Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/219/17 : не визначено.
Надіслано судом: 30.03.2018. Зареєстровано: 01.04.2018. Оприлюднено: 02.04.2018.
Дата набрання законної сили: 21.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 березня 2018 року 
		м. Київ
		Справа №  918/219/17 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
		за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
		 
		представники сторін:
		позивача - не з'явився
		відповідача - не з'явився
		учасники справи:
		позивач - державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична  станція",
		відповідач - Кузнецовське міське комунальне підприємство,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична  станція"
		на постанову Рівненського апеляційного господарського суду
		від 08.08.2017
		у складі колегії суддів: Філіпової Т.Л. (головуючого), Олексюк Г.Є., Бучинської Г.Б. 
		та на рішення господарського суду Рівненської області
		від 11.05.2017
		у складі судді: Політики Н.А.
		у справі № 918/219/17
		за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична  станція"
		до Кузнецовського міського комунального підприємства
		про стягнення заборгованості в сумі 102 637 грн. 88 коп.,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі Компанія), від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі Станція), звернулося до Господарського суду Рівненської області з даним позовом, посилаючись на те, що на виконання укладеного 10.03.2015 між ним та Кузнецовським міським комунальним підприємством (далі Підприємство) договору "На приймання господарсько-фекальних стічних вод для очищення на міських очисних спорудах м. Кузнецовська" № 4 "О" позивачем було у повному обсязі оплачено надані йому відповідачем протягом червня-грудня 2016 послуги, що були предметом вказаної угоди. У той же час, оскільки відповідачем неправомірно не було зареєстровано у встановленому законом порядку податкові накладні на вищевказані господарські операції, внаслідок чого позивач втратив право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 102 637 грн. 88 коп., Компанія, посилаючись на статті 11, 15, 22, 611 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статті 173, 174, 193, 224, 225 Господарського кодексу України (далі ГК України) та статті 198, 200, 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), просила суд стягнути з Підприємства завдані ним позивачу збитки у формі упущеної вигоди в сумі 102 637 грн. 88 коп.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		2. Рішенням господарського суду Рівненської області від "11" травня 2017 у справі №918/219/17 (суддя Політика Н.А.) у задоволенні позову Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до Кузнецовського міського комунального підприємства про стягнення заборгованості в сумі 102 637 грн. 88 коп.   - відмовлено.
		 
		3. Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 11.05.2017 у справі № 918/219/17, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 11.05.2017 по справі № 918/219/17 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"   задоволити.
		 
		4. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на   рішення   господарського суду Рівненської області від 11.05.2017 у справі №918/219/17 залишено без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області - без змін.
		 
		5. На підтвердження зазначеної позиції, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.
		5.1 10.03.2015 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (Абонент), та Кузнецовським міським комунальним підприємством (Виконавець) був укладений договір "На приймання господарсько-фекальних стічних вод для очищення на міських очисних спорудах м. Куцзнецовська" № 4 "О", за умовами якого останнє взяло на себе зобовязання з приймання, транспортування, повного очищення господарсько-фекальних та попередньо-очищених стічних вод з промислових очисних споруд ВП "РАЕС", в обємах Додатку №1, до цього договору.
		 
		5.2 За умовами пункту 5.4 даного правочину, з урахуванням протоколу розбіжностей до нього, розрахунок суми до оплати за скид стічних вод в каналізаційну мережу виконавця у випадку самовільного користування, розраховується з урахуванням пропускної здатності вводів водопроводу при швидкості 2м/сек. і роботі 24 год. на добу, з моменту самовільного приєднання (але не більше 1 календарного місяця) або по лічильнику з подальшим відключенням від каналізаційної мережі.
		 
		5.3 Відповідно до пункту 5.10 зазначеного договору, з урахуванням протоколу розбіжностей до нього, вартість послуг на рік за цим договором розрахована відповідно до об'ємів, що передбачені Додатком №1 до договору і встановленого тарифу, який діє на момент укладення договору та орієнтовно становить 1 256 104 грн. 98 коп., крім того ПДВ 251 220 грн. 00 коп.. Загальна сума по договору становить 1 507 325 грн. 98 коп.
		 
