Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 235/4376/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.04.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2018.
Дата набрання законної сили: 22.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		          
		22 березня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 235/4376/15-ц 
		Провадження № 14-2цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача ЛященкоН.П., 
		суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А.,             Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Князєва В.С., Лобойка Л.М.,  Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г., 
		 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійський завод побутової техніки» на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області (суддя Карабан І.І.) від 9 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області (судді Краснощокова Н.С., Агеєв О.В., Азевич В.Б.) від 11 травня 2016 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійський завод побутової техніки» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлак», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників,
		 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог та заперечень
		 
		1. У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Красноармійський завод побутової техніки» (далі - ТОВ «КЗПТ», позивач) звернулося до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом, в якому просило:
		 
		1.1. Визнати недійсними рішення, прийняті загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлак» (далі - ТОВ «Інтерлак», відповідач), відображені в протоколі установчих зборів цього товариства від 3 вересня 2012 року, в частині внесення до статутного капіталу майна, що належить позивачу, загальною вартістю 254 тис. грн (відповідно до переліку, наведеного в прохальній частині позову) та в частині визнання юридичною адресою ТОВ «Інтерлак» таку адресу: 85310, місто Родинське, вул. Лугова,   буд. 1; 
		 
		1.2. Зобов'язати ТОВ «Інтерлак» повернути в натурі позивачу незаконно отримане і внесене до статутного капіталу майно, що належить позивачу, загальною вартістю 254 тис. грн (відповідно до переліку, наведеного в позові); 
		 
		1.3. Усунути перешкоди з боку ТОВ «Інтерлак» у здійсненні права власності позивача в частині користування власним майном у вигляді цілісного майнового комплексу Красноармійського заводу побутової техніки і всім належним йому майном, що міститься на балансі позивача, шляхом заборони ТОВ «Інтерлак» перешкоджати позивачу в здійсненні права власності.
		 
		2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, на думку позивача:
		 
		2.1. Директор ТОВ «КЗПТ» помилково, без погодження з учасниками позивача,     всупереч положенням Статуту вніс майно до статутного капіталу ТОВ «Інтерлак»;
		 
		 2.2. ТОВ «Інтерлак», отримавши вказане вище майно без належної згоди   учасників позивача, користується майном позивача та перебуває на його території без належних правових підстав, чим порушує права та законні інтереси позивача (положення статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 41 Конституції України);
		 
		2.3. Рішення загальних зборів учасників ТОВ «Інтерлак» прийняті за відсутності визначених законом повноважень та без їх узгодження з позивачем.
		 
		2.4. протизаконними діями відповідачів - засновників ТОВ «Інтерлак»  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 створено перешкоди учасникам позивача в управлінні товариством та реалізації права власності;
		 
		2.5. відповідно до положень статей 386 та 387 ЦК України позивач як власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		 
		3. Позиція відповідачів:
		 
		3.1. Відповідач ОСОБА_5 повністю погодився з позовними вимогами з наведених у позові підстав;
		 
		3.2. Відповідач ОСОБА_4 заперечував проти позовних вимог повністю;
		 
		3.3. Решта відповідачів не виклала письмово своєї позиції по суті позову.
		 
		4. Ухвалою від 9 березня 2016 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області закрив провадження у справі за позовом ТОВ «КЗПТ» до ТОВ «Інтерлак», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників, повідомивши позивачу, що розгляд такої справи віднесено до господарського судочинства.
		 
		5. Ухвалою від 11 травня 2016 року Апеляційний суд Донецької області відхилив апеляційну скаргу ТОВ «КЗПТ» та залишив ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 березня    2016 року без змін.
		 
