Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1328/8935/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2018. Зареєстровано: 30.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2018.
Дата набрання законної сили: 23.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 1328/8935/12                     Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І. 
		Провадження № 22-ц/783/6245/17             Доповідач в 2-й інстанції:  Ванівський  О. М. 
		Категорія:43
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		23 березня 2018 року                                               м. Львів 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,
		суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,
		секретаря: Цапа П.М.,
		без участі сторін,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами Львівського комунального підприємства «Тополя-406» і ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 23 червня 2014 року по справі за позовом Львівського комунального підприємства «Тополя-406» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства "Тополя-406" про визнання зобов"язання по оплаті за житлово-комунальні послуги недійсними, визнання зобов"язальних правовідносин в сфері надання житлово-комунальних послуг такими, що не склалися та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Львівського комунального підприємства "Тополя-406" про визнання дій незаконними та визнання боргу недійсним,-
		в с т а н о в и л а:
		В листопаді 2012 року Львівське комунальне підприємство «Тополя-406» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги, в якому (з урахуванням уточнених позовних заяв від 13 листопада 2013 року та від 18 березня 2014 року) просило суд ухвалити рішення про солідарне стягнення з відповідачів на користь ЛКП «Тополя-406» заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги, яка утворилась станом на 01 березня 2014 року, а саме: 10 538 грн. 50 коп. - за утримання будинку і прибудинкової території; 18 163 грн. 84 коп. - за центральне опалення; 9 791 грн. 68 коп. - за водопостачання і водовідведення; 762 грн. 66 коп. - за підігрів води, а також судові витрати.
		Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що відповідачі є зареєстрованими та проживають в квартирі АДРЕСА_1, який перебуває на обслуговуванні в ЛКП «Тополя-406».
		Між ЛКП «Тополя-406» та відповідачами встановилися зобов'язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, відповідачам такі послуги були надані в повному обсязі та останні не заперечували проти їх отримання. Жодних скарг з боку відповідачів щодо неналежного надання таких послуг за оскаржуваний період не надходило, однак відповідачі свої обов'язки по оплаті послуг не виконують та станом на 01 березня 2014 року допустили вищевказану заборгованість.
		Раніше ЛКП «Тополя-406» через відсутність необхідних коштів для сплати судового збору було позбавлено можливості на звернення до суду з відповідним позовом, а тому ЛКП строк позовної давності було пропущено з поважних причин.
		В грудні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ЛКП «Тополя-406», у якому просила суд (з урахуванням доповнень, поданих 29.01.2013 року та 10.12. 2013 року) ухвалити рішення, яким визнати борг по особовому рахунку № НОМЕР_1, відкритому на ім'я ОСОБА_5, за період 1998-2012 років перед ЛКП недійсним, визнати незаконним нарахування на ОСОБА_5 плати за житлово-комунальні послуги за період з 1998 року по 01 вересня 2012 року, визнати їх (відповідачів) зобов'язання перед позивачам по оплаті за житлово-комунальні послуги за період з 1998 року по 31 серпня 2012 року недійсними, а за період з 01 листопада 2012 року по 01 листопада 2013 року - такими, що не встановилися відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
		Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 обгрунтовувала тим, що у відповідності до вимог ст. 322 ЦК України майно зобов'язаний утримувати власник, якому це майно належить.
		Згідно свідоцтва про право власності на квартиру НОМЕР_2, виданого 28 лютого 1995 року Виконкомом Львівської міської ради, квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
		28 серпня 1998 року на підставі виконавчого напису за реєстровим № 626 на вказану квартиру було звернуто стягнення за зобов'язаннями власника квартири ОСОБА_5, у зв'язку з чим та у відповідності до п.8 ч.1 ст. 346 ЦК України право власності ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вищевказану квартиру припинилось, як і зобов'язання по її утриманню, оскільки власником квартири стала Львівська філія АКБ "ПравексБанк".
