Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 912/16/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 10.04.2018. Зареєстровано: 11.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2018.
Дата набрання законної сили: 29.05.2018
Результат оскарження 29.05.2018 Дніпропетровський апеляційний господарський суд : залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		Кіровоградської області
		вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
		тел/факс: 22-09-70/24-09-91E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 квітня 2018 рокуСправа № 912/16/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/16/18
		за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький, м. Кропивницький 
		до відповідача Лісівська селищна рада с. Лісове, Олександрівський район, Кіровоградська область 
		про стягнення 779 716, 14 грн.
		 
		Представники сторін:
		від позивача - Полонець О.А., довіреність № 59 від 10.01.18;
		від відповідача - Пічкур О.С. селищний голова, рішення №1-1/2015 від 17.11.15;
		від відповідача - Гура В.В. , довіреність № 2 від 25.01.18 ;
		 
		До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький до Лісівської селищної ради про стягнення 779 716,14 грн.
		Позовні вимоги обгрунтовані нерентабельністю затвердженого рішенням Олександрівської районної ради 18.12.2017 тарифу на послуги водопостачання, які ним надавались Комунальному підприємству Лісівської селищної ради в період з 01.07.2013 по 01.10.2016, оскільки тариф не враховував витрат КЕВ на видобування та транспортування води. За період з 01.07.2013 по 01.10.2016 позивач зазнав збитків на загальну суму 779716,14 грн. 
		Ухвалою від 04.01.2018 господарський суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрив провадження у справі № 912/16/18, розгляд якої призначив на 26.01.2018.
		Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву №12 від 17.01.2018.
		Відзив подано в межах 15 денного строку, визначеного ст. 165 ГПК України, тому приймається до розгляду судом.
		За змістом відзиву, відповідач зазначив, що позивач не надав доказів існування між позивачем та відповідачем правовідносин, доказів виникнення у відповідача договірних зобов`язань, доказів на підтвердження виникнення у відповідача обов`язку щодо відшкодування збитків передбачених ч. 1 ст. 623 ЦК України та доказів нанесення позивачеві збитків на суму 779716,14 грн саме Лісівською селищною радою.
		Доказів заподіяння відповідачем шкоди неправомірними діями або бездіяльністю органом місцевого самоврядування, існування причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та настанням шкоди, її розміру, позивач господарському суду не подав.
		За таких обставин, зазначає відповідач, підстави для задоволення позову відсутні.
		Згідно протокольної ухвали суду від 26.01.2018 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 15.02.2018.
		Позивач 15.02.2015 подав клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване зверненням до Кіровоградської обласної державної адміністрації з запитом щодо надання роз`яснення щодо права КЕВ м. Кропивницький в період з 2013 по 2016 роки на одержання з державного бюджету субвенцій на різницю в тарифах, з врахуванням того, що КЕВ м. Кропивницький не є платником податку на прибуток, не мав заборгованості зі сплати ПДВ та надавав послуги водопостачання на підставі договорів КП "Лісове" Лісівської селищної ради.
		Цим же клопотанням, позивач просить залучити в якості доказу не засвідчену копію положення про Південне територіальне управління внутрішнього аудиту, затвердженого Наказом Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України 04.08.2016 № 4.
		Відповідно до ст. 91 ГПК України, письмові докази подаються або в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
		Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
		З огляду на те, що даний доказ не засвідчений належним чином, суд не приймає його до розгляду як доказ.
		Відповідно до ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
		Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
		Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути поданий; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
		У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
		Докази не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обгрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
		Ухвалою від 15.02.2018 підготовче засідання відкладено до 02.03.2018, постановлено відповідно до ст. 166 ГПК України надати суду до 28.02.2018 позивачу відповідь на відзив; докази, які підтверджують обставини, на яких грунтуються заперечення позивача; документи, що підтвержують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів відповідачу; інформацію стосовно того, які ним вживались заходи щодо зобов`язання сільської ради прийняти економічно обгрунтовані тарифи.
