Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/16594/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.03.2018. Забезпечено надання загального доступу: 30.03.2018.
Дата набрання законної сили: 13.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У Х В А Л А
		13 березня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 357/16594/15-ц
		Провадження № 14-69 цс18
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - Ткачука О.С.,
		суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,
		перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 02 червня 2016 року,та
		В С Т А Н О В И Л А :
		У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, завданих коливанням курсу долара США.
		Позовна заява мотивована тим, що 01 липня 2009 року він позичив відповідачу 9 тис. доларів США, строком до 01 вересня 2009 року. У визначений строк відповідач кошти не повернув. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2012 року, що набрало законної сили, позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача суму боргу за договором позики у розмірі 71 820 грн, що згідно із встановленим Національним банком України офіційним курсом гривні до долара США станом на 23 березня 2012 року еквівалентно 9 тис. доларам США. 
		Зазначене судове рішення ОСОБА_4 виконав 16 жовтня 2015 року, сплативши ОСОБА_3 71 740 грн, що на момент сплати було еквівалентно 4 055,73 доларів США.
		Позивач, посилаючись на те, що відповідач прострочив сплату боргу і таким чином завдав йому збитки, які полягають у знеціненні валюти в період прострочення, просив стягнути з ОСОБА_4 118 563 грн 59 коп. 
		Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 25 лютого 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 збитки у розмірі 118 563 грн 59 коп. Розподілено судові витрати.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач прострочив сплату позики, чим завдав позивачеві збитки, які полягають у знеціненні валюти в період прострочення.
		Рішенням апеляційного суду Київської області від 02 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Розподілено судові витрати.
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає положенням ст. 16 ЦК України, оскільки ні законом, ні договором позики не передбачено можливості позикодавця захистити своє порушене право у спосіб, обраний позивачем - стягнення курсової різниці у зв'язку із коливанням курсу долара США.
		22 червня 2016 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 02 червня 2016 року та залишити в силі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно встановлено характер спірних правовідносин та норму матеріального права, що їх регулює. Зокрема, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 посилався на те, що відповідач не виконав умови договору позики, а саме положення                       ст. 1049 ЦК України, тобто не повернув грошові кошти у тій самій сумі, що йому була передана. У зв'язку з цим позивач просив стягнути з відповідача збитки на підставі ст. 22 ЦК України. Апеляційний суд, на думку позивача, самостійно змінив предмет позову, вказавши про те, що останній просив стягнути курсову різницю у зв'язку з коливанням курсу долара США та що обраний ним спосіб захисту не передбачений законом та умовами договору.
		23 червня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у зазначеній  справі.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2016 року справу за позовом                      ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків призначено до судового розгляду. 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладений у новій редакції.
		9 січня 2018 року Касаційний цивільний суд Верховного Суду отримав справу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 02 червня 2016 року.
		14 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до ч. 5 ст. 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що судові рішення, ухвалені у даній справі, є протилежними за змістом, крім того, суди, вирішуючи спори за подібних обставин, застосовують різні норми матеріального права та ухвалюють різні за змістом судові рішення щодо правової природи поняття «курсова різниця української гривні до долара США», тому спір містить виключну правову проблему.
		Відповідно до п. 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Повноваження Великої Палати Верховного Суду визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Зокрема, ст. 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказує на те, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
		Стаття 403 ЦПК України визначає, що до повноважень Великої Палати Верховного Суду у цивільному судочинстві належать передані судом, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, справи, у яких є необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду; у яких є необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні ВеликоїПалати; якщо справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а також коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.  
		Враховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду у наведених випадках продовжує розгляд справи у касаційному порядку, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, який розглядає справу у касаційному порядку у складі колегії суддів, може передати справу для подальшого її розгляду до Великої Палати Верховного Суду у вищенаведених випадках.
		Порядок передачі справи та розгляд Великою Палатою Верховного Суду встановлено ст. 404 ЦПК України. Зокрема, у ч. 5 цієї статті зазначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Ухвалюючи рішення у цій справі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, касаційний суд не навів належного обґрунтування того, що спір містить виключну правову проблему, зокрема щодо поняття «курсова різниця української гривні до долара США».
		Наявність виключної правової проблеми, на думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, полягає у неоднаковому застосуванні судами норм матеріального права у подібних правовідносинах.
		На підтвердження неоднакового застосування касаційними судами норм матеріального права Касаційний цивільний суд послався на висновки, викладені Верховним Судом України у постановах від 18 травня 2016 року у справі         № 6-474цс16, від 12 липня 2017 року у справі № 6-708цс17, від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1445цс17.
		У постановах Верховного Суду України від 12 липня 2017 року у справі            № 6-708цс17 та від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1445цс17 предметом спору є оскарження дій та бездіяльності державної виконавчої служби, в яких зроблено правовий висновок щодо повноважень державного виконавця при виконанні судових рішень зі стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті іноземної валюти.
		У постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-474цс16 Верховний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої при ухваленні судом рішення потрібно перерахувати суму боргу з іноземної валюти на національну, урахувати офіційний курс гривні до іноземної валюти, установлений Національним банком України на день ухвалення судового рішення. Спір у зазначеній справі стосувався стягнення страхового відшкодування. 
		При цьому у зазначених постановах Верховного Суду України наведені різні правові позиції у відмінних правовідносинах, що не свідчить про наявність протилежної за змістом судової практики, а, відтак, і виключної правової проблеми.
		Щодо посилань колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду на неоднаковість практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, слід зазначити наступне.
		В ухвалі від 04 жовтня 2017 року у справі № 755/1958/16-ц Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ не висловив правову позицію щодо стягнення збитків у вигляді різниці курсу валют, а скасував рішення апеляційного суду з підстав того, що останній не визначився зі змістом спірних правовідносин та нормою права, яка їх регулює.
		В ухвалі від 22 листопада 2017 року у справі № 757/37961/15-ц Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ висловив правову позицію зі спірного питання та вказав на те, що за невиконання рішення суду, боржник може нести відповідальність лише на підставі ст. 625 ЦК України, при цьому із нього не може бути стягнута курсова різниця між присудженою за рішенням суду та виплаченою сумою заборгованості.
		Отже, із наведених судових рішень не вбачається, що судами було сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з подібними правовідносинами. 
		Відповідно до ч. 5 ст. 403 ЦПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Разом з тим, колегія суддів Великої Палати Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків до свого провадження, оскільки ця справа не містить виключної правової проблеми (ч. 5 ст. 403 ЦПК України) ні у зв'язку із неоднаковим застосуванням норм права, ні інших подібних проблем.
		Таким чином, вказану справу слід повернути на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Керуючись ст. 403 ЦПК України, п.п. 4 п. 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		У Х В А Л И Л А :
		1. Справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 02 червня 2016 року повернути на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		2. Направити учасникам справи копії цієї ухвали для відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач  О.С. Ткачук
		Судді:                                      Н.О. Антонюк Н.П. Лященко
		                                      С.В. Бакуліна  О.Б. Прокопенко
		В.В. Британчук  Л.І. Рогач 
		Д.А. Гудима І.В. Саприкіна 
		В.І. Данішевська  О.М. Ситнік 
		О.Р. Кібенко  В.Ю. Уркевич 
		В.С. Князєв  О.Г. Яновська
		Л.М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...