Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 708/501/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2018.
Дата набрання законної сили: 03.04.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА Іменем України
		03 квітня 2018 р.
		м. Київ
		справа № 708/501/16--к
		провадження № 51-2761км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , особи, відносно якої застосовано примусовізаходимедичногохарактеру  ОСОБА_5 , захисника(врежимівідеоконференції)  ОСОБА_6 , захисника   ОСОБА_7 , прокурора   ОСОБА_8 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від30травня 2017 року про повернення апеляційної скарги.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 26 травня 2016року відносно 
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, жителя АДРЕСА_1 , громадянинаУкраїни, ранішенесудимого,
		визнаного винним у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1ст. 125 КК України, застосовано примусові заходи медичного характеру увиді госпіталізації допсихіатричного закладу із посиленим наглядом.
		ОСОБА_5 оскаржив названу ухвалу про застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру в апеляційному порядку.
		Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від30травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу суду першої інстанції повернуто особі, яка її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами як таку, що подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		ОСОБА_5 ставить вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції. Вважає необгрунтованим висновок про необхідність повернення поданої ним апеляційної скарги, оскільки вона підлягала розгляду. Зазначає, що при прийнятті рішення поза увагою апеляційного суду залишилося те, що ухвала суду першої інстанції про застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру постановлена із порушенням вимог кримінального процесуального закону на підставі сфальсифікованих матеріалів тазавідсутності події кримінального правопорушення. Вважає, щоапеляційний суд необгрунтовано позбавив його права особисто оскаржити цю ухвалу ібезпідставно вказав на те, що вона оформлена не адвокатом, априватним юристом ОСОБА_9 , оскільки останній не був зазначений вапеляційній скарзі як захисник, а лише технічно оформив апеляційну скаргу. 
		Позиції учасників судового провадження
		Захисники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підтримали доводи касаційної скарги тапросили її задовольнити.
		Прокурор ОСОБА_8 визнала доводи касаційної скарги обґрунтованими івважала занеобхідне скасувати ухвалу апеляційного суду й призначити новий розгляд усуді апеляційної інстанції.
		 
		Мотиви Суду
		Ухвалою судді апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу районного суду повернуто на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України як подану особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу. При цьому апеляційний суд виходив з того, що ст. 393 КПК України передбачено, що апеляційну скаргу мають право подати законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, й сама ця особа не є суб`єктом апеляційного оскарження.
		Рішення суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги ОСОБА_5 як поданої особою, яка не вправі оскаржити судове рішення вапеляційному порядку прийнято без урахування вимог чинного національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		Відповідно до ч. 1 ст. 516 КПК України ухвала суду про застосування чи відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру, продовження, зміну, припинення застосування примусових заходів медичного характеру або відмова у цьому може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Статтею 393 КПК України визначено коло осіб, яким надано право наапеляційне оскарження. Пунктом 5 ч. 1 ст. 393 КПК України визначено суб`єктів, які мають право подати апеляційну скаргу щодо особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру. Відповідно до п. 10 ч. 1 статті, крім зазначених упунктах 1-9 ч. 1 статті, апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Згідно з положеннями п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України особа, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, є стороною кримінального провадження.
		Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються наїїоснові та повинні їй відповідати. В Основному законі зафіксовано основні засади судочинства, його відповідні положення єскладовою частиною кримінального процесуального законодавства України, поряд із міжнародними договорами, що обов`язкові для України, та іншими законами, про що йдеться у ч. 2 ст. 1 КПК України. Принцип законності у кримінальному провадженні вимагає застосовувати кримінальне процесуальне законодавство України зурахуванням практики ЄСПЛ та передбачає застосування загальних засад кримінального провадження у випадках, коли положення КПК України нерегулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, що зазначено у ч. 6 ст. 9 КПК України. 
		Статтею 7 КПК України установлено загальні засади кримінального провадження, серед яких, зокрема, визначені принцип верховенства права рівність перед законом і судом, доступ до правосуддя тазабезпечення права на оскарження процесуальних рішень. 
		У ч. 2 ст. 10 КПК України зазначено, що увипадках і порядку, передбачених цим Кодексом, певні категорії осіб (неповнолітні, іноземці, особи з розумовими і фізичними вадами тощо) під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями. 
		Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру відбувається в особливому порядку, який визначено главою39 КПК України. Згідно зі ст. 506 КПК України, особа, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, таздійснює їх через законного представника, захисника, а ст. 507 КПК України передбачено, що участь захисника в такому провадженні є обов`язковою. 
		Право кожної особи на доступ до суду гарантовано пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція). Питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї належить доюрисдикції ЄСПЛ, урахування практики якого згідно із ч. 5 ст.9 КПК України є обов`язковим під час застосування кримінального процесуального законодавства України. 
		У рішенні в справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України», яке набуло статусу остаточного 12 червня 2009 року, ЄСПЛ зазначив, що право доступу до суду, не будучи абсолютним, може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб, однак якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, слід з`ясовувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чимало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою. 
		У постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2016року зазначено, щоконституційні положення та конвенційні норми з одного боку закріплюють повноту права особи в частині доступу до правосуддя, а з іншого  ряд нормчинного КПК текстуально містять обмеження щодо кола учасників, наділених правом подання скарги на судове рішення. Однак із вузьким табуквальним підходом судів до тлумачення таких норм у категорично обмежувальний спосіб  як заборони права на подання скарги для особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру,  погодитись не можна. При цьому суд виходив з того, що особа, яка в належний спосіб самостійно не може реалізувати своє право на оскарження судового рішення, повинна мати додаткові гарантії у вигляді автономних дій законного представника або захисника, й стан неспроможності особи в період дії права на оскарження має бути дійсним, а судом в кожному випадку маєбути у фактичний спосіб з`ясовано, в якому стані перебуває особа, чиєможлива мета обмеження її у праві на доступ до правосуддя законною, чиє можливий засіб такого обмеження належним та пропорційним.
		На переконання Верховного Суду, суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги ОСОБА_5 як такої, що подана особою, яка не наділена правом на апеляційне оскарження судового рішення, не з`ясував всіх зазначених обставин та позбавив учасника кримінального провадження права наоскарження судового рішення в апеляційному порядку, чим порушив його право на доступ до правосуддя.
		Враховуючи зазначене, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги ОСОБА_5 постановлена з істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. 
		З огляду на викладене на підставі ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України ухвала апеляційного судупідлягає скасуванню із призначенням нового розгляду всуді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен урахувати наведене в цій ухвалі, перевірити апеляційну скаргу ОСОБА_5 навідповідність вимогам ст.ст. 395, 396 цього Кодексу, після чого прийняти законне та обґрунтоване рішення.
		Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, п.п.11,15розділуXI«Перехідні положення» КПК України та § 3 Закону України №2147-VIII від03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд 
		у х в а л и в:
		Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити. 
		Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від30травня 2017 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 26 травня 2016року про застосування відносно ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, єостаточною іоскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...