Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 362/2809/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 26.03.2018. Зареєстровано: 27.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2018.
Дата набрання законної сили: 06.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 362/2809/14-ц
		Провадження № 2/362/206/18 
		 З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		05 лютого 2018 року  Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого- судді Кравченко Л.М.,
		за участю секретаряШевченко М.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Києво-Святошинської місцевої прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Васильківської районної державної адміністрації Київської області до Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист», третя особа - Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області, про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування та державних актів на земельні ділянки, -
		в с т а н о в и в: 
		Прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просив з урахуванням збільшених позовних вимог просив визнати незаконним та скасувати рішення Васильківської міської ради № 05.63-55-V від 28.09.2010 «Про затвердження проекту із землеустрою громадянам (згідно додатку 1) щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, ведення особистого селянського господарства, будівництва індивідуального гаражу на території м. Васильків» в частині затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 293585 від 11.02.10, виданий на імя ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,10 га з цільовим призначенням  для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081, недійсними договори, а саме: договір іпотеки № 296 від 27.05.13 р. укладений між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Добробут та захист» та ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2; договір про задоволення вимог іпотекодержателя № 62 від 31.01.14, укладений між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Добробут та захист» та ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 10526364 від 31.01.14 р. за Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Добробут та захист» на земельну ділянку площею 0,10 та з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована у м. Васильків, військове містечко 11, ділянка 21, та витребувати з незаконного володіння Приватного акціонерного товарне «Страхова компанія «Добробут та захист» на користь Васильківської районної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081 площею 0,10 га, яка розташована у м. Васильків, військове містечко 11, ділянка № 21 (т.2 а.с. 216-220).
		В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що на момент прийняття рішення Васильківської міської ради №05.63-55-V від 28.09.2010 Васильківською міською радою порушено вимоги 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, зокрема орган місцево самоврядування фактично розпоряджався землями за межами населеного пункту, у звязку з чим передало у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081, крім того, на момент передачі спірної земельної ділянки Васильківська міська рада діяла з порушенням вимог ст.ст. 50, 51, 52 Земельного кодексу України, оскільки із земель рекреаційного призначення вибула земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081. Разом з тим, з інформаційної довідки № 90214290 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що спірна земельна ділянка на даний час перебуває у приватній власності ПАТ «Страхова компанія «Добробут та захист».
		Зокрема, 27.05.13 р. між ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова компанія «Добробут та захист» укладено договір іпотеки № 296, у подальшому, 31.01.14 р. ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова компанії «Добробут та захист» згідно положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку: укладено договір про задоволення вимог іпотеко держателя. Разом з тим, у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань та на підставі вказаного договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 31.01.14 до ПАТ «Страхова компанія «Добробут та захист» перейшло право приватні власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081, тому у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 4515024 від 31.01.14 р.
		Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22.06.2017 р. було залучено до участі у справі правонаступника Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області - Києво-Святошинську місцеву прокуратуру (а.с. т. 2 а.с.164-165).
		Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.11.2014р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24.11.2015 р. позов задоволено (т. 1 а.с. 92-95, т. 2 43-49).
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.07.2017 р. касаційну скаргу приватного акціонерноготовариства «Страхова компанія «Добробут та захист» задоволено частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської областівід 24.11.2014р. та ухвалу апеляційного суду Київської областівід 24.11.2015 р. в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та державних актів на земельні ділянки скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті рішенняВасильківського міськрайонного суду Київської області від 24.11.2014 р. та ухвалу апеляційного суду Київської областівід 24.11.2015 р. залишено без змін (т. 2 а.с. 116-119).
		Прокурор підтримав позов в повному обсязі, просила його задовольнити, не заперечувала щодо винесення заочного рішення.
		Представник Васильківської міської ради в судове засідання не зявився, до суду подав заяву, в якій просив справу слухати без їх участі та не заперечують щодо предмету позову (т.2 а.с. 231).
		ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, про розгляд справи повідомлений належним чином (т.2 а.с. 249, 250).
		Представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист» в судове засідання не зявився, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи (т.2 а.с. 246).
		В судове засідання представник третьої особи  Глевахівської селищної ради не зявився, про розгляд справи орган місцевого самоврядування повідомлено належним чином (т.2 а.с.248).
		На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи думку прокурора, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
		Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
		Згідно з положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Як вбачається з положень ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Порушення порядку набуття права власності на землю є порушенням публічного порядку та інтересів держави.
		Судом встановлено, що рішенням Васильківської міської ради №05.63-55-V від 28.09.2010 р. було затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у в/м 11, діл. №21, передано у безоплатну приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 3221455300:03:007:0081) загальною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у в/м 11, діл. №21 та надано дозвіл на складання державного акту на право власності на земельну ділянку у в/м 11, діл. №21 (т.1 а.с.13).
		Згідно листа Управління Держземагентства у Васильківському районі від 15.05.2014 р. № 2362/01-1 вбачається, що згідно проекту встановлення та зміни межі селища Глеваха Васильківського району Київської області, земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081 знаходяться на території Глевахівської селищної ради за межами населеного пункту. Впродовж 2005-2012 років проекти землеустрою щодо зміни адміністративних меж Глевахівської селищної ради та міста Васильків до Управління не надходили (т.1 а.с. 21).
		Таким чином, згідно п. 12 Перехідних положень ЗК України, розпорядження землями за межами населеного пункту не належить до повноважень органів місцевого самоврядування, а ст.ст. 38, 39 ЗК України, відсутні у них повноваження і щодо передачі земель за межами населеного пункту для житлової та громадської забудови.
		Враховуючи Класифікатор обєктів адміністративно-територіального устрою України ДК 014-96, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 09.12.1997 р. № 78, перший структурний елемент кадастрового номера відповідає коду обєкта. Згідно до зазначеного класифікатора, КОАТУУ Глевахи НОМЕР_1, а м. Васильків  НОМЕР_2.
		Відповідно до кадастрових номерів, які присвоєні земельним ділянкам, що передані у власність відповідачам, визначено КОАТУУ НОМЕР_1, згідно з Державним класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України, відповідає розміщенню земельних ділянок на території Глевахівської селищної ради, за межами населеного пункту.
		Разом з тим, у період з 2005 по 2012 роки до Управління Держкомзему (Держземагентства) у Васильківському районі проекти землеустрою щодо зміни меж Глевахівської селищної ради та м. Васильків не надходили.
		Окрім того, з матеріалів проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України громадянам для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в м. Васильків, в/м № 11, розробленого ПП «Євроземсервіс», вбачається, що земельна ділянка № 21 передавалася ОСОБА_1 за рахунок земель спортивного майданчику.
		Листом відділу містобудування та архітектури Васильківської міської ради № 208/01-29 від 22.06.2017 р. надано викопіювання з генерального плану 1983 р. та викопіювання з генерального плану 2016 р. спортивного майданчика на території військового містечка № 11 м. Василькова у співвідношенні із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081. Із наданого викопіювання чітко вбачається накладення ділянки відповідача на спортивний майданчик (т. 2 а.с. 201-206).
		Також, відділом містобудування та архітектури Васильківської міської ради повідомлено, що територія спортивного майданчика на території військогвого містечка № 11 до затвердження генерального плану 2016 р. в межі міста Василькова не входила. Вказане підтверджується умовними позначеннями межі населенного пункту м. Василькова згідно генерального плану 1983 р.(т. 2 а.с. 200).
		Відповідно до положень ст. 116 ЗК України (в редакції від 17.08.2010), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Як передбачено частиною першоюстатті 122 ЗК Українисільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Відповідно до пункту «б» частини першоїстатті 12 ЗК Українидо повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цьогоКодексу.
		У відповідності до положень абз. 1 п. 12 розділу X «Перехідні положення» ЗК України (в редакції від 17.08.10) передбачалося, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		Статтею 173 ЗК Українивизначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.
