Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/37/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 10.04.2018. Зареєстровано: 10.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2018.
Дата набрання законної сили: 31.07.2018
Результат оскарження 31.07.2018 Дніпропетровський апеляційний господарський суд : залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02.04.2018м. ДніпроСправа № 904/37/18
		Господарський суд Дніпропетровської області у складі  судді Воронько В.Д., 
		за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,
		розглянувши матеріали справи
		за позовом Спільного українсько-швейцарського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькенергоком", с. Лобойківка Петриківського району Дніпропетровської області 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комекс", с. Дослідне  Дніпровського району Дніпропетровської області 
		до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ 
		про визнання договору іпотеки № ДІ-198Д від 17.07.2007 недійсним   
		в присутності представників:
		від позивача: не з'явився;  
		від відповідача: провідний юрисконсульт Колодочка П.О., довіреність № 5220-К-О від 10.03.2017;
		від третьої особи: не з'явився;  
		вільний слухач: ОСОБА_2  
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		03.01.2018 Спільне українсько-швейцарське підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Луцькенергоком" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - відповідач), у якій виклало вимогу про визнання недійсним договору іпотеки № ДІ-198Д, укладеного між сторонами 17.07.2007, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Долгополовою Л.Г., реєстровий № 2463, (за яким в іпотеку передано нерухоме майно - приміщення готельного комплексу "Академія", що розташоване за адресою: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 20, в житловому будинку літ А-5, приміщення готельного комплексу "Академія" вбудовано-прибудоване приміщення № 1046 поз. 1-27, 101-106, 1, II на І поверсі, поз. 28-36, 201-213, III, на II поверсі загальною площею 1140,7 кв.м., а-ганок; Примітка: переобладнання у приміщеннях: № 1,2,35,36 привело до збільшення загальної площі на 1,4 кв.м, що узаконено технічним висновком Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 26.07.2005 № 1093/6; узаконена загальна площа складає 1131,9 кв.м.) та всіх додаткових угод (додатків) та договорів про внесення змін до цього договору в тому числі договір № 6 від 06.08.2013 про внесення змін до договору іпотеки від 17 липня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Долгополовою Л.Г. реєстровий № 993.
		Ухвалою від 05.01.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, що встановлено Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з призначенням підготовчого засідання на 30.01.2018. 
		23.01.2018 відповідач подав до суду:
		- заяву про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Комекс" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. В обґрунтування своєї заяви посилається на те, що оскільки договір іпотеки було укладено з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором № КК-198Д від 17.07.2007, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Комекс", то рішення по справі може вплинути, на його думку, на права та обов'язки ТОВ "Комекс" щодо відповідача стосовно виконання зобов'язань за кредитним договором;
		- відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує, посилаючись на відсутність належних доказів, що підтверджували б доводи позивача. До того ж вважає, що ненадання кредитних коштів спростовується обставинами, встановленими у справі № 904/4861/15, що перебуває в провадженні господарського суду Дніпропетровської області, про банкрутство ТОВ "Комекс", за якою визнано грошові вимоги відповідача до ТОВ "Комекс" за  кредитним договором № КК-198Д від 17.07.2007. Окрім того, відповідач заявляє клопотання про застосування судом строків позовної давності. А також доводить суд до відома про наявність у провадженні господарського суду Волинської області справи № 903/1265/15 за позовом ПАТ "ПриватБанк" до СУШП ТОВ "Луцькенергоком", 3-я особа ТОВ "Комекс", про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки № ДІ-198Д від 17.07.2007. З огляду на що просить суд відмовити у задоволенні позову. 
		Позивач у клопотанні, поданому до суду 20.02.2018, не заперечив проти залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комекс".
		Ухвалою від 20.02.2018 суд залучив до участі у справі ТОВ "Комекс" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, а також продовжив розгляд підготовчого провадження до 05.04.2018.
		12.03.2018 представник позивача подав до суду:
		- клопотання про проведення підготовчого засідання без його участі через службове відрядження до м. Києва, яке задоволено судом;
		- відповідь на відзив на позовну заяву відповідача, у якій з доводами останнього не згоден та наполіг на задоволенні позовних вимог.
