Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/31/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 11.04.2018. Зареєстровано: 12.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2018.
Дата набрання законної сили: 10.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		Київ
		 
		10 квітня 2018 року 
		справа №826/31/13-а
		адміністративне провадження №К/9901/494/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
		суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.
		при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.
		за участю представників:
		від позивача - Манойленко К.В., Кальницької І.С. за довіреністю від 20.11.2017 року,
		від відповідача - Кравченко О.О. за довіреністю від 15.12.2017 року,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року у складі колегії суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е. у справі №826/31/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марка Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,
		 
		У С Т А Н О В И В :
		 
		29 грудня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Марка Україна» (далі - Товариство,  платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до    Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 грудня 2012 року №0015132203, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 1   794   231 грн за податковим зобов'язанням, 385 802 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0025142203, яким визначені грошові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 171 754 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12 757 грн, з мотивів протиправності та безпідставності їх  прийняття. 
		 
		12 лютого 2013 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва  у задоволені адміністративного позову Товариства відмовлено, з підстав доведеності податковим органом податкових правопорушень викладених актом перевірки.
		 
		23 квітня 2013 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої скасовано та винесено нову постанову про задоволення позову Товариства частково, внаслідок чого скасоване податкове повідомлення - рішення податкового органу від 25 грудня 2012 року № 0015132203 в частині збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток на 1   794 231 грн та штрафних (фінансових) санкцій на 385 802 грн та скасоване податкове повідомлення - рішення від 25 грудня 2012 року № 0015142203 в частині збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на 55 570 грн та штрафних (фінансових) санкцій на 4127 грн. В іншій частині позову відмовлено.
		 
		08  травня 2013 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби подана касаційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.
		  
		Позивачем заперечення або відзив до суду касаційної інстанції не направлявся, що не перешкоджає розгляду справи по суті.   
		 
		15 травня 2013 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження.
		 
		03 січня 2018 року справу № 826/31/13-а передано до  Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права,  не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом  проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року,   за результатами якої складено акт перевірки від 07 грудня 2012 року № 1142/22-3/34532301, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення - рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосовані штрафні (фінансові) санкції.
		 
		По податку на прибуток.
		Щодо нарахованих відсотків за вкладами.
		Податковий орган доводить порушення судом апеляційної інстанції положень підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, яке полягає у неприйнятті позиції відповідача про заниження позивачем, як платником податків інших доходів на загальну суму 254 020 грн, в тому числі за третій квартал 2010 року 28 115 грн, за четвертий квартал 2010 року на суму 225 905 грн, внаслідок невключення до складу доходів нарахованих відсотків за вкладом. Склад податкового правопорушення податковий орган доводить даними бухгалтерського обліку по рахунку 732 за третій квартал 2010 року (896 062 грн) та четвертий квартал 2010 року (1   646 050 грн).
		 
		Оцінюючи спірну операцію суд апеляційної інстанції виходив з положень пунктом 28 Правил (стандартів) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати". Показник рядка 01.6 «інші доходи» у декларації позивача за 2010 рік у розмірі 5166162,27 грн сформований  із одержаних відсотків 3   703 593,40 грн: в т. ч. І квартал - 68 300,69 грн; 2 квартал - 1   093 180,48 грн; 3 квартал - 896 062,49 грн, 4 квартал - 1646049,74 грн.; доходу від реалізації іноземної валюти 1   182 630,00 грн (2 квартал); доходу від неопераційної курсової різниці - 4328,00 грн (3 квартал); інших доходів від звичайної діяльності - 8158,78 грн (1 квартал); доходів від переоцінки заборгованості за довгостроковими кредитами банків в іноземній валюті - 267 451,99 грн. Таке значення рядка 01.6 «інші доходи» декларації за 2010 рік встановлено і відповідачем в акті перевірки.
		Відтак, суд апеляційної інстанції виходив із аналізу показників декларації за 2010 рік у цілому. Податковий орган не спростовує висновки суду, разом із тим вказує на те, що перевірка проведена ним починаючи з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, відтак перше півріччя 2010 року є обрізованим періодом та не підлягає перевірці.
		 
		Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, висновуючись на аналізі статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стосовно обчислення податку, основуючись на запроваджених цією статтею правилах ведення податкового обліку. 
		Пунктом 11.1. цієї статті встановлено, що для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року. 
		Відтак, показники річного податкового періоду доводять правомірність формування «інших доходів» позивачем за рік. Норми податкового закону не ставили та не ставлять порядок формування податкового обліку платника податку в залежність від періоду перевірки, яка здійснюється контролюючим органом.
		 
		Щодо витрат на рекламні послуги.
		Податковий орган доводить порушення судом апеляційної інстанції положень підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за якою витрати з рекламними цілями, не перевищують двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік. Наявність задекларованого позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2009 рік у розмірі - 1   504 891 грн, доводить завищення валових витрат за третій квартал 2010 року на суму 157 723 грн.
		 
		Оцінюючи спірну ситуацію суд апеляційної інстанції тлумачить абзац другий підпункту 5.4.4. пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» таким чином, що його нормами встановлено обмеження на віднесення до складу валових витрат витрат на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями. Проте встановлені обмеження не стосуються товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) платником податку. 
		 
		Пунктом 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» врегульовувались особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку. 
		Підпункт 5.4.4. пункту 5.4 цієї статті складається з двох абзаців. Першим з яких передбачається віднесення витрат платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку до складу валових витрат, без обмежень, наявність яких у спірних відносинах встановив суд апеляційної інстанції.  
		Другим абзацом передбачені витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік, які за висновками суду апеляційної інстанції місця не мають.
		Відтак, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність відповідачем податкового правопорушення стосовно віднесення до складу валових витрат Товариства витрат на рекламу. 
		 