		5.4 Згідно з пунктом 9.1 даного правочину, договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2015.
		 
		5.5 Відповідно до пункту 5.10 договору, з урахуванням протоколу розбіжностей до нього, дія цього договору автоматично продовжується на кожен наступний рік на тих самих умовах, якщо не пізніше ніж за 20 днів до його закінчення будь яка із сторін письмово не заявить про припинення його дії або зміну його умов.
		 
		5.6 У відповідності до пункту 5.11. договору, з урахуванням протоколу розбіжностей до нього, з урахуванням протоколу розбіжностей до нього, Виконавець зобов'язаний надавати Абоненту податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстрованому в ЄРПН, шляхом направлення її на електронну адресу Абонента протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПК України. Разом з податковою накладною Виконавець надає Абоненту електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.
		 
		5.7 Додатком №1 до даного договору сторони визначили об'єми на приймання, транспортування, повного очищення господарсько-фекальних та попередньо очищених стічних вод з промислових очисних споруд ВП "РАЕС".
		 
		5.8 Додатком №2 до даного договору сторони погодили перелік граничного допустимих концентрацій якості стічних вод.
		 
		5.9 Договір, протокол розбіжностей та додатки до договору підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток.
		 
		5.10 На виконання умов вказаного правочину Кузнецовське міське комунальне підприємство протягом червня-грудня 2016 року надало позивачу послуги на загальну суму 615 863 грн. 32 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями підписаних між сторонами актів наданих послуг: від 30 червня 2016 року № 9417 на суму 7 657 грн. 34 коп. (у тому числі ПДВ 1 276 грн. 22 коп.), від 30 червня 2016 року № 9418 на суму 53 011 грн. 87 коп. (у тому числі ПДВ 8 835 грн. 31 коп.), від 30 червня 2016 року № 9419 на суму 20 624 грн. 31 коп. (у тому числі ПДВ 3 437 грн. 39 коп.), від 31 липня 2016 року № 10816 на суму 17 515 грн. 56 коп. (у тому числі ПДВ 2 919 грн. 26 коп.), від 31 серпня 2016 року № 10814 на суму 10 545 грн. 41 коп. (у тому числі ПДВ 1 757 грн. 57 коп.), від 31 липня 2016 року № 10813 на суму 54 581 грн. 76 коп. (у тому числі ПДВ 9 096 грн. 96 коп.), від 31 серпня 2016 року № 12239 на суму 25 198 грн. 38 коп. (у тому числі ПДВ 4 199 грн. 38 коп.), від 31 серпня 2016 року № 11625 на суму 9 094 грн. 75 коп. (у тому числі ПДВ 1 515 грн. 79 коп.), від 31 серпня 2016 року № 11624 на суму 54 532 грн. 08 коп. (у тому числі ПДВ 9 088 грн. 68 коп.), від 30 вересня 2016 року № 13574 на суму 60 993 грн. 79 коп. (у тому числі ПДВ 10 165 грн. 63 коп.), від 30 вересня 2016 року № 13575 на суму 8 634 грн. 38 коп. (у тому числі ПДВ 1 439 грн. 06 коп.), від 30 вересня 2016 року № 13603 на суму 27 669 грн. 05 коп. (у тому числі ПДВ 4 611 грн. 51 коп.), від 31 жовтня 2016 року № 15109 на суму 52 899 грн. 26 коп. (у тому числі ПДВ 8 816 грн. 54 коп.), від 31 жовтня 2016 року № 15110 на суму 9 389 грн. 52 коп. (у тому числі ПДВ 1 564 грн. 924 коп.), від 31 жовтня 2016 року № 15127 на суму 16 225 грн. 81 коп. (у тому числі ПДВ 2 704 грн. 30 коп.), від 30 листопада 2016 року № 15965 на суму 55 727 грн. 71 коп. (у тому числі ПДВ 9 287 грн. 95 коп.), від 30 листопада 2016 року № 15966 на суму 9 389 грн. 52 коп. (у тому числі ПДВ 1 564 грн. 92 коп.), від 30 листопада 2016 року № 15964 на суму 26 721 грн. 94 коп. (у тому числі ПДВ 4 453 грн. 66 коп.), від 31 грудня 2016 року № 18505 на суму 8 836 грн. 42 коп. (у тому числі ПДВ 1 472 грн. 74 коп.), від 31 грудня 2016 року № 18504 на суму 56 489 грн. 47 коп. (у тому числі ПДВ 9 414 грн. 91 коп.), від 31 грудня 2016 року № 18520 на суму 30 088 грн. 99 коп. (у тому числі ПДВ 5 014 грн. 83 коп.).
		 
