Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/17999/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2018.
Дата набрання законної сили: 27.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		27 березня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 910/17999/16
		Провадження № 12-22гс18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Князєва В. С.,
		судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
		за участю помічника судді Павленко В. В., який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання,
		учасників справи:
		 позивач - Обслуговуючий гаражно-будівельний кооператив «Волгоградський» (представники - Трубєцкой С.Г., Жуков Д.О.),
		 відповідач - Київська міська рада (представник - Власенко І. І.),
		 треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (представник - Сергієнко А. А.), Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (представник - не з'явився),
		розглянула у судовому засіданні заяви (вх. № 453/0/32-17 та № 2614/0/4-17 
		від 15 грудня 2017 року) Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу «Волгоградський» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 07 листопада 2017 року (головуючий - Алєєва І. В., судді Дроботова Т. Б., Рогач Л. І.) та постанови Київського апеляційного господарського суду від 06 червня 2017 року (головуючий - Хрипун О. О., 
		судді Коротун О. М., Іоннікова І. А.) у справі № 910/17999/16 за позовом Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу «Волгоградський» до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          У вересні 2016 року Обслуговуючий гаражно-будівельний кооператив «Волгоградський» (далі - ОГБК «Волгоградський») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про:
		1.1     визнання незаконною бездіяльності Київської міської ради стосовно розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОГБК «Волгоградський» земельної ділянки площею 0,5514 га (кадастровий 
		номер 8000000000:62:029:0030) для експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки на вул. Шолом-Алейхема, 5в у Деснянському районі міста Києва (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, справа № 9617; далі - земельна ділянка);
		1.2    зобов'язання Київської міської ради розглянути проект землеустрою про відведення спірної земельної ділянки та прийняти рішення щодо його затвердження чи відмови в затвердженні.
		2.          В обґрунтування позовних вимог ОГБК «Волгоградський» зазначив, що завершений проект землеустрою щодо відведення позивачеві земельної ділянки було передано відповідачу для розгляду та затвердження 21 вересня 2015 року, однак усупереч положенням частини шостої статті 123 Земельного кодексу України на момент подання позову Київська міська рада не прийняла рішення про затвердження проекту землеустрою та надання вказаної земельної ділянки в користування позивачеві або про відмову в цьому.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		3.          ОГБК «Волгоградський» звернувся до Київської міської державної адміністрації із заявою № 18 від 06 грудня 1999 року про надання права користування земельною ділянкою площею 5836,33 кв.м на вул. Шолом-Алейхема, 5в Ватутінського району міста Києва.
		4.          08 червня 2015 року між ОГБК «Волгоградський» та Приватним підприємством «Київземресурс» (далі - ПП «Київземресурс») погоджено завдання на виконання робіт (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОГБК «Волгоградський» для експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки на вул. Шолом-Алейхема, 5в у Деснянському районі міста Києва; підстава виконання - доручення Київської міської ради від 23 лютого 2000 року № 225-ПК/2-694).
		5.          ПП «Київземресурс» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою надання позивачу в оренду земельної ділянки площею 0,5514 га для експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
		6.          21 вересня 2015 року ОГБК «Волгоградський» через ПП «Київземресурс» передав до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на розгляд Київської міської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		7.          Листом від 11 серпня 2015 року № 057041-14425 ОГБК «Волгоградський» було повідомлено про результати опрацювання Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОГБК «Волгоградський» для експлуатації та обслуговування тимчасової автостоянки на вул. Шолом-Алейхема, 5в у Деснянському районі міста Києва, відповідно до якого надання земельної ділянки суперечить чинному законодавству, зокрема статті 134 Земельного кодексу України. Листом 
		від 18 вересня 2015 року № 057041-16955 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради додатково повідомив ОГБК «Волгоградський», що інформація щодо відсутності підстав для надання земельної ділянки вже викладена в листі від 11 серпня 2015 року.
		8.          06 жовтня 2016 року Київською міською радою було прийнято рішення № 168/1172, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення 
		КП «Спецжитлофонд» земельних ділянок для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на перетині вул. Мілютенка та вул. Шолом-Алейхема; надано КП «Спецжитлофонд» в постійне користування, зокрема, спірну земельну ділянку площею 0,5514 га.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 
		9.          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 листопада 2016 року припинено провадження у справі № 910/17999/16 на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час винесення ухвали).
		10.       Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що спір за позовом ОГБК «Волгоградський» до Київської міської ради про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії є публічно-правовим і підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
		11.       Київський апеляційний господарський суд постановою від 20 грудня 
		2016 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 23 листопада 2016 року у справі № 910/17999/16 скасував, справу передав на розгляд до суду першої інстанції.
		12.       Приймаючи зазначену постанову, апеляційний господарський суд керувався тим, що спір, який виник унаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.
