже близько півроку. ФОП ОСОБА_5 сказав, що вона буде працювати разом з ними та вони (ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11.) між собою визначили хто, які роботи буде виконувати. 
		Аналізуючи вказані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_5 допустив ОСОБА_7 до роботи, оскільки вона виконувала систематично у період з січня 2017 року роботу по приготуванню хлібобулочних виробів з установленим режимом роботи з 20години до 4годин ранку та отримувала за вказане винагороду. Враховуючи, що ні під час перевірки, ні в ході розгляду справи позивачем не було надано трудового договору, оформленого належним чином, суд визнає, що ФОП ОСОБА_5 допустив порушення частин 1 та 3 статті 24 КзпП України в частині допуску ОСОБА_7 до роботи без укладення трудового договору, оформленого належним чином, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У зв'язку з цим, оскаржувана постанова в частині накладення на ФОП ОСОБА_5 згідно  абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення у розмірі 96 000грн. (3200*30) є обґрунтованою, вона відповідає вимогам ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та не підлягає скасуванню, а тому в цій частині у задоволенні позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.
		Представник позивача на обґрунтування своєї позиції вказує на існування договору, укладеного ФОП ОСОБА_5 з ТОВ «Сумське АТП 15954», додатковою  угодою до якого було домовлено про безперешкодний вхід на територію ТОВ «Сумське АТП 15954» згідно внутрішнього розпорядку ОСОБА_11 та ОСОБА_8 (а.с.129).
		Однак, вказане, судом не приймається до уваги, оскільки існування  даної додаткової угоди не заперечує можливості входу на територію ТОВ «Сумське АТП 15954» інших осіб, тим, паче, що на території ТОВ «Сумське АТП 15954» пропускна система не здійснюється та облік відвідувачів не ведеться, що вбачається з листа за підписом директора ТОВ «Сумське АТП 15954» від 12.03.2018 №24 (а.с.126). Показаннями свідка ОСОБА_10, що працює у ТОВ «Сумське АТП 15954» на посаді заступник директора з перевезень з 11.03.206 (а.с.132), викликаного за клопотанням сторони позивача, та допитаний в судовому засіданні 14.03.2018, також не спростований факт допущення позивачем ОСОБА_7 до роботи без укладення трудового договору, оскільки він особисто ні в кого документи на вході на територію не перевіряв, і лише інколи вночі (саме у період з 20 до 4 годин ранку працювали ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_7.) по роду своєї діяльності міг виїжджати на роботу.   
		Разом з тим, суд не може погодитись з позицією відповідача, щодо встановленого під час перевірки факту допущення ФОП ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 
		Так, в ході перевірки позивач у своїх письмових поясненнях зазначав, що дійсно використовує найману працю. У нього офіційно працевлаштовані дві особи - ОСОБА_11 та ОСОБА_8 Щодо присутності 20.09.2017 в приміщенні цеху інших осіб, пояснив це проведенням навчання з приготування національної вірменської випічки, яке проводила сестра дружини ОСОБА_12, яка приїхала в Україну на запрошення. А ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проходили навчання (а.с.55).  
		Надаючи письмові пояснення ОСОБА_12 зазначала, що вона приїхала на запрошення своєї сестри з Вірменії. Маючи бажання навчити готувати національну вірменську випічку сестру та інших, прийшла до цеху. В трудових відносинах не перебуває (а.с.57).
		ОСОБА_9, надаючи письмові пояснення, повідомляла, що перебувала в приміщенні по вул. Роменська, 79 в м. Суми, у зв'язку з тим, що прийшла до чоловіка разом з сестрою, яка приїхала в Україну та яку попросила показати рецепт приготування нової випічки (а.с.56). В судовому засіданні, допитана в якості свідка 30.01.2018, підтримала вказані письмові пояснення. Додатково зазначила, що восени до неї за її запрошенням приїхала в Україну її сестра із Вірменії - ОСОБА_12, яка являється кондитером. Саме тому вона запропонувала їй навчити приготуванню національної вірменської випічки дівчат, які працюють у чоловіка. Чоловік запропонував провести навчання за адресою Роменська, 79, оскільки вдома у них не було таких умов. Для цього вони заздалегідь придбали всі необхідні продукти та прийшли за вказаною адресою близько 6 години вечора. На майстер-клас були присутні дві дівчини, які офіційно працевлаштовані, та запрошені даними дівчатами їх знайомі. З сестрою давно не бачились, розмовляли, пили чай. Під час майстер-класу вона нічого не робила, а слідкувала за тим, як сестра замішувала тісто. Також бачила, що одна із запрошених дівчат різала для майстер-класу начинку. Приготовану продукцію збирались розподілити між собою. Заперечувала той факт, що вона виконувала роботу з миття посуду. Додатково пояснила, що коштів за майстер-клас ніхто не платив, та ніхто не отримував. Те, що на  ній та сестрі були спецодяг пояснює тим, що вона особисто проходить хіміотерапію, тому не полюбляє ходити без головного убору, а сестра являється кондитером, а тому слідкує за тим, як одягатись під час приготування їжі. Під час майстер-класу ОСОБА_5 в приміщенні не було. 
