Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0907/1-661/2011 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Незаконне заволодіння транпортним засобом.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2018.
Дата набрання законної сили: 10.04.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 квітня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 0907/1-661/2011
		Провадження № 13-10зво18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		судді-доповідача ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
		 
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_18 ,
		 
		учасники судового провадження:
		прокурор Генеральної прокуратури України  ОСОБА_19 ,
		 
		розглянула кримінальну справу за заявою засудженого ОСОБА_20 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		проскасування вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2012 року, ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24грудня 2012 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2013 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом та
		ВСТАНОВИЛА:
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
		1. Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 квітня 2010 року ОСОБА_21 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 290 КК України; стягнуто на користь Тисменицької райдержветлікарні 4130 грн, ОСОБА_22 - 130 грн, ОСОБА_23 - 375 грн, ОСОБА_24 - 50313 грн, Івано-Франківської філії ДП «Спецзв`язок» - 42643,95 грн. 
		2. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2010 року вказаний вирок залишено без змін.
		3. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 березня 2011 року вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 квітня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2010 року щодо ОСОБА_21 скасовано у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справу направлено на новий судовий розгляд.
		4. Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27квітня 2012 року ОСОБА_21 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна; стягнуто на користь ОСОБА_24  50313 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
		5. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2012 року вирок місцевого суду залишено без змін.
		6. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2013 року вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2012 року залишено без змін, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_21  без задоволення.
		 
		Короткий зміст рішення Європейського суду з прав людини
		7. Європейський суд з прав людини (далі  ЄСПЛ) 06 квітня 2017 року постановив остаточне рішення у справі «Мальченко та інші проти України». Цим рішенням встановлено порушення статей 3 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) у зв`язку з неналежними умовами тримання під вартою та відсутністю ефективного засобу юридичного захисту щодо ОСОБА_21 (заява №59537/11 від 12 вересня 2011 року).
		 