		6. У травні 2016 року ТОВ «КЗПТ» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просило скасувати ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
		 
		7. Касаційну скаргу мотивовано тим, що:
		 
		7.1. Висновки судів попередніх інстанцій про виникнення спору з корпоративних відносин та необхідність його розгляду в порядку господарського судочинства свідчать про недотримання судами обох інстанцій роз'яснень, наведених у пункті 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ      від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» щодо критеріїв відмежування справ цивільної юрисдикції від інших;
		 
		7.2. Спір у цій справі стосується права власності фізичних осіб, засновників (учасників) ТОВ «КЗПТ» на майно, яке було в них незаконно вилучено фізичними особами, засновниками ТОВ «Інтерлак», таким чином ідеться про цивільні правовідносини, суб'єктами яких є фізичні особи. Участь ТОВ «Інтерлак» у спорі зумовлена тим, що відносно цього товариства приймаються певні рішення, воно є заінтересованою особою у цій справі та має нести відповідальність за дії засновників, а вимоги щодо нього мають похідний характер;
		 
		7.3. Суди неправильно застосували приписи частини другої статті 1 та пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції чинній на день прийняття ухвали, помилково послалися на пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», підпункт 3.2 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», оскільки спір у цій справі не є спором між учасниками товариства і самим товариством; 
		 
		7.4. З ухвали суду першої інстанції не вбачається законних підстав для закриття провадження у справі; суд апеляційної інстанції формально та не всебічно розглянув апеляційну скаргу, помилково відхилив наведені в апеляційній скарзі доводи про фактичне порушення судом права на судовий захист.
		 
		8. Особи, які беруть участь у справі, своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористалися.
		 
		9. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 11 липня 2016 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи, а ухвалою від 19 грудня 2016 року призначив справу до судового розгляду.
		 
		10. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		11. Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		12. 22 грудня 2017 року справу отримав Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
		 
		13. Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		 
		14. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 16 січня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.
		 
		15. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2018 року цю справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		16. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		17. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України (в редакції, чинній на день прийняття ухвали судом першої інстанції) суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		18. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що спір між сторонами виник з корпоративних відносин, оскільки позивач просить визнати недійсним рішення зборів засновників ТОВ «Інтерлак» у частині внесення до статутного капіталу належного позивачу майна та в частині визнання юридичною адресою ТОВ «Інтерлак» адреси позивача, отже, позовні вимоги слід розглядати в порядку господарського судочинства. 
		 
		19. Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України, якою керувався суд і яка була чинною на час ухвалення судового рішення, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства; аналогічна норма міститься й у статті 19 чинного ЦПК України.
		 
		20. Так, пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України, яким керувалися суди та який був чинний на час ухвалення судового рішення, передбачалося, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), в тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (відповідне регулювання містить також стаття 20 ГПК України у чинній редакції).
		 
		21. При визначенні підвідомчості (підсудності) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід керуватися поняттям корпоративних прав, наведеним у частині першій статті 167 Господарського кодексу України, згідно з яким корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що законодавство визнає статус учасника товариства лише за особою, яка є власником частки у його статутному капіталі.
		 
		22. У справі, що переглядається, немає спору між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), в тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, оскільки позивач не є та не був учасником ТОВ «Інтерлак», як і ТОВ «Інтерлак» не було та не є учасником  ТОВ «КЗПТ».
		 
		23. Аналіз предмета й підстав позову, викладених у позовній заяві, а також доводів, наведених у апеляційній та касаційній скаргах, вказує на те, що позов у цій справі позивач пред'явив до відповідачів з метою захисту свого права власності на майно, посилаючись на його незаконне надходження до статутного капіталу ТОВ «Інтерлак» та безпідставне використання цим товариством; вимоги про повернення майна та про усунення перешкод у користуванні майном ґрунтуються на положеннях глави 29 Розділу І книги третьої ЦК України «Захист права власності».
		 
		24. Отже, висновок судів попередніх інстанцій про те, що спірні правовідносини вважаються корпоративними, є помилковим.
		 
		25. Разом з тим, визначаючи юрисдикцію в якій належить розглядати спір у цій справі, суд враховує, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час звернення з позовом), згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення з позовом) господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 цього Кодексу (у згаданій редакції), а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.Таким чином, за змістом статей 1, 4-1, 12 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення з позовом) та пункту 6 частини першої статті 20 цього Кодексу (в чинній редакції) господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсним актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		 
		26. За загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.
		 