		Незважаючи на наведене, позивач не припинив нарахувань плати за житлово-комунальні послуги на попереднього власника квартири ОСОБА_5, а продовжував проводити такі нарахування до 31 серпня 2012 року, що підтверджується письмовими доказами: повідомленнями та попередженнями ЛКП «Тополя-406», розрахунком заборгованості та ін. Зазначені документи є підтвердженням того, що боржником перед позивачем за період з 1998 року по 31 серпня 2012 в сумі 24 370 грн. 27 коп. був ОСОБА_5, а не відповідачі.
		З урахуванням вищенаведеного, ОСОБА_2 вважала, що з 1998 року по 31 серпня 2012 року у відповідачів з ЛКП не було жодних зобов'язальних правовідносин.
		Що стосується боргу, який виник після 31 серпня 2012 року, то ОСОБА_2 також заперечувала проти задоволення позову в цій частині, оскільки у відповідності до вимог ст. ст. 19, 20, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг регулюються виключно на договірних засадах, зобов'язання у споживача виникають тільки на підставі типового договору та плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.
		Зазначеного договору між нею та ЛКП «Тополя-406» укладено не було, а тому проведені ЛКП нарахування по оплаті за житлово-комунальні послуги є незаконними.
		Відповідач ОСОБА_3 у своєму зустрічному позові зіслався на аналогічні обставини та просив ухвалити рішення, яким визнати незаконними дії ЛКП «Тополя-406» щодо нарахувань платежів за комунальні послуги на покійного ОСОБА_5 за період 1998-2012 років, визнати недійсним борг в сумі 26 170 грн. 04 коп. на ім'я ОСОБА_5 та визнати незаконними дії ЛКП «Тополя-406» по зміні заднім числом власника квартири ОСОБА_5 на ОСОБА_2 і видачі неправдивого розрахунку заборгованості від 28 січня 2011 року.
		Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 23 червня 2014 року позов ЛКП «Тополя-406» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Львівського комунального підприємства «Тополя-406» за період з листопада 2012 року по березень 2014 року включно: 2 680 грн. 01 коп. заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, 3 927 грн. 57 коп. заборгованості за центральне опалення, 791 грн.68 коп. заборгованості за водопостачання і водовідведення, 762 грн. 66 коп. заборгованості за підігрів води, а також 250 грн. витрат по оплаті судового збору.
		У задоволенні решти позовних вимог ЛКП відмовлено у зв'язку з їх безпідставністю.
		Зустрічні позови ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволено частково.
		Визнано дії Львівського комунального підприємства «Тополя-406» по нарахуванню плати за житлово-комунальні послуги незаконними та визнати недійсною заборгованість ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по оплаті таких послуг за період до листопада 2012 року.
		У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.
		Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржило ЛКП «Тополя-406» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3
		В апеляційній скарзі апелянт ЛКП «Тополя-406» просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ЛКП у повному обсязі, а у задоволенні позовних вимог за зустрічними позовами відмовити, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
		Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з 28.02.1995 року були та залишаються співвласниками квартири АДРЕСА_1, весь цей час проживають і є зареєстрованими у цій квартирі, користуються житлово-комунальними послугами, а ОСОБА_2 користується пільгою „дитина війни".
		Також звертає увагу на те, що у сім'ї згаданих відповідачів правовідносини з банком утворилися ще у 1998 році, а відтак вважає неправомірним застосування до спірних правовідносин ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року.
		Покликається на те, що у відповідності до Закону України „Про житлово-комунальні послуги" укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком їх споживача та власника квартири.
		Твердження про те, що заборгованість у відповідачів по оплаті за житлово-комунальні послуги утворилася з 1998 року вважає безпідставним, оскільки нарахування та збір коштів за послуги з теплопостачання та подачі гарячої води ЛКП здійснює з 2002 року, а за послуги водопостачання та водовідведення - з 2008 року.
		Вважає, що смерть одного з співвласників квартири не є підставою для зміни особового рахунку, а тим більше - підставою для відмови у позові.