		А також запропоновано сторонам надати письмову позицію щодо можливості та необхідності проведення бухгалтерсько-економічної експертизи щодо економічного обгрунтування тарифів.
		Позивач не скористався своїм правом, встановленим ст. 166 ГПК України на подання відповіді на відзив.
		Однак, позивачем на виконання вимог ухвали суду від 15.02.2018, подано клопотання від 02.03.2018 про долучення до матеріалів справи:
		- розрахунку в різниці в тарифах за послуги водопостачання, який є тотожним розрахунку, який надавався до позовної заяви (а.с. 79);
		- копію листа КЕВ м. Кіровоград адресовану голові Лісівської селищної ради вих. № 7071 від 15.01.2015 (а.с. 80);
		- копію листа Лісівської селищної ради вих. № 102/1 від 16.12.2015, яка є відповіддю на лист КЕВ м. Кіровоград від 11.09.2015 (а.с. 81);
		- копії додатків до листа КЕВ м. Кіровограда вих. № 687 від 25.05.2017: а саме пояснювальна записка та калькуляція розрахунку витрат (а.с. 82, 83, 84);
		- копію відповіді Кіровоградської обласної державної адміністрації вих. № 01-29/51/02 від 23.02.2018 на запит КЕВ м. Кропивницький вих. № 302 від 15.02.2018 (а.с. 85);
		- Порядки та умови надання у 2013, 2017 роках субвенції з державного бюджету, затверджених постановами КМУ від 20.03.2013 № 167 та від 18.05.2017 № 332 (а.с. 86  91);
		- копію довідки Кіровоградської ОДПІ від 04.04.2011 про неприбутковість КЕВ м. Кіровоград (а.с. 92);
		- довідку КЕВ м. Кропивницький про відсутність заборгованості по податкам за період з 2013 по 2016 роки (а.с. 93).
		07.03.2018 вказані докази позивач направив відповідачу (а.с. 113).
		З огляду на складні погодні умови, господарський суд визнає поважними причини несвоєчасного подання (не до 28.02.2018) позивачем доказів.
		Ухвалою від 02.03.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено до 12.03.2018. 
		12.03.2018 протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошено перерву до 15:00 год 22.03.2018.
		16.03.2018, а до цього 12.03.2018 засобами електронного зв`язку, надано пояснення від 14.02.2018 № 31; протокол засідання комісії з питань бюджету, фінансів, власності, регламенту, депутатської діяльності та етики смт. Лісове № 17 від 01.06.2017, на якому розглядалась претензія № 892 від 15.05.2017; не завірені копії договорів про надання послуг з водопостачання.
		Вказані документи отримані позивачем 22.03.2018 (а.с. 141).
		22.03.2018 відповідач подав клопотання про залучення до матеріалів справи договорів про надання послуг з водопостачання від 01.01.2013 № 6/а, від 01.01.2014 № 10, від 01.01.2016; довідки від 21.03.2018 № 20 про відсутність кредиторської та дебіторської заборгованості перед КЕВ м. Кропивницький станом на 01.01.2017 № 20; письмові пояснення по справі від 22.03.2018.
		Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
		Докази, не подані у встановлені законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає обгунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
		Відповідач не обгрунтував неможливість подання вказаних доказів разом з відзивом з причин, що не залежали від нього як і не заявив клопотання про встановлення додаткового строку для подання додаткових доказів. Відтак, докази, подані з клопотанням від 22.03.2018 та 16.03.2018 до розгляду судом не приймаються.
		З цих же підстав, не приймаються до розгляду докази, подані під час розгляду справи по суті 06.04.2018.
		Однак, суд враховує положення ч. 5 ст. 161 ГПК України, згідно якої суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
		Ухвалою від 15.02.2018 суд зобов`язав сторін надати письмову позицію щодо можливості та необхідності проведення бухгалтерсько-економічної експертизи щодо економічного обгрунтування тарифів.
		Позивач в заяві від 12.03.2018 зазначив, що не вважає за необхідне її проводити , так як розмір витрат КЕВ на видобуток та постачання води вважає доведеним аудиторським висновком, доданим до матеріалів справи, а Відділ аудиту будівництва, використання фондів та земель Південного територіального управління внутрішнього аудиту достатньо компетентним органом для перевірки розрахунків та первинних документів, що підтверджують витрати КЕВ м. Кропивницький (а.с. 112).
		Відповідач у листі від 02.03.2018 № 43 повідомив, що згідно кошторисних призначень селищної ради на 2018 рік кошти для оплати бухгалтерсько-економічної експертизи не передбачені (а.с. 120).
		Інших заяв і клопотань по справі до суду не надходило.
		За заявою сторін ухвалою від 22.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 912/16/18 до судового розгляду по суті в даному судовому засіданні 22.03.2018.
		В судовому засіданні 22.03.2018 оголошено перерву до 10:00 06.04.2018.
		Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -
		 
		 ВСТАНОВИВ:
		 
		Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький (до 15.02.2017  Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кіровограда) (далі  КЕВ) діє на підставі Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Кіровоград, затвердженого наказом начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 15.04.2013 № 61, є бюджетною установою державної форми власності, підпорядковується начальнику Південного Територіального Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства Оборони України, фінансується за рахунок видатків Державного бюджету.
		Відповідно до Положення КЕВ зобов`язаний забезпечити військові частини комунальними послугами, у т.ч. послугами водопостачання.
		У 2008 році постановою ВРУ № 317-VI було створене с. Лісове Олександрівського району Кіровоградської області, територіальній громаді якого було передано житловий та соціальний фонд військового містечка "Кіровоград  25". Органом місцевого самоврядування с. Лісове є Лісівська селищна рада.
		КЕВ м. Кропивницький здійснює господарську діяльність по наданню послуг водопостачання військовій частині А 0981 та с. Лісове, добуваючи воду з артезіанської свердловини, на підставі свідоцтва про реєстрацію КЕВ м. Кропивницький як суб`єкта господарської діяльності у Збройних силах та ліцензії.
		Рішенням Олександрівської районної ради від 18.12.2007 визначено виконавцем - надання послуг теплопостачання та водовідведення для населення військового містечка "Кіровоград-25" квартирно - експлуатаційний відділ м. Кіровоград.
		Цим же рішенням затверджено тариф на оплату послуг водопостачання для населення військового містечка "Кіровоград-25" в розмірі 1, 27 грн (з урахуванням ПДВ) за 1 куб. м. води.
		Надання послуг по водопостачанню саме за розміром вказаного тарифу підтверджується договорами "про надання послуг з водопостачання" № 10 від 01.01.2014 та від 01.01.2013 та від 01.01.2016, які укладено між позивачем (водопостачальна організація) та комунальним підприємством "Лісове" Лісівської селищної ради.
		Дані обставини визнаються учасниками справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
		Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача збитків за період з 01.07.2013 по 01.10.2016 на підставі нерентабельності розміру тарифу, який був затверджений рішенням Олександрійської районної ради в розмірі 779716,14 грн.
		На підтвердження вищезазначеного позивачем було надано Аудиторський звіт за результатами фінансового аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровоград за період з 01.06.2013 по 04.10.2016, який було складено Південним Територіальним Управлінням внутрішнього аудиту від 03.02.2017 № 234/3/6/4/аз (а.с. 15 - 20) та розрахунок різниці в тарифах за водопостачання за період з 01.07.2013 по 01.10.2016 (а.с. 41).
		Позовні вимоги обгрунтовані статтею 31 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", ст. 77 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст.ст. 11, 526, 623 ЦК України.
		 
