Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/21031/16 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2018.
Дата набрання законної сили: 21.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		21 березня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 753/21031/16-ц
		 
		провадження № 61-1455св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5,
		відповідач - ОСОБА_6,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ державної виконавчої служби Ірпінського міськрайонного управління юстиції у Київській області, 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справі України у                      м. Києві,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова у складі судді Маслюк Н. В. від 28 вересня                2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області у складі колегії суддів Кузюри Л. В., Вінгаль В. М., Губар В. С. від 04 грудня 2017 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернуся до суду із позовом до                    ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ВДВС Ірпінського МУЮ у Київській області, регіональний сервісний центр МВС України у м. Києві, про визнання права власності та зняття арешту з майна.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що він з прилюдних торгів придбав автомобіль марки «Subaru Forester», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
		 
		Позивач зазначив, що під час державної реєстрації вказаного транспортного засобу було встановлено, що на нього накладено арешт ухвалою Дарницького районного суду міста Києва у цивільній справі № 2-3009/12, у зв'язку із чим він звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із заявою про скасування заходів забезпечення позову. 
		 
		Посилаючись на те, що йому було відмовлено у скасуванні заходів забезпечення позову у вищезгаданій цивільній справі, просив арешт, накладений ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 03 квітня 2012 року на автомобіль марки «Subaru Forester», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, скасувати та визнати за ним право власності на вказаний транспортний засіб.
		 
		Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 вересня              2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту, з огляду на те, що арешт на спірне майно було накладено в межах іншої цивільної справи, а також відсутністю підтверджень виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 лютого 2012 року про стягнення із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 боргу за договором позики.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 04 грудня 2017 рокурішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 вересня                  2017 року залишено без змін.
		 
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд не вправі скасовувати заходи забезпечення позову, які були застосовані іншим судом, при цьому правові підстави для визнання за ОСОБА_4 права власності на спірне транспортний засіб відсутні з огляду на наявність правовстановлюючих документів, що підтверджують отримання ним у власність автомобіля марки «Subaru Forester», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно із актом про проведені електронні торги.
		 
		У грудні 2017 року ОСОБА_4 подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій заявник просить рішення Новозаводського районного суду                м. Чернігова від 28 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 04 грудня 2017 року скасувати у частині відмови у задоволенні вимог його позову про скасування арешту і ухвалити у цій частині нове рішення, яким арешт, накладений ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 03 квітня 2012 року на автомобіль марки «Subaru Forester», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами у цій частині норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій під час розгляду та вирішення справи не було враховано, що він не був стороною у справі, у межах якої оскаржуваною ухвалою про забезпечення позову накладено арешт на належне йому майно і яка, у зв'язку із ухваленням судового рішення у справі № 2-3009/12, втрачає юридичний сенс; відсутність підтверджень про повне виконання судового рішення як правової підстави для скасування ухвали про забезпечення позову не може бути підставою для відмови у позові; наявність оскаржуваної ухвали про забезпечення позову обмежує його право власності на автомобіль, яке набуте правомірно та ніким не оскаржено; його право підлягає захисту з огляду на законодавство, яким врегульовано порядок проведення виконавчого провадження; виконавче провадження з примусового виконання судового рішення у справі                             № 2-3009/12 закінчено.
		 
		Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Судами встановлено, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва                   від 03 квітня 2012 року у порядку забезпечення позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики (справа                         № 2-3009/12), накладено арешт на автомобіль «Subaru Forester», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав на праві власності                      ОСОБА_6 (а. с. 85).
		 
		Також судами з'ясовано, що 07 грудня 2015 року ОСОБА_8 придбав вищевказаний транспортний засіб на електронних торгах (а. с. 9), після чого даний автомобіль 20 січня 2016 року було передано позивачу (а. с.10).
		 
		Згідно з актом державного виконавця ВДВС Ірпінського МУЮ у Київській області від 27 квітня 2016 року та постанови державного виконавця про припинення чинності арешту від 04 травня 2016 року, транспортний засіб марки «Subaru Forester», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, було реалізовано на електронних торгах, з примусового виконання виконавчого листа № 2-2341 про стягнення солідарно із ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості у сумі                             1 321 048 грн 56 коп. (а. с. 11, 12).
		 
		У подальшому, 04 травня 2016 року постановою державного виконавця               ВДВС Ірпінського МУЮ у Київській області вказаний транспортний засіб було звільнено з-під арешту за постановами відділу ДВС, у тому числі                                 арешту, накладеного ухвалою Дарницького районного суду міста Києва                               від 03 квітня 2012 року (№ 2-3009/12) (а. с. 12).
		 
		Із відповіді від 06 червня 2016 року регіонального сервісного центру                    МВС України в м. Києві вбачається, що арешти, які накладені на автомобіль Subaru Forester», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, знято, але для зняття арешту, накладеного ухвалою Дарницького районного суду міста Києва № 2-3009/12 від 03 квітня 2012 року, необхідно подати оригінал ухвали суду про зняття арешту (а. с. 13).
		 
		Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01 вересня 2016 року ОСОБА_8 було відмовлено у задоволенні заяви про зняття арешту з автомобіля (а. с. 17), оскільки відсутні відомості про виконання судового рішення по справі № 2-3009/12.
		 
		Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 26 жовтня 2016 року ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 01 вересня 2016 року залишено без змін (а. с. 96-98).
		 
		Положеннями частини третьої статті 154 ЦПК України від 18 березня 2004 року               № 1618-ІV у редакції, яка була чинною на момент накладення арешту на спірне майно, передбачено, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.
		 
		Тобто, суд, який застосував заходи забезпечення позову вправі їх скасувати, лише у тому разі, коли відпадуть підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів або у забезпеченні позову в цілому. 
		 
		Скасування ухвали про забезпечення позову чи про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову може здійснюватися за наслідками її апеляційного оскарження. Апеляційний суд скасовує ухвалу у тому випадку, якщо під час її постановлення було порушено вимоги закону.
		 
		З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що питання, пов'язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні, у тому числі й з огляду на положення Закону України «Про виконавче провадження»№ 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, який був чинним на момент проведення електронних торгів та придбання позивачем автомобіля «Subaru Forester», 2006 року випуску, реєстраційний номер                  НОМЕР_1.
		 
		Право власності позивача на автомобіль підтверджено правовстановлюючими документами: протоколом № 137240 проведення електронних торгів від 07 грудня 2015 року, актом видачі майна переможцю електронних торгів від 20 січня 2016 року та актом державного виконавця про реалізацію арештованого майна від 27 квітня 2016 року, і ніким не оспорюється.
		 
		Таким чином, Новозаводський районний суду м. Чернігова, встановивши те, що оскаржувана ухвала про накладення арешту від 03 квітня 2012 року була постановлена у справі № 2-3009/12, яка не знаходилася в його провадженні, а розглядалася іншим місцевим судом (Дарницьким районним судом міста Києва), дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що згідно із положеннями статті 154 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV у редакції, яка була чинною на момент накладення арешту на спірне майно, він не вправі скасовувати вжиті іншим судом заходи забезпечення позову.
		 
		З такими висновками суду першої інстанції мотивовано погодилася й колегія суддів апеляційного суду.
		 
		Інші доводи касаційної скарги не впливають на законність судових рішень, які переглядаються.
		 
		У решті судові рішення не оскаржуються, а відтак відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряються.
		 
		Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.
		 
		Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 вересня                2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 04 грудня             2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                                          Є. В. Синельников
		 
		О. В. Білоконь
		 
		С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...