Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 925/1874/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 06.04.2018. Зареєстровано: 08.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2018.
Дата набрання законної сили: 06.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 квітня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  925/1874/13 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Жукова С.В. - головуючий, Білоуса В.В., Пєскова В.Г.
		розглянувши заяву ОСОБА_4 
		про перегляд Верховним Судом України 
		постанови Вищого господарського суду України від 19.10.2017 
		(колегія суддів: Удовиченко О.С. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Поліщук В.Ю.)
		постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 
		(колегія суддів: Дідиченко М.А. - головуючий, Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.)
		 
		у справі 
		за заявою Приватного підприємства "Бізнес Гранд"
		про витребування майна з чужого незаконного володіння
		в межах справи № 925/1874/13
		за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
		до Приватного підприємства "Бізнес Гранд"
		про визнання банкрутом,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.04.2017 у справі №   925/1874/13 про банкрутство Приватного підприємства "Бізнес Гранд" (далі в тексті - Боржник)  відмовлено у прийнятті для розгляду у межах справи про банкрутство заяви Боржника у особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусака Ю.М. від 04.04.2017 та повернуто її разом з доданими до неї документами.
		Зазначена ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідно до ч. 4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у новій редакції згідно із Законом України від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.
		Відповідно до викладеного, в ухвалі суду першої інстанції зроблено висновок, що в даному випадку вимогу про витребування майна подано Боржником до інших осіб, які до того ж не є учасниками провадження у справі про банкрутство Боржника, отже така вимога не може розглядатися в межах справи про банкрутство, а має розглядатися шляхом подання окремої позовної заяви за установленою підсудністю.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017  ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.04.2017 року у справі №925/1874/13 постановлено скасувати; вирішено матеріали справи № 925/1874/13 направити на розгляд до господарського суду Черкаської області.
		Вказана постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону №  2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
		За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов до висновків, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у прийнятті до розгляду в межах справи про банкрутство заяви Боржника в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Гусака Ю.М. 
		Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду  від 04.07.2017 у справі №925/1874/13 залишено без змін.
		Залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції зазначив, що заявником ПП "Бізнес-Гранд"  дотримано вимоги ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 7 ч. 1 ст. 12, ч. 3, ч.10 ст. 16 ГПК України. 
		06.12.2017 ОСОБА_4 (далі в тексті ОСОБА_4./Заявник) надіслав на адресу Верховного Суду України заяву про перегляд судових рішень: постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 та постанови Вищого господарського суду України від 19.10.2017 у справі №   925/1874/13 (далі в тексті - Заява) у якій просить переглянути і скасувати вищезазначені судові рішення та прийняти нове рішення яким відмовити у прийнятті до розгляду у межах справи про банкрутство заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння у власність банкрута боржника у особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Гусака Ю.М. від 04.04.2017.
		Супровідним листом Верховного Суду України від 11.01.2018 № 3-1562г17 Заяву з доданими до неї матеріалами направлено на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2018 для розгляду Заяви ОСОБА_4 у справі № 925/1874/13 визначено колегію суддів у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Погребняк В.Я., Пєсков В.Г.
		Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2018 заяву судді Катеринчук Л.Й. від 31.01.2018 про самовідвід у розгляді справи №925/1874/13 задоволено.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, заяви) між суддями від 01.02.2018 у зв'язку з ухвалою про самовідвід судді Катеринчук Л.Й. для розгляду Заяви ОСОБА_4 у справі № 925/1874/13 визначено колегію суддів у складі: Жуков С.В. - головуючий, Погребняк В.Я., Пєсков В.Г.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, заяви) між суддями від 15.02.2018 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Погребняка В.Я. для розгляду Заяви ОСОБА_4 у справі № 925/1874/13 визначено колегію суддів у складі: Жуков С.В. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.
		Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2018 відкрито провадження за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України судових рішень: постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 та постанови Вищого господарського суду України від 19.10.2017 у справі №   925/1874/13; ухвалено витребувати матеріали справи № 925/1874/13 за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Приватного підприємства "Бізнес Гранд" про визнання банкрутом.
		Ухвалою Верховного Суду від 23.03.2018 призначено розгляд заяви ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України судових рішень: постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 та постанови Вищого господарського суду України від 19.10.2017 у справі № 925/1874/13 без повідомлення та виклику учасників справи.
		30.03.2018 до Верховного Суду від арбітражного керуючого Гусака Ю.М. надійшов відзив на Заяву ОСОБА_4 про перегляд судових рішень у якому арбітражний керуючий просить суд залишити без змін постанову Вищого господарського суду України від 19.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у справі № 925/1874/13, а заяву ОСОБА_4 про перегляд судових рішень - без задоволення.
		За приписами підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією  редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної  кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
		Відтак, розгляд Заяви здійснюється Касаційним господарським судом за правилами ГПК України в редакції, яка діяла до 15.12.2017.
