Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/1874/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2018. Зареєстровано: 29.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2018.
Дата набрання законної сили: 27.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 березня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  922/1874/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
		за участю секретаря судового засідання Балацької О.А.,
		 
		учасники справи:
		позивач - комунальне підприємство "Харківський метрополітен",
		представник позивача -  не з'явився,
		відповідач - Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,
		представник відповідача -  Кравченко О.К. головн. спец. відділу (дов. від 28.12.2017),
		 
		розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Харківський метрополітен"
		на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 (головуючий - Тарасова І.В., судді:  Білоусова Я.О., Крестьянінов О.О.)
		у справі № 922/1874/17 
		за позовом комунального підприємства "Харківський метрополітен" (далі                                - Підприємство)
		до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)
		про визнання недійсним рішення.      
		   
		За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Підприємство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Відділення про визнання недійсним рішення Відділення від 27.04.2017 № 45-р/к у справі № 2/04-275-14 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).
		Позовна заява мотивована з посиланням на: недоведеність Відділенням обставин, які мають значення для справи № 2/04-275-14 і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам вказаної справи; неправильність застосування норм матеріального права.
		Рішенням господарського суду Харківської області від 21.06.2017 у справі                                № 922/1874/17, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним. 
		Позивач, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судовий акт попередньої інстанції зі справи скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. Так, згідно з доводами позивача, викладеними у касаційній скарзі:
		- судом апеляційної інстанції не було взято до уваги рекомендаційні роз'яснення Антимонопольного комітету України від 16.02.2016 № 6-рр та від 09.08.2016 № 39-рр у частині підходів до визначення розміру штрафів за порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
		- Відділенням при розгляді справи не було враховано пом'якшуючих обставин, пов'язаних з припиненням Підприємством дій (бездіяльності), що містили ознаки порушення до прийняття оспорюваного рішення;
		- судом апеляційної інстанції не враховано те, що відповідно до рекомендаційних роз'яснень Антимонопольного комітету України у визначенні розміру штрафу необхідно брати до уваги розмір доходу (виручки) продавця від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), пов'язаного з порушенням або розмір доходу покупця при придбанні товару, прямо чи непрямо (опосередковано) пов'язаних з порушенням;
		- штраф, застосований Відділенням, майже в 60 разів перевищує дохід Підприємства, одержаний за 2016 рік від діяльності, в якій було встановлено відповідне порушення. Проте наведеним обставинам не надано належної правової оцінки ані судом першої, ані судом апеляційної інстанцій.
		У відзиві на касаційну скаргу Відділення просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, зазначаючи зокрема, про те, що постанова суду апеляційної інстанції є обґрунтованою, мотивованою та такою, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги - відсутні.
		Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представника Відділення, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
		Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що Рішенням АМК:
		- визнано, що Підприємство, не виконавши пункт 4 резолютивної частини рішення Відділення від 12.06.2014 № 138-р/к у справі № 2/02-158-14, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 4 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді невиконання рішення органів Антимонопольного комітету України;
		- за вчинене порушення на Підприємство накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.
		Рішення АМК мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:
		- згідно з рішенням Відділення від 12.06.2014 № 138-р/к у справі № 2/02-158-14 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано, що Підприємство за результатами діяльності протягом 2012-2013 років та станом на травень 2014 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами в межах технічних та/або охоронних зон споруд метрополітену м. Харкова з часткою 100%; Підприємство, встановивши економічно необґрунтовану завищену вартість послуги з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами в межах технічних та/або охоронних зон споруд метрополітену м. Харкова за рахунок безпідставного включення витрат, які не стосуються змісту послуги, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме встановлення таких цін реалізації товару (послуги), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами в межах технічних та/або охоронних зон споруд метрополітену м. Харкова; за вказане порушення на Підприємство накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.;
