Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/3923/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2018.
Дата набрання законної сили: 27.03.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		  Справа № 591/3923/16-к 
		 Провадження № 51-424км18
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		27 березня 2018 року  м. Київ
		Колегія суддів Першої палати Касаційного кримінального суду 
		Верховного Суду у складі:
		 
		головуючої    ОСОБА_1 ,
		суддів:    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_5 
		засудженого    ОСОБА_6 ,
		прокурора   ОСОБА_7 ,
		 
		розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 на вирок Зарічного районного суду м. Сум від 13 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 28 листопада 2016 року у кримінальномупровадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016200440003082, щодо
		 
		  ОСОБА_6 ,
		  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		  уродженця та жителя м. Сум, 
		 
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК. 
		Короткий зміст оскаржених судових рішень 
		 За вироком Зарічного районного суду м. Сум від 13 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 28 листопада 2016 року, ОСОБА_6 було засуджено за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		 
		 Суд визнав ОСОБА_6 винуватим у закінченому замаху на відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), вчиненому повторно за обставин, детально викладених у вироку.
		 Як установив суд, 15 липня 2016 року о 20:05 у магазині на вул. Інтернаціоналістів, 18 у м. Сумах ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння викрав із каси кондитерського відділу 1711 грн, після чого попрямував до виходу. Ці дії засудженого виявив покупець ОСОБА_8 , який підійшов до ОСОБА_9 і запропонував йому повернути викрадені кошти до каси. Останній, усвідомлюючи, що його викрито проігнорував вимогу ОСОБА_8  й намагався зникнути з місця злочину. Проте був затриманий біля виходу з магазину.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи осіб, які її подали
		 У спільній касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений та його захисник ОСОБА_5 просять на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати постановлені щодо ОСОБА_6 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Аргументуючи заявлену вимогу, по суті заперечуючи по суті встановлені фактичні обставини та правильність кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК, скаржники стверджують, що ОСОБА_6 вчинив крадіжку і не бачив, що такі його дії помітив свідок ОСОБА_8 , який без попереджень напав на засудженого. Зазначають, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у замаху на грабіж ґрунтується на неправдивих показаннях свідка ОСОБА_8 , а підсудний не мав можливості поставити йому питання у судовому засіданні. Крім того, у скарзі містяться посилання на неповноту судового слідства, на неповідомлення потерпілої сторони про розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій й на те, що ОСОБА_10 не уповноважений бути представником потерпілої. 
		 Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		 У суді касаційної інстанції засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу; прокурор заперечив проти її задоволення.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі з доповненнями до неї, колегія судів дійшла висновку, що подана скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування абозміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах, зокрема через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичнимобставинам кримінального провадження, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, а виходить з обставин, установлених судом.
		У касаційній скарзі, за її змістом, засуджений та його захисник по суті заперечують правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, достовірність показань свідка, а також посилаються на неповноту судового розгляду, тоді як їх перевірки в силу ст. 433 КПК доповноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості  ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення зроблено з дотриманням ст. 23 КПК напідставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		 Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаного в судовому засіданні як обвинуваченого ОСОБА_6 ; свідка ОСОБА_8 ; даними, що містяться у протоколах огляду місця події, слідчого експерименту, пред`явлення особи для впізнання та у висновку обстеження ОСОБА_6 , зміст яких детально викладено у вироку.
