Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/27058/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі:; оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її органів щодо визначення митної вартості товару.
Надіслано для оприлюднення: 05.04.2018. Зареєстровано: 06.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2018.
Дата набрання законної сили: 04.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		04 квітня 2018 року 
		Київ
		справа №826/27058/15
		касаційне провадження №К/9901/35148/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
		суддів: Шипуліної Т.М.,  Хохуляка В.В., 
		розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2016 (суддя - Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 (головуючий суддя - Шелест С.Б., судді - Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗМ Україна» (далі - Товариство) до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Митниці, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів: № 100250003/2015/000028/2 від 10.07.2015, № 100250003/2015/000034/1 від 24.07.2015, № 100250003/2015/000037/1 від 04.08.2015, № 100250003/2015/000048/1 від 19.08.2015.
		 
		На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що Митниці були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Разом із митними деклараціями Товариством були подані заяви, в яких надані роз'яснення щодо умов продажу, а також про те, що покупець і продавець хоча і пов'язані між собою особи, однак ці умови не вплинули на ціну оцінюваних товарів, а також надані роз'яснення щодо відсутності зазначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України умов, які обмежують застосування визначення митної вартості за ціною договору.  Митниця витребувала додаткові документи, проте за результатом їх розгляду прийняла рішення про коригування митної вартості товару. Вважаючи рішення Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив їх скасувати.  
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 19.09.2016 позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів № 100250003/2015/000034/1 від 24.07.2015, № 100250003/2015/000037/1 від 04.08.2015, № 100250003/2015/000048/1 від 19.08.2015. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
		 
		Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.02.2017 рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		 
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що позивач для оформлення товару за першим методом (за ціною контракту) надав усі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, а Митниця не довела неможливість визначення митної вартості товару за ціною контракту. Також суди виходили з того, що у разі відсутності письмових обґрунтувань Митниці про те, що продавець і покупець пов'язані між собою особи і ці відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, необхідно вважати, що такі взаємовідносини не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суди виходили з того, що здійснюючи поставку товару за електронною митною декларацією № 100250003/2015/079159 від 02.07.2015 за новими цінами, Товариством були порушені умови договору поставки і неправомірно застосовані нові ціни згідно комерційної пропозиції від 07.06.2015.
		 
		Суди встановили, що декларант Товариства подав до Митниці електронні митні декларації № 100250003/2015/079159 від 02.07.2015, № 100250003/2015/079892 від 24.07.2015, № 100250003/2015/080232 від 03.08.2015 та № 100250003/2015/080930 від 19.08.2015, згідно яких митна вартість товару, поставленого згідно договору поставки та маркетингу № 3М ЕМА-02/2014 від 01.02.2014, укладеного між « 3М ЕМЕА GmbH» (Швейцарія) та Товариством, була визначена позивачем за першим методом - ціною договору. До електронних митних декларацій були додані наступні документи: зовнішньоекономічний договір з додатками, інвойси (рахунки-фактури), міжнародні транспортні накладні (CMR). Також Товариством були подані заяви, в яких надані роз'яснення щодо умов продажу, а також про те, що покупець і продавець хоча і пов'язані між собою особи, однак ці умови не вплинули на ціну оцінюваних товарів, а також надані роз'яснення щодо відсутності зазначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України умов, які обмежують застосування визначення митної вартості за ціною договору. За результатом проведеного митного контролю Митниця витребувала у Товариства додаткові документи, а саме: транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою (контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); якщо рахунок сплачено - банківські документи, що стосуються оцінюваного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування тощо. Декларант Товариства на запити Митниці надало додаткові документи, зокрема: прайс-листи виробника на 2015 рік; комерційну пропозицію продавця від 08.06.2015, яка є попереднім письмовим повідомленням CMSO відповідно до пункту 5.2 договору; копії митних декларацій країни відправлення; експертний висновок; калькуляцію від виробника на оцінюваний товар. Також, декларант Товариства надав пояснення з приводу заявленого рівня митної вартості та пояснення з приводу неможливості надання інших витребуваних документів, у тому числі про те, що страхування товару не здійснювалося. За результатом проведеного митного контролю Митниця відмовила у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до яких визначила митну вартість товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно з вимогами статті 59 Митного кодексу України, митне оформлення яких вже здійснено, та у зв'язку з наявністю у митного органу цінової інформації на ідентичні товари. Підставою для коригування митної вартості товарів Митниця зазначила те, що декларантом не надано всіх додаткових документів для підтвердження митної вартості, що вимагались Митницею, про що декларант зазначив у своїх листах. Товар випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.
		 
		Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що позивач для оформлення товару за першим методом (за ціною контракту) надав усі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, а Митниця не довела неможливість визначення митної вартості товару за ціною контракту. Також суди виходили з того, що у разі відсутності обґрунтувань Митниці про те, що продавець і покупець пов'язані між собою особи і ці відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, необхідно вважати, що такі взаємовідносини не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
		 
		Митниця оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.05.2017 відкрив касаційне провадження у справі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 54, часини п'ятої статті 55, частини 4 статті 57 Митного кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України,  оскільки декларантом не надано всіх додаткових документів для підтвердження митної вартості, що вимагались Митницею, про що декларант зазначив у своїх листах. 
		 
		Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
		 
		Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
		 
		Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
		 
		Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 01.02.2018, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції. 
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.03.2018 прийняв касаційну скаргу Митниці до провадження, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження і призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження з 13.03.2018.
		 
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		 
		У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
		 
		Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
		 
		Згідно з частиною п'ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
		 
		Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
		 
		Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
		 
		Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
		 
		Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		 
		Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		 
		Частиною другою статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). 
		 
		Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
		 
		Частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
		 
		Положеннями частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
		 
		Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що декларант Товариства одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до Митниці документи, які підтверджують митну вартість товару згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а також наявні у Товариства документи, витребувані Митницею, згідно з частиною третьою цієї статті, тоді як Митниця не довела, що подані декларантом Товариства документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1), а також не надала декларанту Представництва письмових обґрунтувань того, що на ціну оцінюваного товару мав вплив той факт, що продавець і покупець є пов'язаними між собою особами. 
		 
		Таким чином, доводи Митниці, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2016 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити. 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		Враховуючи зазначене, касаційна скарга Митниці підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 - без змін. 
		 
		Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді Верховного Суду                                                                       Л.І. Бившева
		 
		                                                                                                    В.В. Хохуляк
		 
		                                                                                                     Т.М. Шипуліна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...