		За приписами пункту 2 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, однією з виключних підстав для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підвідомчості або підсудності справ.
		Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме  ст.ст. 12, 16 ГПК України, ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Заявником додано до Заяви про перегляд судових рішень постанову Вищого господарського суду України від 30.06.2015 у справі № 902/1192/14.
		Перевіривши наведені суб'єктом звернення обставини, котрі наведені у Заяві, колегія суддів вважає, що Заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
		У справі яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що ліквідатором ПП "Бізнес - Гранд" арбітражним керуючим Гусаком Ю.М. подано до господарського суду Черкаської області заяву, в якій ліквідатор просив витребувати з  чужого незаконного володіння ТОВ "Фудпленет" на користь ПП "Бізнес - Гранд" майно (земельні ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_1; НОМЕР_2) (далі - нерухоме майно); витребувати з  чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ПП "Бізнес - Гранд" земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3; витребувати з  чужого незаконного володіння ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на користь ПП "Бізнес - Гранд" земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4; скасувати державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно; визнати за ПП "Бізнес-Гранд" право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 площею 1,2040 га, кадастровий номер  НОМЕР_5.
		У постанові Вищого господарського суду України від 30.06.2015 у справі № 902/1192/14, яка подається як приклад неоднакового застосування норм процесуального права судом касаційної інстанції, встановлено, що ВАТ "Промжитлосільбуд" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_14 та до ОСОБА_15 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.04.2013 та витребування з незаконного володіння громадянина ОСОБА_15 комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_2 та зобов'язанням передати їх у власність Позивача.
		В зазначеній постанові, колегією суддів касаційної інстанції зроблено висновок, що Відповідачем за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційного позову) є фізична особа ОСОБА_15, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, а тому, не може набути прав відповідача в господарському процесі.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про неоднакове застосування норм ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та п. 7 ч. 1 ст. 12, ч. 3, ч.10 ст. 16 ГПК України в постанові Вищого господарського суду України 19.10.2017 у справі № 925/1874/13 (про перегляд якої подано Заяву) та у постанові Вищого господарського суду України від 30.06.2015 у справі №  902/1192/14.
		Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм права, про які йдеться у Заяві, Верховний Суд виходить із такого. 
		За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
		Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».
		Відповідно до положень статті 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		Згідно з пунктами 2, 7 частини першої статті 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
		Частиною дев'ятою статті 16 ГПК України (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
		Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі в тексті - Закон №№ 2343-XII) , відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.
		Системний аналіз положень Закону № 2343-XII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону № 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону № 2343-XII); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону № 2343-XII); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону № 2343-XII); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону №  2343-XII); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону № 2343-XII).
		Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону № 2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси  в тому числі майна, яке безпідставно вибуло з права власності банкрута, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
		Відповідно статті 13 Конвенції "Про захист прав і основоположних свобод людини", кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
		Концентрація спорів про витребування майна банкрута у добросовісного набувача або з чужого незаконного володіння в межах справи про банкрутство забезпечить реалізацію контролю суду в провадженні якого перебуває справа про банкрутство за діяльністю боржника є ефективним засобом юридичного захисту прав як банкрута так і кредиторів та узгоджується з приписами ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 7 ч. 1 ст. 12, ч. 3, ч.10 ст. 16 ГПК України.
		Враховуючи спрямованість Закону № 2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси в тому числі майна, яке безпідставно вибуло з права власності банкрута, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів, а також беручи до уваги те, що до повноважень ліквідатора банкрута відноситься обов'язок вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, колегія суддів дійшла до висновку про правильне застосування колегією суддів Вищого господарського суду України у постанові від 19.10.2017 у справі №  925/1874/13 положень ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 7 ч. 1 ст. 12, ч. 3, ч.10 ст. 16 ГПК України.
		Відповідно положень ч. 1 ст. 111-26 ГПК України, Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.
		За таких обставин, Заява ОСОБА_4 про перегляд судових рішень: постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 та постанови Вищого господарського суду України від 19.10.2017 у справі №   925/1874/13 підлягає залишенню без задоволення.
		Враховуючи те, що колегія суддів не знайшла підстав для задоволення Заяви про перегляд судових рішень, витрати по сплаті судового збору за подання зазначеної Заяви покладаються на ОСОБА_4.
		Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ), статтями 49, 111-16, 111-23, 111-24, 111-26 Господарського процесуального кодексу України  (редакція, яка була чинна до 15.12.2017) Верховний Суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. У задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд судових рішень: постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 та постанови Вищого господарського суду України від 19.10.2017 у справі №   925/1874/13 відмовити.
		2. Постанову Вищого господарського суду України від 19.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у справі №   925/1874/13 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                               С.В. Жуков
		Судді                                                                                            В.В. Білоус  
		                                                                                                     В.Г. Пєсков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...