		27. Як уже зазначалося, у справі, яка переглядається, позивач звернувся з позовом про захист свого права власності на майно відповідно до положень статті 387 ЦК України, за якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (що відповідає положенням статті 391 цього Кодексу), тобто з віндикаційною та негаторною вимогами.
		 
		28. Вимоги про витребування майна та про усунення перешкод у здійсненні права користування й розпорядження майном позивач пред'явив до ТОВ «Інтерлак» як до особи, яка на час звернення з позовом володіє спірним майном та перешкоджає у здійсненні відповідних речових прав позивачем, тобто сторони спору про майно.
		 
		29. Натомість позов не містить жодних вимог до відповідачів - фізичних осіб, задоволення яких відновлювало б порушене право позивача щодо володіння та користування спірним майном.
		 
		30. Таким чином, спір у цій справі виник у правовідносинах із захисту права власності на майно, яке використовується в господарській діяльності, а сторонами цього спору є юридичні особи, що відповідає критеріям належності справи до господарського судочинства.
		 
		31. Визначення позивачем у позові такого складу сторін у справі (позивача та відповідача), який не відповідає реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах,  не може змінювати вид судочинства, в якому слід розглядати такий спір.   
		 
		32. Щодо вимог позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ «Інтерлак», відображеного в протоколі установчих зборів цього товариства від 3 вересня 2012 року, в частині внесення до статутного капіталу майна, що належить позивачу, суд вважає, що рішення загальних зборів засновників про створення товариства вичерпує свою дію після його реалізації створенням та державною реєстрацією товариства, а визнання такого рішення недійсним після його реалізації не впливає на зміст прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах, не спричиняє відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах.
		 
		33. За змістом статті 143 ЦК України, статей 4, 51 Закону України «Про господарські товариства» товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту, в якому повинні міститися, зокрема, відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів; саме статут товариства як установчий документ регулює управління товариством і його діяльність та може бути визнаний недійсним у разі його невідповідності положенням чинного законодавства за позовом до товариства як відповідача.
		 
		34. Вимоги ж позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ «Інтерлак» від 3 вересня 2012 року, що вичерпало свою дію  його реалізацією (в частині внесення до статутного капіталу майна, що належить позивачу, та визначення його юридичної адреси) не підлягають розгляду судами в межах спору про захист права власності на майно юридичних осіб незалежно від юрисдикції. 
		 
		35. Приписи пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції станом на день прийняття ухвали судом першої інстанції) про те, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, слід вважати такими, що стосуються також випадків, коли справа не підлягає розгляду в судах незалежно від видів судочинства. 
		 
		36. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		37. Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, дійшов правильного висновку, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а спір про захист права власності майна, що належить позивачу - юридичній особі, але використовується в господарській діяльності відповідача - іншої юридичної особи, відноситься до компетенції господарських судів України. 
		 
		38. Наведені в касаційній скарзі доводи про неправильне визначення судами спірних правовідносин як корпоративних є правильними, однак це не впливає на законність висновків суду про закриття провадження у справі.
		 
		39. Посилаючись на порушення судами права на судовий захист, позивач не взяв до уваги те, що визначення судами правильної юрисдикції спору не перешкоджає його зверненню до суду належним чином та у належний спосіб. 
		 
		40. За наслідками розгляду касаційної скарги здійснюється розподіл судових витрат таким чином, що на ТОВ «КЗПТ» покладаються судові витрати, понесені ним у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
		 
		Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 402 - 404, 409, 410, 416ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійський завод побутової техніки» залишити без задоволення.
		Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 травня 2016 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійський завод побутової техніки» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлак», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників - залишити без змін.
		 
		Суддя-доповідач                                                            Н.П. Лященко Судді:                                           Н.О. Антонюк С.В. Бакуліна   В.В. Британчук  Д.А. Гудима  В.І. Данішевська О.С. Золотніков  В.С. Князєв                                                                     Л.М. Лобойко О.Б. Прокопенко Л.І. Рогач І.В. Саприкіна О.М. Ситнік О.С. Ткачук В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...