		13.       За результатами нового розгляду справи Господарський суд міста Києва рішенням від 28 лютого 2017 року у справі № 910/17999/16 позовні вимоги задовольнив частково. Зобов'язав Київську міську раду розглянути в установленому законом порядку поданий 21 вересня 2015 року проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та прийняти рішення щодо його затвердження чи відмови у затвердженні. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
		14.       Під час розгляду справи ухвалою від 10 лютого 2017 року суд першої інстанції, дослідивши обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, а також наявні у справі докази, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (далі - КП «Спецжитлофонд»).
		15.       Приймаючи таке рішення суд виходив з того, що оскільки відповідач не розглянув у встановленому законом порядку переданого позивачем 21 вересня 
		2015 року проекту землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки, то її передання на праві постійного користування КП «Спецжитлофонд» не звільняє Київську міську раду від вчинення передбачених Земельним кодексом України дій щодо розгляду раніше поданого позивачем проекту землеустрою та прийняття відповідного рішення (про надання земельної ділянки у користування чи про відмову в цьому).
		16.       Вищий господарський суд України постановою від 07 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 червня 2017 року у справі № 910/17999/16 залишив без змін. Суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду скасував у частині задоволення позовних вимог та стягнення з Київської міської ради судових витрат та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		17.       Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України, посилаючись на приписи статей 116, 122, 123 Земельного кодексу України, Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 63/9120, дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів суду факту свого звернення до Київської міської ради щодо надання в оренду земельної ділянки в порядку, визначеному земельним законодавством, а також порушення своїх прав бездіяльністю саме відповідача, тому відсутні правові підстави для покладення на Київську міську раду обов'язку розглянути проект землеустрою щодо відведення ОГБК «Волгоградський» земельної ділянки.
		Короткий зміст заяви про перегляд судових рішень
		18.       13 грудня 2017 року ОГБК «Волгоградський» подав до Верховного Суду України заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 07 листопада 2017 року у справі № 910/17999/16 з підстав, передбачених пунктами 1 і 3 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання заяв), у яких просив постанову Вищого господарського суду України від 07 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 червня 2017 року скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 28 лютого 2017 року залишити в силі.
		19.       Скаржник стверджує, що суди апеляційної та касаційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не врахували правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 10 грудня 2013 року у справі № 21-358а13, 
		що саме Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування, уповноважений на вирішення земельних питань, повинна була розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки й прийняти відповідне рішення про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні. Також, ОГБК «Волгоградський» звертає увагу на практику Вищого адміністративного суду України в подібних правовідносинах щодо отримання земельних ділянок у власність та користування, порядок чого регламентується статтями 118, 123 Земельного кодексу України, викладену в ухвалах цього від 14 липня 2016 року у справі № 369/8847/13-а (№ К/800/31680/14), від 17 вересня 2014 року у справі № 2а-862/11 
		(№ К/9991/31501/12), від 09 жовтня 2013 року у справі № 2а/0470/16919/11 
		(№ К/9991/55773/12) та у постанові Вищого адміністративного суду України 
		від 19 жовтня 2016 року у справі № 826/12521/15 (№ К/800/1537/16).
		20.       Крім того, ОГБК «Волгоградський» просить судові витрати, пов'язані з поданням цієї заяви, покласти на відповідача.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		21.       За змістом підпункту 1 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України 
		від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		22.       Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 
		 від 11 січня 2018 року допущено справу № 910/17999/16 до провадження та відкрито провадження за заявами ОГБК «Волгоградський» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 07 листопада 2017 року 
		в даній справі.
		23.       За підпунктом 2 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, якщо господарська справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, - така справа після її отримання Касаційним господарським судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		24.       На підставі цих норм процесуального права ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 лютого 2018 року заяви 
		ОГБК «Волгоградський» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 07 листопада 2017 року у справі № 910/17999/16 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		25.       Мотивуючи своє рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що в судових рішеннях, на які посилається заявник як на підставу неоднакового застосування норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України, застосовуючи в подібних правовідносинах одні й ті ж самі норми матеріального права, що й у постанові Вищого господарського суду України, про перегляд якої подано заяву, дійшов протилежних правових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії стосовно розгляду питання про затвердження поданого позивачами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		26.       ОГБК «Волгоградський» зазначає, що Вищий господарський суд України, приймаючи постанову від 07 листопада 2017 року, не взяв до уваги висновків Верховного Суду України та не врахував практики Вищого адміністративного суду України щодо застосування норм матеріального права, що визначають компетенцію органів місцевого самоврядування на надання земельних ділянок із земель комунальної власності у власність або користування, а саме положення пункту «в» статті 9, частини першої статті 116, частини першої статті 122, частин першої, шостої статті 123 Земельного кодексу України, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		27.       За твердженням скаржника, Верховний Суд України та Вищий адміністративний суд України у прийнятих судових рішеннях по-іншому, ніж в оскаржуваній постанові, застосували норми матеріального права, зокрема, в частині визначення компетенції органів місцевого самоврядування на надання земельних ділянок із земель комунальної власності у власність або користування.