		Апелянти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у поданій ними апеляційній скарзі просять оскаржуване рішення в частині часткового задоволення позовних вимог ЛКП скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, "яким визнати зобов'язальні правовідносини в сфері надання ЖКП між ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ЛКП "Тополя-406" за період 01.11.2012 року по 01.11.2013 року, - такими що не встановилися", покликаючись на невідповідність висновків суду в цій частині обставинам справи.
		Вважають необгрунтованими висновки суду про те, що відповідачі зобов'язані сплачувати ЛКП за надані житлово-комунальні послуги за період з листопада 2012 року, оскільки вони жодних договорів з ЛКП не укладали.
		В судове засідання сторони не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи заяв про відкладення розгляду справи від сторін не поступило, поважності причин неявки в судове засідання ними не надано, а тому в силу вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін.
		Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.
		    Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Колегія суддів приходить переконання, що дане рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.
		Як вбачається з матеріалів справи, ЛКП «Тополя-406» є комунальним підприємством, яке створено ухвалою Львівської міської ради з метою надання житлово-комунальних послуг.
		ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 16 січня 1984 року є зареєстрованими і проживають у 4-х кімнатній квартирі АДРЕСА_1 загальною площею 75,9 кв.м., співвласниками якої з 28.02.1995 року по даний час є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї і прописку за № 4968 від 12 листопада 2013 року.
		Раніше у вищевказаній квартирі також проживав і був зареєстрований ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1,
		З акту від 22.05.2002 року, складеного майстрами по експлуатації ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з виходом на місце вбачається, що обстеживши квартиру АДРЕСА_1 виявлено, що ОСОБА_4,1969 р.н., та ОСОБА_3,1979 р.н. за вищевказаною адресою прописані,але з жовтня місяця 1999 року по день складення акту в квартирі не проживають та перебувають за межами України.
		Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заборгованості, ЛКП «Тополя-406» в своїй позовній заяві покликалося на те, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі в ЛКП «Тополья-406», яке несе відповідальність за безпечну експлуатацію будинку та надає мешканцям будинку послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, послуги з теплопостачання, холодного та гарячого водопостачання та водовідведення, а в якості доказів, якими підтверджуються такі вимоги, позивач вказав на долучені до матеріалів рахунки з зазначенням розмірів заборгованості по різних видах комунальних послуг.
		Згідно наданих суду розрахунків, заборгованість у ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 перед ЛКП «Тополя-406» за надані житлово-комунальні послуги станом на 01 березня 2014 року, а саме: 10 538 грн. 50 коп. - за утримання будинку і прибудинкової території;   18 163 грн. 84 коп. - за центральне опалення; 9 791 грн. 68 коп. - за водопостачання і водовідведення; 762 грн. 66 коп. - за підігрів води.
		Частково задовольняючи позовні вимоги ЛКП «Тополя-406» суд першої інстанції виходи з того, що хоча судом безспірно встановлено, що жодного договору чи договорів між ЛКП «Тополя-406» та відповідачами про надання житлово-комунальних послуг в порядку, визначеному Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не укладалось, та в бухгалтерських документах до листопада 2012 року споживачем послуг значився ОСОБА_5, який помер у 1998 році, а з листопада 2012 року споживачем житлово-комунальних послуг значиться ОСОБА_5, а відтак слід стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в користь Львівського комунального підприємства «Тополя-406» за період з листопада 2012 по березень 2014 року включно: 2 680,01 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят гривень одну копійку) заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, 3 927,57 грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять сім гривень п'ятдесят сім копійок) заборгованості за центральне опалення, 791,68 грн. (сімсот дев'яносто одну гривну шістдесят вісім копійок) заборгованості за водопостачання і водовідведення, 762,66 грн. (сімсот шістдесят дві гривні шістдесят шість копійок) заборгованості за підігрів води, а також 250,00 (двісті п'ятдесят гривень) витрат по оплаті судового збору. 
		Однак, на думку колегії суддів вказана заборгованість не підлягає стягненню з відповідачів на користь ЛКП «Тополя-406» виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
		Власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом, є балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд.
		Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником (ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
		Відповідно до «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
		Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо, та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
		Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, а відповідно до ст. 14, цього ж закону, ціни (тарифи) на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом
		Відповідно ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства, а перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).
		Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права й обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з житловим договором.
		Відповідно до вимог пункту 2 ст.10 Закону України №1875-IV «Про приватизацію державного житлового фонду» та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах за утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, та і власники куплених та приватизованих квартир.
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, відповідно до умов договору.
		Відповідно до вимог п. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачем комунальних послуг являється фізична особа чи юридична особа, яка отримує чи має намір отримувати житлово-комунальні послуги.
		Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
		Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
		Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму борг) з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, ; також гри проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Частиною першою ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
		Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій». З ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови № 529 вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
		Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком за умови, якщо запропонований договір відповідає типовому договору.
		Як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до відповідача з пропозицію укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, однак останній відмовився від підписання цього договору у запропонованому варіанті.
		У разі такої відмови, виходячи з положень ст.ст. 3, 6, 12-15, 20, 630, 640, 642, 643 ЦК України позивач вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 6 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії. Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач за первісним позовом до суду з даного приводу не звертався.
		Як вбачається з попередження надісланого на ім'я ОСОБА_5 про заборгованість за надані житлово-комунальні послуги та пропозиції щодо порядку оплати цієї заборгованості, станом на 01.03.2011 року розмір заборгованості становить 20 653 грн. 92 коп.
		Крім цього, як свідчать матеріали справи, та як вбачається з заяви на ім'я директора ЛКП «Тополя-406» від 16.08.2011 року ОСОБА_2 вказала, що виконати вимоги викладені в попередженні неможливо, оскільки такі ґрунтуються на підставі довідки з місця реєстрації, а не на договорі, вчиненому у письмовій формі між балансоутримувачем та власником квартири, як це передбачено вимогами чинного законодавства. Щодо заборгованості вказаної в даному попередженні ОСОБА_2 зазначила, що договір укладений між ЛКП «Тополя-406» та її покійним чоловіком, ОСОБА_5, на ім'я якого нараховано заборгованість та який помер у 1998 році втратив чинність, проте вона хоче сплачувати за окремі послуги, але їй не хочуть відкрити особовий рахунок на її ім'я.
		З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, які виникли хоча і не на підставі договору про утримання будинку та прибудинкової території, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово - комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
		 Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року № 6-59цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК Українимає враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
		Крім цього, частинами 1, 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що «плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку».
		Відповідно до п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 р. № 869, тарифи (нормативні витрати, пов'язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з додатком (далі - типовий перелік).
		Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.
		Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.
		Так, згідно Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 30.07.2012 року № 390, суб'єкти господарювання здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Протягом п'яти робочих днів з дня подання відповідних розрахунків до органу, уповноваженого встановлювати тарифи суб'єкти господарювання інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів за визначеними цим Порядком способами.
		Суб'єктами господарювання, що надають послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, до відома споживачів доводиться така інформація: загальний розмір тарифу (з податком на додану вартість) для кожного конкретного будинку; перелік послуг, що входять до складу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаватимуться в кожному конкретному будинку, та їх вартість; періодичність та строки надання послуг; обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу, визначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, матеріалів), визначення відсотка підвищення тарифу тощо); інша додаткова інформація, визначена суб'єктом господарювання та/або органом, уповноваженим встановлювати тарифи.
		Зазначена інформація доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб'єкта господарювання (за наявності) та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під'їздах будинків та біля них. Суб'єкт господарювання додатково може також доводити до відома споживачів інформацію за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади.
		У процесі доведення до відома споживачів інформації усі зауваження і пропозиції фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань підлягають реєстрації та обов'язковому розгляду суб'єктом господарювання. Зауваження і пропозицій, які отримані органом, уповноваженим встановлювати тарифи, надсилаються для розгляду суб'єкту господарювання. За результатами такого розгляду суб'єкт господарювання приймає рішення про їх урахування чи відхилення.
