Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/9386/14 : не визначено.
Надіслано судом: 10.04.2018. Зареєстровано: 11.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2018.
Дата набрання законної сили: 10.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 квітня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  904/9386/14 
		Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:
		Міщенка І.С. - головуючого,  Берднік І.С., Мачульського Г.М.
		учасники справи:
		позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "БРІВЕР"
		відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"
		розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"
		на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду у складі               Березкіної О.В. - головуючого, Дарміна М.А., Іванова О.Г. від 26 жовтня 2017 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області у складі Петренко Н.Е. від 15 серпня 2017 року
		за скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві
		 
		Історія справи
		Короткий зміст вимог скарги 
		1. У червні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - відповідач, боржник) звернулося зі скаргою на дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС) при виконанні прийнятого у межах даної справи рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2015 року про стягнення з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Брівер" (далі - позивач, стягувач) боргу в сумі 137 000 доларів США та 490 549,81 грн., пені в сумі 4 795 доларів США та 17 169 грн. 
		1.1. Вимоги скарги полягали у визнанні незаконними дій ВДВС щодо в частині винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 15.05.2017 в межах виконавчого провадження № 53812423; скасування постанови ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 15.05.2017 в межах виконавчого провадження № 53812423 ; визнанні нечинним та скасуванні запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 69 від 24.05. 2017 за номером 1621919.
		2. Скарга мотивована незаконністю накладення арешту на все без виключення рухоме майно боржника, тоді як відповідно до статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається тільки в межах, необхідних для виконання за виконавчим документом. При цьому звернення стягнення на майно відбувається тільки у разі неможливості виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на грошові кошти, тобто першочергово стягнення за виконавчим документом звертається на грошові кошти, а у разі їх відсутності - на інше майно боржника.
		3. При цьому 100% акцій відповідача належить державі в особі Міністерства фінансів України, отже на відповідача поширюється дія Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" щодо заборони примусового відчуження його майна. 
		Короткий зміст ухвали, прийнятої судом першої інстанції
		4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2017 року скаргу відповідача задоволено.
		4.1. Визнано незаконними дії ВДВС в частині винесення постанови про арешт майна боржника від 15.05.2017 в межах виконавчого провадження № 53812423.
		4.2. Скасовано постанову ВДВС про арешт майна боржника від 15.05.2017 в межах  виконавчого провадження № 53812423.
		4.3. Визнано нечинним та скасовано запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 69 від 24.05.2014 (24.05.2017) за номером 1621919, внесений на підставі постанови ВДВС про арешт майна боржника від 15.05.2017.
		5. Ухвала мотивована тим, що на виконання статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" спірне виконавче провадження повинно було бути передано до іншого відділу державної виконавчої служби для виконання у рамках зведеного виконавчого провадження, яке було відкрито щодо боржника першим.
		6. Звернення стягнення на майно боржника є можливим тільки у випадку недостатності або відсутності у нього грошових коштів.
		7. Оскільки єдиним акціонером відповідача є держава, то на його майно поширюється заборона примусової реалізації, запроваджена Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна". 
		Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
		8. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2017 року ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2017 скасовано.
		8.1. Відмовлено відповідачу у задоволенні скарги на дії ВДВС.
		9. Постанова мотивована тим, що дії ВДВС щодо відкриття даного виконавчого провадження не суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження", оскільки право вибору місця відкриття виконавчого провадження належить стягувачу, яким спірне виконавче провадження було ініційовано за місцезнаходженням майна боржника, що узгоджується з приписами статті 24 цього Закону. При цьому постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2017 не є предметом оскарження у даному провадженні та є чинною.
		10. Державний виконавець іншою постановою від 11.05.2017 наклав арешт одночасно і на кошти боржника, а звернення стягнення на майно не зупиняє примусового стягнення на грошові кошти. Черговість же стягнення на кошти та інше майно остаточно визначається виконавцем. Отже, накладення арешту одночасно і на кошти і на рухоме майно не суперечить чинному законодавству, а спірна постанова прийнята ВДВС в межах наданих повноважень.
		11. Дія Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" не розповсюджується на примусове стягнення на рухоме майно боржника, оскільки за приписами статті 2 цього Закону мораторій стосується відчуження нерухомого майна та основних засобів виробництва, що забезпечують ведення діяльності державними підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі. Проте відповідачем не доведено, що арештоване рухоме майно відноситься до його основних засобів виробництва.  
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		12. У листопаді 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить  постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2017 року скасувати, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2017 змінити шляхом корегування дати внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису щодо обтяження майна з 24.05.2014 на 24.05.2017.
		Аргументи учасників справи
		Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
		13. Спірне виконавче провадження незаконно не було передано для приєднання до іншого, порушеного раніше зведеного виконавчого провадження щодо боржника № 11355726.
		14. На момент прийняття спірної постанови про арешт рухомого майна боржника ВДВС вже було накладено арешт на грошові кошти, тобто арештовані активи у сукупності значно перевищують загальну суму стягнення та фактично блокують поточну господарську діяльність відповідача.
		Позиція Верховного Суду
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		15. Частинами 1, 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
		16. Одночасно частиною 5 вказаної статті визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
		17. Приписами статті 56 Закону встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
		18. Отже,  арешт майна боржника є одним із заходів виконавчого провадження з метою примусового виконання рішення суду для задоволення законних інтересів стягувача.
		19. При цьому за змістом статті 48 Закону звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти, а черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
		20. Отже, чинне законодавство не містить заборони накладення державним виконавцем арешту одночасно на грошові кошти на інше майно боржника з метою забезпечення примусового виконання судового рішення. У цьому випадку в першу чергу здійснюється примусове списання грошових коштів, а за їх відсутності у достатньому для виконання рішення обсязі - відбувається вилучення та примусова реалізація виявленого майна боржника. При цьому, враховуючи динамічність руху грошових коштів на рахунках боржника, черговість здійснення таких виконавчих дій визначається державним виконавцем самостійно, з урахуванням конкретних обставин, у тому числі фінансового стану боржника. 
		21. Таким чином, накладення у даному випадку арешту на рухоме майно одночасно з накладенням арешту на кошти не суперечить приписам Закону України "Про виконавче провадження". 
		22. У зв'язку з чим доводи касаційної скарги у пункті 11 цієї Постанови Верховним Судом відхиляються. Одночасно Верховний Суд зауважує, що, оскаржуючи дії ВДВС, відповідач сам підтверджує, що вартість його арештованих активів значно перевищує суму стягнення на користь позивача. Проте при цьому боржник не вказує причин, які за наявності такої значної кількості активів (у тому числі грошових коштів) перешкоджають йому протягом вже більше двох років здійснити добровільне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Тобто у цьому випадку саме дії скаржника порушують законні права та інтереси стягувача, який, отримавши відповідне судове рішення про примусове стягнення коштів, протягом тривалого часу позбавлений можливості отримати задоволення своїх законних вимог.
		23. Щодо посилань відповідача в пункті 13 Постанови, то правомірність відкриття спірного виконавчого провадження, у тому числі відповідна постанова ВДВС, не є предметом оскарження у даному провадженні, а тому доводи касаційної скарги у цій частині до уваги не приймаються.    
		24. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		25. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		26. Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
		27. За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		28. Враховуючи вищенаведене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України), касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, як законне та обґрунтоване.
		Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
		2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2017 року у справі № 904/9386/14 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                 Міщенко І.С.
		 
		Судді                                                                                          Берднік І.С.
		    
		                                                                                             Мачульський Г.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...