		 За матеріалами справи в ході судового розгляду ОСОБА_6 , погодившись із правильністю викладення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, не заперечував фактів крадіжки коштів із каси, виявлення цього свідком ОСОБА_8  й висловлення останнім вимоги повернути кошти. Також засуджений не оспорював даних, відображених у протоколах слідчих дій та рішення слідчих органів щодо процесуального статусу ОСОБА_10 . 
		 Згідно з показаннями свідка ОСОБА_8 , помітивши викрадення засудженим коштів, він запропонував йому негайно повернути їх до каси. Проте замість цього ОСОБА_6 заперечив крадіжку, кричав, що він нічого не брав і, відбиваючись та дряпаючись, намагався втекти, а потім при затриманні кинув коробку з грошима за прилавок.
		 У цій справі показання свідка ОСОБА_8 отримано у порядку, визначеному законом, вони є конкретними, узгоджуються з іншими зібраними доказами. Тому суд не мав підстав недовіряти свідку, а його показання в силу ст. 84 КПК є джерелом доказу, який обґрунтовано покладено в основу вироку.
		 Водночас згідно з даними, відображеними на носії інформації, на якому за допомогою технічного засобу зафіксовано перебіг судового засідання, запитань до свідка ОСОБА_8 у засудженого не було 
		 Дослідивши зібрані докази, суд з`ясував, що дії ОСОБА_6 , розпочаті як крадіжка, були виявлені іншою особою і незважаючи на це продовжені засудженим з метою заволодіння грошима. 
		За таких обставин, з урахуванням установлених судом сукупності фактів, що належать до предмета доказування у провадженні, винні дії ОСОБА_6 обґрунтовано отримали юридичну оцінку за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст.186КК.
		Справедливість призначеного засудженому покарання у касаційній скарзі не оспорюються.
		Крім того, доводи засудженого з питань застосування норм матеріального права при юридичній оцінці діяння перевірялись апеляційним судом, який визнав їх необґрунтованими. 
		Указаного висновку апеляційний суд дійшов за результатами перевірки справи з використанням усіх процесуальних можливостей, повторно допитавши за клопотанням засудженого свідка ОСОБА_8 . При цьому стороні захисту надавалася можливість ставити свідку запитання, і таким правом захисник ОСОБА_11 скористався. Клопотань про необхідність допиту будь-яких інших свідків заявлено не було.
		Наведені в касаційній скарзі доводи, які за змістом та суттю майже аналогічні тим, що були предметом апеляційного розгляду, не містять нових даних, які би ставили під сумнів законність та обґрунтованість судових рішень і давали підстави для їх скасування. Суд апеляційної інстанції, зазначивши відповідні правові позиції, вмотивував належним чином своє рішення про залишення апеляційних скарг ОСОБА_6 та його захисника без задоволення.
		 Посилання скаржників на те, що потерпілу сторону не було повідомлено про розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій, на сумнівність повноважень представника потерпілої, як на підставу для скасування судових рішень, не можна визнати прийнятними. 
		 Зі змісту обвинувального акта вбачається, що потерпілою у справі було визнано підприємця ОСОБА_12 в особі її представника ОСОБА_10 . Погодившись із цим рішенням слідчих органів, ОСОБА_6 не оспорював його впродовж судового провадження. Разом із тим, згідно з довідкою секретаря судового засідання від 2 серпня 2016 року  ОСОБА_10 було повідомлено про розгляд справи в суді. У той же день останній подав заяву, в якій зазначив про здійснення розгляду без участі потерпілої сторони, про відсутність претензій до ОСОБА_6 і про призначення винному покарання на розсуд суду. Також ОСОБА_10 надсилалося апеляційним судом повідомлення про дату і час апеляційного розгляду.
		 З огляду на викладене, враховуючи, що в силу статей 56, 58 КПК давати пояснення є правом потерпілої сторони, здійснення судового й апеляційного провадження без участі такої сторони не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в точному розумінні ст. 412 вказаного Кодексу. 
		 Істотних порушень норм права у кримінальному провадженні при його перегляді судом касаційної інстанції не встановлено, а тому відсутніпередбачені ст. 438 КПК підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги. 
		 Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, п. 15 розділу XI «Перехідні положення КПК (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів
		 у х в а л и л а:
		 
		Вирок Зарічного районного суду м. Сум від 13 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 28 листопада 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5  без задоволення. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
		 
		 Судді:
		 
		 
		ОСОБА_13   ОСОБА_1   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...