Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-649/10 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 12.04.2018. Зареєстровано: 13.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.04.2018.
Дата набрання законної сили: 11.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу       Справа №
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Єдиний унікальний № 2-649/10              Головуючий у 1-й інстанції: Світлицька В.М.
		Провадження № 22-ц/778/321/18                       Суддя-доповідач Поляков О.З.
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		11 квітня 2018 року                                                                          м. Запоріжжя
		Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
		Головуючого                         Полякова О.З.
		Суддів                                    Крилової О.В.
		                                               Онищенка Е.А.                                              
		При секретарі                         Бабенко Т.І.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення акціонерного товариства «ОТП Банк» в м. Запоріжжя до ОСОБА_4, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
		ВСТАНОВИЛА:
		У листопаді 2009 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.04.2008 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 266 000,00 доларів США шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок з строком погашення не пізніше 17.04.2023 року. 
		18.04.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання перед Банком відповідати за невиконання ОСОБА_4 зобов'язань покладених на нього кредитним договором. ОСОБА_4 не виконує умови договору щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків,в зв'язку з чим станом на 22.10.2009 року утворилась заборгованість в розмірі 2055 737, 81 грн.
		Враховуючи вищенаведене просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м. Запоріжжя суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 2055 737,81 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору 1700 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи 120 грн.
		Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2010 року позов задоволено.
		Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м. Запоріжжя суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 2055 737,81 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору 1700 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи 120 грн.
		Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду.
		Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і
		обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів
		апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до
		висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
		Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
		З матеріалів справи вбачається, що 18.04.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є Пат «ОТП Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № CM-SME202/216/2008, за умовами якого ОСОБА_4 отримав кредитні кошти у розмірі 266 000,00 доларів США шляхом їх безготівкового переказу на поточний рахунок із строком погашення не пізніше 17.04.2023 року.(а.с.9).
		Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		Згідно з ст. 526, 530, 623, 624, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.
		Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Банк свої зобов'язання за договором виконав.
		ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконував, в зв'язку з чим станом на 22.10.2009 року утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складає 2055737,81 грн.
		Крім того, на виконання умов кредитного договору в якості забезпечення ОСОБА_4 повного виконання зобов'язань щодо погашення кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, 18.04.2008 року між Банком та відповідачем ОСОБА_3 в забезпечення виконання кредитного договору, укладено договір поруки № SR-SME202/216/2008, згідно з яким, поручитель зобов'язався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання позичальником боргових зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі таких зобов'язань. 
		Відповідно до п. 3.1 договору поруки у випадку невиконання ОСОБА_4 боргових зобов'язань перед Банком за кредитним договором, Банк має право звернутись до поручителя (ОСОБА_3.) з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині.
		Відповідно до п. 3.2 договору поруки поручитель приймає на себе зобов'язання у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань, здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому кредитором протягом 3 банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора.
		Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання перед боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за статтею 559 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
		Суд першої інстанції розглянувши справу, вірно встановив характер спірних правовідносин і обґрунтовано прийшов до висновку, що відповідачем ОСОБА_4 всупереч умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства не сплачуються у встановлені договором строки необхідні платежі, у зв'язку з чим наявна заборгованість за договором, а також те, що ОСОБА_3 повинен нести солідарну із позичальником відповідальність за умовами кредитного договору.
		Відповідно до п. 4.1 Договору поруки, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_3 як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог до неї, посилається на припинення строку дії договору поруки з підстав передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України.
		Проте, такі, доводи апеляційної скарги є безпідставними.
		Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель, що передбачено частинами 1, 2 ст. 553 ЦК України.
		Ст.554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
		Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
		З матеріалів справи вбачається, що 08.01.2009 року Банком було направлено на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором від 18.04.2008 року.(а.с. 28,30). 
		ОСОБА_3 отримав досудову вимогу Банку лише 14.09.2009 року (а.с.31).
		До суду з позовом Банк звернувся 04.11.2009 року (а.с.3), тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України. 
		Оскільки строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування самого зобов'язання поруки, то право кредитора і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються. У зв'язку з цим, зобов'язання поручителя за договором поруки, що укладений 18.04.2008 року між Банком та ОСОБА_3 не припинився відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України.
		Крім того, слід зазначити, ОСОБА_4 звернувшись до суду із заявою про перегляд заочного рішення, яку ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2010 року була залишена без задоволення, рішення суду в апеляційному порядку не оскаржував.
		З огляду  на  наведеневбачається,  що судом  з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		Керуючись ст. ст.374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
		ПОСТАНОВИЛА :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
		Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 січня 2010 року у цій справі - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
		Повна постанова складена  12.04. 2018 року.
		Головуючий:
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...