		Відповідно достатті 21 Закону України від 16 листопада 1992 року№ 2780-XII «Про основи містобудування»визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.
		Згідно з частиною другоюстатті 12 Закону України від 20.04.2000 р. №1699-III«Про планування і забудову територій»сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, відповідно до генеральних планів населених пунктів, у тому числі, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок.
		Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені ст. 122 ЗК України, відповідно до ч. 4 якої (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) обласним державним адміністраціям надано право передавати земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
		Як вбачається з положень п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Частиною першоюстатті 155 ЗК Українипередбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
		Таким чином, прийняття рішення Васильківської міської ради № 05.63-55-V від 28.09.2010 р. «Про затвердження проекту із землеустрою громадянам щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території м. Васильків», яким передано у власність відповідачу спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку за межами населеного пункту, є перевищенням наданих законом повноважень, оскільки передача земельних ділянок за межами населених пунктів вказаної категорії земель не є компетенцією міської ради. 
		Відповідно до положень ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
		Положення ст. 387 ЦК України передбачають, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		У той же час, відповідно до ст. 50 ЗК України, до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
		Згідно з положеннями ст. 51 ЗК України, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, обєктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних обєктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших обєктів стаціонарної рекреації.
		Також, положеннями ч. 2 ст. 52 ЗК України передбачено, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.
		У той же час, земельна ділянка передана ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, суперечить ст. 21 ЗК України та виключає можливість використання таких земель для рекреаційного призначення.
		На підставі наведеного, суд приходить до висновку щодо незаконності спірного рішення органу місцевого самоврядування, яке підлягає скасуванню разом з державним актом на земельну ділянку відповідача, що був виданий на його підставі, оскільки відповідно до частини першої статті125, частини першої статті126 ЗК України(у редакції, яка була чинною на момент прийняття рішення) право власності у відповідача на земельну ділянку виникло з моменту отримання ним державного акту та його державної реєстрації.
		Висновок про те, що держаний акт на право власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого такий акт видано, міститься й у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 р. у справі № 6-12цс13 тавід 23.10.2013 р. у справі № 6-93цс13.
		Також судом встановлено, що 31.01.2014 р. між ПрАТ «Страхова компанія «Добробут та захист» та ОСОБА_1 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким ОСОБА_1 передає у власність іпотекодержателю предмет договору іпотеки, а саме земельну ділянку пл. 0,1000 га, кадастровий номер 3221455300:03:007:0081, яка розташована за адресою Київська область, Васильківський район, м. Васильків, в/м 11, діл. №21, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ№293585 (т.1 а.с.111-114).
		Право власності ПрАТ «Страхова компанія «Добробут та захист» на дану земельну ділянку зареєстровано 31 січня 2014 року, тобто до моменту ухвалення рішення (т.1 а. с. 111 - 115).
		Враховуючи вищевикладене, право приватної власності ПАТ «Страхова компанія «Добробут та захист», на спірну земельну ділянку зареєстровано у відповідності до вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому відновити становище, яке існувало до порушення можливо лише шляхом скасування держаної реєстрації права власності на землю, а також витребування земельної ділянки на користь держави.
		Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Особа, яка має речове право на чуже майно, відповідно до ст. 396 ЦК України, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
		За змістом ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Також, п.п. 21, 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N° 5 від 07.02.14 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ні відносини.
		У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України.
		Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України.
		Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник мас право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України).
		Як вище зазначено, земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081 перейшла на праві приватної власності до ПАТ «Страхова компанія «Добробут та захист».
		У той же час, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081 вибула із державної власності поза волею її належного розпорядника в особі Васильківської районної державної адміністрації, адже Васильківська міська рада не мала повноважень щодо розпорядження спірної земельної ділянкою та було порушено порядок визначення цільового призначення земельної ділянки у військовому містечку.
		Наведене вище свідчить про необхідність витребування майна від нинішнього володільця згідно положень ст. 388 ЦК України з метою захисту порушених інтересів держави.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 25.06.14 р. у справі № 6-67цс14, від 16.04.2014 р. у справі № 6-146цс 13.
