Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/3212/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2018.
Дата набрання законної сили: 21.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		21 березня 2018 року
		м. Київ
		 
		Справа № 725/3212/16-ц
		Провадження № 14-3цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» (далі - ТОВ «Поларт-Інвест»),
		представник позивача - Костинчук Павло Михайлович,
		відповідачі: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ ПВР ДДВС), Державне підприємство (далі - ДП) «Сетам», ОСОБА_4,
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ТОВ «Поларт-Інвест» на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 жовтня 2016 року у складі судді Войтуна О. Б. та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 23 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Чупікової В. В., Перепелюк І. Б., Яремка В. В.
		 
		у цивільній справі за позовом ТОВ «Поларт-Інвест» до Відділу ПВР ДДВС, ДП «Сетам», ОСОБА_4 про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акта про реалізацію з електронних торгів нерухомого майна,
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		У липні 2016 року ТОВ «Поларт-Інвест» звернулося до суду з позовом до Відділу ПВР ДДВС, ДП «Сетам», ОСОБА_4 про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акта про реалізацію з електронних торгів нерухомого майна.
		 
		Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Волинської області від 25 червня 2013 року, зміненим постановою Вищого господарського суду України від 18 грудня 2013 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки від 16 липня 2007 року, що знаходиться у м. Чернівці за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ТОВ «Поларт-Інвест», шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з установленням початкової ціни предмета іпотеки - 18 090 200 грн.
		 
		На виконання вказаних судових рішень 27 січня 2014 року Господарський суд Волинської області видав судовий наказ, на підставі якого постановою головного державного виконавця Відділу ПВР ДДВС від 14 квітня 2014 року відкрито виконавче провадження.
		 
		Листом від 17 серпня 2015 року № 20127/01-06 ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України повідомило Відділ ПВР ДДВС, ТОВ «Поларт-Інвест», Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), Виробничу торговельну кондитерську фірму «Буковинка» про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів: реєстраційний номер лота 93342, відомості про предмет іпотеки, день та час проведення електронних торгів - 07 вересня 2015 року о 9 годині, початкова ціна продажу майна - 18 090 200 грн.
		 
		Протоколом проведення електронних торгів № 113572 установлено, що торги 07 вересня 2015 року не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.
		 
		Актом уцінки майна від 18 вересня 2015 року, складеним державним виконавцем, зменшено ціну майна на 25 % та встановлено нову ціну - 13 567 650 грн.
		 
		11 листопада 2015 року проведено повторні електронні торги з реалізації спірного нерухомого майна за стартовою ціною 13 567 650 грн, переможцем яких визначено ОСОБА_4
		 
		23 листопада 2015 року старший державний виконавець Відділу ПВР ДДВС склав акт № 42934008/17 про реалізацію предмета іпотеки.
		 
		Позивач вважав, що під час проведення електронних торгів було порушено порядок установлення початкової ціни продажу нерухомого майна з прилюдних торгів, оскільки від дати проведення оцінки майна до проведення торгів минуло більше двох років, що є порушенням пункту 1 розділу ІІ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 (далі - Тимчасовий порядок № 656/5).
		 
		Крім того, позивач зазначав, що було порушено порядок повідомлення про проведення електронних торгів, адже про час, місце проведення торгів та ціну майна його не було повідомлено. Ураховуючи викладене, позивач просив задовольнити позов.
		 
		Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 23 листопада 2016 року, провадження в указаній справі закрито.
		 
		Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керувався наявністю підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час розгляду справи, оскільки вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з тим що ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа - підприємець та придбав нежитлові приміщення саме для здійснення підприємницької діяльності.
		 
		У грудні 2016 року ТОВ «Поларт-Інвест» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 23 листопада 2016 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просило скасувати зазначені судові рішення та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		Доводи касаційної скарги
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір, який виник між сторонами у справі, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ОСОБА_4 брав участь в електронних торгах як фізична особа та зареєстрував право власності на спірні приміщення за собою як за фізичною особою. 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ТОВ «Поларт-Інвест» на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 23 листопада 2016 року. 
		 
		06 березня 2017 року ОСОБА_4 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких зазначав, що він, реалізуючи свою господарську діяльність шляхом набуття у власність майна для його подальшої здачі в оренду, взяв участь та став переможцем електронних торгів з реалізації спірного майна. Згадане майно фізична особа - підприємець ОСОБА_4 придбав саме для використання у своїй підприємницькій діяльності, а незазначення його у протоколі торгів як фізичної особи - підприємця зумовлено тим, що ні Єдиний реєстр прав власності на нерухоме майно, ні система електронних торгів «Сетам» не передбачають такого розділу, як «Право власності фізичної особи - підприємця» та можливості зареєструвати таку участь у торгах.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2017 року вказану справу призначено до судового розгляду. 
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким ЦПК України викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції зазначеного Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ця скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII) підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Підставою позовних вимог позивач вважав порушення порядку під час проведення електронних торгів у частині встановлення початкової ціни продажу нерухомого майна з прилюдних торгів, оскільки від дати проведення оцінки майна до проведення торгів минуло більше двох років, що є порушенням пункту 1 розділу ІІ Тимчасового порядку № 656/5, а також порушення порядку повідомлення про проведення електронних торгів, оскільки позивача жодним чином про час, місце проведення торгів та ціну майна повідомлено не було. 
		 