		ОСОБА_6 в письмових поясненнях, наданих під час перевірки (а.с.58) повідомляла, що працює у ФОП ОСОБА_5 з 17.09.2017 та займається нарізкою, трудового договору не укладала та письмових заяв для цього не писала. Коштів за виконану роботу не отримувала та працює зміну з 20годин до 4 годин ранку. В судовому засіданні, допитана 30.01.2018, в якості свідка, зазначила, що пояснення, які вона писала під час перевірки, не відповідають дійсності. Стосовно режиму роботи написала, те, що перше прийшло в голову, з урахуванням інформації, яку раніше їй повідомляла подруга ОСОБА_11 стосовно її режиму роботи. Зазначила, що ОСОБА_11 їй повідомила про проведення майстер-класу з приготування вірменської випічки за місцем її роботи. Враховуючи, що вона цікавиться кулінарією, виключно для себе виявила бажання відвідати такий майстер-клас. Особисто ОСОБА_5 її нічого не пропонував робити, коштів від нього та за майстер-клас не отримувала. Додатково зазначила, що ОСОБА_11 щось не встигала по своїй основній роботі, тому на майстер-класі запропонувала нарізати начинку (ковбасу) для випічки.  
		На переконання суду, відповідачем ні в ході перевірки, ні під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови 26.10.2017, не було надано належної оцінки поясненням даних осіб. ОСОБА_12, ОСОБА_9, та це узгоджується з поясненнями позивача (а.с.55), заперечували факт виконання будь-яких робіт для ФОП ОСОБА_5 Однак, відповідач не надав таким поясненням жодної оцінки, як і тому факту, що дійсно ОСОБА_12 є громадянкою Вірменії та приїхала до України на початку вересня 2017 року на запрошення ОСОБА_9 на короткий час, а 27.09.2017 перетнувши кордон, повернулась додому, що підтверджується копією заяви-запрошення, копією паспорту з відмітками про перетин кордону ОСОБА_12 (а.с.30-32). 
		Доводи відповідача, як на підставу допуску до роботи на те, що ОСОБА_12 та ОСОБА_9 були одягнені в спецодягу, що вбачається з відеозапису, не може прийматись судом до уваги, оскільки на ОСОБА_11, яка офіційно працювала у ФОП ОСОБА_5, взагалі ніякого спецодягу не було. Відеозапис, доданий до матеріалів справи як доказ, в сукупності всіх вищезазначених доказів, на переконання суду, не може достовірно підтвердити той факт, що всі особи, які були присутні під час інспекційного відвідування були зайняті при виконанні робіт саме для ФОП ОСОБА_5, а не з метою проведення майстер-класу. Те, що як вбачається з відеозапису, ОСОБА_12 була зайнята з тістом, а ОСОБА_6 нарізала ковбасні вироби узгоджується з їх поясненнями, в тому числі, наданими в судовому засіданні, про проведення майстер-класу, крім того, як пояснювала ОСОБА_6 нарізати продукти її попросив не позивач, а ОСОБА_11  Крім іншого, вказане також узгоджується і з поясненнями свідка ОСОБА_8, допитаної в судовому засіданні, яка пояснювала, що ОСОБА_12 в той день бачила вперше, і в момент, коли вона прийшла на роботу  (близько 20годин) вони нічого не робили, а пили разом з ОСОБА_9 чай (що, на переконання суду, також пояснює перебування ОСОБА_9 біля мийки). А щодо ОСОБА_6 вона не може з впевненістю сказати, скільки разів її бачила, один раз, чи два. При цьому, враховуючи, що пояснення ОСОБА_6, надані під присягою, узгоджуються з поясненнями вказаних вище осіб, в тому числі під час перевірки, судом прийняті до уваги ті пояснення даної особи, які були надані нею в судовому засіданні.