		Ухвалою від 13.03.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
		29.03.2018 представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких не погоджується з доводами позивача, повністю підтримує свою позицію, викладену у відзиві, та наполягає на відмові у задоволенні позову.
		У призначеному 02.04.2018 судовому засіданні представник позивача знов не з'явився, обмежившись надісланням клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через відрядження його до м. Луцька. У підтвердження цього факту жодних доказів представник позивача не надав та не зазначив підстав для доцільності такого відкладення, якщо всі документальні докази для розгляду цієї справи зібрані у підготовчому провадженні. Жодних інших клопотань, пов'язаних з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому засіданні матеріали справи не містять.
		Представник відповідача не заперечив проти розгляду справи за відсутності представника позивача.
		3-я особа не скористалася своїм правом на забезпечення участі свого представника у судовому засіданні без пояснення причин.
		З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тож вирішує розглядати справу по суті у цьому судовому засіданні за наявними в ній матеріалами.
		Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		17 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариство Комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач, іпотекодержатель) та Спільним Українсько-швейцарським підприємством товариством з обмеженою відповідальністю "Луцькенергоком" (далі - позивач, іпотекодавець) було укладено договір іпотеки ДІ-198Д (далі - договір іпотеки), зі змінами до нього, за умовами якого позивач надав відповідачу в іпотеку нерухоме майно приміщення готельного комплексу "Академія", що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок 20, приміщення 104б в житловому будинку літ А-5 приміщення готельного комплексу "Академія" вбудовано-прибудоване приміщення № 1046 поз. 1-27, 101-106, 1, II на І поверсі, поз. 28-36, 201-213, IIІ на II поверсі загальною площею 1140,7 кв.м., а - ганок. Примітка: переобладнання у приміщеннях: № 1, 2, 35, 36 привело до збільшення загальної площі на 1,4 кв.м, що узаконено технічним висновком Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 26.07.2005 № 1093/6. Узаконена загальна площа складає 1131,9 кв.м.
		Як слідує зі змісту п. 2. договору іпотеки, цим договором забезпечується виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Комекс" (далі - позичальник) перед банком, що випливають з кредитного договору від 17.07.2007 № КК-198Д (далі - кредитний договір), а саме з: повернення кредиту у сумі 450000,00 доларів США, що надається у формі поновлювальної кредитної лінії, у термін до 05.07.2010; сплати процентів за користування кредитом у розмірі 12,9 % річних до 25 числа кожного поточного місяця, починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту; сплати процентів за користування кредитом у разі несвоєчасного погашення кредиту у розмірі 25,8 % річних; сплати пені у порядку та розмірі визначеному п. 5.1. кредитного договору; сплати  штрафу  в  розмірі  2% від суми кредиту за кожний випадок порушення п. 2.27., 2.2.8, 2.2.11, 4.9, 7.1 кредитного договору; сплати штрафу у розмірі 100% від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням.
		06.08.2013 сторони підписали договір № 6 про внесення змін до договору іпотеки № ДІ-198Д від 17.07.2007, за умовами якого внесено зміни, зокрема, до п. 2 договору іпотеки, за яким іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника перед банком, що  випливають з кредитного договору № КК-198Д від 17.07.2007 з повернення кредитну з лімітом 4093025,00 доларів США, сплати процентів за користування кредитом у розмірі 13,5% річних, сплати процентів за користування кредитом у разі несвоєчасного погашення кредиту у розмірі 27,0 % річних, сплати пені у порядку та розмірі, визначених кредитним договором. Термін повернення кредиту визначено до 17.07.2014.
		Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на той факт, що на момент укладання спірного договору іпотеки позичальником не надавалися банку розрахункові документи, а банк не надавав кредит позичальнику, а отже вищевказаний кредитний договір не набув чинності, тому, на його думку, договір іпотеки підлягає визнанню недійсним.
		Відповідач позов не визнав.
		Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з таких підстав.
		Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.
		До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 
		Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір. 
		Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
		В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).
		Стаття 573 ЦК України передбачає, що заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. 
		Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, за якими: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. 
		Положеннями ст. 3 Закону України "Про іпотеки" визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду; іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності; іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору; у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
		Мотивуючи недійсність договору іпотеки, позивач, посилаючись на приписи ст. 3 Закону України "Про іпотеку", стверджує про не набрання чинності кредитного договору            № КК-198Д від 17.07.2007, який укладено між ПАТ КБ "ПриватБанк", що є правонаступником ЗАТ КБ "ПриватБанк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комекс" у зв'язку з ненаданням банком кредитних коштів позичальнику.
		Однак, таке твердження позивача спростовується доводами відповідача відносно наявних обставин, встановлених ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2017 у справі № 904/4861/15 та від 22.06.2017 у справі № 904/4861/15 на підставі наданих ним доказів.
		В матеріалах справи наявні докази того, що в провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/4861/15 за заявою ТОВ "Поліпром" до ТОВ "Комекс" про визнання банкрутом. В рамках розгляду цієї справи ПАТ КБ "ПриватБанк" згідно заяви про визнання грошових вимог від 15.01.2016 заявив свої грошові вимоги до ТОВ "Комекс" відповідно до кредитного договору № КК-198Д від 17.07.2007, до якої надав відповідні докази, зокрема, копію кредитного договору № КК-198Д від 17.07.2007, додаткові угоди до нього, розрахунок заборгованості, виписку по рахунку.
		Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2017 у справі                    № 904/4861/15 визнані грошові вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Комекс" за кредитним договором № КК-198Д від 17.07.2007 в розмірі 2756,00 грн та 155 055 277,76 грн.
		Отже, господарським судом під час розгляду грошових вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" у справі № 904/4861/15 були встановлені обставини щодо належності укладення 17.07.2007 між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "Комекс" кредитного договору № КК-198Д, за яким у боржника (позичальника) наявна заборгованість перед банком, в тому числі і за основною сумою кредиту у розмірі 3898000,00 доларів США.
		Крім цього, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 у справі № 904/4861/15 затверджено реєстр вимог кредиторів, в т.ч. ПАТ КБ "ПриватБанк" в сумі 2756,00 грн та 155055 277,76 грн.
		За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ч. 1 ст. 18 ГПК України).
		Отже, підсумовуючи вищевикладене, єдиною підставою, на яку посилається позивач, в обґрунтування свого позову з метою визнання недійсним договору іпотеки є невизнання ним чинності кредитного договору № КК-198Д, укладеного між позичальником та банком, через невиконанням останнім його істотних умов щодо надання кредитних коштів позичальнику. Тож, враховуючи факт того, що господарським судом у справі № 904/4861/15 встановлено належне виконання банком свого договірного обов'язку перед позичальником та не ставиться під сумнів дійсність цього кредитного договору, чим повністю спростовуються доводи позивача, позовні вимоги не підтверджені матеріалами справи, тому суд не вбачає підстав для їх задоволення.
		Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. 
		У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити через їх безпідставність та необгрунтованість, що виключає підстави для задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності.. 
		Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00 грн покладаються на позивача.
		Однак, як слідує зі змісту позовної заяви, позивач, окрім витрат по сплаті судового збору у сумі 1762,00 грн, заявляє витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Але, у прохальній частині позову позивач не вказав конкретних сум судових витрат, до справи не надав розрахунку витрат на правничу допомогу, тож взагалі не зрозуміло з чого саме вони складаються на заявлену суму в 5000,00 грн та в подальшому не підтвердив вимоги стосовно їх понесення. Жодні докази на підтвердження отримання правничої допомоги позивачем до матеріалів справи не надано. 
		Відповідно до положень ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
		Тож, у зв'язку з тим, що позивач не надав розрахунку витрат на правничу допомогу на суму 5000,00 грн та не підтвердив їх доказами, суд не вбачає підстав у їх задоволенні.
		Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
		 
		ВИРІШИВ:  
		 
		1. У задоволенні позову відмовити повністю. 
		 
		2. Витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00 грн покласти на позивача.
		 
		В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Повне рішення складено та підписано - 10.04.2018.
		 
		Суддя  В.Д. Воронько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...