Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2018.
Дата набрання законної сили: 02.04.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала
		Іменем України
		02 квітня 2018 року
		м. Київ
		Провадження № 51-3546 ск 18
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні №12017150040000770 в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27 грудня 2017року щодо ОСОБА_4 ,
		встановила:
		Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня 2017 року 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаєва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України, засуджено:
		за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді 1 року виправних робіт із відрахуванням 10% із суми заробітку в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 29397 грн. 32 коп. в рахунок відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином. Стягнуто з  ОСОБА_4 на користь держави в особі Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва грошових коштів, витрачених на лікування потерпілого від кримінального правопорушення у розмірі 9196,39 грн.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 06.02.2017 року, приблизно о 17:00 год., знаходячись на території ТОВ "Ринок-Торг-Сервіс" по вул. Космонавтів, 156-А в м. Миколаєві в ході виниклого конфлікту, діючи з прямим умислом, наніс один удар своєю правою ногою в область коліна правої ноги ОСОБА_5 , спричинивши останньому тілесні пошкодження, що відповідно до висновку експерта відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.
		Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 27 грудня 2017року апеляційну скаргу обвинуваченого  ОСОБА_4 задоволено частково, а вирок суду першої інстанції змінено: постановлено звільнити ОСОБА_4 від призначеного судом покарання. В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що апеляційний суд не встановивши обставин на підтвердження факту непрацездатності ОСОБА_4 , безпідставно звільнив його від призначеного судом першої інстанції покарання на підставі ч. 2 ст. 57 КК України.
		 
		Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке. 
		Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданого до неї судового рішення та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 57 КК України виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, приватних виконавців, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.
		Стаття 1 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає, що непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого ст. 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.
		Як убачається з доданих до касаційної скарги копій судових рішень, змінивши вирок місцевого суду в частині звільнення   ОСОБА_4 від призначеного покарання у виді виправних робіт, апеляційний суд вказав, що останній є інвалідом третьої групи, а тому на підставі ч. 2 ст. 57 КК України покарання у виді виправних робіт не може бути застосовано до непрацездатних осіб.
		Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд не вправі перейти до більш м`якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності до того підстав повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засуджену від покарання.
		Оскільки санкцією ч.1 ст. 122 КК Українипередбачено покарання у виді виправних робіт на строк до 2 років, обмеження волі на строк до 3 років або позбавлення волі на строк до 3 років, при цьому питання про скасування вироку за м`якістю призначеного покарання не порушено, а ОСОБА_4 призначено покарання, яке з огляду на його стан не може бути до нього застосовано, то він підлягає звільненню від цього покарання.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційним судом правильно звільнено ОСОБА_4 від призначеного йому покарання місцевим судом у виді виправних робіт, що цілком узгоджується з вищенаведеними вимогами кримінального та кримінального процесуального закону, а тому підстав вважати обґрунтованими доводи касаційної скарги прокурора, у колегії суддів немає. 
		Ухвала апеляційного суду достатньо мотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК України..
		З урахуванням вищенаведеного, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст.428 КПК України.
		Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів 
		постановила:
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27грудня 2017року щодо ОСОБА_4 . 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...