Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/1005/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; прийняття громадян на публічну службу.
Надіслано для оприлюднення: 10.04.2018. Зареєстровано: 10.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2018.

Результат оскарження 06.07.2018 Харківський апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Харківський окружний адміністративний суд  61004, м. Харків, вул. Мар`їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710  Рішення 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		Харків 
		"06" квітня 2018 р. № 820/1005/18 
		Харківський окружний адміністративний суд у складі 
		Головуючого судді Спірідонов М.О. 
		за участю секретаря судового засідання Попова А.О. 
		представника позивача - Олійник О.М. 
		представника відповідача - Машталір В.М.
		представника відповідача - Мокрицької К.В.
		розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
		  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Голови Харківської обласної державної адміністрації (61200, м. Харків, вул. Сумська, буд. 64),  Міністерства охорони здоров`я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7) провизнання дій незаконними ,
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд: 
		1. визнати незаконною бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України, яка полягає у не вирішенні питання щодо погодження призначення ОСОБА_1 на посаду державної служби категорії "Б" - начальника Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації;
		2. визнати незаконною відмову Міністерства охорони здоров`я України, якою не погоджено призначення позивача на посаду державної служби категорії Б - начальника Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, викладену у листі від 03.03.2018р. № 11.3-14/343/5605;
		3. зобов`язати голову Харківської обласної державної адміністрації призначити позивача на посаду державної служби категорії Б - начальника Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, як переможця конкурсу, відповідно до Закону України Про державну службу.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувані в даній справі бездіяльність відповідача - Міністерства охорони здоров`я України, а також його відмову у наданні погодження позивача на посаду, що фактично є управлінським рішенням суб`єкта владних повноважень, незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують права та законні інтереси позивача.
		Зокрема, позивач вказує, що він в грудні 2017 року взяв участь у конкурсі на зайняття вакантної посади начальника Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації та був визначний його переможцем, проте на посаду у визначений законодавством строк призначений не був. 
		Дану обставину позивач пояснює тим, що відповідачем 1  Головою Харківської обласної державної адміністрації у встановлений термін відповідного наказу видано не було, оскільки, на виконання вимог ч.2 ст.11 Закону України Про місцеві державні адміністрації, відповідачем 1 було вчинено дії щодо погодження кандидатури позивача на зайняття вакантної посади, переможцем конкурсу на зайняття якої він був визнаний, з відповідачем 2 - Міністерством охорони здоров`я України, яке, в свою чергу, у встановлені терміни не вчинило дій з надання відповідного погодження, а згодом, в березні 2018 року відмовило у такому погодженні з підставі невідповідності кандидата критеріям, які відповідач 2 вважав за необхідне взяти до уваги при вирішенні питання погодження кандидатури позивача. 
		В зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду за захистом свої прав. 
		Щодо позовних вимог до відповідача 1  Голови Харківської обласної державної адміністрації про зобов`язання призначити позивача на зазначену вище посаду, позивач вважав, що зобов`язання відповідача 1 здійснити таке призначення забезпечить повне поновлення його прав у спірних правовідносинах. 
		В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з урахуванням їх доповнень, та просив задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви, відповіді на відзив відповідача 2, а також доводів, наданих в судовому засіданні. 
		Відповідач 1  Голова Харківської обласної державної адміністрації відзив на позовну заяву до суду надав. Представник відповідача 1 в судовому засіданні пояснив, що Харківською обласною державною адміністрацією було вчинено дії в межах процедури погодження кандидатури позивача для його призначення на посаду державної служби згідно результатів проведеного конкурсу. З урахуванням того, що відповідач 1 діяв в межах законодавчо визначених процедур, а відповідач 2 не надав відповідного погодження кандидатури позивача, ним права позивача порушено не було. 
		Відповідач 2 - Міністерство охорони здоров`я України, згідно наданого до суду відзиву та відзиву на уточнену позовну заяву, позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити у повному обсязі. 
		При цьому він вказав, що ним, в межах процедури погодження кандидатури позивача для призначення його на посаду державної служби за результатами проведеного конкурсу було вчинено дії щодо направлення до компетентних державних органів запитів зі збирання інформації про особу позивача, зокрема притягнення його до кримінальної відповідальності та відповідальності за вчинення корупційних правопорушень. За наслідками отриманих відповідей було встановлено, що позивач не може бути призначений на вказану вище посаду, оскільки, на думку відповідача 2, він має судимість за вчинення умисного злочину. 