		Окрім того, п. 4.3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.14 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» передбачено, що договір застави може бути визнаний недійсним за позовом третьої особи, яка вважає, що предмет застави належить їй на праві власності чи повного господарського відання і довела цю обставину. Якщо предмет застави є індивідуально визначеним майном, відповідна вимога може бузи поєднана з вимогою про повернення цього майна І чужого незаконного володіння (заставодавця чи заставодержателя) на підставі ст. 387 ЦК України. У разі переходу права власності на предмет застави до заставодержателя від заставодавця, який не мав права власності на відповідне майно, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених статтею 388 ЦК України.
		З урахуванням того, що ПАТ «Страхова компанія «Добробут та захист» стало власником земельної ділянки після задоволення вимог іпотекодержателя, а тому підлягають визнанню недійсним відповідний договір іпотеки та договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
		Як випливає з роз'яснення, яке міститься в пункті 10постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
		Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19,27 Закону України від 01.07.2004 р. N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").
		Також, суд звертає увагу, що на виконання ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.02.17 у справі № 6-39088св15 судом залучено до справи № 362/2809/14-ц в якості співвідповідача ПАТ «Страхова компанія «Добробут та захист» для реалізації прав, визначених ЦПК України, зокрема й щодо заявлення строків позовної давності.
		Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.
		Згідно абз. 8 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10-70/0/4-13 від 16.01.2013 «Про окремі питання застосування строків позовної давності», заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
		Однак, представники ПАТ «Страхова компанія «Добробут та захист» не скористалися правами, наданими положеннями ЦПК України, та будь-яких заяв чи заперечень до суду першої інстанції не подавало після ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.02.2017 р.
		Таким чином, під час розгляду даної справи питання щодо строків позовної давності не розглядається за відсутності заяв сторін у справі.
		Таким чином, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсним договорів іпотеки з скасуванням державної реєстрації прав власності на підставі цих договорів, та витребування спірних земельних ділянок із незаконного володіння, тому позов підлягає до задоволення.
		Керуючись ч. 2 ст. 14, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 387, 393 ЦК України, ст.ст.12, 51, ч. 2 ст. 52, ст. 116, ст. 122, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126, ст.ст. 155, 173 ЗК України, ст. 21 Закону України від 16.11.1992 р.№ 2780-XII «Про основи містобудування», п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування, в Україні», ст. 19, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 3, 4, 12, 13, 81, 82, 263-265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд, - 
		в и р і ш и в:
		Позов Києво-Святошинської місцевої прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Васильківської районної державної адміністрації Київської області до Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист», третя особа - Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області, про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування та державних актів на земельні ділянки - задовольнити.
		Визнати незаконним та скасувати рішення Васильківської міської ради № 05.63-55-V від 28.09.2010 р. «Про затвердження проекту із землеустрою громадянам (згідно додатку 1) щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, ведення особистого селянського господарства, будівництва індивідуального гаражу на території м. Васильків» в частині затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1
		Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 293585 від 11.02.10, виданий на імя ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,10 га з цільовим призначенням  для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321070001000045, та скасувати його державну реєстрацію.
		Визнати недійсним договір іпотеки № 296 від 27.05.2013 р., укладений між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Добробут та захист» та ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 
		Визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя № 62 від 31.01.2014 р., укладений між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Добробут та захист» та ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 
		Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 10526364 від 31.01.2014 р. за Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Добробут та захист» на земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована у м. Васильків, військове містечко 11, ділянка 21.
		Витребувати з незаконного володіння Приватного акціонерного товарне «Страхова компанія «Добробут та захист» на користь Васильківської районної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:03:007:0081 площею 0,10 га, яка розташована у м. Васильків, військове містечко 11, ділянка № 21.
		Стягнути з Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист» в дохід держави судовий збір в розмірі по 243,60 грн. з кожного.
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
		Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.
		Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, якщо такі не було подано.
		 
		 
		 Суддя                                                                       Л.М.Кравченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...