		Статтею 19 КонституціїУкраїни передбачається, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
		Приписами статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
		Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством.
		Згідно із статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Такий порядок встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869.
		Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.
		Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
		Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).
		Відповідно до Закону України "Про ціни та ціноутворення" державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Так, зокрема, предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій згідно з цим Законом є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій (стаття 8 Закону Українивід 20.04.2000 "Про природні монополії").
		Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації) (частина 2 статті 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення").
		Відповідно до частини 4 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов`язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
		Центральні органи виконавчої влади, національні комісії, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень.
		Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається.
		У разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов`язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету.
		Спори щодо формування та встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вирішуються в судовому порядку.
		Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кіровограда неодноразово звертався до Лісівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області з приводу затвердження нових тарифів (а.с. 21  26).
		Так, позивач доводить, що планова собівартість водопостачання в 2013 році складала  3,33 грн за 1куб.м.; у 2014 році  5,95 грн; у 2015 та 2016 роках  7,88 грн.
		Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кіровоград 11.09.2015 листом № 1450 надав Лісівській селищній раді для розгляду та затвердження розрахунки економічно обгрунтованих витрат на послуги з централізованого водопостачання для споживачів селища Лісове (а.с. 27 - 30).
		До цього листа, зокрема надано пояснювальну записку та калькуляцію розрахунку. 
		Так, згідно цих доказів, проектна собівартість 1-го м. куб. послуг з централізованого водопостачання для споживачів селища Лісове на 2015 рік становить 4,17 грн з урахуванням ПДВ за 1 м.куб. з врахуванням витрат зі збуту послуг з централізованого водопостачання, які передбачені у плановому періоді.
		Тариф же за 1 м.куб. води за 2014 рік складає 5,94 грн з урахуванням ПДВ.
		Тобто, планові витрати на 2015 рік за розрахунком позивача складають меншу суму, ніж фактичні за 2014 рік.
		Лісівська селищна рада на лист від 11.09.2015 № 1450 надала відповідь від 16.12.2015 № 102/1. В цьому листі Лісівська селищна рада зазначила, що згідно рішення 36 сесії 2 скликання Лісівської селищної ради від 14.05.2015 № 167 затверджено тариф на централізоване водопостачання у розмірі 4,00 грн за 1 м.куб. для населення. При цьому у складових калькуляції тарифу на централізоване водопостачання вартість покупної води складає 1,27 грн (з ПДВ) за 1 куб.м., що становить 31,75% до загального тарифу на централізоване водопостачання. 
		Згідно наданих розрахунків собівартість 1 куб.м. води на 2015 рік складає 4,17 грн (з ПДВ), що на 228,35 % вище існуючої. Таким чином, тариф на існуюче водопостачання для населення за 1 куб.м. складе 7,00 грн, що на 75% вище затвердженого тарифу. 
		Враховуючи вищезазначене, Лісівська селищна рада зазначила, що на черговій сесії ради розгляне питання "Про коригування тарифу на централізоване водопостачання в селищі Лісове", затвердженого рішенням 36 сесії скликання Лісівської селищної ради від 14.05.2015 № 167 (а.с. 81).
		Із змісту вказаного листа вбачається, що Лісівська сільська рада переглядала тариф лише для населення, в складову калькуляцію якого входить 1,27 грн за 1 куб.м., тобто тариф на оплату послуг водопостачання КЕВ залишився незмінним.
		Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кіровограда 25.05.2016 звернувся до Лісівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області з проектом змін тарифу, в яких доводив, що фактичні витрати за 2015 рік складають 7,878 грн за 1 куб.м (а.с. 31, 82, 84).
		Збільшення цієї суми порівняно із сумою, яка була запланована на 2015 рік, викликано витратами на ремонт мережі та інженерних споруд водопровода в розмірі 448345,39 грн. Як пояснили представники сторін, ці кошти необхідні для покриття витрат на ремонт свердловини.
		Господарський суд звертає особливу увагу на ту обставину, що КЕВ м. Кіровограда звернувся до відповідача із калькуляцією розрахунку, в якому доводив фактичні витрати за за 2015 рік лише 25.05.2016.
		Рішенням 13 сесії Лісівської селищної ради третього скликання від 06.02.2017 № 65 "Про затвердження тарифу на послуги з централізованого водопостачання та транспортування води в селищі Лісове", затверджено та введено в дію з 01.03.2017 тарифи на оплату послуг водопостачання КЕВ м. Кіровограда для КП "Лісове" в розмірі 7,878 грн (з урахуванням ПДВ) за 1 куб.м.
		Тобто затверджено тариф, який КЕВ доводило як економічно обґрунтований.
		Позивач зазначає, що затвердивши тариф у розмірі 7,878 за 1 куб.м. води Лісівська селищна рада фактично визнала розрахунок фактичних витрат КЕВ м. Кіровограда за 2015 рік, наданий КЕВ м. Кіровоград до листа від 25.05.2017 вих. № 687, обгрунтованим. 
		Відповідно до згаданої частини 4статті 31 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" у разівстановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні,що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив,зобов`язаний відшкодуватиз відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникамрізницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
		Системний аналіз частини 4статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"та наведених норм дає підстави для висновку про те, що лише у випадку затвердження економічно необґрунтованих тарифів, відповідні органи місцевого самоврядування несуть відповідальністьза наслідки встановленняабо регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень.