		Щодо бездіяльності з вчинення дій щодо погодження призначення позивача на посаду державної служби, відповідач 2 не вбачає її незаконності та вказує, що затримка у наданні такого погодження була викликана направленням до компетентних органів запитів щодо надання інформації про особу позивача, зокрема, притягнення його до кримінальної відповідальності.
		При цьому відповідач 2 також пояснив, що станом на час здійснення дій з направлення вище вказаних запитів порядок, за яким мало вчинюватись погодження кандидатури позивача для його призначення на посаду, а саме: Порядок призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 29.07.1999р. № 1374, було скасовано згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016р. № 465 Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України. 
		З урахуванням викладеного відповідач 2 виходив з того, що відсутність конкретного механізму реалізації закону не може бути для посадових осіб підставою для відмови в його виконанні, та беручи до уваги, що, як зазначив відповідач 2, жодним нормативно-правовим актом не встановлено заборони для органів виконавчої влади отримувати інформацію, необхідну для здійснення своїх повноважень, він здійснив направлення відповідних запитів з метою встановлення необхідних підстав для надання погодження призначення позивача на посаду державної служби. Оскільки отримана інформація вказувала на неможливість такого погодження, відповідач, вважаючи наявним своє право як погодити кандидатуру так і відмовити в її погодженні, надав відповідачу 1 фактичну відмову в такому погодженні. 
		В судовому засіданні представник відповідача позов також не визнав та просив в його задоволенні відмовити у повному обсязі, з урахуванням наданих до суду міркувань. 
		Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
		Фактичні обставини справи, встановлені судом, полягають в наступному. 
		Позивач в грудні 2017 року звернувся до Харківської обласної державної адміністрації, надавши заяву з пакетом документів про участь у конкурсі на заміщення вакантної посади державної служби категорії Б - начальника Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації. 
		За наслідками проведеного 26.12.2017р. конкурсу на заміщення зазначеної вище посади, позивача було визнано серед інших осіб переможцем цього конкурсу як такого, що отримав 17,4 бали. Результати конкурсу було оприлюднено 28.12.2017р. на офіційних сайтах Національного агентства України з питань державної служби та Харківської обласної державної адміністрації. Вказані обставини сторонами у справі не заперечуються. 
		Виконуючи вимоги ч. 2 ст. 11 Закону України Про місцеві державні адміністрації, яка передбачає, що керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, Харківська обласна державна адміністрація листом від 10.01.2018р. № 04-49/280, направила відповідачу 2 - Міністерству охорони здоров`я України відповідну пропозицію про погодження кандидатури позивача. Про вказану обставину позивача було повідомлено листом Харківської обласної державної адміністрації від 14.02.2018р. № 01-78/1509 (а.с. 10).
		Згідно листа відповідача 2 від 05.02.2018р.№ 113-14/140/3034 (а.с. 11) відповідача 1 - Голову Харківської обласної державної адміністрації було повідомлено, що з метою всебічного вивчення питання щодо погодження (непогодження) призначення позивача на посаду державної служби відповідач 2 збирає відповідну інформацію та остаточну відповідь надасть пізніше. 
		Судом встановлено, що з метою збирання інформації про особу позивача відповідачем 2 було направлено запити до Апеляційного суду Івано-Франківської області, Головного управління Національної поліції у Львівській області, Державної судової адміністрації України, Департаменту Державної кримінально-виконавчої служби Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Головного управління Національної поліції у Івано-Франківській області, Національної поліції України, прокуратури Івано-Франківської області, прокуратури Львівської області (а.с. 25,27,29, 30,31, 32, 34,36,38), згідно яких він просив повідомити інформацію про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, перебування його в якості підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, перебування в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, відбування покарань, наявних судових рішень про притягнення до кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання, амністії, тощо. 
		Крім того, судом встановлено, що листом від 03.03.2018р. № 11.3-14/343/5605 (а.с. 98-99) відповідач 2 повідомив відповідача 1 - Голову Харківської обласної державної адміністрації про неможливість погодити кандидатуру позивача на зайняття посади начальника Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, чим фактично відмовив у наданні такого погодження. 
		Таким чином, наказу про призначення позивача на посаду видано не було. 