		Суд зазначає, що відповідно до пункту 11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:
		1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
		2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
		3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
		4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;
		5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
		6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;
		7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
		Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України та частинами 2 - 7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509.
		Відповідно до пункту 2 цього Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками.
		Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
		Таким чином за змістом наведених норм, питання безпосереднього виконання роботи конкретної особи у конкретного суб'єкта господарської діяльності мало бути предметом детальної перевірки та об'єктивного дослідження відповідачем.
		Проте, відповідачем не надано суду достатніх доказів того, що позивач вчинив дії щодо допуску ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_12 до роботи без оформлення трудового договору, які підпадають під ознаки вказаного порушення. Отримавши під час перевірки протиріччя в поясненнях чи пояснення, які потребували додаткової перевірки від даних осіб, інспектор не був позбавлений можливості наодинці або у присутності свідків ставити як ФОП ОСОБА_5 так і ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_9 запитання, що стосуються законодавства про працю та отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення, інших доказів, які у своїй сукупності дали б змогу дійти висновку про наявність в цій частині факту порушення позивачем трудового законодавства.
		Крім іншого, за постановою пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9, на яку також посилається відповідач, фактичний допуск  до  роботи  вважається   укладенням   трудового   договору незалежно від того, чи було прийняття  на  роботу  належним  чином оформлене, якщо робота провадилась  за  розпорядженням  чи  відома власника або уповноваженого ним органу. В судовому засіданні не було підтверджено факту допуску до роботи ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_9  за розпорядженням ФОП ОСОБА_5, свідки ОСОБА_6, ОСОБА_9, допитані в судовому засіданні заперечували той факт, що ФОП ОСОБА_5 їм щось наказував робити, ОСОБА_8 повідомляла, що такого вона не бачила, а відеозапис, доданий до матеріалів справи як доказ, в сукупності всіх досліджених доказів, на переконання суду, не може достовірно підтвердити той факт, що всі особи, які були присутні під час інспекційного відвідування були зайняті при виконанні робіт саме для ФОП ОСОБА_5, а не з метою проведення майстер-класу.
		Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. 
		Відповідно до 2. ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
		Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі, досліджені докази, показання свідків, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що фактичний допуск до роботи ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_9 без укладення трудового договору не був підтверджений тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, а ті дії, які вони виконували не є угодою в розумінні ст. 21 КЗпП України, оскаржувана постанова відповідачем не була прийнята обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вона не може відповідати ч.2 ст.2  Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим в частині накладення на ФОП ОСОБА_5 штрафу у розмірі 288 000грн. (96000грн.*3 працівника) є протиправною та підлягає скасуванню.
		Щодо наданої на обґрунтування своєї позиції постанови Зарічного районного суду м. Суми від 22.12.2017, якою визнано винним ФОП ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення (за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), та накладено стягнення у вигляді штрафу (а.с.112-116), суд зазначає наступне.
		Згідно ч.6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду. 
		Враховуючи вказані норми, правова оцінка факту виконання робіт ОСОБА_6, ОСОБА_12 та ОСОБА_9, була надана судом з урахуванням тих доказів, в тому числі, показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, які були досліджені під час розгляду саме даної справи.
		Відповідно до ч.ч.1,3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань пропорційно до задоволених вимог в рахунок повернення сплачений при подачі позову до судовий збір згідно квитанцій в розмірі 2880грн. 
		Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		                                                        В И Р І Ш И В:
		Позовну заяву ОСОБА_5 до Управління Держпраці у Сумській області Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.
		Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області Державної служби України з питань праці №231/СМ128 від 26.10.2017 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в частині накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 штрафу у розмірі 288 000, 00 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч грн. 00коп.)  
		Стягнути з Управління Держпраці у Сумській області Державної служби України з питань праці (40000, Сумська область, м.Суми, вул.Горького, буд.28-Б, код ЄДРПОУ 39857622) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_5 (40030, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 2880,00грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят грн. 00коп.).
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
		Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового  рішення.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст судового рішення складено 23.03.2018.
		 
		 
		Суддя                                                                   І.Г. Шевченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...