		Суб'єкт господарювання в установленому законодавством порядку повідомляє споживача, який надав свої пропозиції та зауваження, про їх урахування або відхилення. При цьому у разі відхилення пропозицій і зауважень суб'єктом господарювання надаються споживачеві обґрунтовані пояснення.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом не надано розрахунків оплати послуг, не підтверджено належними та допустимими доказами їх надання, матеріали справи не містять також і доказів надання ЛКП «Тополя-406» послуг відповідачам у відповідному обсязі та отримання таких всіма відповідачами, оскільки актом від 22.05.2002 року встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 1999року фактично у квартирі не проживають, крім того, й сам ОСОБА_4 звертався з заявою про те, що він не є ні власником, ні співвласником квартири АДРЕСА_1 та просив виключити його із числа відповідачів.
		Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, в таких не міститься в якості доказу технічний паспорт на багатоповерховий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що є порушенням Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. № 76, пунктами 1.2, 1.3 яких встановлено, що технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок включається до складу технічної документації постійного зберігання, а виконавці послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій повинні мати технічні паспорти на квартирні (багатоповерхові) жилі будинки та забезпечувати своєчасне внесення змін до них.
		Оскільки саме технічний паспорт містить дані, що характеризують будинок та прибудинкову територію (кількість квартир, площа покрівель, площа нежитлових приміщень, вентиляційні канали, інженерне обладнання, межі прибудинкової території) і, відповідно, до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та Розрахунку нормативних витрат, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011р. № 869, саме з даних технічного паспорту будинку розраховуються витрати на комунальні послуги та послуги з утримання будинків.
		Разом з тим, належних доказів визначення обсягу і ціни наданих житлово-комунальних послуг у відповідності до вимог законодавства, чинного на момент споживання вказаних послуг, суду не надано, у зв'язку з чим суд також позбавлений можливості визначити розмір заборгованості відповідачів.
		Так, судом встановлено, що договір про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території між сторонами спору не укладався.
		Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», «споживач має право одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо».
		Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками житлово-комунальних послуг здійснюється виключного на договірних засадах.
		Так, як договір про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території між ЛКП «Тополя-406» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не укладався, проте нарахування плати за надані житлово-комунальні послуги відповідачам здійснювалось ЛКП «Тополя-406» з вищезазначеними порушеннями вимог нормативно-правових актів, колегія суддів приходить до висновку що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволенню не підлягають, а відтак і не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства «Тополя-406» про визнання зобов'язання по оплаті за житлово-комунальні послуги недійсними, визнання зобов'язальних правовідносин в сфері надання житлово-комунальних послуг такими, що не склалися та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Львівського комунального підприємства «Тополя-406» про визнання дій незаконними та визнання боргу недійсним.
		Зважаючи на вищенаведене колегія суддів вважає, що рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 23 червня 2014 року слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову Львівського комунального підприємства «Тополя-406» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та зустрічного позову ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства «Тополя-406» про визнання зобов'язання по оплаті за житлово-комунальні послуги недійсними, визнання зобов'язальних правовідносин в сфері надання житлово-комунальних послуг такими, що не склалися та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Львівського комунального підприємства «Тополя-406» про визнання дій незаконними та визнання боргу недійсним - відмовити.     
		Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2.ч.1 ст.374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
		п о с т а н о в и л а:
		апеляційні скарги Львівського комунального підприємства "Тополя-406" і ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.
		Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 23 червня 2014 року - скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову Львівського комунального підприємства «Тополя-406» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та зустрічного позову ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства «Тополя-406» про визнання зобов'язання по оплаті за житлово-комунальні послуги недійсними, визнання зобов'язальних правовідносин в сфері надання житлово-комунальних послуг такими, що не склалися та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Львівського комунального підприємства «Тополя-406» про визнання дій незаконними та визнання боргу недійсним - відмовити.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
		Повний текст постанови складено 23 березня 2018 року.
		Головуючий :                                    О.М. Ванівський
		Судді:                                             Л.Б. Струс
		     М.М. Шандра

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...