		Судами справа у порядку цивільного судочинства по суті не розглядалася. 
		 
		Провадження у справі закрито з підстав порушення суб'єктної юрисдикції, оскільки суди вважали, що справа має розглядатися в порядку господарського судочинства з огляду на суб'єктний склад сторін договору купівлі-продажу, якими є, з одного боку, юридична особа, а з іншого - фізична особа - підприємець, який є набувачем майна.
		 
		Визначення юрисдикції спору має важливе значення для практичної реалізації принципу доступу до правосуддя.
		 
		У статті 1 Конституції Україна проголошується правовою державою, і, як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини та громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов'язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних і справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплено як основоположні принципи в Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
		 
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безімянная проти Росії» (заява № 21851/03) констатував порушення «самої суті права заявника на доступ до суду», а отже - порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, указавши, що «заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони». ЄСПЛ також наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».
		 
		Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір (частини перша, третя статті 124 Конституції України).
		 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства); по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).
		 
		У цьому випадку Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на особливості правовідносин у справі, які пов'язані з виконанням рішення господарського суду, оскільки саме при виконанні рішення господарського суду відбулися електронні торги, на яких було реалізоване нерухоме майно, що належало ТОВ «Поларт-Інвест».
		 
		Рішенням Господарського суду м. Києва від 24 грудня 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 травня 2016 року, у позові ТОВ «Поларт-Інвест» про визнання недійсними результатів торгів відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 26 липня 2016 року зазначені судові рішення скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд вважав, що у справі не встановлено всі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим посилання на порушення правил юрисдикції при розгляді справи в мотивувальній частині постанови відсутні.
		 
		Рішенням Господарського суду м. Києва від 21 березня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Поларт-Інвест» до Відділу ПВР ДДВС, треті особи: ДП «Сетам», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної реєстрації, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Лірниченко Н. М., ОСОБА_4, про визнання недійсними акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про право власності, рішення приватного нотаріуса та припинення дій. Зазначені позовні вимоги пов'язані з неналежним, на думку позивача, виконанням рішення Господарського суду Волинської області від 25 червня 2013 року, зміненого постановою Вищого господарського суду України від 18 грудня 2013 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки від 16 липня 2007 року. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 червня 2016 року рішення Господарського суду міста Києва від 21 березня 2016 року залишено без змін.
		 
		Крім того, особливістю вказаного спору є те, що оскаржуються результати електронних торгів, проведених на виконання судового рішення господарського суду.
		 
		У пункті 1 Тимчасового порядку № 656/5 вказано, що терміни вживаються в таких значеннях: 
		електронні торги - прилюдні торги (аукціон), що здійснюються в електронній формі в системі електронних торгів (далі - Система);
		заявник - фізична особа або уповноважений представник юридичної особи, які подали заявку на участь в електронних торгах через веб-сайт засобами Системи.
		 
		Пунктом 1 розділу VII Тимчасового порядку № 656/5 передбачено, що після закінчення електронних торгів на веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Система автоматично формує та розміщує на веб-сайті протокол електронних торгів по лоту у день проведення таких електронних торгів або не пізніше наступного робочого дня. До протоколу вноситься інформація, зокрема щодо відомостей про переможця електронних торгів (унікальний реєстраційний номер учасника, який під час електронних торгів запропонував найвищу ціну).
		 
		Система у день проведення електронних торгів або не пізніше наступного робочого дня розміщує аналогічний протокол електронних торгів по лоту з повною інформацією про переможця електронних торгів в особистому кабінеті переможця.
		 
		У протоколі зазначаються прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує його особу, місце проживання та номер контактного телефону. У разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, код за ЄДРПОУ, поштова адреса та номер контактного телефону.
		 
		Тобто заявником та переможцем електронних торгів може бути фізична особа або юридична особа, від імені та в інтересах якої діє уповноважений представник.
		 
		У зв'язку із цим Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне визначити співвідношення понять фізичної особи та фізичної особи - підприємця і їх правового статусу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. 
		 
		У частині першій статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. 
		 
		За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
		 
		У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
		 
		З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України. 
		 
		У статті 50 ЦК України передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. 
		 
		Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх. 
		 
		Відповідно до статті 318 ЦК України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2цього Кодексу, якими є і фізичні особи. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
		 
		Суб'єктом права власності є фізична особа. ЦК України не містить заборони щодо перебування у власності окремої фізичної особи нерухомого майна нежитлового призначення. 
		 
