Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 735/793/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2018.
Дата набрання законної сили: 28.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		іменем України        
		 
		28 березня 2018 року                                                                  
		м. Київ                                                                  
		 
		справа № 735/793/17
		 
		провадження № 61-1465св18 
		                                                                                                                           
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), 
		суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В.,  
		 
		учасники справи:
		позивач - Бахмацька місцева прокуратура Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області,
		відповідачі: Коропська районна державна адміністрація Чернігівської області, ОСОБА_1,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Прокуратури Чернігівської області на ухвалу Коропського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2017 року у складі судді Балаби О. А. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні та липні 2017 року Бахмацька місцева прокуратура Чернігівської області (далі - Бахмацька місцева прокуратура) звернулася в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до суду                          з позовами до ОСОБА_1, Коропської районної державної адміністрації Чернігівської області (далі - Коропська РДА) про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення                   (далі - Договори) площею: 5,3674 га, 26,6619 га, 10,5470 га, 25,2181 га, 2,3723 га, які знаходяться на території Оболонської  сільської ради Коропського району Чернігівської області, укладених 26 січня 2012 року між  Коропською РДА та ОСОБА_1, зареєстрованих у відділі Держкомзему у Коропському району, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 09 квітня 2012 року за        № № 742228554003326, 742228554003332, 742228554003328, 742228554003329,                                         742228554003327.  
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги,Бахмацька місцева прокуратура посилалася на те, що під час вивчення розпоряджень Коропської РДА та укладених на їх підставі Договорів було встановлено, що за результатами розгляду проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства розпорядженням Коропської РДА від                28 вересня 2011 року № 303 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель запасу загальною площею 99,2813 га у межах Оболонської сільської ради (за межами населеного пункту) для ведення фермерського господарства і надано їх в оренду терміном на           49 років. 26 січня 2012 року між Коропською РДА і ОСОБА_1 були укладені вищевказані Договори. При цьому грубо порушено вимоги чинного законодавства, оскільки розмір орендної плати  визначений неправильно, у зв'язку з чим до бюджету не надходять кошти у передбаченому законом розмірі, чим порушуються інтереси держави. Посилаючись на викладене, Бахмацька місцева прокуратура просила задовольнити позови у повному обсязі.
		 
		Ухвалою Коропського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня               2017 року заяви Бахмацької місцевої прокуратури і Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про закриття провадження у справі задоволено частково. Прийнято відмову від позову представників позивачів,        а провадження у справі за позовом Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1, Коропської РДА про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок закрито. В іншій частині вимог (про стягнення з відповідачів судових витрат) відмовлено.
		 
		Закриваючи провадження у справі, місцевий суд керувався положеннями частини третьої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), та виходив з того, що Бахмацька місцева прокуратура та Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області подали заяви про відмову від позовів.
		Відмовляючи у задоволенні заяви в частині стягнення судового збору                              з ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку, що розірвання Договорів за згодою сторін не є тотожним визнанню Договорів недійсними через допущені порушення закону, а саме недотримання сторонами істотних умов. Суд не погодився із твердженнями позивачів про те, що ОСОБА_1,  розірвавши Договори, добровільно задовольнила позовні вимоги прокурора та Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
		Відмовляючи у задоволенні заяви в частині стягнення судового збору                             з Коропської РДА, місцевий суд виходив з того, що районна державна адміністрація протягом розгляду справи не здійснила будь-яких дій, які можливо було б трактувати як визнання позову.
		 
		Ухвала суду першої інстанції була оскаржена в апеляційному порядку         Бахмацькою місцевою прокуратурою лише в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідачів судових витрат, а тому і переглядалася апеляційним судом тільки в цій частині.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 24 листопада 2017 року апеляційну скаргу Бахмацької місцевої прокуратури відхилено, а ухвалу Коропського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2017 року                   в частині відмови у поверненні судового збору залишено без змін.
		 
		Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу місцевого суду, виходив       з того, що суть позовних вимог Бахмацької місцевої прокуратури зводилася до визнання недійсними Договорів з підстав недотримання сторонами істотних  умов, передбачених Законами України «Про оренду землі» та «Про оцінку земель». Розірвання Договорів за згодою сторін не є тотожним визнанню їх недійсними, про що прокурором були заявлені позовні вимоги. Тому доводи апеляційної скарги про те, що розірвання Договорів мало місце лише після звернення прокуратури з позовом про визнання їх недійсними, не впливають на висновки суду, які ґрунтуються на нормах закону, що не можуть трактуватися так, як цього вимагає заявник.  
		 
		У касаційній скарзі Прокуратура Чернігівської області просить скасувати ухвали судів попередніх інстанцій у частині відмови в задоволенні заяви прокурора про стягнення з відповідачів судового збору, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, і вирішити питання про стягнення з ОСОБА_1 та Коропської РДА на користь прокуратури судового збору, сплаченого при пред'явленні позовів.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду про відсутність підстав для розподілу судових витрат відповідно до статті 88 ЦПК України 2004 року не відповідають вимогам статей 1, 2, 6 Закону України «Про судовий збір», статті 89 ЦПК України 2004 року і частині третій статті 142 чинного Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Норми діючого на час постановлення оскаржуваних ухвал законодавства та норми чинного законодавства передбачають стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у випадку відмови від позову у зв'язку з добровільним виконанням позовних вимог. Угодами від 23 серпня 2017 року, укладеними між ОСОБА_1 і Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, оспорювані Договори розірвано за згодою сторін. Отже, укладення ОСОБА_1 угод про розірвання спірних правочинів та повернення земельних ділянок свідчить про фактичне визнання позовних вимог прокурора та їх виконання, тому прокуратура має право на відшкодування понесених нею і документально підтверджених судових витрат.  
		 
		Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надійшло відзивів на касаційну скаргу.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм процесуального права. Судові рішення відповідають вимогам статей 210, 315 ЦПК України 2004 року щодо законності та обґрунтованості.
		 
		Судами встановлено, що у провадженні Коропського районного суду Чернігівської області перебувало п'ять цивільних справ за позовами Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1, Коропської РДА про визнання недійсними Договорів, які були подані у червні та липні 2017 року.
		 
		У кожній з цих справ прокуратурою за подання позовних заяв було сплачено судовий збір у розмірі 1 600 грн на загальну суму 8 тис. грн, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться у матеріалах справи.
		 
		Ухвалою Коропського районного суду Чернігівської області від 14 серпня                2017 року справи № № 735/793/17, 735/794/17, 735/796/17, 735//801/17,                       735/802/17 за позовами Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1, Коропської РДА про визнання недійсними Договорів об'єднані в одне провадження.
		 
		27 жовтня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, а 30 жовтня 2017 року прокурор подали до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову та просили стягнути з відповідачів судові витрати.
		 
		Подання вказаних клопотань було обумовлено тим, що оспорювані прокуратурою Договори, укладені між Коропською РДА та ОСОБА_1, були розірвані на підставі Угод від 03 серпня 2017 року між Головним управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1  
		 
		Відповідно до пункту 3 статті 205 ЦПК України 2004 року суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
		 
		Закриваючи на підставі наведеної норми процесуального права провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовив у стягненні на користь прокуратури понесених нею судових витрат на сплату судового збору за подання позовних заяв, виходячи з того, що відповідачі не задовольняли вимог позивача після пред'явлення ним позову, а тому відсутні підстави для стягнення з них понесених прокурором судових витрат.
		 
		Такі висновки судів є обґрунтованими та відповідають вимогам процесуального права з огляду на таке.
		 
		Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України 2004 року судовий збір є складовою судових витрат.
		 
		За загальними правилами цивільного судочинства (статті 79, 119, 297, 328, 358 ЦПК України 2004 року) судовий збір належить до судових витрат, які несуть суди усіх рівнів, коли розглядають позовну заяву, апеляційну, касаційну скаргу чи заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом України.
		            
		При цьому судовий збір як складова судових витрат виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функції.
		 
		Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.
		 
		Відповідно до частини другої статті 79 ЦПК України 2004 року розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
		 
		Таким спеціальним законом є Закон України «Про судовий збір» (далі - Закон   № 3674-VІ). 
		 
		Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 3674-VI судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
		 
		Статтею 3 Закону № 3674-VІ передбачено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, тощо.
		 
		Частиною восьмою статті 6 Закону № 3674-VI визначено, що розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України 2004 року у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.
		 
		Виходячи з викладеного, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи, надані сторонами докази і давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для повернення судового збору, оскільки розірвання ОСОБА_1 Договорів не свідчить про добровільне задоволення позовних вимог Бахмацької місцевої прокуратури.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що розірвання спірних Договорів мало місце лише після звернення прокуратури з позовом про визнання їх недійсними, не впливають на правильність вирішення питання про повернення судового збору з огляду на таке.
		 
		За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину                             є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
		 
		Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. 
		 
		За змістом частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. 
		 
		Разом з тим, згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		 
		Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		 
		На відміну від визнання договору недійсним, розірвання договору припиняє його дію лише на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його положення щодо зобов'язань сторін, що передбачені для застосування на випадок розірвання договору.
		 
		Отже, факт розірвання договору сторонами не виключає визнання його недійсним у зв'язку з невідповідністю вимогам законодавства. Це означає, що відмовившись від позову, прокурор використав своє право на вчинення такої процесуальної дії, однак він не зобов'язаний був це робити, а мав можливість підтримати заявлений ним позов до закінчення розгляду справи по суті.
		 
		Аналіз встановлених судами наведених вище обставин справи та норм матеріального і процесуального права у їх взаємозв'язку дає підстави для висновку про те, що розірвання Договорів одним із відповідачів не є задоволенням позовних вимог про визнання Договорів недійсними.
		 
		Відсутність у законодавстві положень про добровільне врегулювання спору про визнання правочинів недійсними, окрім як припинення їх дії, зокрема шляхом укладення угоди про їх розірвання, не є підставою для стягнення за статтею 89 ЦПК України 2004 року на користь позивача понесених ним у справі витрат у зв'язку з його відмовою від позову внаслідок задоволення їх відповідачем, оскільки вказана норма процесуального права такої можливості не передбачає. 
		 
		Заперечень щодо висновку суду про те, що другий відповідач у справі - Коропська РДА - не вчиняв дій, спрямованих на задоволення позовних вимог, у касаційній скарзі не зазначено.
		 
		Таким чином, доводи касаційної скарги повністю спростовуються встановленими судом наведеними вище обставинами справи і положеннями законодавства.
		 
		Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що цими судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Прокуратури Чернігівської області залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Коропського районного суду Чернігівської області від 30 жовтня                  2017 рокув частині відмови у поверненні судового збору та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 листопада 2017 року у відповідній частині залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		ГоловуючийВ. А. Стрільчук  Судді:С. О. Карпенко   В. О. Кузнєцов   С. О. Погрібний   О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...