		Стосовно від'ємного значення об'єкта оподаткування.
		Відповідач доводить порушення судом апеляційної інстанції положень пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На його думку позивачем завищенні витрати за перший квартал 2011 року на суму 1   067 862 грн. 
		 
		Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій відповідач посилався на те, що позивачем не надано належних в розумінні статті 44 Податкового кодексу України доказів на підтвердження правильності визначення від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року.
		 
		Суд першої інстанції зазначив, що при декларуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, в рядок 04.8 податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року позивач безпідставно включив 80% збитків, що утворились станом на 01 січня 2010 року ( 1 203 913 грн).
		 
		Судом встановлено, що згідно акту попередньої перевірки від 10 грудня 2010 року    за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2010 року, встановлено розбіжності між даними перевірки та задекларованими підприємством показниками за 2009 рік в розмірі 1 067 862 грн. Товариство, порушення, які зафіксовані в акті попередньої перевірки від 10 грудня 2010 року № 1059/23-5/34532301 за 2009 рік не оскаржувало, заперечення по даному питанню до  податкового органу не подавало.Суд апеляційної інстанції з посиланням на акт перевірки від 07 грудня 2012 року встановив, що завищення позивачем витрат за 1 квартал 2011 року на суму 1   067 862 грн обґрунтовуються тим, що  сума рядка 04.9 Декларації у розмірі 1   067 862,00 грн із 1   203 913,00 грн. вже була предметом перевірки згідно акту попередньої перевірки від 10 грудня 2010 року № 1059/23-5/34532301 за період з 01 квітня 2009 року до 30 червня 2010 року. 
		Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність процесуальної преюдиції (наявність обставин звільнених від доказування), яка підлягає застосуванню за правилами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (діючої до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 78 цього Кодексу (у редакції, яка діє після 15 грудня 2017 року) в адміністративній справі №2а-208/11/2670, у якій постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року, висновки акту перевірки від 10 грудня 2010 року № 1059/23-5/34532301 визнані не чинними, а саме в частині заниження позивачем валового доходу у розмірі 230 048,00 грн (оподаткування нестач) та завищення валових витрат (сплата державного мита) у розмірі 357 683,00 грн в частині 331 289,00 грн, всього у сумі 561 367,00 грн. Судові рішення у цій справі залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2013 року (К/9991/29022/12).
		 
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача, що до рядка 04.9. декларації за 1 квартал 2011 року, до якого включено суму у розмірі 561 367,00 грн. 
		Суд не приймає доводи заявника касаційної скарги, як з огляду на недоведеність податкового правопорушення, так і з огляду на відсутність доводів того у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції. Сам факт посилання на узагальнюючу норму пункту 5.1 статті 5  Закону  України «Про оподаткування прибутку підприємства», яка визначає те, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, не підтверджують доводи податкового органу щодо порушення її судом.
		 
		Порушення судом апеляційної інстанції пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині обсягів врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке утворилось станом на 01 січня 2010 року касаційною скаргою не наведене.  
		 
		Стосовно витрат пов'язаних із зміною курсу валют (врахування результатів попередніх періодів).  
		Податковий орган посилаючись на завищення позивачем витрат за 4 квартал 2010 року на суму 6   203 815 грн не наводить жодного доводу на переконання своєї позиції, та наведення неправильного застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції, внаслідок чого скарга у цій частині є невмотивованою.
		 
		Висновком суду першої інстанції зазначено про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5, підпункту 7.3.3., підпункту 7.3.4, підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення витрат за 4 квартал 2010 року на суму 6 203 815 грн.
		 
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем задекларовано самостійно виявлену помилку у декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, виявлену за період 2008, 2009 та 1 півріччя 2010 року, тобто з дотриманням пункту 5.1. статті 5 та статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (з урахуванням строків давності), саме ці обставини не враховані судом першої інстанції.  
		 
		Враховуючи положення пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (що діяв на момент проведення перевірки), недоведеність податковим органом податкового правопорушення у цій частині впродовж судового розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій, встановлення судом апеляційної інстанції факту не встановлення податкового правопорушення у цій частині актом перевірки, невмотивованість доводів касаційної скарги, Суд вважає позицію податкового органу не прийнятною.
		 
		Щодо податку на додану вартість.
		Щодо надання благодійної допомоги.
		Податковий орган посилається на положення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 та пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, доводить що надання благодійної допомоги шляхом передачі товару не свідчить про їх використання в господарській діяльності платника податку, що вказує на необхідність донарахування податкового зобов'язання на суму товарів, які передані як благодійна допомога.
		 
		Вирішуючи спір у цій частині суд апеляційної інстанції встановив, що благодійна допомога надавалась позивачем Благодійному фонду «Віра твій шлях» відповідно до укладеного договору № 1 про благодійну допомогу від 01 лютого 2011 року.  
		 
		Підпунктом 197.1.15 пункту 197.1. статті 197 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), зокрема операції з надання благодійної допомоги звільняються від оподаткування податком на додану вартість, а також надання такої допомоги благодійними організаціями набувачам (суб'єктам) благодійної допомоги відповідно до законодавства про благодійництво та благодійні організації.  
		 
		Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		 
		Пунктом 198.5. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами.
		 
		В ході перевірки позивача відповідачем не встановлено заниження або завищення податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість, а тому помилковим є твердження про завищення позивачем податкового кредиту на суму 55 570,32 грн. Посилання податкового органу на підстави корегування податкового кредиту за спірною господарською операцією є безпідставними.
		 
		Посилання на порушення судом апеляційної інстанції  норм процесуального права є невмотивованим.
		 
		Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року  у справі №826/31/13-а залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           Р.Ф.Ханова 
		 
		Судді:                                                                                                     С.С. Пасічник
		 
		                                                                                                                                В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...