Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/15812/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2018.
Дата набрання законної сили: 27.03.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		27 березня 2018 року
		м. Київ
		справа № 127/15812/15-к 
		провадження № 51-3939км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , який брав участь під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 02березня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015020010001356, за обвинуваченням  
		  ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , такої, що судимості не мала,
		у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК). 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 06 травня 2016 року ОСОБА_7 засуджено за частиною 1 статті 286 КК до покарання у виді виправних робіт строком на 1 рік з відрахуванням із суми заробітку в доход держави у розмірі 10 відсотків.
		Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватою в тому, щовона 28 грудня 2014 року об11:30, керуючи технічно справним транспортним засобом «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у правій смузі руху проїзної частини по вул. Чорновола в напрямку вул. Театральної зі сторони вул.Київської в м. Вінниці, в районі тролейбусної зупинки «вул.Жуковського», не переконалась, що перед передньою частиною невстановленого транспортного засобу, який зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом в лівій смузі руху в попутному напрямку, відсутні перешкоди. У цей час перед вказаним невстановленим автомобілем зліва направо проїзну частину перетинала пішохід ОСОБА_8 . Водій ОСОБА_7 , у порушення вимог пунктів 18.1, 18.4Правил дорожнього руху України, не надавши перевагу в русі пішоходу ОСОБА_8 , продовжила рух, внаслідок чого з необережності допустила наїзд на нього на розмітці нерегульованого пішохідного переходу. У результаті вказаної пригоди ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
		Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 
		02 березня 2017 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 06 травня 2016 року щодо засудженої ОСОБА_7 змінено шляхом зазначення в резолютивній частині вироку без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом. У решті вирок суду залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та призначення нового апеляційного суду. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої.
		На обґрунтування своїх вимог прокурор вказує на невмотивованість судом апеляційної інстанції ряду обставин, які мають визначальне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Зокрема, суспільну небезпеку вчиненого злочину і безпідставне врахування пом`якшуючими покарання обставинами відсутність попередніх судимостей, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, часткове відшкодування шкоди та позитивні дані щодо особи засудженої.
		Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Мотиви Суду
		Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК, та кваліфікацію її дій в касаційній скарзі прокурор не оспорює та не заперечує.
		Що стосується тверджень прокурора стосовно необґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги прокурора, то колегія суддів вважає їх спроможними. 
		Відповідно до вимогстатті 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді виправних робіт строком на 1 рік з відрахуванням із суми заробітку в доход держави у розмірі 10 відсотків, враховував вчинення нею необережного нетяжкого злочину, негативне ставлення до вчиненого, дані про її особу, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, частково відшкодувала потерпілій завдані збитки, а також пом`якшуючу покарання обставину, до якої віднесено часткове відшкодування потерпілій завданих збитків, та відсутність обтяжуючих покарання обставин. 
		Наведені обставини надали суду першої інстанції підстави для висновку, що саме такий вид покарання буде достатнім та необхідним для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. 
		Не погоджуючись з таким покаранням, прокурор вніс апеляційну скаргу, в якій ставив вимогу про ухвалення апеляційним судом нового вироку, яким призначити ОСОБА_7 за частиною 1 статті 286 КК покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. А на підставі статті 75 КК звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 2 роки, а також покласти на неї обов`язки, передбачені пунктами 2-4 статті 76 КК.
		Судом апеляційної інстанції змінено вирок суду першої інстанції шляхом зазначення в резолютивній його частині - без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Крім того, суд апеляційної інстанції визнав відповідним статті 65 КК призначене судом першої інстанції покарання в іншій частині. 
		Проте колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції необґрунтованими, оскільки правильне поєднання основного та додаткового покарань сприяє послідовному здійсненню принципу його індивідуалізації, більш успішному досягненню цілі виправлення та перевиховання засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.
		Зокрема, суд першої інстанції обрав основне покарання у виді виправних робіт строком на 1 рік з відрахуванням із суми заробітку в доход держави у розмірі 10 відсотків серед альтернативно можливих за частиною 1 статті 286 КК. 
		Відповідно, санкція частини 1 статті 286 КК передбачає покарання у виді штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
		Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обрано основний вид покарання, співмірний з вчиненим злочином. 
		Разом з цим, з апеляційних вимог прокурора вбачається, що ним ставилась вимога про застосування до основного покарання статті 75 КК, тобто звільнення від його відбування з випробуванням, що не забезпечить виправленню засудженої та попередженню вчинення нею нових злочинів. 
		Крім того, твердження прокурора про врахування пом`якшуючими покарання обставинами такі, що до них не віднесено, то з наведених судом першої інстанції обставин та змісту статті 66 КК такого не вбачається, а тому такі доводи є неспроможними.
		Водночас, враховуючи грубе порушення засудженим Правил дорожнього руху України, що призвело до спричинення потерпілій тілесних ушкоджень середньої тяжкості, у колегії суддів не має підстав вважати, що звільнення від призначення додаткового покарання буде справедливим та співмірним з вчиненим злочином у сфері безпеки руху, а також у подальшому забезпечить попередженню вчинення засудженою нового злочину. 
		Крім того, апеляційний суд не зазначив будь-яких мотивів відповідності непризначення додаткового покарання з вчиненим злочином, тощо, про що справедливо звертає увагу прокурор у касаційній скарзі.
		За наведеного колегія суддів вважає непризначення додаткового покарання явно несправедливим, а отже призначене покарання засудженій м`яким. 
		Оскільки суд апеляційної інстанції законодавчо був уповноважений вирішувати питання щодо більш суворого покарання, в частині чого і подавалася апеляційна скарга прокурором, то колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції з призначенням нового розгляду в апеляційному суді.
		Отже, колегія суддів не має підстав стверджувати, що ухвала суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню відповідно до вимог пунктів 1, 3 частини 1 статті 438 КПК через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості. 
		Таким чином, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити частково.
		Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 02 березня 2017 року щодо засудженої ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		___________________ _______________________ ________________________
		 ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...