Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/18979/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про право на винахід, корисну модель, промисловий зразок та раціоналізаторські пропозиції.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2018.
Дата набрання законної сили: 26.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		26 березня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/18979/14-ц
		 
		провадження № 61-1912св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В.С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., 
		Фаловської І. М.
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		представник позивача - ОСОБА_5,
		відповідач - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», 
		представник відповідача - Корсун Юрій Юрійович,
		треті особи: державне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту», спільне українсько-американське підприємство «Українська бізнес інформаційна служба УБІС», товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна бізнес інформаційна служба УБІС», державне підприємство «Державно науково-дослідний центр залізничного транспорту України»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 2 серпня 2017 року у складі судді Козлова Р. Ю. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 4 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Соколової В. В., Саліхова В. В.,
		 
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		У липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України, правонаступником якої є публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - 
		ПАТ «Укрзалізниця») про відшкодування збитків.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 є власником патенту України на корисну модель НОМЕР_1 від 15 березня 2005 року «ІНФОРМАЦІЯ_1». Об'єктом вказаної корисної моделі є автоматизована система пошуку інформації про наявність вільних квитків на пасажирські поїзди у залізничному транспорті, яка дозволяє забезпечити їх резервування та придбання у мережі Інтернет. Листом від 14 червня 2005 року позивач звернувся до першого заступника начальника головного пасажирського управління «Укрзалізниця» з пропозицією запровадити систему резервування квитків. У відповідь позивачу було повідомлено про неможливість застосування запропонованої ним системи у зв'язку із відсутністю в Україні єдиної системи автоматизованого керування оформленням проїзних та перевізних документів. Із інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті «Укрзалізниці», ОСОБА_4 стало відомо про запровадження 17 травня 2012 року сервісу із попереднього резервування та продажу залізничних квитків через мережу Інтернет. Позивач вважає, що такий спосіб продажу порушує його права інтелектуальної власності як власника патенту НОМЕР_1, оскільки у сервісі, що пропонується на веб-сторінці http://booking.uz.gov.ua використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули корисної моделі, що охороняється патентом НОМЕР_1. У зв'язку із цим, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 4 514 169 грн збитків (упущеної вигоди), надаючи при цьому відповідні розрахунки.
		 
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 2 серпня 2017 року позов залишено без задоволення.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сервіс за адресою http://booking.uz.gov.ua (єдиної автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями), на якому було використано спірну формулу корисної моделі, обслуговується та експлуатується державним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України» (далі - ДП «ГІОЦ Укрзалізниці»). В ході розгляду справи судом не встановлено, що ПАТ «Українська залізниця» набув статусу правонаступника ДП «ГІОЦ Укрзалізниці», яке на момент вирішення спору перебуває у стані припинення, а тому є учасником спірних цивільно-правових відносин. Незважаючи на те, що судом було роз'яснено право позивача заявити клопотання про заміну неналежного відповідача, ні ОСОБА_4, ні його представник зазначеним правом не скористались та наполягали на розгляді судом вимог саме до відповідача ПАТ «Укрзалізниця». У зв'язку із цим суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає як такий, що пред'явлений до неналежного відповідача.
		 
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 4 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 2 серпня 2017 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновок місцевого суду про відсутність правонаступництва є помилковим, оскільки Передавальним актом ДП «ГІОЦ Укрзалізниці», затвердженим 3 серпня 2015 року Міністром інфраструктури України, встановлено перехід правонаступництва щодо всього майна, усіх прав та обов'язків цієї особи після реорганізації шляхом злиття до ПАТ «Укрзалізниця», державну реєстрацію якого здійснено 21 жовтня 2015 року. При цьому перебування ДП «ГІОЦ Укрзалізниці» в стані припинення не спростовує факт такого правонаступництва.
		 
		Розрахунок розміру збитків (упущеної вигоди) методом роялті здійснено позивачем без врахування вимог Національного стандарту № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затвердженого Кабінетом Міністрів України, та є недоведеним. 
		 
		У касаційній скарзі, поданій 28 грудня 2017 року, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга містить посилання на ту обставину, що судом не було враховано поданий позивачем звіт про дослідження розміру вірогідних збитків від неправомірного використання деклараційного патенту на корисну модель, який є належним доказом підтвердження розміру завданих позивачу збитків, оскільки відповідачем не було подано доказів на його спростування. 
		 
		Згідно із доводами касаційної скарги, судом не застосовано Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», що підлягав застосуванню, відповідно до положень якого власнику відшкодовуються заподіяні збитки за умови встановлення факту посягання на права останнього. 
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «Укрзалізниця» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті у відповідності до вимог законодавства із повним з'ясуванням обставин справи та наданням належної оцінки усім доказам. А тому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		 
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Касаційна скаргаОСОБА_4 не підлягає задоволенню.
		 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Установлено, що 15 березня 2005 року ОСОБА_4 отримав патент України на корисну модель НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1». 
		 
