Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/751/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.04.2018.
Дата набрання законної сили: 27.03.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		Іменем України 
		27 березня 2018 року
		м. Київ
		справа № 902/751/12
		провадження № 51-1084км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю: 
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи судами першої та апеляційної інстанцій, навирок Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2016року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2016року щодо ОСОБА_6 .
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вказаним вироком виправдано та визнано невинуватим
		ОСОБА_6 ,  
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
		за ст. 124 КК України у зв`язку з відсутністю в його діянні складу злочину.
		Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2016року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
		Органами досудового розслідування  ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, щоблизько 03 години 01 травня 2012 року він, перебуваючи у власному будинку на АДРЕСА_2 , помилково сприйняв неправомірні дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які в нічний час металічним балонним ключем стукали у вхідні двері його будинку, як дії, спрямовані на вторгнення в житло та посягання на своє життя та членів сім`ї. Зцією метою ОСОБА_6 , перевищуючи межі захисту в обстановці уявної оборони, з відчиненого вікна ванної кімнати будинку зі своєї зареєстрованої вустановленому порядку мисливської рушниці ТОЗ-34 К-12 № НОМЕР_1 умисно вистрілив в ОСОБА_7 , який в цей час йшов по подвір`ю від вхідних дверей будинку до вікна ванної кімнати, та при цьому заподіяв останньому вогнепальні дробові поранення, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент спричинення.
		Протиправні дії ОСОБА_6 намагався припинити ОСОБА_9 , який знадвору руками схопився за ствол рушниці і намагався її відібрати у ОСОБА_6 . Однак останній, перевищуючи межі необхідної оборони, неправильно сприйняв дії ОСОБА_9 як посягання на своє життя, та під час боротьби з мисливської рушниці ТОЗ-34 К-12 № НОМЕР_1 умисно вистрілив в ОСОБА_9 , заподіявши йому вогнепальне дробове поранення, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент спричинення.
		Виправдовуючи ОСОБА_6 , суд першої інстанції зазначив про те, що ОСОБА_6 , заподіюючи тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , діяв устані необхідної оборони, а тому в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ст. 124 КК України.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про скасування судових рішень та просить направити кримінальну справу щодо ОСОБА_6 на новий судовий розгляд. Зазначає, що виправдувальний вирок не відповідає вимогам ст. 334 КПК України 1960 року, а ухвала апеляційного суду належним чином не мотивована та не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, зокрема, не надано оцінки доводам поданої апеляції про те, що місцевий суд залишив поза увагою показання потерпілих ідійшов передчасного висновку про законність та обґрунтованість виправдувального вироку щодо ОСОБА_6 .
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність таобґрунтованість судового рішення за наявними у справі ідодатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.
		Відповідно до змісту ст. 323 КПК України 1960 року в основу вироку можуть бути покладені достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд колегіально чи суддя одноособово за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам із точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності й достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України 1960 року. При цьому усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Як свідчать дані протоколу судового засідання і зміст вироку, суд при розгляді справи за обвинуваченням ОСОБА_6 дослідив усі обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, повно й всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази та дав їм у сукупності належну оцінку відповідно до вимог ст. 67 КПК України 1960 року, на що вказує наведений у вироку аналіз доказів, із яким погоджується і колегія суддів.
		Висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_6 складу злочину, за яким йому було пред`явлено обвинувачення, є належно мотивованими та ґрунтуються наданих, які були належним чином перевірені в судовому засіданні та змістовно наведені у вироку.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_6 як на досудовому слідстві так і в суді заявляв про те, що діяв виключно в межах необхідної оборони, а докази, на які посилаються органи досудового слідства, не містять інформації, яка б свідчила про вчинення виправданим злочину, передбаченого ст. 124 КК України.
		Так, суд першої інстанції, виправдовуючи  ОСОБА_6 , правильно послався на ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої право кожного на життя охороняється законом. Позбавлення життя нерозглядається як таке, що вчинене на порушення цієї статті, якщо воно єнаслідком виключно необхідного застосування сили для захисту будь-якої особи від незаконного насильства.
		При цьому судами обґрунтовано враховані положення ч. 1 ст. 36 КК України, відповідно до якої необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої вданій обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Частиною 5 цієї статті передбачено, що не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.
		Розглядаючи кримінальну справу щодо  ОСОБА_6 , суди дійшли висновку, що збоку потерпілих мала місце неправомірна поведінка, в обґрунтування чого зазначили про те, що: навіть після того, як мати ОСОБА_6 повідомила потерпілим про відсутність її сина в будинку, потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не покинули господарство, а продовжували перебувати на подвір`ї будинковолодіння, викрикуючи погрози в адресу ОСОБА_6 та намагаючись виламати вхідні двері за допомогою металевого гайкового ключа; постановою пропритягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до якої на ОСОБА_7 накладено адміністративне стягнення за вчинення хуліганських дій; актом судово-психологічної експертизи № 390 від 20 червня 2013 року щодо ОСОБА_6 , згідно зяким під час інкримінованих останньому дій він перебував устані вираженого емоційного збудження, який виник внаслідок поведінки потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , зазначений стан, як і стан фізіологічного афекту, що відзначено експертом, є психологічною підставою для юридичного висновку про стан сильного душевного хвилювання.
		Враховуючи зазначене, суди правильно вказали, що фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_6 захищався від раптових, протиправних дій двох фізично здорових чоловіків (потерпілих), які через давній конфлікт та неприязні стосунки (повернення золотого ланцюжка), перебуваючи в нетверезому стані, внічний час прийшли на територію його господарства, ініціювали конфлікт, погрожували фізичною розправою та, стукаючи у двері балонним ключем, намагаючись увірватися у будинок, порушили нічний спокій  ОСОБА_6 , членів його родини та створили їм тяжку психотравмуючу ситуацію. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 124 КК України. З таким висновком погоджується іколегія суддів суду касаційної інстанції.
		З огляду на викладене, суд на законних підставах постановив у справі виправдувальний вирок щодо  ОСОБА_6 , належним чином умотивувавши своє рішення.
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не допустив порушень закону і прийняв правильне рішення про залишення виправдувального вироку без зміни, а подані апеляції  без задоволення, навівши в ухвалі увідповідності до вимог ст. 377 КПК України 1960 року ґрунтовні мотиви з приводу безпідставності доводів, наведених апелянтами.
		Підстав вважати, що судові інстанції допустили упередженість чи необ`єктивність при розгляді справи, немає. 
		Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не виявлено.
		Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року тапунктами 11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2016року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2016року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи судами першої таапеляційної інстанцій,  без задоволення.
		Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...