		При цьому з дослідженого судом листа від 03.03.2018р. № 11.3-14/343/5605 встановлено, що підставою для такої відмови слугували доводи про те, що згідно отриманої на запит відповідача 2 інформації ним було встановлено, що позивач був, як вказує відповідач 2, арештований 02.03.1995р.прокуратурою Турківського району Львівської області за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ст. 165, ч.2, ст. 172 КК України (в редакції 1960 року) та поміщений у Львівський слідчий ізолятор, а 29.01.1997р. звільнений з-під варти в зв`язку із зміною запобіжного заходу. 
		Також відповідач вказував, що згідно отриманої ним інформації вироком Івано-Франківського обласного суду від 09.09.1997р. позивача було визнано винним та остаточно призначено покарання у вигляді двох років шести місяців позбавленні волі у виправно-трудовій колонії загального режиму, з позбавленням права займати керівні посади в органах охорони здоров`я на три роки та до позивача застосовано статтю 3 Закону України Про амністію з нагоди першої річниці Конституції України від 26.06.1997р. і від покарання звільнено. Ухвалою Верховного Суду України від 26.02.1998р., як зазначає відповідач 2, зазначений вище вирок стосовно позивача залишено без змін. 
		З урахуванням наведеного відповідач 2 дійшов висновку, що з огляду на наведені ним факти та виходячи із необхідності довіри до владних інституцій системи охорони здоров`я, а також трансформаційних процесів, які відбуваються у ній, призначення позивача на посаду є неможливим. Правове обґрунтування прийнятого рішення, а саме: посилання на конкретні нормативно-правові акти, якими відповідач 2 керувався при його прийнятті, в листі від 03.03.2018р. № 11.3-14/343/5605 відсутнє. 
		Разом з тим, згідно досліджених матеріалів справи судом встановлено, що позивач в зв`язку з бажанням бути призначеним на посаду державної служби категорії Б - начальника Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації пройшов спеціальну перевірку відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком, за наслідками якої інформації, що перешкоджає зайняттю позивачем такої посади виявлено не було (а.с. 102-103). 
		Вказану перевірку проведено за наявності згоди позивача на проведення спеціальної перевірки від 29.12.2017р. (а.с. 104) відповідними підрозділами Харківської обласної державної адміністрації шляхом надіслання відповідних запитів до Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту науки і освіти, Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, Управління Служби безпеки України в Харківській області, Харківського обласного військового комісаріату, Територіального управління державної судової адміністрації України у Харківській області, Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області (а.с. 105, 112, 114, 116, 118 ,120,122, 124) . 
		При цьому, згідно наданої Головним управлінням Національної поліції України в Харківській області інформації (а.с. 132) позивач до кримінальної відповідальності, у тому числі за корупційні правопорушення, не притягується та засудженим не значиться. 
		Так само, згідно листа  відповіді про результати проведення перевірки стосовно ОСОБА_1 від 09.01.2018р. № 01-73/55/18 (а.с. 123), наданого Територіальним управлінням державної судової адміністрації України у Харківській області, станом на 09.01.2018р. обвинувальні вироки суду, які набрали законної сили, стосовно позивача в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні, а згідно Витягу з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення від 09.01.2018р. (а.с. 128) у вказаному реєстрі відсутні відомості про вчинення позивачем корупційних правопорушень.
		Правове рулювання спірних відносин полягає в наступному.
		Відповідно до положень ст., ст. 21, 22, 23 Закону України Про державну службу в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
		З метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, проводиться конкурс на зайняття вакантної посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Проведення конкурсу здійснюється з урахуванням рівня професійної компетентності, особистих якостей і досягнень кандидатів на зайняття вакантної посади.
		Рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії "А" приймає суб`єкт призначення, на вакантні посади державної служби категорій "Б" і "В" - керівник державної служби відповідно до цього Закону.
		Відповідно до ст. 31 зазначеного Закону на посаду державної служби призначається переможець конкурсу.
		Рішення про призначення приймається:
		1) на посаду державної служби категорії "А" - суб`єктом призначення, визначеним Конституцією та законами України, у порядку, передбаченому Конституцією України, цим та іншими законами України;
		2) на посади державної служби категорій "Б" і "В" - керівником державної служби.