		З урахуванням вимог ЦК України та Тимчасового порядку, які узгоджуються між собою в частині суб'єктів права власності, можна зробити висновок, що учасниками, переможцями торгів, набувачами майна на торгах, а отже, і власниками такого майна є фізичні або юридичні особи. 
		 
		Фізична особа - підприємець як учасник торгів та набувач чи власник майна не передбачається ні статтею 2 ЦК України, ні Тимчасовим порядком, оскільки статус фізичної особи - підприємця не є сталим, він набувається за бажанням фізичної особи та може бути втрачений або особа може бути його позбавлена, а з утратою цього статусу стан власності стає юридично невизначеним, що не гарантує правової визначеності правовідносин, тоді як правосуб'єктність фізичної особи зберігається й після втрати статусу підприємця та припиняється в момент смерті.
		 
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
		 
		Тимчасовим порядком № 656/5 визначено, що прилюдні торги - це продаж майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункт 1 розділу 1 Тимчасового порядку № 656/5), а також передбачено правила, що визначають процедуру підготовки, проведення торгів, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів, та правила щодо оформлення результатів торгів.
		 
		Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу ІХ Тимчасового порядку № 656/5, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.
		 
		З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.
		 
		Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець. У цьому випадку покупцем виступає фізична особа - ОСОБА_4
		 
		При цьому мета придбання майна та його подальше використання не впливають на статус покупця як фізичної особи й на правову природу прилюдних торгів як договору купівлі-продажу, який передбачає особливий порядок його укладання.
		 
		Отже, з аналізу правової природи прилюдних торгів як договору купівлі-продажу, його суб'єктного складу та особливостей вказаного договору, однією зі сторін якого є фізична особа, чиї права на придбане майно оспорюються, можна зробити висновок, що учасниками справи є як юридичні, так і фізичні особи, а предметом є спір про право цивільне.
		 
		Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України в редакції, що діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 
		1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 
		3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Разом з тим Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) у редакції, що діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції, передбачав, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		 
		Стаття 12 ГПК України передбачала перелік справ, що були підвідомчі господарським судам, до якого в контексті вказаних позовних вимог відносилися відповідно до пунктів 1 та 6 частини першої цієї статті справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів за вказаними виключеннями.
		 
		У справі, що переглядається, між сторонами позовного провадження не існувало правовідносин, які притаманні господарській діяльності та господарським правовідносинам.
		 
		Однією зі сторін оспорюваного договору є фізична особа, а спір стосується права цивільного.
		 
		Отже, незалежно від того, у якій юрисдикції розглянуто справу, на виконання рішення у якій проводилися торги, визначення юрисдикції у справі про визнання торгів недійсними залежить від суб'єктного складу сторін договору, а з урахуванням того, що продавцем є юридична особа, - то від того, чи є покупець юридичною чи фізичною особа та від змісту правовідносин між сторонами, які є цивільними.
		 
		Тому ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що, закривши провадження у справі та вказавши на необхідність розгляду позову в порядку господарського судочинства, суди не врахували особливостей правового статусу сторін аукціону, його предмета та призначення, а тому порушили правила визначення юрисдикційності спору.
		 
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвали судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню. 
		 
		Оскільки суди допустили неправильне застосування норм процесуального права, ухвали підлягають скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		З огляду на наведене можна зробити такі висновки.
		 
		Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статусу фізичної особи - підприємця, не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. 
		 
		Юридичний статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю як фізичної особи, та жодним чином не обмежує їх.
		 
		З урахуванням вимог статей 2, 318 ЦК України та положень Тимчасового порядку№656/5, які узгоджуються між собою в частині визначення суб'єктів права власності, можна зробити висновок, що учасниками, переможцями торгів, набувачами майна на торгах, а отже, і власниками такого майна є фізичні або юридичні особи. 
		 
		Суб'єктом права власності може бути фізична особа, оскільки ЦК України не містить заборони щодо перебування у власності окремої фізичної особи нерухомого майна нежитлового призначення, яке використовується для здійснення підприємницької діяльності. 
		 
		Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу ІХ Тимчасового порядку, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.
		 
		З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу, який укладається за визначеною процедурою.
		 
		При цьому мета придбання майна та його подальше використання не впливають на статус покупця як фізичної особи і на правову природу прилюдних торгів як договору купівлі-продажу, який передбачає особливий порядок його укладання.
		 
		Юрисдикційність справ про оскарження прилюдних торгів визначається з огляду на склад сторін правочину. Якщо набувачем майна є фізична особа, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 403, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поларт-Інвест» задовольнити частково.
		 
		Ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 23 листопада 2016 року скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Повний текст постанови складено і підписано 29 березня 2017 року.
		 
		Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:Н. О. АнтонюкН. П. Лященко С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко В. В. БританчукЛ. І. Рогач Д. А. ГудимаІ. В. Саприкіна В. І. ДанішевськаО. С. Ткачук О. С. ЗолотніковВ. Ю. Уркевич О. Р. КібенкоО. Г. Яновська Л. М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...