		5.11 Судом встановлено, що позивач оплатив вищенаведені надані йому Кузнецовським міським комунальним підприємством послуги, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень: від 15 липня 2016 року № 21707 на суму 81 293 грн. 52 коп., від 23 серпня 2016 року № 2000 на суму 82 642 грн. 73 коп., від 26 вересня 2016 року № 3218 на суму 88 825 грн. 21 коп., від 21 жовтня 2016 року № 3980 на суму 97 297 грн. 22 коп., від 24 листопада 2016 року № 5028 на суму 69 125 грн. 07 коп., відповідних виставлених позивачу рахунків-фактур а також підписаними між сторонами угодами про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно яких зобов'язання позивача по оплаті вартості наданих йому Підприємством послуг за листопад 2016 року на суму 91 839 грн. 17 коп. та за грудень 2016 року на суму 95 414 грн. 88 коп. було припинено на підставі статті 601 ЦК України.
		 
		5.12 Позивач направив на адресу відповідача претензію від 13.01.2017 № 001-13/312 з вимогою сплатити збитки, що становлять загальну суму невідшкодованого ПДВ 164 826 грн. 41 коп. (у тому числі за спірним договором за період червень-жовтень 2016  71 428 грн. 87 коп.), яка листом Підприємства від 25.01.2017 № 115 була залишена без задоволення.
		 
		5.13 Позивач посилається на порушення відповідачем вимог статей 198, 201.1, 201.10 ПК України, та договору № 4 «О»   що завдало збитки на суму 102 637 грн. 88 коп.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
		6. Не погодившись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся із касаційною скаргою яка мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень порушено норми матеріального та процесуального права.
		7. Скаржник у скарзі просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 та рішення Господарського суду Рівненської області від 11.05.2017 у справі № 918/219/17 скасувати, та передати дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
		8. Відповідач не скористався наданим йому правом на подачу відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Позиція Верховного Суду
		9. Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2018 відкрито касаційне провадження у справі    у справі №918/219/17 Господарського суду Рівненської області за касаційною скаргою державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 та на рішення Господарського суду Рівненської  області від 11.05.2017; призначено розгляд касаційної скарги на 21.03.2018 об 11 год. 45 хв.
		 
		10. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		 
		11. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		          
		12. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		13. Колегія  суддів перевіривши доводи скаржника зазначає наступне.
		 
		14. Суди попередніх інстанцій розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог обґрунтовано застосували до спірних правовідносин норми чинного законодавства.
		 
		15. Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		16. Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно статті 20 ГК України і статті 16 ЦК України може бути відшкодування збитків.
		 
		17. Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
		 
		18. Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.
		 
		19. За приписами статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. 
		 
		20. Згідно з положеннями статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
		 
		21. Згідно статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		 
		22. Статтями 4-3, 33 ГПК України, в редакції чинній до 15.12.2017, встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
		 
		23. Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		 
		24. Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;   дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. 
		 
		25. У відповідності до пункту 201.7 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). 
		 
		26. Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		 
		27. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		 
		28. У статті 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.
		 
		29. Згідно з пунктом 198.1 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		 
		30. За пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
		 
		31. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		 
		32. Норми статті 201 ПК України, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.
		 
		33. Виходячи зі змісту статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає   сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		 
		34. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом   200.1 цієї статті така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Пунктом 200.4 цієї ж статті визначено форми можливої поведінки платників податку   у разі наявності від'ємного значення суми, визначеної згідно правил пункту 200.1, що власне і являється тим активом, на   можливість втрати якого як на упущену вигоду посилається позивач.
		 