		Рішення про призначення на посаду державної служби приймається після закінчення строку оскарження результатів конкурсу, а в разі оскарження результатів конкурсу - після прийняття рішення за скаргою суб`єктом розгляду скарги (органом, уповноваженим на розгляд скарги), але не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про переможця конкурсу, якщо інше не передбачено законом. Таке рішення приймається на підставі протоколу засідання конкурсної комісії.
		Рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби приймається за результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" та за результатами перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади".
		Положення наведених норм кореспондують з вимогами ст. 11 Закону України Про місцеві державні адміністрації, яка визначає, що керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій очолюють відповідні підрозділи і несуть персональну відповідальність перед головами відповідних державних адміністрацій за виконання покладених на ці підрозділи завдань. 
		Керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
		Такий порядок, зокрема, було затверджено Постановою Кабінету Міністрів від 29.07.1999р. № 1374, проте він втратив чинність згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016р. № 465 Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України. На час виникнення спірних правовідносин вказаний порядок Кабінетом Міністрів України не затверджувався. 
		Розглядаючи оскаржувану в даній справі бездіяльність відповідача 2, а також прийняте ним оскаржуване рішення відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Суд зауважує, що вважати цілком законними бездіяльність відповідача 2 та прийняте ним рішення, які оскаржуються в даній справі, не можна з огляду на наступне. 
		Так, суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідач 1, направляючи відповідачу 2 пропозицію щодо погодження призначення позивача на посаду начальника Голови Харківської обласної державної адміністрації, виходив з приписів наведеної вище ст. 11 Закону України Про місцеві державні адміністрації та враховуючи, що Міністерство охорони здоров`я, згідно Положення, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011р. № 467/2011, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони здоров`я, формуванні державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням. 
		Судом встановлено, що направляючи запити щодо отримання відомостей стосовно позивача, відповідач 2, від імені якого діяв державний секретар МОЗ, посилався на п. 6 ч. 4 ст. 10 Закону України Про центральні органи виконавчої влади, який передбачає, що державний секретар міністерства відповідно до покладених на нього завдань у межах своїх повноважень запитує та одержує в установленому порядку від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій в Україні та за її межами безоплатно інформацію, документи і матеріали, а від органів державної статистики - статистичну інформацію, необхідну для виконання покладених на міністерство завдань. 
		Відповідачем 2 не заперечується, що Порядок, який визначав обсяг його компетенції при здійсненні повноважень щодо погодження позивача на посаду на час опрацювання відповідної пропозиції не діяв, тому, як вважав відповідач 2, він мав право діяти з урахуванням відсутності механізму реалізації положень ст. 11 Закону України Про місцеві державні адміністрації.
		Суд вважає такі посилання не обґрунтованими та зауважує, що наведена вище норма ст. 10 Закону України Про центральні органи виконавчої влади передбачає право державного секретаря МОЗ одержувати відповідну інформацію, документи і матеріали лише в межах виконання його повноважень та необхідну для виконання завдань, що покладені на Міністерство охорони здоров`я України. 
		Разом з тим, здійснюючи опрацювання пропозиції Харківської обласної державної адміністрації про призначення позивача на посаду, відповідач 2 в особі державного секретаря МОЗ, фактично здійснив дії, схожі за змістом на спеціальну перевірку позивача як особи, яка претендує на зайняття посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком. При цьому такі дії було здійснено без згоди позивача, наданої Міністерству охорони здоров`я України. 
		Суд зауважує, що проведення такої перевірки в контексті даної справи та відповідно до наведених вище приписів Закону України Про державну службу було здійснено Харківською обласною державною адміністрацією як органом, який має здійснювати призначення позивача на посаду. 
		При цьому повноважень щодо здійснення Міністерством охорони здоров`я України та його державним секретарем такої перевірки щодо позивача жоден нормативний акт не містить, відтак направлення подібних запитів та отримання відповідей на них вказаними особами не передбачено. Також слід зауважити, що отримана відповідачем 2 інформація не знайшла свого підтвердження та спростована висновками, наданими компетентними органами в межах проведення спеціальної перевірки. 
		В зв`язку з наведеним суд також вважає спростованими доводи відповідача 2, наведені у відзиві на позовну заяву, згідно яких він вказує, що згідно ст. 10 Закону України Про центральні органи виконавчої влади (п.11) державний секретар міністерства відповідно до покладених на нього завдань погоджує у передбачених законом випадках призначення на посади та звільнення з посад керівників відповідних структурних підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. 
