Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/22457/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2018. Зареєстровано: 30.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2018.
Дата набрання законної сили: 29.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа №  127/22457/17 
		Головуючий у 1-й інстанції:  Гуменюк К.П. 
		          Суддя-доповідач:  Полотнянко Ю.П. 
		29 березня 2018 року
		м. Вінниця
		Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:  Полотнянка Ю.П. 
		суддів:  Драчук Т. О.  Загороднюка А.Г. , 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,
		Позивача: ОСОБА_2 
		Представника відповідача: Кундеуса С.І. 
		 
		розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення, 
		В С Т А Н О В И В :
		в жовтні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради про скасування акту, протоколу про адміністративне правопорушення від 27 вересня 2017 року та стягнення моральної шкоди.
		Вінницький міський суд Вінницької області 14.11.2017 року вийшовши за межі позовних вимог ухвалив постанову, якою позов задовольнив частково: скасував постанову № 117 директора департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради Чернеги О.М. від 09 жовтня 2017 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 5 100 (п'ять тисяч сто) грн., а провадження в справі про адміністративне правопорушення - закрив, у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на  порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт зазначає, що перебіг строку накладення штрафу за невиконання вимог припису розпочинається з моменту встановлення даного факту, а тому, оскільки акт перевірки №284-ПП щодо факту невиконання припису складений 27.09.2017 року, постанова №117 від 09.10.2017 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення прийнята в межах строку передбаченого ст. 38 КУпАП.
		ОСОБА_2 також подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.
		Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказав на те, що судом першої інстанції доведено незаконність дій відповідача, а тому відповідач повинен відшкодувати позивачу 20 000 моральної шкоди.
		Представник відповідача  у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
		Позивач у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
		Як встановлено судом першої інстанції, в період з 14 вересня по 27 вересня 2017 року посадовими особами Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради було проведено позапланову перевірку об'єкту будівництва по АДРЕСА_1 щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт .
		За наслідками проведеної перевірки складено Акт № 284-пп від 27.09.2017 року, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_2 здійснив прибудову до житлового будинку по АДРЕСА_1 без розробленої та погодженої у встановленому законодавством порядку проектної документації. 
		За вказане порушення ОСОБА_2 притягувався до адміністративної відповідальності в 2011 році та Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області було видано припис №6, термін виконання якого закінчився 23 вересня 2011 року.
		27 вересня 2017 року головним спеціалістом Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, відповідно до якого останній, здійснив будівництво прибудови до житлового будинку по АДРЕСА_1 без розробленої та погодженої у встановленому законодавством порядку проектної документації. 
		09 жовтня 2017 року директором Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення № 117, згідно якої  ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн за те, що позивачем на момент перевірки не було виконано припис №6 від 23.08.2011 року.
		Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.
		Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем пропущено строк на накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. №3038-VI.
		Згідно ч. 1, 2 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
		Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
		Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
		Аналіз змісту вказаної правової норми свідчить, що обчислення строку притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за правопорушення розпочинається з моменту вчинення такого порушення.
		Так, судом встановлено, що згідно припису Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області від 23 серпня 2011 року №6 ОСОБА_2 самочинно, без розробленої та погодженої у встановленому законодавством порядку проектної документації розпочав будівельні роботи з будівництва прибудови до існуючого будинку по АДРЕСА_1 Перед ОСОБА_2 поставлена вимога про приведення об'єкту у відповідність до вимог чинного законодавства та повідомити інспекцію про виконання вимог припису до 23 вересня 2011 року .
		В подальшому, 27.09.2017 року головним спеціалістом Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, відповідно до якого останній не виконав вимоги припису №6 від 23.08.2011 року, строк виконання якого закінчився 23 вересня 2011 року.
		В той же час, постановою про притягнення позивача до адміністративної відповідальності від 09.10.2017 року позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 188-42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафук в розмірі 5100 грн., за те, що ОСОБА_2 не виконав вимоги припису №6 від 23.11.2011 року.
		Отже, на час притягнення позивача до адміністративної відповідальності сплинув встановлений ст. 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення.
		Колегія суддів не приймає доводи відповідача викладені у апеляційній скарзі, що перебіг строку накладення штрафу за невиконання вимог припису розпочинається з моменту встановлення даного факту, тобто з дня складання акту перевірки №284-ПП, яким встановлено факт невиконання припису, виходячи з наступного.
		Так, враховуючи вимоги статті 38 КУпАП, адміністративні правопорушення поділяють на: триваючі правопорушення та правопорушення, що мають разовий характер. Обчислення строків адміністративного стягнення залежить від його виду. При цьому статтею 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень. За цих обставин не може бути розпочато провадження в справі, а розпочате - підлягає закриттю.
		Проаналізувавши обставини справи та суть правопорушення, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до зазначених правовідносин застосовується двомісячний строк накладення адміністративного стягнення з дня вчинення правопорушення.
		Термін виконання припису №6 від 23.08.2011 року з вимогою привести об'єкт будівництва у відповідність до вимог чинного законодавства закінчився 23.09.2011 року, а отже склад адміністративного правопорушення визначається протиправними діями (бездіяльністю) позивача у визначений приписом строк.
		Таким чином, строк накладення адміністративного стягнення починається з 24.09.2011 року, тобто з дня коли відповідачеві стало відомо, що позивачем не виконано припис від 23.08.2011 року, оскільки на відповідача покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням приписів.
		З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час винесення оскаржуваної постанови не було підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності у зв'язку зі спливом двомісячного строку для накладення адміністративного стягнення, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі.  
		Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 20 000 грн. моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Так, відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає лише, що так як судом першої інстанції доведено незаконність дій суб'єкта владних повноважень, відповідач повинен відшкодувати ОСОБА_2 20 000 моральної шкоди.
		Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 20 000 грн.
		Таким чином, враховуючи те, що позивачем не надано доказів наявності такої шкоди через неправомірні дії відповідача, зокрема не надано доказів щодо обгрунтованості розміру шкоди, наявності душевних страждань через протиправну поведінку відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 20 000 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Окрім того, 29.03.2018 року в судове засідання апеляційної інстанції, позивачем подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, у якому ОСОБА_2 просить відшкодувати йому 1 000 грн. витрачених на юридичну допомогу та повернути 704 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
		Так, частинами 1, 3 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
		До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання позивача про відшкодування йому 1 000 грн. витрачених на юридичну допомогу задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано належних доказів здійснених ним витрат, необхідних дня надання юридичної допомоги.
		Щодо вимоги позивача про повернення судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 704 грн., колегія суддів зазначає, що оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, тому судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає. 
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому згідно ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. 
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційні скарги ОСОБА_2, Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради залишити без задоволення, а  постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.
		 
		Головуючий  Полотнянко Ю.П.    Судді    Драчук Т. О.    Загороднюк А.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...