Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/10439/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Терористичний акт.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2018.
Дата набрання законної сили: 29.03.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		1[1]
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
		Апеляційного суду міста Києва в складі:
		 
		головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів  при секретарі судового засіданняОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 29 березня 2018 року, апеляційні скарги підозрюваної ОСОБА_5 , її захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та прокурора у кримінальному провадженні  прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2018 року, щодо 
		 
		ОСОБА_5 , яка народилася     ІНФОРМАЦІЯ_1 
		в м. Києві,громадянки України, проживаючої за адресою 
		АДРЕСА_1 
		 
		 підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109; ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 109; ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 112; ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 258; ч. 1 ст. 258-3; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, 
		 
		за участі: прокурорів  захисників  підозрюваної  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,  ОСОБА_8 ,  ОСОБА_5 ,ВСТАНОВИЛА:
		 
		Вказаною ухвалою визнано відсутність передбачених законом підстав для затримання 22 березня 2018 року ОСОБА_5 і звільнено її з-під варти в залі суду, задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_11 , яке погоджене прокурором відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах терміну досудового розслідування тривалістю 59 (п`ятдесят дев`ять днів), тобто до 20 травня 2018 року.
		 
		Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваної, тяжкість покарання, що загрожує їй в разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого правопорушення, положення ч. 5 ст. 176 КПК України, відповідно до яких запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються у вчиненні, в тому числі, злочинів, передбачених ст.ст. 109, 112 КК України, та прийшов до висновку про необхідність застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. 
		 
		Не погоджуючись з таким рішенням, захисники в інтересах підозрюваної, підозрювана та прокурор, кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2018 року, вважаючи, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою оскільки винесена з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та просять постановити нову ухвалу.
		При цьому захисники просять обрати, ОСОБА_5 запобіжний захід, не пов`язаний з утриманням її під вартою, підозрювана просить відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а прокурор, просить скасувати ухвалу в частині визнання відсутності передбачених законом підстав для затримання 22 березня 2018 року ОСОБА_5 та звільнення її з-під варти в залі суду, та задовольнити вказане клопотання про застосування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах терміну досудового розслідування тобто до 20 травня 2018 року. 
		 
		Так, захисники вважають, що повідомлення про підозру від 22 березня 2018 року, пред`явлене ОСОБА_5 Генеральним прокурором України, є необґрунтованим.
		Стверджують, що дії ОСОБА_5 за ст.ст. 109 і 112 КК України кваліфіковані безпідставно, за надуманими мотивами. Жодних конкретних дій, окрім розмов, зафіксованих в незаконний спосіб, з метою повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, посягання на життя Президента України, народних депутатів України, Прем`єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, керівників політичних партій, вчиненого у зв`язку з їх державною чи громадською діяльністю вона не вчиняла. 
		Крім того, посилаються захисники і на те, що вказані в п`яти епізодах інкримінованих їй діянь, два факти придбання вогнепальної зброї 20 листопада 2017 року і 06 березня 2018 року повторно кваліфіковані окремо також за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, що є грубим порушенням норм КПК.
		Безпідставно, на думку захисників, кваліфіковані дії ОСОБА_5 і за ч. 1 ст. 258-3 КК України, як сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», оскільки в чому полягало таке «сприяння», в повідомленні про підозру не вказано. Крім того, формулювання підозри за ч. 1 ст. 258-3 КК України    ОСОБА_5 не містить ознак сприяння її у діяльності терористичній організації врозумінні ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом".
		На переконання авторів апеляційної скарги, не є вмотивованими в ухвалі слідчого судді і посилання для обґрунтування своїх висновків про ймовірність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 258-3 КК України та на визнання "ДНР" терористичною організацією згідно з чисельними заявами і постановами Верховної Ради України до міжнародної спільноти.
		Також захисники вказують про недотримання закріпленого у ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 17 КПК України одного з основоположних у кримінальному судочинстві принципів презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її винуватість не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду. 
		Крім того, сторона захисту посилається і на те, що в повідомленні про підозру і в оскаржуваній ухвалі слідчого судді неодноразово вказуються припущення слідчого і судді про наміри ОСОБА_5 вчинити певні дії. А згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися набудь-яких припущеннях.
		Не обґрунтовані на переконання авторів апеляційної скарги в оскаржуваній ухвалі суду і наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені частиною статті 177 КПК України.
		Разом з тим, посилаються захисники і на те, що слідчим суддею не були враховані характеризуючі дані про особу підозрюваної ОСОБА_5 , яка раніше не судима, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, працює, має постійне місце реєстрації і проживання в м. Києві, є народним депутатом України, Герой України, має міцні соціальні зв`язки, в тому числі на її утриманні знаходиться 80-річна мати, майнова шкода в результаті інкримінованих їй діянь відсутня. 
		Крім того, зазначають, що ОСОБА_5 22 березня 2018 року в приміщенні Верховної Ради України була затримана незаконно, про що вказано і в оскаржуваній ухвалі. Також, слідчий суддя не обґрунтував наявність доказів, які підтверджують вину ОСОБА_5 в інкримінованих їй правопорушеннях. Відеофіксація дій ОСОБА_5 під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій здійснювалась незаконно, оскільки дозволу на застосування технічних засобів фіксації відносно ОСОБА_5 слідчим суддею не надавалось.
		Звертається увага в апеляційній скарзі захисників і на те, що слідчий суддя обираючи міру запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, не вказав місце такого утримання, а її знаходження з 22 березня 2018 року в приміщенні Служби безпеки України є незаконним.
		 