		Суд вказує, що за наявності повноважень з такого погодження, державний секретар МОЗ не наділений повноваженнями щодо здійснення спеціальної перевірки щодо фізичної особи або збирання відносно неї даних без її згоди.
		При цьому суд також зазначає, що згідно ст. 2 Закону України Про захист персональних даних персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. 
		Згідно ст., ст. 11,12 вказаного Закону підставами для обробки персональних даних є:
		1) згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних;
		2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень;
		3) укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних;
		4) захист життєво важливих інтересів суб`єкта персональних даних;
		5) необхідність виконання обов`язку володільця персональних даних, який передбачений законом;
		6) необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб`єкта персональних даних у зв`язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.
		Збирання персональних даних є складовою процесу їх обробки, що передбачає дії з підбору чи впорядкування відомостей про фізичну особу. 
		Суб`єкт персональних даних повідомляється про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, свої права, визначені цим Законом, мету збору персональних даних та осіб, яким передаються його персональні дані:
		в момент збору персональних даних, якщо персональні дані збираються у суб`єкта персональних даних;
		в інших випадках протягом тридцяти робочих днів з дня збору персональних даних.
		В зв`язку з наведеним позовні вимоги про визнання незаконною відмови Міністерства охорони здоров`я України, якою не погоджено призначення позивача на посаду державної служби категорії Б - начальника Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, викладену у листі від 03.03.2018р. № 11.3-14/343/5605, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. 
		Позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльності відповідача 2 , яка полягала у не вирішенні питання щодо погодження призначення позивача на посаду державної служби також є обґрунтованими з огляду на те, що така бездіяльність, яка тривала протягом певного часу, спричинила порушення прав позивача, яке полягало у неможливості видання наказу про його призначення на посаду. При цьому суд відхиляє доводи відповідача 2 про усунення ним вказаного порушення в ході розгляду справи та необхідність застосування п.8 ч.1 ст. 238 КАС України.
		Суд вказує, що згідно наведеної норми суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. 
		В даній справі надання відповідачем 2 відповіді з питання погодження призначення позивача на посаду не призвело до поновлення його прав, відтак підстав вважати, що відповідачем 2 було виправлено допущені порушення немає. 
		Стосовно позовних вимог про зобов`язання голови Харківської обласної державної адміністрації призначити позивача на посаду державної служби категорії Б - начальника Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, як переможця конкурсу, відповідно до Закону України Про державну службу, суд зазначає, що вони не в повній мірі відповідають характеру порушеного права та дискреційним повноваженням відповідача 1, який приймає рішення про призначення на посаду державної служби як з урахуванням конкурсу так і з урахуванням результатів спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" та за результатами перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади".
		Відтак, голова Харківської обласної державної адміністрації в даному випадку здійснює свої повноваження з певною свободою розсуду, тобто обирає з кількох юридично допустимих рішень. 
		З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне, з метою належного поновлення законних прав позивача, зобов`язати відповідача 2  Голову Харківської обласної державної адміністрації вирішити питання щодо призначення позивача на посаду державної служби категорії "Б" - начальника Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, як переможця конкурсу, відповідно до Закону України про "Державну службу", з урахуванням висновків суду. 
		Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст. 139 КАС України.
		Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Голови Харківської обласної державної адміністрації (61200, м. Харків, вул. Сумська, буд. 64), Міністерства охорони здоров`я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7) про визнання дій незаконними задовольнити частково. 
		Визнати незаконною бездіяльність Міністерства охорони здоров`я України, яка полягає у ненаданні погодження призначення ОСОБА_1 на посаду державної служби категорії «Б» - начальника Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації. 
		Визнати незаконною відмову Міністерства охорони здоров`я України, якою не погоджено призначення ОСОБА_1 на посаду державної служби категорії «Б» - начальника Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, викладену у листі від 03.03.2018р. №11.3-14/343/5605.
		Зобов`язати Голову Харківської обласної державної адміністрації вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 на посаду державної служби категорії «Б» - начальника Управління охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації з урахуванням висновків суду.
		В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити. 
		Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Харківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04059243) та Міністерства охорони здоров`я України (код ЄДРПОУ 00012925) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення виготовлено 10 квітня 2018 року. 
		 
		Суддя Спірідонов М.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...