		35. Платник податку відповідно до пункту 200.4 ПКУ може обрати один з двох варіантів поведінки :
		- Платнику податку враховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові ) періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту   200-1 статті 200-1 цього Кодексу;
		- Отримати бюджетне відшкодування за заявою платника податку у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг або до Державного бюджету   України в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до   пункту   200-1 статті 200-1 цього Кодексу.
		 
		36. Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
		 
		37. Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
		 
		38. Таким чином, виходячи з положень податкового законодавства, якими урегульовані питання адміністрування податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій дійшли  вірного висновку про те, що є хибним   твердження позивача про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між   діями відповідача   на   втратою позивачем можливості отримання вигоди у розмірі 102 637, 88 грн.
		 
		39. Окрім того, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що згідно з абзаців 10, 14, 17, 18 п. 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
		 
		40. У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
		 
		41. Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов'язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
		 
		42. Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.
		 
		43. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем до податкової декларації за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.
		 
		44. Окрім того, суди попередніх інстанцій вірно встановили те, що беззаперечно, необхідним для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, в даному випадку доведення факту порушення правил   складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, і такий факт повинен бути підтверджений належним та допустимим доказом, яким в цьому випадку може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки.
		 
		45. Приписами ПК України, зокрема статтями 75-86, унормовано порядок проведення перевірок контролюючими органами, оформлення результатів таких перевірок, можливість подання заперечень у випадку незгоди з висновками перевірки та інше. Тобто, проведення відповідних перевірок та встановлення фактів порушення в даному випадку відповідачем вимог податкового законодавства є виключною компетенцією відповідних контролюючих органів (Державної фіскальної служби України, відповідних податкових інспекцій), а відтак господарський суд не має процесуальних заходів для встановлення обставин, які уповноважений   державний орган може і зобов'язаний встановити відповідно до   власної компетенції таких органів, зокрема факти порушення суб'єктом господарювання вимог податкового законодавства.  Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 № 21-1465а15, від 15.04.2014 у справі № 21-29а14.
		 
		46. Суди попередніх інстанцій вірно враховали посилання відповідача на арешт рахунків підприємства як на об'єктивну відсутність можливості здійснити реєстрацію податкових накладних, адже встановлений порядок електронного адміністрування податку на додану вартість передбачає необхідність наявності грошових коштів та можливість розпоряджатись ними для проведення такої реєстрації. 
		 
		47. Так, Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін, передбачено необхідність відкриття платником рахунку у системі електронного адміністрування податку, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Пункт 9 вказаного Порядку передбачає, якщо сума, обчислена відповідно до пункту 9 цього Порядку, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній, яку платник податку повинен зареєструвати в Реєстрі, такий платник перераховує необхідну суму коштів з поточного рахунка на електронний рахунок.
		 
		48. Тому, суди попередніх інстанцій вірно встановили, що наведені обставини також ставлять під сумнів наявність у даному випадку вини порушника як необхідної складової цивільного правопорушення. Відомості, які містяться в документах бухгалтерського обліку позивача, не дають підстав для висновку про наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та негативними наслідками для позивача, які мають невідворотно настати і які б виразились   у можливій втраті суми коштів саме у тому розмірі , який   зазначено   у позовній заяві.
		 
		49. Доводи скаржника, які викладені у касаційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень і спрямовані на переоцінку доказів у справі, що відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України не входить до меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
		 
		50. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		51. Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.  
		 
		52. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. 
		 
		53. Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.
		 
		54. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. 
		 
		55. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень були дотримані.   
		 
		56. За таких обставин рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду постановлені з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування немає.
		 
		57. Оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної немає, то судовий збір за подачу касаційних скарг покладається на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1. Касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична  станція" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 11.05.2017 у справі № 918/219/17 залишити без задоволення.
		 
		2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 та рішення Господарського суду Рівненської області від 11.05.2017 у справі № 918/219/17 залишити без змін.
		 
		3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                             В.В. Білоус
		 
		Судді                                                                                                          С.В. Жуков
		 
		                                                                                                                   Н.Г. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...