		Підозрювана, в своїй апеляційній скарзі, зокрема, зазначає, що повідомлення про підозру стосовно неї ґрунтується на недопустимих доказах, оскільки негласні слідчі (розшукові) відносно неї не проводилися.
		Також, на думку ОСОБА_5 , прокурорами не обґрунтовано та не доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Зазначає підозрювана і про те, що їй було відомо про вказане кримінальне провадження та існування загрози бути взятою під варту, однак вона, незважаючи на можливі ризики для себе, повернулася до України з м. Страсбург, при цьому з`являлася за першим викликом до слідчого, приходила на засідання Верховної Ради України. 
		Крім того, підозрювана вважає необґрунтованими твердження прокурорів про те, що вона може незаконно впливати на свідків, хід розслідування чи будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки слідчому судді не надано жодного доказу незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
		Також, як зазначає підозрювана ОСОБА_5 , прокурори не довели наявність загрози знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки в неї не було такого наміру, і вказане неможливо, з огляду на те, що речові докази описані та вилучені, документи знаходяться у матеріалах кримінального провадження. 
		 
		Сторона обвинувачення в своїй апеляційній скарзі вважає, що судом першої інстанції були неправильно застосовані норми процесуального права, в частині визнання відсутності передбачених законом підстав для затримання ОСОБА_5 та звільнення її з-під варти.
		Прокурор стверджує, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та перевірка наявності правових підстав для затримання особи не можуть розглядатися слідчим суддею в одному провадженні.
		Стверджує, що сторона обвинувачення була позбавлена можливості довести існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, оскільки вказане питання не було винесено слідчим суддею на обговорення під час розгляду клопотання.
		Також, на думку прокурора, при прийнятті рішення щодо визнання відсутності передбачених законом підстав для затримання 22 березня 2018 року ОСОБА_5 та звільнення її з-під варти в залі суду, було порушено правило підсудності при вирішенні питань, передбачених ст. 206 КПК України. Відділ забезпечення досудового слідства Служби безпеки України, в якому утримується підозрювана ОСОБА_5 , відноситься до Печерського району м. Києва, а тому у слідчого судді Шевченківського районного суду відсутні правові підстави для перевірки наявності підстав для позбавлення особи свободи та ухвалення з цього приводу рішення щодо визнання наявності чи відсутності передбачених законом підстав для затримання ОСОБА_5 та звільнення її з-під варти.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваної та її захисників, кожного окремо, які підтримали свої апеляційні скарги і просили скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу, доводи кожного із прокурорів, які просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		 
		Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 19 серпня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22015000000000245, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 28 ст. 112, ч. 1 ст. 14 ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 258-3 та ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.
		Постановами Верховної Ради України від 22 березня 2018 року № 2364 - VІІІ, № 2365 - VІІІ та № 2366  VІІІ надано згоду на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_5 , а також її затримання та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 
		Того ж дня, 22 березня 2018 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109; ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 109; ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 112; ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 258; ч. 1 ст. 258-3; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України. А саме: у змові про вчинення дій з метою насильницького повалення конституційного ладу та захоплення державної влади; у готуванні до вчинення таких дій за попередньою змовою групою осіб; у готуванні до посягання на життя Президента України, народних депутатів, Прем`єр-міністра та членів Кабінету міністрів України, керівників політичних партій, вчиненого у зв`язку з їх державною чи громадською діяльністю, за попередньою змовою групою осіб; у готуванні до терористичного акту, тобто застосування зброї, вчинення вибуху чи інших дій, які створювали небезпеку для життя і здоров`я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків, вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, за попередньою змовою групою осіб, що призвели до загибелі людини; у сприянні діяльності терористичної організації; у носінні, зберіганні, придбанні і передачі вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, за попередньою змовою групою осіб.
		 
