Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/30397/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2018.
Дата набрання законної сили: 26.03.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		Іменем України 
		 
		26 березня 2018 р.
		м. Київ
		Справа № 757/30397/14-к
		Провадження № 51-1350 ск 18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого   ОСОБА_1 , 
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року щодо нього,
		в с т а н о в и в:
		вироком Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Торчин Коростишівського району Житомирської області, який проживає за адресою:  АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
		 
		засуджено за ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 185, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років із конфіскацією майна. 
		ОСОБА_4 визнано невинуватим за ч. 3 ст. 186 КК України по епізоду відносно потерпілого ОСОБА_5 , та виправдано його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення його винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримати.
		Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 21 858 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат. 
		Зазначеним вироком також засуджено ОСОБА_7 , судове рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржується.
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 змінено в частині призначеного покарання, за ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 187, за ч. 2 ст. 185, 70 КК України остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк сім років із конфіскацією майна.
		Згідно з копіями доданих до касаційної скарги судових рішень, за встановлених судом обставин  ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7 вчинили ряд злочинів, а саме: за ч. 3 ст.186 КК України  грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, повторно, поєднаний із з проникненням у житло; за ч.2 ст.187 КК України  розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб; та дії ОСОБА_4 по епізоду відносно потерпілого ОСОБА_8 також кваліфіковано за ч. 2 ст.185 КК України, як крадіжка - таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно.
		Так, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленою слідством особою, маючи намір відкритого заволодіння майном чоловіків із нетрадиційною сексуальною орієнтацією, зареєстрував оголошення про інтимні знайомства на Інтернет сайті «BlueSystem». 22 червня 2014 року в ранковий час ОСОБА_7 разом з невстановленою слідством особою, які за попередньою змовою із ОСОБА_4 , погрожуючи ОСОБА_9 нанесенням тілесних ушкоджень з метою обернення на свою користь вимагав передати гроші та інші цінні речі. ОСОБА_9 у свою чергу, сприйнявши погрози реальними, віддав їм банківські картки та повідомив пін-коди від них, та повідомив ОСОБА_4 адресу свого місця мешкання. Після цього, ОСОБА_4 з ОСОБА_7 та невстановленою слідством особою прибули до будинку мешкання ОСОБА_9 , разом з останнім, за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом погроз змусив потерпілого відкрити двері квартири. Останній, в свою чергу, сприймаючи погрози реальними, впустив  ОСОБА_4 з ОСОБА_7 до свого житла. А інша невстановлена слідством особа, виконуючи заздалегідь розподілену роль, залишилась чекати ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в автомобілі «ДеуЛанос» біля будинку. В подальшому ОСОБА_7 , діючи погоджено з ОСОБА_4 та невстановленою слідством особою, повторно відкрито викрав майно, що належить ОСОБА_9 на суму 11 400 гривень, яким розпорядився на власний розсуд.
		Крім того, 22 червня 2014 року приблизно в 23 годин, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою між собою та з двома невстановленими слідством особами, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , з погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров`я, які потерпілий сприйняв як реальну загрозу для свого життя чи здоров`я, з метою заволодіння чужим майном, яке знаходилось в останнього, вчинили напад на громадянина ОСОБА_6 . Так, зазначені особи, застосовуючи насильство, завдали декілька ударів руками стиснутими в кулаки по голові та тілу ОСОБА_6 , завдавши йому фізичного болю. Вказаними діями ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та невстановленої слідством особи потерпілому  ОСОБА_6 , згідно висновку судово-медичної експертизи, спричинені легкі тілесні ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров`я). Заволодівши майном ОСОБА_6 на суму 21858 грн, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_4 та двома невстановленими слідством особами з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, в подальшому розпорядившись викраденим на власний розсуд.
		Крім того, ОСОБА_4 1 липня 2014 року в невстановлений час, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , таємно викрав майно на суму 2800 гривень, що належить ОСОБА_8 , з місця вчинення кримінального правопорушення зник, в подальшому розпорядившись викраденим на власний розсуд.
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій, просить скасувати судові рішення щодо нього і закрити кримінальне провадження. Засуджений вказує, що кримінальні правопорушення здійснював під тиском ОСОБА_7 , а тому вважає це обставиною, що виключає злочинність діяннявідповідно до норм ст. 40 КК України (фізичний або психічний примус).
		Також ОСОБА_4 вказує на те, що суд визнав обтяжуючою обставиною, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, при цьому це є невірним, оскільки він не був у стані сп`яніння, а мав дуже великий стрес, так як переживав за свою сім`ю. Також ОСОБА_4 зазначає, що судом не визнана така пом`якшуюча обставина, як активне сприяння слідству.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі. 
		Висновок суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочинів за обставин наведених у вироку ґрунтується на зібраних у кримінальному провадженні та перевірених в судовому засіданні доказах, оцінених в сукупності і є обґрунтованим.
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 щодо незаконного засудження та необхідності закриття кримінального провадження щодо нього є неспроможними.
		Так, згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлюватита визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. 
		Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_4  вбачається, що він, надаючи власну оцінку доказам, по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка в силуст. 433 КПК України до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.
		Разом із тим, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкремінованих йому злочинівзробленоз дотриманням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу. 
