Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/2840/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2018.
Дата набрання законної сили: 29.03.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		29 березня 2018 року
		м. Київ
		справа №140/2840/14-к
		Провадження № 51-2288 км 18
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		при секретарі  ОСОБА_4 ,
		за участю прокурора ОСОБА_5 ,
		засудженого ОСОБА_6 ,
		розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12014020240000154 за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Печора Тульчинського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
		за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 8 листопада 2016 року.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2016 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
		Врахувавши, що ОСОБА_6 фактично вже відбув призначене покарання, що підтверджується постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 5листопада 2010 року, суд звільнив його від відбування призначеного покарання. 
		Речовий доказ по справі  нарізну вогнепальну зброю, виготовлену саморобним способом з деталей карабіну системи «Манліхер», моделі «М 95», № НОМЕР_1 , калібру 8мм зразку 1895-30 років  передано в УМВС України у Вінницькій області для знищення.
		Вирішено питання про процесуальні витрати у кримінальному провадженні. 
		Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 8 листопада 2016 року цей вирок змінено в частині вирішення питання щодо речового доказу. Речовий доказ  нарізну вогнепальну зброю, виготовлену саморобним способом з деталей карабіну «Манхілер», моделі «М 95» № НОМЕР_1 , калібру 8 мм, зразку 1895-30 років, виробництва Австро-Угорщини завод «OsterreichischeWaffenfabriks  GesellschaftSteyr» передано на зберігання до музею криміналістики при Головному управлінні Національної поліції у Вінницькій області.
		В решті вирок залишено без зміни.
		За вироком суду, ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він у 1981 році у невстановленому слідством місці придбав, шляхом знайдення вогнепальну зброю, яку незаконно зберігав у будинку по АДРЕСА_2 до 25 серпня 2008 року. 
		Відповідно до висновку експерта, наданий на дослідження предмет, вилучений у ОСОБА_6 , є нестандартною нарізною вогнепальною зброєю, виготовленою саморобним способом з деталей карабіну системи «Манхілер», моделі «М 95» № НОМЕР_1 , калібру 8 мм, зразку 1895-30 років, виробництва Австро-Угорщини завод «OsterreichischeWaffenfabriks  GesellschaftSteyr» шляхом вкорочення ствола до залишкової довжини 180 см, та являється придатним для проведення пострілів. 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 ставить питання про скасування постановлених судових рішень та закриття кримінального провадження за відсутністю складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України. Вважає, що судами допущено істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Наголошує, що злочину не вчиняв, зброю не придбавав і не зберігав, а обвинувачення є неконкретним. Стверджує, що судами порушено вимоги ст. ст. 95, 290, 370, 374, 420 КПК України.
		Позиції учасників судового провадження
		Засуджений ОСОБА_6 касаційну скаргу підтримав та просив скасувати постановлені судові рішення і закрити кримінальне провадження.
		Прокурор касаційну скаргу вважає безпідставною і просить відмовити в її задоволенні.
		Мотиви Суду
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. 
		Згідно п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1954 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
		Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
		У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
		Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно зі ст. 374 ч. 3 п. 2 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку, крім іншого, повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
		Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення доведена. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Проте вирок суду щодо ОСОБА_6 вказаним вище вимогам закону не відповідає, факт незаконного придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу саме обвинуваченим не доведений об`єктивними та беззаперечними доказами по справі.
		З матеріалів кримінального провадження убачається, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, обґрунтував доведеність винуватості ОСОБА_6 показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , а також даними, які містяться в протоколі огляду місця події та висновках експертиз.
		При цьому під час розгляду справи ОСОБА_6 заперечував свою вину, повідомляв, що зброю не знаходив і не зберігав, звідки вона взялася йому невідомо. Вказував, що власником домоволодіння по АДРЕСА_2 є його сестра. 
		Слід зазначити, що показання свідків, на які суд послався як на доказ доведення винуватості, не підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчинені інкримінованого злочину. 
		Свідки ОСОБА_20 ОСОБА_21 , ОСОБА_27 зазначили, що в будинку по АДРЕСА_2 певний час проживали квартиранти, а з приводу зберігання ОСОБА_6 обрізу їм нічого невідомо.
		Свідки ОСОБА_22 ,  ОСОБА_23 повідомили, що не підписували протокол місця події по заяві ОСОБА_6 про крадіжку речей з його будинку, тобто давали показання взагалі щодо іншого кримінального правопорушення. 
		Свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18  це поняті, які були присутні при огляді обрізу рушниці в Немирівському РВУ МВС в 2014 році, тобто при огляді, який проводився через 6 років після виявлення злочину. 
		Свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15  співробітники ОСОБА_6 , які повідомили про прохання останнього до керівництва лісу про взяття його на поруки. 
		Свідки  ОСОБА_25 , ОСОБА_26  співробітники ОСОБА_6 , які вказали, що бачили як до обвинуваченого приїжджав чоловік віддати ключі від будинку.
		Тобто, вказані свідки не були безпосередніми очевидцями події, показань щодо незаконного придбання і зберігання ОСОБА_6 обрізу вони не давали. 
		Крім того, як вбачається з матеріалів провадження, в основу вироку судом покладено протокол огляду місця події (а.к.п. 184  187 том №1)  домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , який не містить зазначення причини, що обумовила проведення такого огляду без постанови судді, як того вимагає ч. 7 ст.190 КПК України (1960 року, згідно з яким проводилася ця слідча дія). В матеріалах справи також відсутні відомості про те, що протягом доби з моменту проведення огляду володіння особи був повідомлений прокурор, який здійснює нагляд за досудовим слідством.
		Також, на а.к.п. 183 том №1 наявний письмовий дозвіл ОСОБА_6 на огляд зазначеного домоволодіння, проте,відповідно до ч. 5 ст. 190 КПК України (1960 року, згідно з яким проводилася ця слідча дія) письмову згоду може надавати лише володілець (власник) житла чи іншого володіння. Згідно довідки КП Немирівське районне бюро технічної інвентаризації будинок по АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_24 , згідно договору дарування від 19 грудня 1992 року, що вказує на те, що саме ця особа мала право на надання письмової згоди на огляд.
		Крім того, посилаючись на показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9  працівників Немирівського РВУ МВС, в частині того, що ОСОБА_6 повідомив про обставини знайдення в нього обрізу мисливської рушниці, суд не врахував вимоги ч. 7 ст. 97 КПК України, згідно з якими у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення кримінального провадження. 
		Більше того, судом не виконані вимоги ст. 23 КПК України, згідно з якими суд досліджує докази безпосередньо та не може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, а згідно ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав у судовому засіданні або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них. Однак, вказані вимоги закон судом не дотримані, оскільки як на доказ винуватості ОСОБА_6 суд послався на його визнавальні показання, дані в ході досудового слідства.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011від 20.10.2011р. визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. 
		Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		А тому, відповідно до ч. 5 ст. 101 КПК України, не може слугувати доказом вини обвинуваченого ОСОБА_6 висновок експерта № 194-Б від 15.09.2008 року, висновок експертизи №774/14-21 від 10 травня 2014 року, показання допитаних в якості свідків експертів ОСОБА_28 та ОСОБА_29 і речові докази по кримінальному провадженню, як такі, що отриманні за неналежною правовою процедурою. 
		 
		Показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не є достатніми для постановлення обвинувального вироку ОСОБА_6 ще й з огляду на те, що вони перебувають у неприязних стосунках з обвинуваченим та раніше проживали у будинку, де було виявлено вогнепальну зброю. 
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки будь-яких належних об`єктивних доказів причетності саме ОСОБА_6 до придбання в 1981 році і тривалого до 25 серпня 2008 року зберігання ним без передбаченого законом дозволу вогнепальної зброї досудовим розслідуванням не здобуто, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються фактично на припущеннях та недостатніх доказах. 
		Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, вони перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і призвели до безпідставності засудження ОСОБА_6 .
		Оскільки з часу подій, про які йдеться у вироку, минуло майже 10 років і встановити нові докази на підтвердження вчинення саме ОСОБА_6 , злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК неможливо, враховуючи закріплений Конституцією України принцип презумпції невинуватості, тлумачачи всі сумніви на користь засудженого, колегія суддів вважає, що вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 підлягають скасуванню із закриттям справи у цій частині у зв`язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпано можливості їх отримати.
		Відповідно до ст. 440 КПК України, суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
		В силу п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпано можливості їх отримати.
		Керуючись ст. ст. 284, 434, 436, 440 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України(в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів
		ухвалила:
		касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 8 листопада 2016 року щодо ОСОБА_6 скасувати.
		Кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України за не встановленістю достатніх доказів для доведення винуватості і вичерпаністю можливості їх отримати.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_30

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...