		Об'єктом вказаної корисної моделі є автоматизована система пошуку інформації про наявність вільних квитків на пасажирські поїзди у залізничному транспорті, яка дозволяє забезпечити їх резервування та придбання у мережі Інтернет. 
		Позивач листом від 14 червня 2005 року звернувся до першого заступника начальника головного пасажирського управління «Укрзалізниця» з пропозицією запровадити систему резервування квитків. На вказаний лист позивачу було повідомлено про неможливість застосування запропонованої ним системи у зв'язку із відсутністю в Україні єдиної системи автоматизованого керування оформленням проїзних та перевізних документів.
		 
		Із інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті «Укрзалізниці», 
		ОСОБА_4 стало відомо про запровадження 17 травня 2012 року сервісу із попереднього резервування та продажу залізничних квитків через мережу Інтернет. 
		 
		Враховуючи те, що у сервісі, який пропонується на веб-сторінці http://booking.uz.gov.ua, використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули корисної моделі, що охороняється патентом НОМЕР_1, позивач вважає, що такий спосіб продажу порушує його права інтелектуальної власності як власника патенту НОМЕР_1.
		 
		У зв'язку із цим позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 4 514 169 грн збитків (упущеної вигоди), із наданням відповідного розрахунку.
		 
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 6 червня 2016 року за клопотанням представника позивача здійснено заміну відповідача на 
		ПАТ «Укрзалізниця».
		 
		У ході розгляду справи за клопотанням позивача до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору залучено: ДП «ГІОЦ Укрзалізниці», державне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту», спільне українсько-американське підприємство «Українська бізнес інформаційна служба УБІС», товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна бізнес інформаційна служба УБІС», державне підприємство «Державно науково-дослідний центр залізничного транспорту України».
		 
		Відповідно до положень статей 28, 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 року № 3687-XII, на які посилається позивач у касаційній скарзі, у випадку будь-якого посягання на права власника, що, відповідно до закону є порушенням права власника патенту, останній має право вимагати припинення такого порушення, а порушник, у свою чергу, зобов'язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.
		 
		Водночас, зі змісту позовних вимог, вбачається, що звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_4 просив відшкодувати збитки, завдані йому неправомірними діями відповідача. При цьому позивач не ставив питання про припинення відповідачем таких неправомірних дій, які, на його думку, є причиною виникнення цих збитків. 
		 
		Відповідно до положень частин першої, другої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		 
		За приписами вказаних норм упущеною вигодою вважаються неотримані доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушеним. Позивач повинен довести, що з вини відповідачів він не отримав прибуток, на який мав право розраховувати.
		 
		Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум.
		 
		Судом установлено, що при обрахуванні розміру збитків, позивач виходив із свого права на отримання відшкодування упущеної вигоди, у вигляді роялті, яке повинен був сплачувати відповідач позивачу яквинагороду за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності.
		 
		Роялті, згідно пункту 3 Національного стандарту № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1185, є ліцензійним платежем у вигляді сум, які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності.
		 
		Зміст позовних вимог та встановлені судом обставини справи, дають підстави для висновку, що позивач при розрахунку розміру упущеної вигоди виходив із вірогідності таких збитків, які ймовірно могли бути йому завдані діями відповідача, які він вважає неправомірними.
		 
		Водночас, доказів реальної можливості отримувати вказаний дохід позивачем не надано, що вказує на наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу та не може бути підставою для його стягнення.
		 
		Ураховуючи наведене та виходячи із обставин, встановлених судом, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо недоведеності позивачем реального завдання йому збитків у вигляді упущеної вигоди у заявленій до стягнення сумі.
		 
		За приписами статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		У зв'язку з наведеним, доводи касаційної скарги стосовно наявних у матеріалах справи доказів порушення права власника патенту, а також посилання на звіт про дослідження розміру вірогідних збитків від неправомірного використання деклараційного патенту на корисну модель, зводяться до переоцінки доказів, що знаходяться поза межами повноважень касаційного суду.  
		 
		У касаційній скарзі позивач зазначає, що спеціальним нормативним актом, який має бути застосований судами при розгляді даної справи є Господарський процесуальний кодекс України, оскільки предметом спору у даному випадку є захист права інтелектуальної власності. При цьому заявником не вказується про порушення судом правил предметної юрисдикції, що в силу положень частини шостої статті 403 ЦПК України, не дає підстав для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
		 
		З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості висновків суду та їх невідповідності обставинам справи не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Апеляційного суду м. Києва від 4 грудня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                                В. С. Висоцька
		 
		В.В. Пророк
		 
		І.М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...