		-  згідно з пунктом 4 рішення Відділення від 12.06.2014 № 138-р/к у справі                                     № 2/02-158-14 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" Підприємство зобов'язане припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", шляхом встановлення економічно обґрунтованої вартості послуг з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої, в межах технічних та/або охоронних зон споруд метрополітену, реклами м. Харкова, в 2-місячний строк з дня отримання рішення Відділення, про що письмово повідомити в 5-денний строк з дня припинення порушення;
		- рішення Відділення від 12.06.2014 № 138-р/к у справі № 2/02-158-14  отримано Підприємством 16.06.2014;
		- Підприємство оскаржило рішення Відділення від 12.06.2014 № 138-р/к у справі                                     № 2/02-158-14 у судовому порядку;
		- рішенням господарського суду Харківської області від 15.09.2014 у справі                         № 922/3379/14 позов Підприємства задоволено повністю: визнано недійсним рішення Відділення від 12.06.2014 № 138-р/к у справі № 2/02-158-14;
		- постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 у справі № 922/3379/14 рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено;
		- за результатами судового розгляду справи № 922/3379/14 рішення Відділення від 12.06.2014 № 138-р/к у справі № 2/02-158-14 не скасоване, є дійсним та обов'язковим до виконання;
		- листом від 29.12.2014 № 09/2336/01-09 Підприємство надало Відділенню копію наказу від 20.10.2014 № 515 "Про порядок відшкодування витрат метрополітену за погодження та розробку технічної документації" з додатком № 1 "Розрахунок витрат на ___" до цього наказу;
		- проте економічно обґрунтована вартість послуг з погодження розміщення спеціальних конструкцій зазначеним наказом не встановлена;
		- отже, Підприємство не виконало рішення Відділення від 12.06.2014 № 138-р/к у справі № 2/02-158-14, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції;
		- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Підприємства за 2016 рік складає 538 572 000,00 грн.;
		- відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачене пунктом 4 статті 50 названого Закону,  накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
		Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.
		Згідно з частиною першою статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. 
		У відповідності до частини першої статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу. 
		Згідно з частиною другою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання.
		Відповідно до пункту 4 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі.
		Судами попередніх інстанцій у  вирішенні спору встановлено, що згідно з пунктом 1 наданого Підприємством наказу 20.10.2014 № 515 "Про порядок відшкодування витрат метрополітену за погодження та розробку технічної документації" передбачено затвердження форми розрахунків витрат на погодження та розробку технічної документації (Додаток № 1). Проте у Додатку № 1 міститься лише перелік видів витрат Підприємства, які можуть включатися до розрахунку вартості послуг з  погодження розміщення спеціальних конструкцій. Жодних показників, які б приймалися Підприємством за основу під час здійснення  таких розрахунків, а також економічного обґрунтування вартості послуг, які надаються позивачем, у переліку, наведеному в Додатку №1, не міститься. Наданий Підприємством "Розрахунок витрат" не містить даних щодо середніх витрат часу, які приймалися Підприємством за основу для здійснення розрахунку таких витрат.
		Підставами для скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
		Попередні судові інстанції у розгляді даної справи, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального і процесуального права та з наведенням у судових рішеннях зі справи необхідного мотивування, встановивши обґрунтованість висновків Відділення стосовно наявності в бездіяльності Підприємства порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді невиконання рішення органу Антимонопольного комітету України від 12.06.2014 № 138-р/к у справі № 2/02-158-14, за що в межах розміру, визначеного Законом України "Про захист економічної конкуренції", накладено штраф, - дійшли обґрунтованих висновків стосовно відсутності передбачених статтею 59 названого Закону підстав для визнання Рішення АМК недійсним.
		Доводи Підприємства, які наведені в касаційній скарзі, безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017). Тому пов'язані з наведеним аргументи Підприємства не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.  
		Доводи, які викладені у відзиві Відділення на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій та відповідають нормам матеріального права.  
		Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.  
		Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Підприємства без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, якою залишено в силі рішення місцевого господарського суду - без змін, як таку, що ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судовий акт попередньої інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу комунального підприємства "Харківський метрополітен" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2017  у справі № 922/1874/17  - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                  І. Булгакова
		 
		 
		Суддя                                                                                                  Б. Львов 
		 
		 
		Суддя                                                                                                   В. Селіваненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...