		Матеріали справи не містять доказів доведення позивачем відповідачу обґрунтованості тарифу в більшому розмірі ніж затверджено рішенням від 06.02.2017 № 65, тому покладення на раду відповідного обов`язку з компенсації різниці у тарифах, передбаченого частиною 4статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"поза межами порядку, визначеного цією статтею (тобто в обхід прийняття радою рішення про затвердження тарифів на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, та визначення у зв`язку з цим радою розміру компенсації) є передчасним.
		Як і стягнення заявлених позивачем коштів у якості збитків.
		Згідно зістаттею 1192 Цивільного кодексу Україниіснує два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків.
		Відповідно достатті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Статтею 1173 Цивільного Кодексу Україниунормовано, що шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		Відповідно до ст. 77 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.
		Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
		Отже, необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є факти неправомірних дій бездіяльності органу місцевого самоврядування, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями, бездіяльністю органу місцевого самоврядування і заподіяною ним шкодою. 
		В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. 
		За приписами ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		Позивач, підтверджуючи розмір заявлених до стягнення коштів посилається лише на власну калькуляцію та аудиторський звіт.
		У звіті (сторінка 67) зазначено, що в ході аудиту проведено розрахунок вартості послуги з централізованого водопостачання для споживачів селища Лісове за період з 01.07.2013 по 01.10.2016, відповідно до якого собівартість подачі 1 куб.м. води у 2013 році склала 3,33 грн, у 2014  5,95 грн та у 2015  7,88 грн.
		Однак відповідного розрахунку або додатку до Аудитоського звіту позивачем не надано.
		У такому випадку, розмір збитків не може підтверджуватись визначеними ліцензіатом економічно обґрунтованими витратами навіть з урахуванням особливостей технологічних процесів конкретного виробництва та техніко - економічними розрахунками останнього.
		Водночас, затвердження таких тарифів покладається на відповідний орган, як і перевірка їх обґрунтованості. 
		Ухвалою від 15.02.2018 суд зобов`язав сторін надати письмову позицію щодо можливості та необхідності проведення бухгалтерсько-економічної експертизи щодо економічного обгрунтування тарифів.
		Позивач в заяві від 12.03.2018 зазначив, що не вважає за необхідне її проводити , так як розмір витрат КЕВ на видобуток та постачання води вважає доведеним аудиторським висновком, доданим до матеріалів справи, а Відділ аудиту будівництва, використання фондів та земель Південного територіального управління внутрішнього аудиту достатньо компетентним органом для перевірки розрахунків та первинних документів, що підтверджують витрати КЕВ м. Кропивницький (а.с. 112).
		Відтак, суд зазначає, що позивачем не доведено обгрунтованість тарифів.
		До того ж, як було зазначено вище, заплановані витрати і фактичні значно відрізняються; з урахуванням включення до собівартості 1 куб.м. води витрат на ремонт свердловини за 2015 рік, постає питання обгрунтованості цього тарифу на 2016 рік; за 2013 та 2014 роки доказів обгрунтованості тарифу не надано.
		Стосовно доводів позивача про те, що затвердивши тариф у розмірі 7,878 за 1 куб.м. води Лісівська селищна рада фактично визнала розрахунок фактичних витрат КЕВ м. Кіровограда за 2015 рік, наданий КЕВ м. Кіровоград до листа від 25.05.2017 вих. № 687, обгрунтованим, суд зазначає наступне. 
		КЕВ м. Кіровограда звернувся до відповідача із калькуляцією розрахунку, в якому доводив фактичні витрати за 2015 рік лише 25.05.2016.
		Рішенням 13 сесії Лісівської селищної ради від 06.02.2017 № 65, затверджено та введено в дію з 01.03.2017 тарифи на оплату послуг водопостачання КЕВ м. Кіровограда для КП «Лісове» в розмірі 7,878 грн (з урахуванням ПДВ) за 1 куб.м.
		Однак, позивач не доводить протиправність (незаконність) поведінки Лісівської селищної ради або її бездіяльність та причинний зв`язок такої поведінки або бездіяльності із заподіяною шкодою. Позивач не зазначає в який строк Лісівська сільська рада повинна була прийняти відповідне рішення, який порядок нею порушено тощо.
		А от, у наданому позивачем Аудиторському звіті зазначено, що претензійно-позовна робота щодо змін тарифу на послуги централізованого водопостачання для селища Лісове та на відшкодування різниці в тарифах за рахунок місцевого бюджету у КЕВ м. Кіровоград проводилась на незадовільному рівні (а.с. 18).
		Так, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 19.02.2015, залишеного без змін апеляційною та касаційною інстанціями, відмовлено в задоволенні позову про стягнення недоотриманих коштів внаслідок різниці тарифів, встановлених під час проведення представниками Територіального Південного управління внутрішнього аудиту та контролю внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності КЕВ м. Кіровоград за період з 01.01.2010 по 31.10.2012.
		Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 повернуто позивачу позовну заяву КЕВ м. Кіровоград про визнання незаконною бездіяльності Лісівської селищної ради стосовно затвердження рентабельних тарифів на послуги водопостачання та зобов`язання Лісівської селищної ради затвердити тарифи на послуги водопостачання КЕВ м. Кіровограда на 2011, 2012, 2013 роки з причин непідсудності.
		Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 08.05.2015 адміністративний позов КЕВ також залишено без розгляду та повернуто позивачеві з причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
		Враховуючи зазначене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
		Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
		Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		 ВИРІШИВ:
		 
		В позові відмовити повністю.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено 10.04.2018.
		 
		Суддя В.Г. Кабакова 
		 
		 
		Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
		 
		 Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...