Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/2274/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2018. Зареєстровано: 29.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2018.
Дата набрання законної сили: 27.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 березня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  922/2274/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
		за участю секретаря судового засідання Балацької О.А.,
		 
		учасники справи:
		позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_4,
		представник позивача - не з'явився,
		відповідач - Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,
		представник відповідача - Кравченко О.К. головн. спец. відділу (дов. від 28.12.2017),    
		                                                                        
		розглянув касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
		на рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2017 (головуючий суддя Байбак О.І.)
		та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 (головуючий - Тихий П.В., судді: Гетьман Р.А., Слободін М.М.)
		у справі № 922/2274/17 
		за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі                          - Підприємець)
		до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)
		про скасування рішення.
		 
		За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
		ВСТАНОВИВ:
		Підприємець звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Відділення про скасування рішення Відділення від 04.05.2017 № 57-р/к у справі № 2/12-13-17 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).
		Позовна заява мотивована тим, що оспорюване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України.
		Рішенням господарського суду Харківської області від 12.09.2017 у справі                           № 922/2274/17, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2017, позов задоволено повністю. 
		Судові рішення попередніх інстанцій з посиланням, зокрема, на приписи статті 59  Закону України "Про захист економічної конкуренції" мотивовано наявністю визначених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.
		Відділення, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Так, згідно з доводами Відділення, викладеними у касаційній скарзі:
		- Відділення у межах наданих йому повноважень мало право витребувати у позивача інформацію, необхідну для дослідження ринку, шляхом направлення вимоги  від 16.01.2017 № 02-26/2-110;
		- направлення вимоги про надання інформації є способом одержання необхідної інформації для виконання покладених Законом України "Про Антимонопольний комітет України" на органи Антимонопольного комітету України завдань і обов'язків;
		- виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції є наслідком дослідження ринку, а не його передумовою. А тому, для проведення такого дослідження необхідно попередньо зібрати інформацію, зокрема шляхом направлення вимог про надання інформації;
		- судами попередніх інстанцій  порушено та неправильно застосовано норми статті 19 Конституції України, статей 17, 22, 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статей 42, 43, 47, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017);
		- законодавство не передбачає при оскарженні суб'єктами господарювання рішень органів Антимонопольного комітету України у суді такої форми захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання як "скасування рішення як незаконного";
		- посилання судів на норми цивільного законодавства є безпідставним, оскільки воно не є складовою законодавства про захист економічної конкуренції, відносини сторін у справі не є цивільно-правовими у розумінні статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);
		- судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, а саме положення статті 34 ГПК України щодо належності та допустимості доказів, оскільки суди прийняли ті докази, які не могли бути покладені в основу їх рішень та взагалі не мали значення для розгляду даної справи. Наслідком цього стала неправильна оцінка доказів, що призвело до ухвалення незаконних рішень у справі, зокрема через порушення також і приписів статті 43 ГПК України.
		У відзиві на касаційну скаргу Підприємець просив залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, з огляду на те, що:
		- вимоги, які направлялися Відділенням Підприємцю, та одна з яких скасована у судовому порядку, є тотожними, винесені за однієї і тієї ж підстави, і не можуть розглядатися як самостійні акти Відділення;
		- суди правильно зазначили про те, що дослідження на предмет дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції за своїм функціональним призначенням та спрямованістю не є дослідженням ринків; так само, зважаючи на характер та обсяг запитуваної інформації, остання не є інформацією про реалізацію позивачем конкурентної політики;
		- суди дійшли обґрунтованого висновку про протиправність Вимоги відділення щодо надання інформації, а отже, й про безпідставність та незаконність Рішення АМК.
		Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представника Відділення, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
		Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що Рішенням АМК:
		- визнано, що Підприємець, не подавши інформацію, передбачену вимогою голови територіального відділення від 16.01.2017 № 02-26/2-110 у встановлений строк, вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки;