		Зокрема, відповідний висновок суд зробив на підставі аналізу показань потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , та свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , даних протоколів слідчих дій, а саме: протоколу пред`явлення особи для впізнання від 25.07.2014, де потерпілий ОСОБА_9 на досудовому розслідуванні вказував на ОСОБА_4 , як на особу, яка вчинила відносно нього злочин; протоколів пред`явлення особи для впізнання від 08.07.2014 та від 10.07.2014, де потерпілий ОСОБА_6 вказав на ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , як на осіб, які разом з іншими невстановленими особами вчинили на нього розбійний напад 22.06.2014 року; протоколів огляду місця події від 12.07.2014 року, 08.07.2014 року; висновку судово-медичної експертизи № 1728 від 25.06.2014 року, де зазначено, що у потерпілого ОСОБА_6 мали місце тілесні ушкодження, які не були небезпечними для життя та відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров`я); а також інших матеріалів кримінального провадження.
		Відповідні показання є логічними послідовними, узгоджуються між собою, а також з іншими дослідженими судом доказами, а тому об`єктивних підстав не довіряти їм немає.
		Крім того, аналогічні за змістом доводи засудженого ОСОБА_4 переглядалися в апеляційному порядку. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив про доведеність вини у вчинені злочинів передбачених за ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 187, за ч. 2 ст. 185 КК України, та вказав, що при призначенні покарання  ОСОБА_4 суд визнав обтяжуючою обставиною, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння і наголосив на тому, що доводи засудженого про те, що він не був у стані сп`яніння, а мав дуже великий стрес, так як переживав за свою сім`ю, є голослівними.
		Що стосується вимог засудженого ОСОБА_4 про скасування судових рішень щодо нього із закриттям кримінального провадження, оскільки до нього був застосований фізичний та психічний примус з боку засудженого ОСОБА_7 , тобто, на думку засудженого, мала місце обставина, що виключає злочинність діяння, то суд касаційної інстанції вважає посилання засудженого на норми ст. 40 КК України безпідставними. 
		У ч. 1 ст. 40 КК України передбачено ситуацію, коли під безпосереднім впливом фізичного примусу особа фактично діє не із власної волі, а кориться волі інших осіб і вимушено заподіює шкоду певним інтересам, які охороняються законом. Для того, щоб у такій ситуації діяння особи не розглядалось як злочин, необхідна сукупність певних умов, а саме: діяння, що заподіяли шкоду, здійснено під впливом фізичного примусу. Фізичний примус - це фізичний уплив на організм особи, що здійснюється без її згоди й у результаті якого їй завдаються больові відчуття чи створюється загроза для її здоров`я або життя, щоб примусити особу вчинити певні злочинні діяння. Фізичний примус полягає в пригніченні волі особи та підкоренні волі суб`єктів, які його застосовують, у сприянні формуванню бажання виконати волю суб`єктів (заподіяти шкоду), щоб припинити больові відчуття. Біль може викликатися різними способами: побоями, впливом на тіло людини вогню, електричного струму, обмеженням можливостей дихати, введенням ін`єкцій тощо.
		Крім того, вплив фізичного примусу має бути безпосереднім. Це означає, що больові відчуття завдавались особі, що під їх впливом заподіяла шкоду. Заподіяння шкоди однією особою для припинення больових відчуттів, які завдаються іншій особі, не охоплюються ч. 1 ст. 40 КК України. Крім того, заподіяння шкоди особою є умовою припинення завдання їй больових відчуттів, і вона заподіює шкоду під час здійснення на неї відповідного впливу чи одразу ж після його припинення.
		Рівень фізичного примусу на особу має бути настільки сильним, що вона втрачає можливість керувати своїми вчинками та заради його припинення вчиняє діяння, яке від неї вимагають. Оцінюючи цю умову, слід мати на увазі, що рівень больових відчуттів, які може витримувати людина, - явище абсолютно суб`єктивне: біль, що його може довго терпіти одна особа, для іншої є абсолютно нестерпним. Випадки, коли особа заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам під впливом фізичного примусу, рівень якого дозволяв їй не втрачати можливості керувати своїми діями, або під впливом лише психічного примусу, тобто погроз настання для неї певних негативних наслідків, не охоплюються ч. 1 ст. 40 КК України.
		Під психічним примусом слід розуміти вплив на волю особи різними способами (мімікою, словами, діями), щоб примусити її скоїти суспільно небезпечне діяння. За психічного примусу особа завжди зберігає свободу вибору, тому кримінальна відповідальність у таких випадках не виключається. У разі притягнення особи до кримінальної відповідальності фізичний і психічний примус завжди визнається судом обставиною, що пом`якшує покарання (п. 6 ч. 1 ст. 66 КК України).
		Відповідно до вищезазначеного, при призначенні покарання ОСОБА_4 судом, згідно ст. 66 КК України правильно визнано обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, вчинення злочину під впливом погрози, примусу.
		Крім того, апеляційний суд, вирішуючи питання про те, яка саме міра покарання повинна бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати реально, обґрунтовано вказав, що суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України, врахував всі ті обставини, які повинні бути враховані ним при вирішенні цього питання і прийшов до висновку про призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати в ізоляції від суспільства, що на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. 
		Суд апеляційної інстанції також погодився з тим, що ОСОБА_4 вчинив злочин під впливом погрози, примусу та, врахувавши дані про особу, який в силу ст. 89 КК України не судимий, одружений,раніше працював фізичною особою підприємцем, має соціальні зв`язки, а також його поведінку в судових засіданнях, яка була позитивною, прийшов до висновку про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_4 більш м`якого покарання в межах санкції статей, за якими його визнали винним.
		Таким чином, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_4 не міститься переконливих доводів для скасування судових рішень щодо нього та закриття кримінального провадження.
		З огляду на викладене, суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги засудженого з мотивів, наведених у ній, немає, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.
		Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд
		п о с т а н о в и в:
		відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року щодо нього,
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...