		28.       Інші учасники справи письмово свою позицію стосовно заяви ОГБК «Волгоградський» не виклали, проте у судовому засіданні просили в задоволенні заяви відмовити.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів заявника
		29.       Відповідно до пунктів 1 і 3 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час подання заяв) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права.
		30.       Проаналізувавши правові висновки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 07 листопада 2017 року у справі № 910/17999/16 та в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2016 року у справі 
		№ 369/8847/13-а, від 17 вересня 2014 року у справі № 2а-862/11, від 09 жовтня 
		2013 року у справі № 2а/0470/16919/11, у постанові Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 826/12521/15 та в постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі № 21-358а13, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду 
		на таке.
		31.       Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце в разі, якщо суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з подібними предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог, встановленими судом фактичними обставинами й однаковим матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
		32.       Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка встановлення правильності яких не належить до компетенції Великої Палати Верховного Суду.
		33.       Так, у справах № 369/8847/13-а та № 2а-862/11, що розглядалися Вищим адміністративним судом України, предмет спору стосувався бездіяльності місцевих рад щодо тривалого розгляду питання затвердження проекту землеустрою про відведення земельних ділянок. В ухвалах названого суду 
		від 14 липня 2016 року та від 17 вересня 2014 року у цих справах (відповідно) касаційний суд застосовував приписи частини шостої статті 123 Земельного кодексу України, якою передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. У даних справах Вищий адміністративний суд України, задовольнивши позовні вимоги щодо бездіяльності місцевих рад при затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, керувався тим, що позивач звертався безпосередньо до органу місцевого самоврядування із заявою, в якій просив розглянути розроблений такий проект землеустрою. Натомість у справі, що розглядається, суди встановили, що позивач не направляв матеріалів землевпорядної документації до Київської міської ради, а тому відповідний проект землеустрою не було розглянуто цим органом місцевого самоврядування. Отже, зважаючи на відмінність фактичних обставин у названих справах та у справі, що розглядається, а звідси - й на відсутність подібних правовідносин, суди касаційних інстанцій не допустили неоднакового застосування статті 123 Земельного кодексу України.
		34.       Предметом спору у справах № 826/12521/15 та № 2а/0470/16919/11, що розглядалися Вищим адміністративним судом України, було затвердження міською радою проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність громадянам. Спір у справі, що розглядається, виник між юридичною особою (ОГБК «Волгоградський») та Київською міською радою також стосовно розгляду та затвердження міською радою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що земельним законодавством України встановлено спеціальний порядок безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, що характеризується значними особливостями, не притаманними відносинам з надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування юридичним особам. За таких обставин у постанові Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 826/12521/15 та в ухвалі цього ж суду від 09 жовтня 2013 року у справі № 2а/0470/16919/11 при задоволенні позовних вимог суд застосовував норми статті 118 Земельного кодексу України стосовно порядку розгляду питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність громадянам. Проте у судових рішеннях, що переглядаються, суди застосовували інший нормативний припис - статтю 123 Земельного кодексу України, якою внормовано порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності в користування. Викладене вказує на відсутність неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
		35.       Доводи заявника про невідповідність рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, викладеному в постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі № 21-358а13 висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права також не можна визнати обґрунтованими з огляду на таке.
		36.       Постановою Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі 
		№ 21-358а13 було скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України з передачею справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Тобто Верховний Суд України остаточно не вирішив спір у цій справі, зазначеною постановою не закінчив її судовий розгляд. За таких обставин на постанову Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справі № 21-358а13 не можна посилатися як на підставу перегляду судових рішень, встановлену пунктом 3 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання заяв).
		(2) Висновки за результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень
		37.       Відповідно до частини першої статті 11126 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час подання заяв) Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
		38.       Зважаючи на те, що Велика Палата Верховного Суду вбачає, що обставин, які б свідчили про неоднакове застосування норм матеріального права при вирішенні справи, немає, у задоволенні заяв ОГБК «Волгоградський» слід відмовити.
		Щодо судового збору
		39.       За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи в разі відмови в позові покладаються на позивача.
		40.       З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про відмову у задоволенні заяв ОГБК «Волгоградський» судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи, покладаються на заявника.
		Керуючись пунктами 1 і 2 розділу XI «Перехідні положення», статтею 315 Господарського процесуального кодексу України, статтею 11126 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання заяв), Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А:
		У задоволенні заяв Обслуговуючого гаражно-будівельного кооперативу «Волгоградський» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 07 листопада 2017 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 06 червня 2017 року у справі № 910/17999/16 відмовити.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови складений 02 квітня 2018 року.
		 
		 
		Головуючий суддя В. С. КнязєвСуддя-доповідач В. Ю. УркевичСудді:Н. О. АнтонюкЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко В. В. БританчукІ. В. Саприкіна Д.А. ГудимаО. М. Ситнік В. І. ДанішевськаО. С. Ткачук О. С. ЗолотніковО. Г. Яновська О. Р. Кібенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...