		- за вчинене порушення на Підприємця накладено штраф у розмірі 34 000 грн.
		Рішення АМК мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:
		- за інформацією депутата Харківської обласної ради Булаха Д.А., в діях товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" та Підприємця наявні ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
		- враховуючи наведене та у зв'язку з дослідженням ринків послуг з реконструкції нежитлових приміщень, на підставі доручення голови Антимонопольного комітету України від 22.07.2016 № 8-01/5843 (вх. від 26.07.2016 № 1/447), Підприємцю надіслано вимогу в.о. голови Відділення від 16.01.2017 № 02-26/2-110 про надання інформації в 14 - денний строк з дня її отримання;
		- вимогу отримано Підприємцем 19.01.2017;
		- Підприємець не надав інформацію на вимогу Відділення;
		- до Відділення з приводу продовження строку для надання інформації Підприємець не звертався;
		- на вимогу голови Відділення від 17.03.2017 № 02-26/2-852 щодо причин неподання інформації на вимогу, Підприємець листом від 11.04.2017 повідомив про те, що вимоги Відділення оскаржуються у судовому порядку. Проте у Відділенні відсутня інформація про оскарження Підприємцем у судовому порядку вимоги від 16.01.2017 № 02-26/2-110;
		- Підприємець, не надавши інформацію на вимогу Відділення у встановлені строки, не дотримався приписів статей 22 та 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України";
		- бездіяльність Підприємця  щодо неподання інформації на вимогу Відділення у встановлений строк є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації Відділенню у встановлені головою Відділення строки.
		Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для скасування (визнання недійсним) Рішення АМК.
		Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
		Згідно з частинами першою та другою статті 12 того ж Закону для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.
		Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.
		У відповідності до пункту 1 частини третьої статті 7 наведеного Закону у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.
		Згідно з пунктами 5 та 12 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
		Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, зокрема, що:
		- розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом; 
		- невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
		Статтею 221 цього ж Закону передбачено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання.
		Задовольняючи позов Підприємця та скасовуючи Рішення АМК, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема з того, що: дослідження на предмет дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції за своїм функціональним призначенням та спрямованістю не є дослідженням ринків; так само, зважаючи на характер та обсяг запитуваної інформації, остання не є інформацією про реалізацію позивачем конкурентної поведінки; матеріалами справи не підтверджено наявності розгляду Відділенням справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції чи проведення Відділенням перевірки в порядку, передбаченому Положенням про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженим розпорядженням Антимонопольного комітету України від 25.12.2001 № 182-р; зважаючи на недоведеність Відділенням виникнення будь-яких обставин, з якими закон пов'язує наявність підстав для реалізації Відділенням повноважень на витребування інформації, вимога Відділення є протиправною та такою, що пов'язана з перевищенням Відділенням наданих законом повноважень; у Відділення не було жодних фактичних та правових підстав для винесення оскаржуваного рішення. Судами попередніх інстанцій у винесенні оскаржуваних судових актів взято до уваги також і те, що вимога Відділення від 16.01.2017 № 02-26/2-110 є повторною, при цьому попередня вимога від 01.07.2016  № 02-16/2-1879, яка винесена з аналогічних підстав, скасована у судовому порядку, що свідчить про зловживання Відділенням своїми повноваженнями та створення перешкод Підприємцю у здійсненні його господарської діяльності.
		Проте Касаційний господарський суд не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на їх помилковість, що вплинуло на правильність ухвалених судами рішень з урахуванням такого.
		Так, судами попередніх інстанцій не враховано того, що виходячи з положень Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а також встановлених судами фактичних обставин справи, Відділення у межах наданих йому повноважень мало право витребувати у Підприємця відповідну інформацію (необхідну для проведення дослідженням ринків послуг з реконструкції нежитлових приміщень), а Підприємець, у свою чергу, зобов'язаний був надати таку інформацію у встановлений строк (наведена позиція узгоджується з висновком щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 зі справи № 5023/598/12).
		Відповідно ж до пункту 13 частини першої статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
		Підставами для визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
		За відсутності визначених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання Рішення АМК недійсним, у судів попередніх інстанцій не було й законних підстав для задоволення позову Підприємця про скасування оспорюваного рішення.