		23 березня 2018 року старший слідчий в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_11 , за погодженням прокурора у кримінальному провадженні, прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
		 
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2018 року визнано відсутність передбачених законом підстав для затримання 22 березня 2018 року ОСОБА_5 і звільнено її з-під варти в залі суду, а також задоволено клопотання органу досудового розслідування та застосовано до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах терміну досудового розслідування тривалістю 59 (п`ятдесят дев`ять днів), тобто до 20 травня 2018 року і взято під варту в залі суду.
		 
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
		Відповідно дост. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		 
		З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні старшого слідчого підстави для застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому була допитана підозрювана ОСОБА_5 , вислухані думки прокурорів та захисників, з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
		Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з`ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні старшого слідчого мети та підстав застосування запобіжного заходу, передбаченихстаттею 177 КПК України.
		 
		Відповідно дост. 178 КПК України, слідчим суддею також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваної до кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання її винуватою у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вона підозрюється, характер та обставини вчинених кримінальних правопорушень, характеризуючі дані про особу підозрюваної, в їх сукупності.
		 
		Перевіряючи доводи та обставини, на які посилаються старший слідчий та прокурор у клопотанні, слідчим суддею з`ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109; ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 109; ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 112; ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 258; ч. 1 ст. 258-3; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, старшим слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
		 
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини,вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язуютьпідозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
		Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
		За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об`єктивно зв`язують її з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана, могла вчинити дані правопорушення.
		 
		В даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваної ОСОБА_5 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109; ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 109; ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 112; ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 258; ч. 1 ст. 258-3; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
		При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_5 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
		Зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисники підозрюваної просять скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення та спростовуються вищевикладеним.
		Разом з тим, відповідно до змісту ст.ст.177,183 КПК України, крім наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою особливо тяжких злочинів, тримання під вартою має бути обумовлено доведеністю обставин, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.
		Достатні дані при цьому повинні бути не уявними або ж припустимими, а конкретними, визначеними, необхідними, підтвердженими відповідними доказами, які б в сукупності свідчили про наявність підстав, що були достатніми для застосування запобіжного заходу, а тому не заслуговують на увагу і посилання захисників та підозрюваної про відсутність ризиків, оскільки слідчий суддя, розглядаючи клопотання старшого слідчого, всебічно з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного, при цьому заслухав пояснення як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, та навів в ухвалі мотиви необхідності задоволення клопотання старшого слідчого.
		 
		Наявність характеризуючих даних про особу підозрюваної ОСОБА_5 , яка раніше не судима, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, працює, має постійне місце реєстрації і проживання в м. Києві, є народним депутатом України, Герой України, має міцні соціальні зв`язки, в тому числі на її утриманні знаходиться 80-річна мати, майнова шкода в результаті інкримінованих їй діянь відсутня, на що посилаються захисники і які на їхню думку не взято до уваги слідчим суддею, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України. 
		На підставі вище викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання старшого слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки старший слідчий у клопотанні, прокурори в судовому засіданні в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_5 на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
		 
		Крім того, слідчий суддя, з урахуванням вимог ч. 5ст. 176 КПК України, з огляду на те, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5,260,261 Кримінального кодексу України, обґрунтовано не визначив ОСОБА_5 інший запобіжний захід, окрім виключного, оскільки остання підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1ст. 109 та ч. 1 ст. 258 КК України, а тому доводи авторів апеляційних скарг в цій частині є безпідставними. З тих же підстав колегія суддів не знаходить за можливе і задовольнити заяви про взяття підозрюваної ОСОБА_5 на особисту поруку від громадян України, а саме політика, правозахисника,народного депутата УкраїниІ,IIтаIVскликань, Героя України ОСОБА_12 та правозахисниці, журналістки і Сотника першої незалежної жіночої сотні ОСОБА_13 . 
		 
		Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
		 
		Враховуючи вище викладене, рішення слідчого судді в частині задоволення клопотання органу досудового розслідування є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а також яким дана належна оцінка, а тому апеляційні скарги підозрюваної та її захисників, з викладеними в них доводами, задоволенню не підлягають.
		 
		Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора та вважає безпідставними висновки слідчого судді про відсутність законних підстав для затримання ОСОБА_5 через те, що органом досудового розслідування та прокурором не було надано жодних доказів, що у момент затримання ОСОБА_5 вчиняла будь-який з завершених злочинів, у вчиненні яких їй було повідомлено про підозру.
		Так, як видно з повідомлення про підозру, ОСОБА_5 підозрюється, в тому числі і у готуванні до вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 109, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 28 ст. 112, ч. 1 ст. 14 ч. 3 ст. 258 КК України.
		Зі змісту ч. 1 ст. 14 КК України вбачається, що готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину. Обов`язковою ознакою готування до злочину є те, що ця стадія має місце тільки у разі припинення дій винного з причин, що не залежать від його волі. У зв`язку з тим, що стадія готування може бути досить віддаленою від закінчення злочину.Особа планує у майбутньому довести свій злочинний намір до логічного завершення - вчинити закінчений злочин і створює для цього належні умови. За наявності підстав дії можуть розглядатися як відповідні закінчені злочини (наприклад, незаконне придбання вогнепальної зброї). У разі припинення вказаних дій за власною волею суб`єкта має місце добровільна відмова при незакінченому злочині. Однак, матеріали провадження не містять жодних доказів про те, що підозрювана  ОСОБА_5 добровільно відмовилася від вчинення правопорушень, в яких вона обґрунтовано підозрюється і не наведено таких доказів стороною захисту.
		За таких обставин, колегія суддів переконана, що 22 березня 2018 року уповноважена службова особа мала право без ухвали слідчого судді затримати ОСОБА_5 , підозрювану у вчиненні злочинів, за які передбачені покарання у виді позбавлення волі, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України. 
		 
		 Крім того, заслуговують на увагу доводи прокурора з приводу того, що при прийнятті рішення щодо звільнення ОСОБА_5 з-під варти в залі суду, було порушено правило підсудності при вирішенні питань, передбачених ст. 206 КПК України.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
		Як вбачається з матеріалів провадження, відділ забезпечення досудового слідства Служби безпеки України, в якому утримується підозрювана ОСОБА_5 , відноситься до Печерського району м. Києва, а тому у слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва були відсутні правові підстави для перевірки наявності підстав для позбавлення особи свободи та ухвалення з цього приводу рішення щодо визнання наявності чи відсутності передбачених законом підстав для затримання ОСОБА_5 та звільнення її з-під варти, тому колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді в цій частині скасуванню.
		 
		Що ж стосується доводів сторони захисту про незаконність ухвали слідчого судді через те, що не було визначено місце утримання під вартою підозрюваної, то колегія суддів вважає їх надуманими, оскільки чинним КПК України не передбачено на даній стадії провадження обов`язок слідчого судді визначати місце тримання під вартою підозрюваного, і стороною захисту не зазначається, які саме норми чинного законодавства було порушено слідчим суддею. 
		 
		З приводу доводів сторони обвинувачення про те, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу не мав права перевіряти законність затримання ОСОБА_5 , колегія суддів вважає їх не переконливими, оскільки відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, що і мало місце в даному випадку.
		 
		Враховуючи вище викладене та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 206, 208, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, - 
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні  прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 ,  задовольнити частково.
		 
		Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2018 року, скасувати в частині визнання відсутності передбачених законом підстав для затримання 22 березня 2018 року ОСОБА_5 і звільнення її з-під варти в залі суду.
		 
		В іншій частині ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 березня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_11 , яке погоджене прокурором відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах терміну досудового розслідування тривалістю 59 (п`ятдесят дев`ять днів), тобто до 20 травня 2018 року, - залишити без змін, а апеляційні скарги, захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної  ОСОБА_5 , підозрюваної ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
		 
		 Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		   ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа №11-сс/796/1990/2018 Категорія: ст.199 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції  ОСОБА_14  Доповідач: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...