Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 182/4696/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2018.
Дата набрання законної сили: 21.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		21 березня 2018 року 
		м. Київ
		справа № 182/4696/15-ц
		провадження № 61-4348св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя - доповідач), Черняк Ю. В., Хопти С. Ф.,
		учасники справи: 
		позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		відповідач - ОСОБА_3,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Митрофанової Л. В., Братіщевої Л. А., Грищенко Н. М., від 29 березня 2016 року, 
		В С Т А Н О В И В :
		У липні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
		Свої вимоги позивач мотивував тим, що 21 серпня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір DNH4KP22890391, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 2015 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21 серпня 2008 року включно. Відповідач умови договору належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка складає: 30 570 грн 05 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача.
		Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Багрової А. Г. від 08 лютого 2016 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щопозивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем. Посилання позивача на наявність обставин, що свідчать про переривання перебігу строку позовної давності у зв'язку з вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання свого боргу, підтвердження не знайшли, оскільки самостійне списання банком коштів з іншого відкритого банківського рахунку ОСОБА_3 не перериває перебіг строку позовної давності, так як відповідач ОСОБА_3 не вчиняла дій, що свідчили б про визнання нею свого боргу саме за кредитним договором № DNH4KP22890391                від 21 серпня 2006 року. В кредитному договорі чітко визначено строк його дії до 21 серпня 2008 року, а сторонами в договорі встановлено строк позовної давності у 5 років, а тому строки позовної давності, у межах яких ПАТ КБ «ПриватБанк» міг звернутися до суду з вимогою до ОСОБА_3 про захист свого цивільного права сплив 21 серпня 2013 року. 
		Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 30 570 грн 05 коп. заборгованість за кредитним договором № DNH4KP22890391 від 21 серпня 2006 року, яка складається: із заборгованості за кредитом - 1 326 грн 14 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 8 586 грн 65 коп.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 18 725 грн 35 коп.; штрафу (фіксована частина) - 500; штрафу (процентна складова) - 1431 грн 91 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позовна давність за вимогою позивача до відповідача про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, неустойки, пені, штрафів за кредитним договором становить п'ять років, договір між сторонами укладений 21 серпня 2006 року строком до 21 серпня 2008 року, а останній платіж відповідачем був здійсненний у травні 2014 року, а тому позивач звернувся з вимогою до відповідача в межах строку позовної давності, який має обчислюватися з дати останнього платежу відповідача за кредитним договором. Посилання відповідача на ті обставини, що банк безпідставно автоматично самостійно списував кошти на погашення заборгованості за кредитом не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки відповідно до пункту 3.3.5 умов надання споживчого кредиту банк має право списувати кошти з поточних рахунків боржника при настанні строків платежу.
		У травні 2016 року ОСОБА_3подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області    від 29 березня 2016 року та залишити в силі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що списання банком коштів з іншого відкритого банківського рахунку ОСОБА_3 не перериває перебігу позовної давності, оскільки відповідач не вчиняла дій, що свідчили про визнання нею свого боргу саме за кредитним договором № DNH4KP22890391 від 21 серпня 2006 року. Договірні відносини з ПАТ КБ «ПриватБанк» за вказаним кредитним договором припинилися 21 серпня 2011 року, а списання коштів відбулося у травні 2014 року, після закінчення строку дії кредитного договору, що підтверджується випискою за період з 21 серпня 2006 року по 26 січня 2016 року, наданою позивачем. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на переривання перебігу строку позовної давності шляхом самостійного списання коштів з банківського рахунку ОСОБА_3 та визнання таких дій, що свідчать про визнання відповідачем боргу, є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству.
		30 червня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у даній справі.
		Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованостіпризначено до судового розгляду.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року       № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». 
		Відповідно до пункту 4 частини першої розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		26 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеними вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
		Судами встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 шляхом підписання заяви позичальника від 21 серпня 2006 року був укладений кредитний договір № DNH4KP22890391, за яким ОСОБА_3 отримала споживчий кредит для придбання мобільного телефону у розмірі 2015 грн на строк 24 місяці по 21 серпня 2008 року (а.с. 5)
		Пунктом 5.5 умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлено сторонами тривалістю у 5 років (а.с. 6-9).
		Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № DNH4KP22890391 ОСОБА_3 здійснила останній платіж 04 квітня 2007 року. 
		Згідно виписки по рахунку ОСОБА_3 № НОМЕР_1 погашення заборгованості по кредитному договору № DNH4KP22890391 ОСОБА_3 було здійснено 04 квітня 2007 року, а автоматичне погашення заборгованості «Head-office» на суму 129 грн було здійснено 23 травня 2014 року (а.с. 49).
		Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
		Статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. 
		Відповідно до вимог статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу.
		У заяві позичальника № DNH4KP22890391 від 21 серпня 2006 року сторони узгодили, що заборгованість за договором сплачується щомісячно з 3 по 10 число кожного місяця в сумі 107 грн 98 коп.
		Пунктом 3.3.5 умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт)передбачено, що позивач має право списувати кошти з поточних рахунків позичальника, згідно пункту 3.2.5 при настанні строків платежів.
		Згідно пункту 3.2.5 вказаних Умов, позичальник доручає банку списувати кошти з усіх поточних рахунків у валюті кредиту та у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті банку за заявою та цими умовами при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.
		Отже, сторони кредитного договору встановили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі цього договору.
		За змістом частини третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
		Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		Частиною першою статті 260 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
		Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
		У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, врахував заяву відповідача про застосування строків позовної давності від 19 листопада 2015 року, дійшов правильного висновку, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості з пропуском строку позовної давності. 
		Місцевий судом встановлено, що останній платіж ОСОБА_3 за кредитним договором № DNH4KP22890391 від 21 серпня 2006 року добровільно здійснила 04 квітня 2007 року. Термін повернення кредиту встановлено до 21 серпня 2008 року. Строк позовної давності сторонами спору встановлено у 5 років, що не заперечувалось відповідачем. Автоматичне списання коштів банком відповідно до пунктів 3.2.5 та 3.3.5  умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) було здійснено 23 травня 2014 року, тобто поза межами п'ятирічного строку позовної давності який закінчився 21 серпня 2013 року, що не є підставою переривання строку позовної давності у розумінні положень статті 264 ЦК України, оскільки переривання строку можливе лише тоді, коли такий строк не закінчився.
		Враховуючи те, що із даним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося 09 липня 2015 року, то позивачем пропущений строк позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем у суді першої інстанції           (а.с. 23).
		З урахуванням наведеного, апеляційний суд у порушення вимог статті 60 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що строк позовної давності було перервано автоматичним списанням коштів відповідно до пунктів 3.2.5 та 3.3.5 умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), а тому позовні вимоги підлягають до задоволення в межах п'ятирічного строку позовної давності, який було встановлено сторонами кредитного договору.
		Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку із спливом позовної давності були належним чином оцінені подані сторонами докази, точно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального права, а апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, 
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
		Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року скасувати та залишити в силі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2016 року.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.       
		            
		Головуючий              Д. Д. Луспеник Судді            О. В. Білоконь    Є. В. Синельников    Ю. В. Черняк    С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...