		При цьому, посилаючись на те, що вимога Відділення від 16.01.2017 № 02-26/2-110 є повторною, а попередня вимога від 01.07.2016 № 02-16/2-1879, яка винесена з аналогічних підстав, скасована у судовому порядку, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що вимога Відділення від 16.01.2017 № 02-26/2-110 є іншою вимогою, а не повторною. До того ж вимога Відділення від 16.01.2017 № 02-26/2-110, у зв'язку з невиконанням якої і прийнято Рішення АМК, є чинною.
		Водночас, зазначаючи про скасування у судовому порядку  вимоги Відділення від 01.07.2016 № 02-16/2-1879, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що відповідна справа розглядалася в порядку адміністративного судочинства. Проте згідно з приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.017) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		Разом з тим, згідно з частиною другою статті 4 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. 
		Таким чином, законом може бути передбачено вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства.
		Так, Законом України "Про захист економічної конкуренції", який визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, саме і встановлено інший порядок вирішення спорів за участю органів Антимонопольного комітету України.
		Справи зі спорів про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України в силу приписів наведеного Закону підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами ГПК України (у даному випадку, в редакції, чинній до 15.12.2017, з огляду на те, що відповідна справа розглядалася адміністративним судом у 2016 році), за винятком, відповідно до положень статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання.
		Рішення ж господарського суду, яким було б вирішено спір про скасування вимог Відділення (як від 01.07.2016 № 02-16/2-1879, так і від 16.01.2017 № 02-26/2-110), відсутнє.
		Касаційний господарський суд погоджується з доводами Відділення, викладеними у касаційній скарзі про те, що: направлення вимоги про надання інформації є способом одержання необхідної інформації для виконання покладених Законом України "Про Антимонопольний комітет України" на органи Антимонопольного комітету України завдань і обов'язків; виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції є наслідком дослідження ринку, а не його передумовою. Наведені доводи Відділення узгоджуються з нормами матеріального права. 
		Доводи, які містяться у відзиві Підприємця на касаційну скаргу Касаційним господарським судом відхиляється, з огляду на викладене вище.
		Водночас посилання Відділення на те, що законодавство не передбачає при оскарженні суб'єктами господарювання рішень органів Антимонопольного комітету України у суді такої форми захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання як "скасування рішення як незаконного", Касаційний господарський суд до уваги не приймає з огляду на те, що вимога про визнання недійсним Рішення АМК та вимога про скасування Рішення АМК по своїй суті є тотожними. Пред'явлення вимоги саме про скасування Рішення АМК не є підставою для відмови у задоволенні позову виключно з підстави некоректного формулювання позовної вимоги.
		Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Згідно з приписами пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Відповідно до частин першої та третьої статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Зважаючи на викладене, рішення та постанова у справі про задоволення позову підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України, у зв'язку зі скасуванням судових актів попередніх інстанцій і ухваленням нового рішення підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також підлягають розподілу судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Так, судовий збір, сплачений Підприємцем за подання позову, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову повністю, - покладається на Підприємця. 
		Судовий збір, сплачений Відділенням за подання апеляційної скарги, підлягає стягненню з Підприємця на користь Відділення.
		Витрати Відділення зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Підприємця.
		Поворот виконання рішення Касаційним господарським судом не здійснюється за відсутності документа, який підтверджував би те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку (частина шоста статті 333 ГПК України), що не позбавляє Відділення права, за наявності відповідних підстав, звернутися до суду першої інстанції із заявою про поворот виконання рішення у відповідності до приписів частин дев'ятої та десятої статті 333 ГПК України.
		Керуючись статтями 308, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.
		2. Рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 зі справи                                № 922/2274/17 скасувати.
		Ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. 
		3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України: 1760,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги; 1920,00 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.
		4. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Харківської області.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                  І. Булгакова
		 
		 
		Суддя                                                                                                  Б. Львов 
		 
		 
		Суддя                                                                                                   В. Селіваненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...