		Короткий зміст вимог за заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами
		8. У липні 2017 року засуджений ОСОБА_21 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2012 року, ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24грудня 2012 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2013 року у зв`язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. ОСОБА_21 просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. 
		9. Ухвалами Верховного Суду України від 12 вересня 2017 року відкрито провадження та витребувано кримінальну справу щодо ОСОБА_21 за його заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України, а ухвалою від 8 листопада 2017 року цю справу призначено до розгляду на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України на 27 листопада 2017 року.
		Позиції учасників судового провадження
		10. У судове засідання ОСОБА_21 повторно не заявився, однак був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. 
		11. Прокурор ОСОБА_19 вказав на безпідставність доводів заявника та просив відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_21 повністю.
		Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду при прийнятті постанови і законодавство, яким вона керується
		12. Суд дослідив матеріали кримінальної справи, обговорив наведені в заяві доводи, позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні по справі «Мальченко та інші проти України», і зробив такі висновки.
		13. Ратифікувавши Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції (стаття 1 Конвенції).
		14. Відповідно до ч.1 ст. 46 Конвенції та ст. 2 Закону України від 23 лютого 2006 року№ 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі  Закон № 3477-IV) рішення ЄСПЛ є обов`язковими для виконання Україною. 
		15. У ст.1 Закону № 3477-IVвизначено, що виконання рішення ЄСПЛ передбачає: а)виплату Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру. 
		16. Додатковими заходами індивідуального характеру (ст. 10 Закону № 3477- IV) є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції і протоколів до неї (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ. Відновлення попереднього юридичного стану заявника здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом. У поданій ОСОБА_21 заяві йдеться про виконання рішення ЄСПЛ щодо заявника шляхом застосування додаткових заходів індивідуального характеру.
		17. У рішенні «Мальченко та інші проти України» ЄСПЛ констатував порушення статей3 та 13 Конвенції у зв`язку з неналежними умовами тримання під вартою. Інші скарги ОСОБА_21 визнані ЄСПЛ неприйнятними. 
		18. Щодо можливості застосування такого додаткового заходу індивідуального характеру, як повторний розгляд справи або поновлення провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду зазначає наступне.
		19. Комітет міністрів Ради Європи у Рекомендації державам-членам від 19 січня 2000року№ R(2000)2 «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» (далі  Рекомендація № R(2000)2) зазначив, що повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, визнається адекватним способом поновлення прав і пропонується застосовувати, особливо: коли потерпіла сторона й далі зазнає значних негативних наслідків рішення, ухваленого на національному рівні; наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту та які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження, та коли рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції по суті або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи недоліки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.
		20. Позиція Великої Палати Верховного суду щодо визначення того, чи потерпіла сторона і далі зазнає значних негативних наслідків рішення, ухваленого на національному рівні. 
		20.1. Констатовані щодо ОСОБА_21 порушення у вигляді неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку з таким триманням (порушення ст. 3 та 13 Конвенції) мали місце під час перебування заявника в Івано-Франківському СІЗО № 12 у період з 21 травня 2011 року до 19 січня 2013 року (1 рік 7 місяців та 30 днів). 
		20.2. Згідно зі статтею 41 Конвенції, якщо ЄСПЛ визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право держави, яка була стороною у справі, передбачає лише часткову компенсацію, ЄСПЛ, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію. Саме такий механізм компенсації було застосовано ЄСПЛ щодо ОСОБА_21 , оскільки йому було присуджено справедливу сатисфакцію у вигляді відшкодування моральної та матеріальної шкоди у розмірі 4200 євро. 
		20.3. Негативних наслідків через констатовані ЄСПЛ порушення ОСОБА_21 вже не зазнає, а отже, такий додатковий захід індивідуального характеру як повторний розгляд його справи не є адекватним способом поновлення його прав. 
		21. Позиція Великої Палати Верховного суду щодо визначення того, чи рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції по суті або в основі визнаного порушення були суттєві процедурні помилки чи недоліки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.
		21.1. У заяві ОСОБА_21 заперечує свою причетність до інкримінованого йому діяння, стверджуючи про порушення прав та обвинувальний ухил прокуратури і суду, вказує на необхідність надання доказам відповідної правової оцінки та, з урахуванням наведених у заяві мотивів, просить їх перевірити через однобічність та неповноту досудового та судового розгляду. 
		21.2. Ці питання були предметом оцінки у ході кримінального провадження на національному рівні судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій. ЄСПЛ не встановив порушень норм Конвенції під час розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_21 національними судами, а тому відсутні мотиви визнання їх незаконними та застосування такого додаткового заходу індивідуального характеру як повторний розгляд справи. 
		21.3. Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення ЄСПЛ не містить жодних вказівок на те, що встановлені щодо ОСОБА_21 порушення Конвенції спонукають до висновку, що рішення національного суду в його справі суперечать Конвенції або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні, або що ці порушення були спричинені рішеннями, ухваленими в межах кримінального провадження, які й надалі зумовлюють шкідливі наслідки і не можуть бути усунуті (виправлені) іншим способом, аніж під час повторного розгляду справи.
		22. Тому для скасування винесених щодо ОСОБА_21 вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2012 року, ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2012 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2013 року немає підстав, оскільки у рішенні ЄСПЛ констатовано лише порушення статей 3 та 13 Конвенції, а саме порушення у ході тримання заявника під вартою у неналежних умовах та відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку з цим.
		23. Враховуючи викладене та керуючись статтями 400-21, 400-23 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, пунктом 15 Розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, пунктом 2 параграфу 3 розділу 4 «Перехідні положення» Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Відмовити ОСОБА_25 Підгайному в задоволенні заяви про перегляд вироку Івано-Франківського міського суду від 27 квітня 2012 року, ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2012 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 жовтня 2013 року.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  ОСОБА_1 
		 
		Суддя-доповідач   ОСОБА_2 
		Судді: ОСОБА_3  ОСОБА_11  ОСОБА_4  ОСОБА_12  ОСОБА_5  ОСОБА_13  ОСОБА_6  ОСОБА_14  ОСОБА_7  ОСОБА_15   ОСОБА_8  ОСОБА_16  ОСОБА_9  ОСОБА_17  ОСОБА_10

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...