Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/15323/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; плати за землю.
Надіслано для оприлюднення: 05.04.2018. Зареєстровано: 06.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2018.
Дата набрання законної сили: 20.06.2018
Результат оскарження 20.06.2018 Київський апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		05 квітня 2018 року                                                                              № 826/15323/17
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
		 
		за позовомОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у місті Києвіпроскасування податкового повідомлення - рішення 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 28 квітня 2017 року № 41008-1305,            № 41007-1305. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року  відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15323/17,закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11 грудня 2017 року, яке неодноразово відкладалось для надання сторонами додаткових доказів по справі. 
		У судовому засіданні 20 лютого 2018 року представник позивача адміністративний позов підтримав, просив суд задовольнити позов. В обґрунтування позову зазначено, що за позивачем не зареєстровано права власності щодо земельних ділянок. 
		Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову. На переконання відповідача, позивач є власником нерухомого майна у Святошинському районі міста Києва, а тому право користування на земельну ділянку, на якій знаходиться об'єкт, виникло у останнього разом із обов'язком сплачувати земельний податок.       
		Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
		ВСТАНОВИВ:
		          Податковим повідомленням - рішенням Головного управління ДФС у місті Києві від 28 квітня 2017 року № 41008-1305 ОСОБА_1 нараховано земельний податок на за 2017 рік у розмірі 421039,70 грн.
		 
		 
		          Податковим повідомленням - рішенням Головного управління ДФС у місті Києві від 28 квітня 2017 року № 41007-1305 ОСОБА_1 нараховано земельний податок на за 2017 рік у розмірі 738656,77 грн. 
		          За результатом адміністративного оскарження, спірні податкові повідомлення - рішення залишені без змін, скарга позивача - без задоволення. 
		          Як вбачається з рішення Державної фіскальної служби України від 06 вересня            2017 року № 11546/С/99-99-11-02-01-14 спірні податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі наступних обставин: 
		          Згідно даних ПК «Кадастр» ОСОБА_1 має у користуванні наступні земельні ділянки, право власності/користування на які не оформлено: загальною площею 3151 кв.м. (кадастровий номер НОМЕР_2), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (нежитлова будівля площею 826,3 кв.м., що перебуває у власності ОСОБА_1); загальною площею 5528 кв.м (кадастровий номер НОМЕР_3), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (нежитлова будівля площею 1194 кв.м.). 
		Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. 
		Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
		Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ Податкового кодексу України.
		Так, статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
		Підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України встановлює, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
		За правилами пунктів 286.1, 286.5 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. 
		Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
		З наведених правових норм слідує, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету земельний податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території згідно нарахувань контролюючого органу та на підставі відповідного податкового повідомлення-рішення.
		Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		Положення статті 120 Земельного кодексу України, яка регулює питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду, передбачають, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
		Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. 
		У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
		Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
		Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
		Таким чином, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. При цьому обов'язок сплати земельного податку не ставиться в залежність від факту реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України, та виникає у фізичної особи з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
		Судом встановлено, що 15 вересня 2005 року між позивачем (Іпотекодавець) та Закритим акціонерним товариством «Донгорбанк» (Іпотекодержатель) укладено Іпотечний Договір № 20-2005-Ф, за умовами якого Іпотекодавець передає Іпотекодержателю в іпотеку об'єкти нерухомого майна, які стануть власністю Іпотекодавця в майбутньому, а саме - дві нежилі будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3: будівля їдальні літера Б - загальною площею 499,20 кв.м., будівля гаражу літера Ж - загальною площею 694,80 кв.м.       
		Згідно пункту 1.1 вказаного Договору предмет іпотеки стане власністю Іпотекодавця у майбутньому на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між Продавцем та ОСОБА_2 і покупцем ОСОБА_3. Право власності на предмет іпотеки переходить до Іпотекодавця після державної реєстрації вищевказаного договору купівлі-продажу. Обставин, перешкоджають набуттю прав власності не має. 
		Після здійснення державної реєстрації вказаного Договору купівлі - продажу та переходу права власності на предмет Іпотеки, зазначені Нежилі будівлі залишаються предметом іпотеки до повного виконання Іпотекодавцем зобов'язань по Кредитному Договору. 
		 
		 
		 
		В матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу від 15 вересня 2005 року, згідно якого ОСОБА_3 придбано нерухоме майно: нежиле приміщення (літ Б, літ Ж), перелік яких наведено в пункті пункту 1.2 цього Договору, загальною площею 1194,00 кв.м., що складає 12/100 частин від адміністративно-виробничого комплексу, площею 10 460,90 кв.м., які знаходяться в будинку АДРЕСА_3. 
		Згідно витягу з Державного реєстру правочинів станом на 15 вересня 2005 року вищевказаний Договір купівлі-продажу зареєстровано в Державному реєстру правочинів.  
		Разом з тим, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на  19 грудня 2017 року  ОСОБА_1 є власником нерухомого майна загальною площею 826,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2. 
		При цьому, нерухоме майно (будівля гаражу (літера Ж) загальною площею 694,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 та нерухоме майно (будівля їдальні, літера Б) загальною площею 499,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 належать на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству «Перший український міжнародний банк».
		Таким чином, суд приймає доводи контролюючого органу щодо перебування у власності позивача лише в частині нерухомого майна загальною площею 826,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, щодо нерухомого майна (будівля гаражу (літера Ж) загальною площею 694,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 та нерухомого майна (будівля їдальні, літера Б) загальною площею 499,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 матеріали справи не містять доказів права власності ОСОБА_1. 
		          Отже, оскільки позивач є власником нерухомого майна загальною площею 826,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, за земельну ділянку під яким відповідачем нараховано земельний податок, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а тому посилання позивача на те, що він не є ані власником, ані землекористувачем відповідної земельної ділянки, судом до уваги не береться.
		Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 07 липня 2015 року (справа № 21-775а15) та від 02 грудня 2015 року (справа     № 21-3517а15), а також правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від         06 лютого 2018 року у справі № К/9901/1450/17 826/15139/16.
		          Враховуючи викладене, позивач як власник нежитлового приміщення, є суб'єктом справляння земельного податку, а тому визначення позивачу податкового зобов'язання із земельного податку є правомірним. 
		          Водночас, при вирішенні питання правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання із земельного податку необхідним є встановлення факту використання відповідачем офіційних відомостей при здійсненні розрахунку податкового зобов'язання.
		Так, відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		 
		Частиною 1 статті 193 Земельного кодексу України передбачено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
		Призначенням державного земельного кадастру, згідно з приписами статті 194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
		Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру врегульований статтею 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр".
		Доступ до Державного земельного кадастру надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів.
		Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.
		Отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов'язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім складення заповітів).
		Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку видається заявнику в день надходження заяви.
		Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.
		На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.
		Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором та посвідчується його печаткою.
		Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відомості Державного земельного кадастру є офіційними.
		          У відповідності до пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
		У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
		У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
		 
		 
		 
		 
		Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
		Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
		У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
		Щодо правильності визначення суми податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб, зокрема, що сума податку визначалась саме за площу під належними позивачу нежилим приміщенням та з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.
		Із наведеного у письмовому відзиві розрахунку суми земельного податку з фізичних осіб вбачається, що відповідач розраховував суму податкового зобов'язання виходячи з наступних показників: 
		3151х782,56х2х1,5х1,249х1,433х1,06=14034656,81 грн, де
		3151 - площа земельної ділянки; 
		782,56 - грошова оцінка за 1 кв.м; 
		2 - функціональний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки; 
		1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт  
		- 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагентсва від 14 січня 2015 року №6-28-0 22-215/2-15;
		- 1,433 - коефіцієнт індексації грошової, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11 січня 2016 року №6-28-0,22-201/2-16 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель".
		- 1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12 січня 2017 року № 22-28-0.22-443/2-17 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»). 
		На підтвердження вказаних розрахунків відповідачем надано Витяг з технічної документації № Ю-41182/2007 від 16 січня 2007 року про нормативно грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_4), розташованої за адресою: АДРЕСА_4.     
		Разом з тим, судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 19 грудня 2017 року  ОСОБА_1 є власником нерухомого майна загальною площею 826,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2. 
		Відтак, доказів правомірності нарахування відповідачем земельного податку позивачу згідно Витягу з технічної документації № Ю-41182/2007 від 16 січня 2007 року про нормативно грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_4), розташованої за адресою: АДРЕСА_4 суду не надано. 
		 
		 
		 
		 
		Також, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували розмір площі прибудинкової території, та виділення частки прибудинкової території пропорційно до площі належної позивачу частини нежилого приміщення, що суперечить приписам пункту 287.8  статті    287 Податкового кодексу України, оскільки як встановлено, ОСОБА_3 придбано нерухоме майно: нежиле приміщення (літ Б, літ Ж), перелік яких наведено в пункті пункту 1.2 цього Договору, загальною площею 1194,00 кв.м., що складає 12/100 частин від адміністративно-виробничого комплексу, площею                    10 460,90 кв.м., які знаходяться в будинку АДРЕСА_3. 
		При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач при нарахуванні земельного податку користувався даними з Витягу з технічної документації № Ю-41182/2007 від           16 січня 2007 року, яка видана Відкритому акціонерному товариству «Український нафтогазовий інститут».
		Також відповідачем в письмових запереченнях надано розрахунок земельного податку за 2017 рік, однак належним чином завіреного офіційного розрахунку податку на землю з фізичних осіб, як це передбачено діючим законодавством України, що регулює спірні правовідносини, суду надано не було. Суд, критично ставиться до посилань контролюючого органу на пункт 5 Положення про плату за землю в місті Києві, затверджене рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 (із змінами та доповненнями), як на підставу застосування ставки земельного податку у розмірі 3%, оскільки жодних обґрунтувань для застосування саме такої ставки відповідачем суду не надано, в той час, як зокрема, підпунктом 5.3.3.28. пункту 5.3. вказаного Положення встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах: власників нежилих приміщень (його частин) у багатоквартирних жилих будинках, за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, - 1,0%.
		Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2017 року           № 41008-1305, № 41007-1305 підлягають скасуванню. 
		Суд враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року у справі №826/14703/13-а, однак, звертає увагу, що Верховним Судом України не досліджувалось питання правильності визначення розміру суми податкового зобов'язання відповідно до пункту  287.8  статті  287 Податкового кодексу України.
		Відповідно до частини другої    статті 19 Конституції України    органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені    Конституцією    та законами України.
		Згідно з частиною першою    статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України    кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених    статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої    статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України    в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
		 
		 
		Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		 
		Враховуючи викладене, керуючись статтями    77,    78,    139, 241 - 246,    255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.Адміністративний позов ОСОБА_1 (04128, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у місті Києві (04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) від 28 квітня 2017 року № 41008-1305, № 41007-1305.  
		3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (04128, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень) сплаченого згідно квитанції від 21 листопада 2017 року № 20679276-1. 
		 
		Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                          В.В. Аверкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...